Бойовики захотіли провести інспекцію позицій українських військових разом з ОБСЄ. Л. Кравчук у переговорній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі дав згоду, а Офіс Президента підтримав. Так Україна відреагувала на ультиматум головаря путінських найманців Пушиліна, якому привиділися «незаконно збудовані інженерні споруди» неподалік від окупованої Горлівки. У Зеленського пояснили: «Ключовим є збереження життів наших військових і цивільних», а щоб зберегти режим припинення вогню, потрібно йти на поступки. Ця новина викликала настільки вибуховий ефект, що інспекцію довелося відкласти… на кілька днів. Про те, що «інспекція» з «ДНР» 10 вересня не відбудеться, стало відомо вдень. Але проукраїнські активісти не відмовилися від «інспектування» президентської резиденції. Вночі наведалися в Конча-Заспу.
«Представник ворога буде ходити позиціями 503-го батальйону морської піхоти? Це просто неймовірно. Ми — у себе в країні. Навіть не наступаємо, не стріляємо, просто будуємо блиндажі. І це за логікою росіян — порушення? Навіть обороняватися нам хочуть заборонити?» — у дорозі до «дому» Президента, обурюючись, пояснює ветеран війни на Донбасі. Він вважає, що ніякі переговори з окупантом не дадуть результату. Аж поки не розвалиться Росія. Колона з приблизно 50 машин і мотоциклів рухається через затори зі швидкістю пішохода. На шляху до Конча-Заспи на узбіччі то й діло зустрічаються білборди близької до Медведчука «слуги народа» Ірини Верщук, яку називають «пані-мер», і пророссійського кандидата на посаду голови Києва Андрія Пальчевського. На машинах учасників акції — прапори організаторів: «Руху опору капітуляції», «Демсокирів», «Правого сектора», «Свободи», «Нацкорпусу». Деякі зустрічні автомобілі привітають протестуючих. Під чотирьохметровим парканом активіст «Руху опору капітуляції» починає стихійний мітинг із заклику прогнати «зелену ящірку».
Неподалік стоїть пікетник з довгою палицею, на кінці якої болтається «повішена» іграшкова жаба. Загальна кількість учасників акції — близько 150. Екс-нардеп-«нарфронтовець» Андрій Левус у мікрофон називає представників України в Тристоронній контактній групі «старими маразматиками». Вимагає створити тимчасову слідчу комісію ВР щодо «справи вагнеровців» і щодо «справи Шеремета». У деяких протестуючих — прапори з портретом Юлії Кузьменко, яку вже звільнили, але вона перетворилася на «іконку» антипрезидентських протестів. На плакатах — вимога випустити з тюрми Андрія Антоненко («Ріффмастера»), який проходить за однією справою з Кузьменко. Військових волонтерів Кузьменко та Антоненко звинуватили у вбивстві журналіста Шеремета, але звинувачення виглядає фальшиво. До металевих воріт через мітингуючих повільно пробирається позашляховик. Частина протестуючих устремляється слідом, сподіваючись потрапити в резиденцію. Але ворота не відкриваються. Протестуючі скандують: «Зелю — геть!», «Ні — капітуляції!» і «Політв'язням – волю!».
Джип з «гостями Президента» дає назад. Один із учасників протесту починає писати на закритих воротах червоною фарбою слово «Імпічмент». І проголошує промову, перебиваючи колегу з «Руху опору капітуляції», який виступає за кілька метрів від воріт. Мають залишитися лише 3 слова, які характеризуватимуть Зеленського: імпічмент, відставка і суд. Ніякої дискусії, ніяких «червоних ліній» вже бути не може. Людина, яка запускає терористів на наші позиції, є зрадником. І повинна опинитися на лаві підсудних за державну зраду. Ми повинні зосередити зусилля на цьому», — це один із прихильників колишнього Президента і творець порошенківського «комсомолу» — партії «Демократична сокира» Юрій Гудименко. Мітинг перетікає ближче до «демсокирівця» і далі продовжується біля воріт. За спиною у Гудименка з'являються улюблені блогери Банкової часів Порошенка і «віп-порохобот» Сергій Поярков.
«Під час планування надзвичайно важливої для України спецоперації сталася витік інформації на користь ворога і замість того, щоб відсторонити Ермака і розпочати розслідування, встановити, хто працює на ворога, замість цього — боязка реакція хлопця», — це говорить уже наступний виступаючий, екс-нардеп-«нарфронтовець» Андрій Тетерук. Згадує скандальну історію затриманих у Білорусі та переданих у РФ «вагнеровців», яких «вели» в Україні. «Росія – головний ворог України, а ми бачимо щодня зраду і колаборацію. Президент нікчемний і не розуміє, що робить», — Руслан Андрійко зі «Свободи» вимагає припинити будь-які переговори з терористами. «Верховний головнокомандувач не виконує обов'язки. Він не видає наказ про те, що росіяни повинні щось інспектувати. До місії ОБСЄ включають російського генерал-майора. Повністю втрачено розуміння і управління», — говорить журналіст Юрій Бутусов. Далі він згадує про призначення люстрованого Руслана Демченка на посаду голови комітету з розвідки при Президентові: «Людина, яка за Януковича була автором «Харківських угод».
Демченко створив юридичні умови для здачі Криму і отримав доступ до секретної інформації всіх спецслужб». Представниця «Правого сектора» вимагає відправити Леоніда Кравчука та його першого заступника в Тристоронній контактній групі Вітольда Фокіна на пенсію. Говорить, що саме сьогодні спілкувалася з морпіхами, до яких мали прийти «ДНРівські інспектори»: «Хлопці деморалізовані, і жах у тому, що вони ненавидять людину, яка повинна захищати інтереси України. Війна – це не застуда і не гастрит, вона не розсмокчеться і не пройде, вона може завершитися лише перемогою або капітуляцією. Ми не дозволимо знищувати державу, умиту в крові, яку ми любимо понад усе». Представник «Нацкорпусу» називає «робін гудами» своїх друзів, які під Харковом обстріляли з травматичної зброї автобус з членами партії кума Путіна, що нагадували титушок. І згадує УД, яким завершилося його спілкування з екс-радником Президента Сергієм Сивохо: «Президента цікавлять його рейтинги і заигрування з пророссійською аудиторією — більше, ніж захист національних інтересів.
Ідуть постійні спроби злити. Спочатку через Сивохо, якому я намагався пояснити, що не можна говорити про референдуми з людьми, які живуть під дулами автоматів. Потім — «справа робін гудів», які перевернули маршрутку з озброєними бандами Киви-Медведчука. Тепер нова ситуація: через Фокіна і Кравчука Президент намагається реалізовувати російський нарратив: говорить про «особливий статус». Але подивіться на реалії. Ось ми з вами, громадяни України, зібралися під президентськими воротами. Нас не пустили інспектувати резиденцію Зеленського, не впустили навіть когось, хто тут живе, а Президент, який намагається виконувати обов'язки Верховного головнокомандувача, намагається запустити на позиції наших військових — бойовиків. Порушуючи всі режими секретності, статути несення бойової служби і законодавство України. Мотивована українська середовище не дозволить повторення подій 2014 року, коли здавали українські міста». Учасники запалюють «фаєри», вибухають петарди. Через димові шашки стає важко дихати.
Дві шашки перелітають через паркан. У небо взвивається феєрверк. Президентську резиденцію окутує дим. На паркані залишаються написи: «Імпічмент або Ростов», «Капітуляція = смерть» та інші. Взаємні звинувачення і мрачні прогнози. Всю ніч напередодні в соцмережах гуляли анонси «Третього Майдану» і звучали заклики до «повалення режиму» Зеленського. Поширювалися «рецепти» виготовлення «коктейлів Молотова». Їхніми авторами були порожні акаунти, але радикальні месиджі збирали тисячі одобрень. Не відставали й соратники екс-Президента, які мають надію повернути йому «трон».
В ОП намагалися погасити шумиху. Говорили, що інспектування позицій у п. Шуми — це одноразова акція, яка пройде «виключно в одній точці», але не допомогло: новина про «чергову держзраду» мала всеукраїнський резонанс. «Інспекцію» скасували за годину до старту. А через 20 хвилин після того, як вона мала розпочатися, випустили досить гострий прес-релі: https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-ne-pogoditsya-z-destruktivnimi-sprobami-zirvati-mir-63481 У Зеленського заявили про «фактичну відмову представників ОРДЛО дотримуватися досягнутих домовленостей».
У бойовиків встигли розгорітися апетити — інспекції в Шумах їм здалося мало, захотіли сунути носи в інші точки. Нові хотілки, як сказали в ОП, «ще більше принижують ОБСЄ як авторитетного і об'єктивного посередника». Маріонетки Путіна тут же порушили перемир'я, яке криво-косо, але все ж таки продержалося з 27 липня. Звинуватили в сриві домовленостей, звичайно, Україну: від їхніх «інспекторів» потребували результатів тесту на коронавірус, відсутності «ДНРівської» символіки на одежі та паспортів (припустимо, так і було – а що невиконуваного почули бойовики?). В офіційній заяві Офісу Зеленського також є цікаві деталі: 1) сторону, яку Офіс Зеленського звинуватив у порушенні перемир'я, кілька разів назвали російською, 2) підкреслили, що ОБСЄ жодного разу за 6 тижнів не фіксувала срив «режиму тиші» з українського боку, 3) повідомили, що Україна звернулася з пропозицією дзеркально подивитися на райони розташування бойовиків, «але адекватної відповіді не отримала», 4) і частково підтвердили слова «ДНРівців» — назвавши свої умови технічними — «у цивільному одязі, без одіозних представників, карантин також впливає на деталі того, як могла відбутися інспекція».
Одразу посипалися побоювання, що відмова від «інспектування» негативно вплине на зустріч глав чотирьох держав у нормандському форматі, яка чи не є судьбоносною. Але 11 вересня Андрій Ермак та його колега з РФ Дмитро Козак зустрілися в Берліні й провели переговори на рівні політичних радників. Після чого традиційно послідували суперечливі один одному коментарі. Український Ермак заявив, що все йде як треба, і він сподівається, що наприкінці року відбудеться «нормандський саміт», поки що досягнута домовленість про продовження «режиму тиші». А російський Козак огорошив: «Підстав для саміту немає, але найближчим часом у ВР України буде розглянутий проект постанови, який підкоригує постанову 15 липня» (про місцеві вибори). Таким чином, у Путіна не залишають надії провести квазивибори в ОРДЛО вже 25 жовтня і легалізувати главарів «республік» у образі «законно обраних представників Донбасу». Пророссійські видання звинувачують Зеленського – у тому, що він злякався «партії війни». Організаторам протестів (і зокрема — біля резиденції Зеленського) також хотілося б думати, що це вони вплинули на скасування «інспектування».
Але «інспекція» не скасована, а відстрочена на кілька днів. Так, у всякому разі, говорить голова ТКГ Л. Кравчук. З критикою цієї ідеї виступив учасник однієї з підгруп у Мінську і член української делегації з числа донецьких переселенців Сергій Гармаш, який у липні дав ОРД досить оптимістичне інтерв'ю. Нагадаємо цитату звідти: «Ми повернулися до нарративу: спочатку безпека, — потім вибори. І це було підтримано нашими партнерами. В результаті проактивності України в питанні «Мінська» вони стали більш реалістично дивитися на ситуацію»: https://www.facebook.com/sergiy.garmash/posts/2737016016398530 Але у зв'язку з останніми новинами Гармаш поділився мрачним прогнозом: «Простежується чіткий тренд на придністровізацію конфлікту. Коли вроді й не стріляють, але й територіальної цілісності і суверенітету в повному обсязі Україна не отримує. Росія зберігає свій інструмент впливу на Київ, але оскільки конфлікт не гострий, то про нього поступово забувають у світі, можливо, навіть знімають санкції з «присмиревшого» агресора.
Поступово РФ взагалі «виходить» із суб'єктів конфлікту (але не з Донбасу!) у якому залишаються лише ОРДЛО і Україна. А коли не стріляють, можна поговорити й про «взаємовигідні» економічні відносини, вибори, особливий статус тощо»: https://www.facebook.com/sergiy.garmash/posts/2737016016398530
«Регіонали», які здавали Донбас, і «громадянське суспільство республік». Заяви Вітольда Фокіна пророссійському виданню «Країна», зроблені вже у статусі заступника Кравчука — про необхідність повної амністії для військових злочинців і «особливого статусу» викликали гнів спікера ВР, міністра МВС, народних депутатів і навіть голови Офісу Президента. Але ж його спочатку брали для налагодження «внутрішнього діалогу між жителями Донбасу». Ось він і реалізує план Москви щодо будування мостів з «представниками громадянського суспільства» в «республіках» разом з іншими своїми земляками. У ТКГ Фокін став продовжувачем «справи Сивохо», тільки на вищому рівні. Здається, старого комуніста взяли в переговорники, щоб розширював «вікно Овертона».
Приучав населення до думки, що «особливий статус» для «ЛДНР» — це нормально. Як виглядає просування «нових можливостей»? Підкинути суспільству «зраду» — оцінити реакцію – відступити (зі словами «ви нас не так зрозуміли») — підкинути через час «зраду» побільше — знову крок назад, але крок коротший («це його власна позиція»). І суспільство поступово звикає до нових стандартів. Для чого використовується щирий прихильник виконання «Мінських угод» на умовах РФ – 88-річний Фокін. Піднесіть його виступи в ЗМІ до включення в переговорну групу. Він від душі вважає війну на сході країни «громадянською», бойовиків — «захисниками Донбасу», і не проти віддати їм весь Донбас. Повернути дніпровську воду в окупований Крим, «зрозуміти і простити Росію». Адже якби Крим не аннексував Путін, це зробили б хижі американці – вістить колишній член ЦК КПРС. Фокін так само підтримує скорішого проведення «виборів» на неконтрольованій території, і з цього приводу вже звернувся до ВР. У цій «позиції» престарілий переговорник абсолютно послідовний — ми якось розповідали про те, що являє собою «Луганське землячество», першим головою якого був В. Фокін. «Путіне, допоможи!» прозвучало від «Луганського землячества» ще в 2004 році. «І навіть не на з'їзді у Північнодонецьку, який організував засновник цього «землячества» Віктор Тихонов, а раніше — 26 листопада, на сесії Луганської обласної ради, де «луганські земляки» за порадою з Москви прийняли рішення про створення «Автономної південно-східної української республіки».
Пікантний момент, який якось ускользнув від уваги громадськості: у нинішньому складі української делегації в переговорах від імені переселенців присутній ще один член «Луганського землячества», який вступив до лав цієї організації ще з часів сепаратистського шабашу у Північнодонецьку в 2004 році. Це Вадим Горан, він же — діючий голова «Луганського землячества» і люстрований працівник прокуратури. А на боці бойовиків у Мінських переговорах бере участь ще один старий приятель Фокіна і Горана з «Луганського землячества» — ветеран НСЖУ Родіон Мирошник, який з радника Януковича перейшов у радники до колишнього главаря «ЛНР» Плотницького.
Як можна зрозуміти з інтерв'ю Горана сайту LIGA.net (23.06.20), з «ідеєю залучення громадськості він виступав з 2015 року» і давно бере участь у «неформальних переговорних майданчиках, які допомагають мінському процесу». Як юрист, Горан у формулюваннях обережніший за дідуся Фокіна, але й він – прихильник консультаційної ради з «представниками громадянського суспільства республік». Здавалося б – хто повірить у інститути громадянського суспільства на окупованій території після оприлюднення стільки фактів міжнародних злочинів? Після стільки свідчень колишніх полонених і правозахисників про те, як катують і режуть на шматки інакомислячих у «республіках»? Але вірять у ці інститути не лише радянська людина Фокін і януковичівський прокурор Горан, вірить і голова української делегації в ТКГ Л. Кравчук. В інтерв'ю «Сьогодні» за 17.08.20 він посетував на відсутність контактів з людьми, які живуть на тій території. Висловив впевненість, що в «республіках» є про що говорити з людьми, «які не беруть участі у війні і не ходять з зброєю» (як ніби організаторам війни обов'язково ходити з зброєю).
Кравчук навіть вірить у добрі наміри агресора: «Я уважно слухаю росіян, і я відчуваю, що вони — Грізлов, Козак — хочуть, щоб на Донбасі був мир». Кравчук навіть перелічив у згаданому інтерв'ю – хто б міг представляти жителів Донбасу «звідти»: журналісти, викладачі, представники вузів з «ЛНР» і «ДНР». Так що можна підказати головному українському переговорнику пару кандидатур. У «ЛНР» таким може бути «почесний громадянин республіки» Сергій Ліпстер — тато ще одного представника переселенців у мінській Тристоронній контактній групі Костянтина Ліпстера. А з «громадянського суспільства ДНР» можна включити в «діалог» проректора Донецького університету Тетяну Мармазову — організаторку «референдуму 11 травня» і першу «міністра освіти республіки», яка змушувала студентів голосувати за ПР. Або — творців легенд про «Моторолу, Гіві і Захарченка» журналістів Олену Блоху та Ігоря Фарамазяна… Спілкуванням з ними Кучма і Фокін точно угодять кремлівцям Козаку і Грізлову. Москва послідовно змушує Україну (і весь світ) погодитися з перетворенням окупованих районів на «мятежні», з якими Україна, мовляв, повинна знаходити спільну мову.
І навесні чи не добилася переведення «конфлікту» у «внутрішньоукраїнський». На честь деяких «слуг народа» — зараз те саме проукраїнське крило, яке тоді підписало звернення проти «консультаційної ради», виступає проти «інспекторів ДНР». «Закликаю патріотів з нашої та інших фракцій, нарешті, об'єднатися, щоб спільними зусиллями контролювати весь хід переговорів у рамках ТКГ», — заявив нардеп Егор Чернев: https://www.facebook.com/cherneve/posts/3450323328339758 Правий той учасник мітингу, який сказав: заигруючи з симпатиками «російського світу», глава держави ризикує залишитися без держави. І все ж таки ситуація не однозначна. Зеленський намагається представляти інтереси всіх українців. У тому числі й тих, які досі вважають, що миру можна досягти поступками. І тих, кого ввів в оману тезис Порошенка про «безальтернативність Мінська». І тих, хто ненавидить Порошенка за неискреність і подвійні стандарти.
Офіс Президента ерничає з цього приводу: «Рекомендуємо освіжити в пам'яті історію діяльності СЦКК (Спільний центр з контролю і координації питань припинення вогню, двосторонній російсько-український механізм, створений у вересні 2014 року), а також пункт 2 Комплексу заходів щодо виконання Мінських домовленостей — ту частину, яка дісталася Україні в спадщину від деяких «великих» дипломатів». Але той факт, що зрадницькі й принизливі угоди дісталися Зеленському в спадщину, не знімає відповідальності за їх реалізацію. За рік безплідних спроб «домовитися» з Путіним, здається, вже можна було переконатися: неможливо «помиритися» з тим, чия мета — війна. Ініціатор «конфлікту» все ще досить сильний, і розраховує повернути собі контроль над всією Україною. Знищуючи український суверенітет шляхом втискування окупованого Донбасу на своїх, «особливих», умовах. Відповідно — потрібно захищати решту України, а не обдумувати, як виконати «Мінськ». При цьому боротьбу за виборців ведуть не лише Зеленський, але й зацікавлені політики всередині країни.
Нерідко – спекулюючи й лицемірячи. Це й «найпатріотичніший патріот», чиї фанати лукавлять, говорячи, що «за нашого гетьмана такого не було». Достатньо згадати, як у грудні 2014 російський терорист за прізвиськом Моторола обшукував кіборгів на шляху в аеропорт у присутності представників моніторингової місії ОБСЄ: https://podrobnosti.ua/1007656-motorola-obyskal-kiborgov-pod-aeroportom-donetska-foto.html . І звичайно ж — це «улюблений ворог» Порошенка В. Медведчук, який виріс у сильного політичного гравця за екс-Президента. Це його канали завили істошно, звинувачуючи «радикалів» у сриві «мирного процесу». А головним бенефіціаром «Третього майдану» (якщо вдасться його розкачати) скоріше за все, окажеться агресор.