Миротворці Медведчука, Левочкіна та московського патріарха Кирила збиратимуться у Святогірській лаврі, щоб обговорити, як завершити «громадянський конфлікт». Обіцяють, що з їхньою допомогою для України незабаром почнеться нове життя. Російські артисти та доктрина російського світу, запропонована патріархом Кирилом до війни.
Николай Данилевич, заступник голови зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (Московського патріархату), на засіданні оргкомітету форуму «Люди миру» заявив: «Нам важливо, щоб представники громадянського суспільства вели розмову про мир. Незаангажовані, ті, які користуються авторитетом у суспільстві й не належать до політичної партії. Блаженні миротворці. Потрібно говорити й думати про вирішення конфлікту». Давайте подивимося на цих «незаангажованих» і «деполітизованих». Перший член оргкомітету, якого представив Данилевич — київський рок-музикант Олег Карамазов, який у 2015 році в інтерв'ю російському колезі сказав: «З початку цієї божевільної революції в нас на Україні я думаю, що… Ми – Русь. Ми — одна велика країна (з РФ). Велика імперія».
У 2015 році разом із Кустурицею, який гарячо підтримав агресію Путіна, Карамазов розраховував виступити на концерті в Києві, приурочено до «тисячоліття преставлення святого рівноапостольного великого князя Володимира», якого Путін тоді ж назвав батьком «російської нації й Російської держави». На чиї гроші готувалося це заходження — нетрудно здогадатися, комерційної мети воно не мало, анонсувалося як благодійне. У 2012 році Карамазов отримав з рук Путіна орден дружби. Так господар Кремля оцінив не творчу діяльність музиканта, який гастролював переважно на території РФ. А ті заходження, які Карамазов організовував на території України й Білорусі разом із другим головним організатором форуму «Люди миру» у Святогірську Юрієм Молчановим.
Кривошея (прізвище Карамазова за паспортом) і його друг Юрій Молчанов — є співзасновниками «міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі», зареєстрованої в Києві в 2006 році: https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=15514966 І вони невіддільні партнери з багатьох проектів, які пропагують РПЦ й імперську політику РФ.
З 2007 року щорічно влаштовували масштабні фестивалі й концерти до Дня Хрещення Русі. І щоб ніхто не сумнівався в тому, що ці святкування мали чіткий пропагандистський підтекст, наводимо цитату з виступу Юрія Молчанова в 2011 році на прес-конференції: «Доктрина російського світу (запропонована патріархом Кирилом) з об'єднання народів Росії й України зустріла опір з боку багатьох на Україні — і потрібно подумати над тим, яким чином можна змінити ситуацію». Називалася прес-конференція цікаво: «Українсько-російські відносини: рік після підписання Харківських угод», і була організована Фондом імені покійного організатора сепаратистського з'їзду в Сєвєродонецьку Є. Кушнарева. «Сьогодні згадувався новий предстоятель УГКЦ, який заявив: хлопці, навіщо нам будувати російський світ, якщо ми будуватимемо український? З точки зору церковної лексики — це єресь. Тому що Російський світ включає в себе й Україну», — заявив тоді «миротворець» Молчанов.
Молчанов продюсував документальні телефільми, знято телеканалом «Інтер» на гроші РПЦ. Наприклад — «Сирія: війна й віра» (сенс полягав у популяризації путінської версії подій). А сьогодні малознаний широкому колу діяч став «зіркою» телеканалів В. Медведчука. Так часто з'являється в ефірах, що, здається, просувати «російсько-православні скрепи» з каналів кума Путіна — його справжня робота. Розповідає, що Україна «провалилася на дно після перевороту в 2014 році», турбується про російську мову й захищає УПЦ МП як «єдину канонічну». Ось його слова про ветеранів АТО в одній із передач: «Маса людей, день-два побувши на території військових дій… повертається. Ці люди скуштували крові, легких грошей, безкарності й громадського восхвалення». Телеканал «Enter», де Молчанов числиться продюсером, входить у медіахолдинг Inter Media Group, який належить нардепу з медведчуківської партії ОПЗЖ С. Левочкіну й його партнеру Д. Фірташу. «Інтер» спочатку створювався на російські гроші — 29% володів російський «ОРТ» і вже під час війни ці 29% перейшли у власність С. Левочкіна. Хоча скоріше РФ керує каналом через представника – нинішнього нардепа з «ОПЗЖ».
Ми писали, що дивна трансакція з подальшим виведенням акцій на кіпрський офшор Левочкіна є предметом кримінальної справи. Нагадаємо також, що в 2016 році зламана переписка «провідного аналітика ДНР» Т. Єгорової розкрила факт участі керівних працівників «Інтера» в інформаційній війні проти України. Штатна пропагандистка Марія Столярова, яка співпрацювала з Єгоровою, була вислана з території нашої країни за антиукраїнську діяльність.
Карамазов і Молчанов тісно спілкуються з Сергієм Сивохо, який раніше намагався запустити «Національну платформу примирення й єдності» у статусі радника секретаря РНБО. У січні російський артист Сергій Сивохо (до призначення радником його можна було найняти на спеціальному сайті для проведення заходів як російського артиста) і Карамазов провели ще один телемарафон на каналі Медведчука. Запросили дітей, які проживають поблизу лінії зіткнення на Різдво в Київ і попіарилися на цій темі.
Тоді ж Сивохо озвучив ідею нинішнього форуму: у якості посередника в «урегулюванні конфлікту», налагодженні «внутрішнього діалогу» й «примиренні» виступить УПЦ МП, а «ті, хто розпалював війну, повинні помовчати» (при цьому малася на увазі не Росія, а українці, які виступають проти капітуляції). У числі інших друзів Карамазова й Молчанова в оргкомітеті форуму — знаменитий боксер-«скрепоносець» Олександр Усик, який вважає, що «росіяни не винні у війні».
Він, нагадаємо, знімався в російському документальному фільмі «Привіт, брате! Христос воскрес», у якому розповідав, що «українці й росіяни — один народ». Презентуючи форум «Люди миру», Олександр Усик сказав: «Хтось хоче європейських цінностей, але ми забуваємо, що в нас є свої». Серед друзів-організаторів і Костянтин Стогній – екс-радник януковичівського міністра МВС Анатолія Могилева, екс-глава департаменту зв'язків із громадськістю МВС за Януковича, в автобіографії якого є рядок: «У 18 років потрапив у школу спецпідрозділів КГБ СРСР, де проходив навчання для проведення бойових спецоперацій у зонах військових конфліктів». Є й інші друзі співорганізаторів – у їхньому числі Сева Новгородцев, автор слів: «Путін — блискучий політик, це визнають навіть його вороги». Активним просуванням форуму займається пророссійський сайт «Країна», редактор якого називає «реінтеграцію Донбасу» спецоперацією.
Питання: чи пиар з точки зору настоятеля Святогірської лаври — це тортури й вбивства мирних громадян? Поговоримо про роль Святогірської лаври в цьому «конфлікті», який організатори форуму хочуть завершити діалогом із «громадянським суспільством» ОРДЛО.
Появившийся у Слов'янську 12 квітня 2014 року учасник захоплення Криму І. Гіркін не випадково обрав цей населений пункт як точку початку бойових дій на Донбасі. Святогірська лавра знаходиться в 29 км від Слов'янська й на її території базується досі (під виглядом охорони) цілий «козацький полк», який очолює деякий Віталій Кушин. Як писали російські журналісти, які зустрічалися з Кушиним — малоосвічений і грубий прихильник відновлення Російської імперії. І так само не випадково працівник ФСБ Гіркін назвав свою групування на Донеччині «Російською православною армією». Церкви УПЦ МП у Слов'янську використовувалися бойовиками як склади зброї. Фанатичні прихожанки Святогірської лаври, отримавши інструкції, спрямовувалися з іконами блокувати українську військову техніку й прикривати собою бойовиків. Так виконувався план гібридної окупації, озвучений Путіним 5 березня 2014 р.: «Нехай спробують стріляти у своїх людей, за якими ми будемо стояти не попереду, а позаду». А місцеві попи благословляли Гіркіна й молилися за Путіна. Окремі представники УПЦ МП виступали з барикад бойовиків.
Сам головар «Російської православної армії» Гіркін ділився спогадами: «Моя особиста охорона складалася з духовних синів, монахів, ієромонахів Святогірської Лаври. Повністю. До останньої людини. Одним із підрозділів у слов'янській бригаді командував послушник Святогірської лаври, який займав досить серйозне становище в Лаврі, але господарське. Православні люди Донбасу, встаючи під наші знамена, були на 100% впевнені, що вони виконують свій обов'язок перед вірою».
На це митрополит Арсеній (Яковенко) — намісник Святогірського монастиря з 1995 року відповів в інтерв'ю «РБК-Україна» 21.11.18, що Гіркін – «людина з хворою фантазією». Але в тому ж інтерв'ю підтвердив свою прихильність антиукраїнській позиції. Він стверджує: «Нас бомбила Україна». А на питання «чий Крим», відповідає: «Це повинен вирішувати народ Криму». В інтерв'ю німецькому «Deutsche Welle» минулого року святогірський митрополит ще раз повторив кремлівські тези: війна є громадянською й її почала Україна, яка не хотіла «розмовляти з народом Донбасу», а замість пошуку компромісу посварилася з сусідом Росією.
А ось альтернативна точка зору, яка не буде представлена на форумі «Люди миру». З інтерв'ю, які нашому сайту в 2018 р. дали жителі Слов'янська.
«Російсько-терористична база була у Святогірській лаврі. Її й зараз охороняє «донське козацтво». Так само у місті є орендована російською церквою будівля «Вілла Марія», де було створено секцію рукопашного бою з майбутніми бойовиками. Звідти ж прямували до міськвідділу МВС ті, що захоплювали відділок. «Ввічливі люди» з російським акцентом. Віллу як і раніше орендує Московський патріархат. Туди СБУ й журналісти зробили рейд. Знайшли антиукраїнську літературу та відео», — розповів доброволець АТО Сергій Лілеєв.
«Уявіть собі, що єдина будівля у Слов'янську, якій 245 років — це церква, де був попик Віталій, що керував усім захопленням з боку церкви. А ще тут була створена структура з козаків, які зробили собі на нашій землі «станицю Торську Донського козацтва». Вони мали організацію, зареєстровану Мінюстом РФ та отримували гроші з РФ. У профашистській структурі під назвою Святогірська лавра можна почути, що України немає»: https://donetsk.church.ua/svyashhennik-v-zone/
Але раз уж в УПЦ МП пропонують «миритися», може й «бойові отці» хоч у чомусь хочуть покаятися? Засудять насильство? Висловлять жаль у чомусь? Наприклад, навесні 2014 банда Гіркіна викрала, катувала й убила четирьох слов'янських п'ятидесятників. Бандити «Російської православної армії» позарилися на автомобілі пасторів. Заодно пограбували протестантську церкву. З її території у свято Трійці гіркінці вели обстріл українських позицій.
Можливо, УПЦ МП дала якусь оцінку цим діям своїх братів у вірі? Більше схоже, що настоятель Святогірської лаври жалкує, що Гіркіна сьогодні немає у Слов'янську. Його діяльність митрополит Арсеній назвав піаром. Дослівна цитата з інтерв'ю «РБК-Україна»: «Покрутився тут, попіарився, сидить тепер у Москві й розповідає, який він герой. Якщо герой, то чого ти не тут?». Нагадаємо, люди Гіркіна не лише воювали проти української армії, вони влаштували терор мирного населення. На фото вище – підвал, де за наказом командира «Російської православної армії» утримували викрадених жителів, які не погоджувалися з тезами «Україна – неіснуюча держава, українці – вигадана нація». Після катувань Гіркін виносив вироки й влаштовував жахливі страти. Це головар «Російської православної армії» у захопленому Слов'янську наказав розпороти животи Володимиру Рибаку й Юрію Поправко. Його підлеглі страцили Юрія Дяковського.
Можливо не Гіркіна, але хоч якусь дрібну сошку в церковній ієрархії пожурило начальство? Наприклад, був помітний навесні 2014 «ополченець» у рясі Володимир Очеретяний. Окроплював блокпости слов'янських бойовиків, освячував бойові прапори, а потім вступив у банду Гіркіна. Протоієрей знявся в пропагандистському фільмі «Боєць віри», де сказав: «Хунта прагнула нав'язати православному Донбасу фашистські ідеї, я воював за російську мову», і досі транслює московські фейки.
На сьогодні цей поп продовжує служити в «ДНР», а на офіційному сайті Донецької єпархії УПЦ МП знаходимо позитивне згадування про нього: https://donetsk.church.ua/svyashhennik-v-zone/
У чому полягає брехня пропагандистів у рясах? Для тих, хто забув або не знав: у нібито «повстав проти перевороту в Києві» Донецьк навесні 2014 приїжджали в якості переговірників десятки «парламентерів». Серед них не лише пророссійський народний депутат від ПР Р. Кузьмін, але й представники «сцени Майдана» Ю. Тимошенко й А. Яценюк.
Делегати від «київської хунти» мило пожимали руки бойовикам, які захопили будівлю ОДА, й люб'язничали з місцевими «елітами», обіцяючи дати все: і статус російської мови, й перерозподіл фінансів (що згодом й сталося в процесі децентралізації) — адже одним із гасел «російської весни» на Донбасі було таке: досить годувати Україну. Але кукловодами в Москві місцевим організаторам гібридних «протестів» (серед яких «головною скрипкою» були місцеві силовики) було дано чітке вказівку: ніякої України й ніяких компромісів — вимагати відокремлення, проводити «референдум» за приєднання до РФ.
Саме так розуміли голосуючі на «референдумі» 11 травня жителі Донецька й Луганська – що віддають голоси не за створення «самостійної держави», а за реалізацію кримського сценарію з «повернення в рідну гавань». В історичних нічних переговорах Р. Ахметова з главарями захопників ОДА в ніч на 7 квітня йому було прямо сказано: «Хочемо в Росію». І після цього, незважаючи на почуте, Ахметов розгорнув спецназ, який прибув з Києва, щоб «зачистити» захоплену облдержадміністрацію.
«Приєднувати» Донбас агресор й не збирався. Цей регіон, у якому всі роки незалежності насаджувалася «мишебратська» ідеологія й витравлювалося все українське, спочатку розглядався «старшим братом» не як мета, а як засіб. Засіб для знищення української самостійності. На жаль ідейних прихильників «республіки», пограбувавши Донецьк і Луганськ, Москва наказала маріонеткам приготуватися до виконання «безальтернативних Мінських угод». Більше не просити в РФ, й не будувати «народну республіку», а просити в Україну на умовах «особливого статусу».
Тобто — як просити? Так, як прийнято у терористів – погрожуючи, обстрілюючи, шантажуючи, утримуючи заручників. Митрополит Арсеній (Яковенко), схоже, у всьому солідарний із Ніконоровою, а «Люди миру» повинні сприяти інтеграції «ЛДНР» на вбивчих для України умовах. У віддаленій перспективі план «авторитетів миротворчості» полягає в тому, щоб повернути Україну під московський протекторат. А в найближчій — зняти вину з тих місцевих колаборантів, хто готував до здачі й здавав Донбас окупанту, амністувати військових злочинців.
Принуження України до миру за ФСБівсько-РПЦівським сценарієм
На жаль, дискурс про необхідність налагодження «діалогу з громадянським суспільством в ОРДЛО» став уже державним. Ми чули про це раніше від Сергія Сивохо, звільненого з посади радника голови РНБО. А тепер чуємо й від голови ТКГ у Мінську Л. Кравчука. Говорити Кравчук хоче з тими представниками «республік», хто «не ходить з зброєю».
А це можуть бути й працівники «Міністерства інформації ДНР», які інших відправляють на передову. Але, по всій видимості, г-н Кравчук про інформаційну й ідеологічну складові російської агресії не знає. І ось що ми чуємо від священика Миколи Данилевича: «Ми хочемо почати діалог про мир з самого низу».
«Моє твердження, що в «ЛНР-ДНР» немає громадянського суспільства, й у принципі не може бути. Громадянське суспільство можливе там, де є права й свободи. Але окупаційна адміністрація не допустить появи громадянських ініціатив, які не контролювала б МГБ «ДНР/ЛНР». Тому, якщо ініціювати діалог із «тієї сторони», то його представлятимуть ряджені, які отримають чіткі інструкції від контролюючих карних органів — що й як говорити. Це не діалог, це бутафорія. Справжнього діалогу бути не може доти, поки на окупованих територіях не з'явиться свобода слова, вільна преса, свобода зібрань, право на протест проти дій влади, й безліч інших прав і свобод, які повинно мати справжнє громадянське суспільство», — коментує муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов, учасник молитовного марафону в Донецьку «за єдність і мир в Україні».
Нагадаємо, що коли в кінці зими й навесні 2014 у ще не охопленому війною Донецьку представники всіх конфесій молилися за мир, УПЦ МП виявилася єдиною церквою, яка цей молитовний марафон проігнорувала. Її отці благословляли тих хлопців із «георгіївськими» стрічками, які зносили палатки молящих.
«Рішення про проведення цього «ватного» заходження було прийнято 17 серпня УПЦ Московського патріархату. І склад учасників дуже специфічний. Знову говоритимуть про «внутрішньоукраїнський конфлікт» й всіляко обелювати Росію як агресора», — дає прогноз роботі «форуму Люди миру» учений релігієзнавець Ігор Козловський, який саме через своє інакомислення потрапив у полон адептам «республіки» й пережив катування. У існування громадянського суспільства в ОРДЛО І. Козловський теж не вірить: «Такого «феномена» там не існує. Найменший натяк на його виникнення закінчується підвалами, катуванням й розпеченою кампанією з викриттям «ворогів молодих республік» у квазі-ЗМІ на окупованих територіях».
По суті марафон «завершимо громадянську війну» на каналах кума Путіна давно запущений. Організатори форуму «Люди миру» — люди фінансово й ментально залежні від країни агресора — цинічно слухають стогін жертв війни, а потім інтерпретують почуте так, як це вигідно агресору. Ніби від сліз біженців з ОРДЛО або жителів прифронтової зони залежить завершення війни: https://video.112.ua/ochen-strashno-my-delali-pereklichku-chtoby-ubeditsya-vse-li-sosedi-zhivy-zhitelnica-zaycevo-331253.html
Хто відмовиться від миру? Всі його хочуть. Так чому б миротворцям у рясах Данилевичу й Яковенко разом із артистом Карамазовим і продюсером Молчановим, разом із боксером Усиком й жителем Британії Новгородцевим, разом із редактором «Країни» Гужвою й його колегою Крюковою не використати свої зв'язки в Москві й не звернутися з миротворчими ініціативами до Путіна?
Або, може, Данилевич з Яковенко запишуть воззвання до бойовиків? Може, Карамазов звернеться з закликом до своїх донецьких і луганських поклонників складти зброю? Якщо вони виявлять бажання, Україна з легкістю простить (згадайте програму СБУ «Тебе чекають вдома»). Але й тут – знову ні. Не бойовиків, а саме Україну філіал РПЦ і його «православні воїни-миротворці» будуть принуджувати до миру за кремлівсько-ФСБівським сценарієм. Для цього посилюється тиск на всіх фронтах. Шантажем, промиванням мізків у пророссійських ЗМІ, відкрито діючих в Україні, й маніпуляціями агентів іноземної держави в рясах.
Щоб стало зрозуміло, що ні про яку справжню реінтеграцію в Україну мови немає, наведемо такий факт: нині держслужбовцям у «ДНР» загрожують звільненням, якщо вони до кінця року не відмовляться від українських паспортів. Захопники принуджують захоплене населення отримувати російські або «ДНРівські» документи. Якщо вірити російським сайтам, які розповідають про життя в «республіках», віртуальна черга за «паспортами ДНР» вишикувалася вже до 2023 року.
Так яким же чином святогірські «Люди миру» уявляють собі повернення Україні неконтрольованих районів? А ніяким. Мова йде не про «українізацію» т.з. «ЛДНР», а навпаки — про «дээнеризацію» всієї України за допомогою «ЛДНР». Усі «діалоги про мир на низовому рівні» й пошуки взаєморозуміння з любителями Росії всередині країни ДО припинення зовнішної агресії марні. Це лише засіб для досягнення цілей окупанта. Взявши в заручники пасажирський автобус, терорист найчастіше просить мішок грошей й літак. У нашому випадку замість літака – «особливий статус для Донбасу» й знищення всієї України шляхом її дроблення на «особливо-статусні» регіони. Такий механізм «миротворці» бажають впровадити в Конституцію України.
А мішок грошей? Це не скасовується: «особливий статус Донбасу» передбачає звільнення від податків і нескінченний потік коштів для ліквідації наслідків «братської допомоги Росії», яка почалася з висадки ФСБівника Гіркіна у Слов'янську. І це, з точки зору фанатиків російсько-православного талібану, правильно. Адже за законом путінських джунглів — «проти лома немає прийому», а «сильний пожирає слабкого». Слуги Путіна в Україні гордяться тим, що голову російської імперії боїться цивілізований світ. Терор, знищення інакомислення, диктатура – благословенні методи «миротворців» з РПЦ. Такі й є цінності «російсько-православної» тусовки, яка грає важливу роль в інформаційній війні проти України. Саме РФ – головний бенефіціар «Людей миру» й подібних акцій. Але останні події в країні, на жаль, все більше переконують: керівництво готове підіграти агресору — від обговорення «миротворчих» бажань Росії перейти до кроків з втілення цих бажань.
Наприклад, виявилося, що російський Д. Козак не брехав, говорячи про обіцянку А. Ермака переглянути раніше прийняте рішення про місцеві вибори 25 жовтня без ОРДЛО. І у ВР може бути розглянутий проект постанови 3943 авторства Олександра Качури з «Слуги народу», у якому вибори на неконтрольованих територіях стають можливі вже без тих умов з безпеки, які раніше висувала Україна. Зате 3943 враховує російський інтерес. Тому що — як сказав наш представник у ТКГ Андрій Костін, варіант від Качури «повністю відповідає Мінському комплексу заходів».
Впрочем, якщо нову редакцію вдасться протягти в парламенті, влада може отримати не лише вибух антипрезидентських протестів, але й справжній громадянський конфлікт. Причина в тому, що, говорячи про прагнення до миру, більшість українців має на увазі завершення гарячої фази бойових дій, а не здачу української держави.