Становище цивільного населення в «ДНР» за останні місяці погіршилося. З липня окупаційна адміністрація пускає до себе за списками. Люди, які чекають на пропуск у Донецьк, застрягли на місяці в полях між контрольно-пропускними пунктами. Якщо вважати, що причина в пандемії, то це не так: 8 вересня на головній площі Донецька влаштували безплатний концерт, де в неймовірній тісноті зібралося 70 тисяч жителів. Отримувачі українських пенсій у псевдореспубліці скаржаться, що змушені звертатися до чорних «обнальщиків», які переводять гривні з їхніх карт «Ощадбанку» в «живі» рублі за драконівським курсом. Для когось питання «відкриття кордонів» стало питанням життя і смерті. 21 вересня координаторка ООН з гуманітарних питань в Україні Лубрані заявила, що 1,2 мільйона людей шостий місяць не можуть перетнути лінію розмежування, щоб доглядати хворих родичів, отримати соціальні виплати та інше. Вона закликала сприяти безпечному переміщенню вразливих громадян, але при цьому не назвала, чиєю виною страждають люди.
Не якимись невизначеними «сторонами конфлікту», а конкретно главарями «ДНР» блокується як переміщення громадян, так і надання гуманітарної допомоги, яку готові відправляти в «республіку» міжнародні донори, включаючи ООН. Після того як з неконтрольованої території вигнали фонд Ахметова та низку організацій з гарною репутацією, працювати з гуманітарною допомогою квазивласті дозволили лише двом ідеологічно близьким і благонадійним з точки зору ФСБ організаціям. «У мене враження, що в «ДНР» зараз намагаються знищити саме те населення, яке їх же підтримувало, — розповідає представник гуманітарної місії «ОРД» на умовах анонімності. – Хоча захист цивільного населення – це пріоритет у всіх країнах, де йдуть військові конфлікти, на Донбасі спроби зменшити страждання людей не приносять результату. Робота гуманітарних організацій заморожена, а Росія скорочує фінансування. Тому почалися затримки тієї допомоги, яку в Україні помилково називають «російською пенсією» (насправді в «республіці» немає ні пенсійної, ні бюджетної системи). Якщо, наприклад, у Сирії населення змушують ставати біженцями – для них на виїзд кордони відкриті, то «влади» донбаських «республік» не дозволяють людям виїжджати.
Залишається лише варіант виїзду через Росію, але це можуть дозволити собі лише ті, у кого є гроші. А бідні, немічні й інваліди приречені». Бойовики без пояснень «забракували» гуманітарні проекти 9 організацій. Таким чином розподілити вдалося не більше 17% допомоги, призначеної для неконтрольованих територій. «Кулуарно пропонують працювати через «прокладки». Або через «Миру» – така організація існує, але вона непрозора й не має операційних можливостей для реалізації проектів. Або через «Центр розвитку Донбасу», який кілька років тому отримував багато грантів, але втратив довіру. Лише вони отримали у «республіканської влади» дозволи на роботу. Але ООН і ЮНІСЕФ не запускатимуть через ці організації великі гроші, оскільки оцінюють свої ризики. Міжнародний мандат має лише «Червоний Хрест». Інші організації, яким довіряють донори й які пройшли всі рівні узгодження, в «республіці» не акредитовані», — говорить джерело. Отже, кого ж «ДНР» посадила на гуманітарні потоки?
«Двоголова курка» від Пушиліна для П'єра Кардена
Благотворна організація «Міжнародний дитячий фонд «Мира» зареєстрована 4 роки тому в Бердянську (код 40784288): https://youcontrol.com.ua/contractor/? Фонд також має реєстрацію в «ДНР» і філіал у Москві. Щоб у РФ зареєструвати організацію з зовнішнім фінансуванням, необхідно заручитися підтримкою ФСБ. «Мира» часто з'являється на екранах з логотипом т.з. «міністерства інформації «ДНР». Ось один із сюжетів. «Олександр Захарченко сказав: «У нас у республіці не повинно бути чужих дітей, ми повинні їх виховувати в патріотизмі до республіки», — говорить Каролина Носатова, представлена в сюжеті «першого республіканського телеканалу» в березні 2017 року як співробітниця фонду. Її мама – помічниця «депутата республіки» Людмили Туманової також у кадрі й позначена як голова правління фонду. Туманова розповідає про співпрацю з Самарою. А шістирічна внучка, іменем якої сім'я назвала фонд, розповідає, що жила в Москві, коли Донецьк «бомбили», і вони з мамою вирішили, що треба поділитися іграшками з «дітками в бомбосховищах».
У січні 2016 року канал «Оплот» показував, як фонд проводить церемонію покладання квітів і іграшок на пам'ять «про дітей Донбасу, загиблих від українських артилерійських обстрілів». А в грудні 2019 року мама Каролина публікує відео про поїздку в Париж, де Мірабелла Носатова, яка ділиться іграшками з постраждалими від війни, уже представлена як дизайнер – тусується з мамою на вечірці «російської еліти» й сама виступає як «модель». Наприкінці вечора юна Мірабелла Носатова урочисто дарує представниці П'єра Кардена «двоголову курку» – т.з. герб «ДНР», уточнюючи, що це спеціальний подарунок 98-річному модельєру від главаря «республіки» Дениса Пушиліна. Серед дизайнерів-аматорів згадана й якась Ілона Пушиліна – не виключено, що донька главаря. Людмила Туманова часто з'являється в кадрі з якимись предметами, які особисто вручає нужденним. 3 травня 2019 року, наприклад, «голова правління фонду» Туманова роздавала обігрівачі в Докучаєвську. У сюжеті «Оплот ТВ» говорилося, що фонд діє «в рамках гуманітарної програми штабу з прифронтових районів «громадського руху Донецька республіка».
Т.з. «Штаб з прифронтових районів», видимо, є партнером «Миру», оскільки його назва згадується поруч постійно. При цьому говориться, що «жителі обстрілюваних районів не відчувають себе покинутими керівництвом республіки». За інформацією «ОРД», у фонду «Мира» немає ні бухгалтерії в звичайному розумінні, ні штату соціальних працівників, але 1,5 року тому «Мира» отримала проект ООН. Взяла міжнародні гроші, використала їх, а фінансову звітність так і не надала. Засновниками фонду «Мира» в Україні значаться зареєстровані в одному будинку в Донецьку на вулиці Порт-Артурній Покровський Ігор Олександрович і Покровський Ігор Ігоревич, а також Каролина Ігорівна Носатова, зареєстрована теж у Донецьку, але за іншою адресою. А як уповноважені особи вказані І.О. Покровський і Каролина Носатова. Про неї гугл знає, що колись дівчина була депутатом Донецької міськради. Принаймні таку інформацію поширювала про себе сама Носатова. Після того як журналісти заподіяли майбутнього зрадника Батьківщини Тимофія Нагорного в подружній невірності з Каролиною, вона звернулася до редакції з спростуванням: «Я працюю моделлю в Америці. Випадково зустріла Тимофія Нагорного. А оскільки я дуже добре знаю сім'ю Підкопаєвої й Нагорного, ми спілкувалися. Дуже цінюю й поважаю Лілію. Була на хрещенні їхної дочки Крістинки. Тому хочу підкреслити, що я не сплю з Нагорним! Я входжу в сім'ї Роберто Кавалі, Фаваза Груосі, Віна Дізеля, Ленні Кравіца й багатьох інших!»: https://glavred.info/stars/162236-muzha-podkopaevoy-videli-s-zagadochnoy-bryunetkoy-foto.html Як кажуть, скажи, хто твій друг. Друг Носатової пан Нагорний проводив спортивні заходи на території «ЛДНР» й упертісто називав бойовиків «ополченцями». А восени 2018 року з'ясувалося, що ще в вересні 2014 року Т. Нагорний був завербований ФСБ.
За нашими даними, засновник фонду «Мира» – це батько Каролини Ігорівни. Колишній помічник одіозного екс-генпрокурора Геннадія Васильєва – Ігор Олександрович Носатов, який змінив прізвище на Покровський. Васильєв командував прокуратурою Донецької області в 90-х роках й «крив» донецьку мафію. Це єдине правдоподібне пояснення такого феномена: наглядаючи за законністю, донецький прокурор Васильєв ніколи не виявив себе як борець зі злочинністю (навіть Пшонка, щоб ви розуміли, на його тлі виглядав борцем). Але натомість став першим в історії України мільйонером у доларах серед прокурорських працівників. У ті часи незаконне збагачення не вважалося злочином, тому Кучма в 2003 році нагородив славного молодця, зробивши його генпрокурором. Г. Васильєв і на новому місці виглядав як «вирішувач». А в 2008 році журнал «Фокус» внесли його в список найбагатших українців з 575 млн доларів (оцінювалися його активи як частка в концерні «Енерго»).
Як йому це вдалося? Один з головних спонсорів РПЦ в Україні олігарх В. Нусенкіс, який у 90-х роках створив концерн «Енерго» (концерн торгував вугіллям Донбасу, а сьогодні торгує вугіллям Кузбасу), стверджував у суді, що, будучи прокурором Донецької області, Васильєв вимагав взяти його в частку. Набожний Нусенкіс клявся, що в частці наглому прокурору відмовив, але погодився фінансувати потрапляння Васильєва до ВР. Нібито й створення васильєвської партії «Держава» фінансував Нусенкіс, але на виборах 2006 року до ВР вона отримала 0,14%. Після розриву відносин Васильєв почав судитися з Нусенкісом за частку в його бізнесі в Кемеровській області. Заявив про права на вугільну компанію, яку Нусенкіс купив у 1998 році, й явно не за гроші Васильєва. Як вважають старі знайомі, Васильєв не створював бізнеси, а «відбирав». Такий слух про нього пішов ще з тієї знаменитої історії з рейдерством часток співвласників ринку «Покровський» у Донецьку. Тоді згаданий вище бенефіціар фонду «Мира» Ігор Олександрович Носатов курував будівництво церкви Покрови Святої Діви Марії в Калініському районі Донецька, яка стала сімейним храмом родини Васильєвих.
Прямо біля церкви прокурор Васильєв розпорядився побудувати ринок, а Ігор Носатов збирав на це будівництво внески пенсіонерів СБУ й колишніх працівників інших силових структур. У 2002 році сталася фальсифікація установчих документів. І саме І.О. Носатова звинуватили в підробці протоколів зібрання й незаконній реєстрації змін в установчих документах ТОВ «Компанія «Свята Діва Марія» – підприємства, яке існує до сих пір: https://youcontrol.com.ua/contractor/? У нашій архівній публікації говориться так: «Зібравши 600 тисяч доларів, тих підприємців, на чиї гроші був побудований ринок «Покровський», вичеркнули зі списку засновників, а їхні частки в статутному фонді присвоїли собі президент товариства Ігор Олександрович Носатов (Покровський), його брат Сергій, генеральний директор Компанії Борлов і ТОВ «Агропроминвест». Якщо хто не знає, що це за фірма, то пояснюємо – фактичним власником ТОВ «Агропроминвест» є колишній старший помічник Генерального прокурора України Геннадія Васильєва Рафаель Ізмайлович Кузьмін».
У 2005 році обласна прокуратура все-таки порушила кримінальну справу щодо І.О. Носатова за статтею «Привласнення майна в особливо великих розмірах». Халаджи С.О., Чурилов О.В. та ще 4 часткові власники, які в 1998 році ще були в засновниках, звинуватили товариша Носатова в «кидалові» в інтересах Васильєва. Тому нинішньому благодійнику «ДНР» в ті часи навіть довелося пуститися в бега й понад рік ховатися від слідства. Тоді-то він, видимо, й вирішив стати Покровським. Звідси пішла плутанина в даних реєстрів. Як Носатов Ігор Олександрович, який проживає в «ДНР» на вулиці Порт-Артурній, він до сих пір фігурує як кінцевий бенефіціар скандально відомого ТОВ «Компанія «Свята Діва Марія» (яке існує з 1993 року й зараз перереєстровано в Бердянську). Як донеччанин Покровський І.О. – значиться керівником цього ж ТОВ і постає як засновник БО МДФ «Мира». Як Покровський І.О., зареєстрований за новою адресою в Бердянську, колишнє довірена особа прокурора Васильєва два роки тому зареєстрував у Бердянську фірму «Ажок», яка торгує продуктами оптом і займається будівельними роботами – обидві опції корисні для розподільника гуманітарних потоків: https://youcontrol.com.ua/contractor/?
Як Носатов І.О. – володіє ТОВ «Покровський ринок», яке фігуранти кримінальної справи зареєстрували в 2003 році. У цьому підприємстві 70% все ще за ТОВ «Агропроминвест». Господарі ховаються в офшорі на Віргінських островах. Але якщо вірити, що це фірма одного з прокурорів Кузьминих, то варто нагадати: обидва кузени – Ренат і Рафаель Кузьмини – ставленики Геннадія Васильєва. Пошук контрагентів, пов'язаних з ТОВ «Покровський ринок», також приводить до родини Васильєвих. Дружина прокурора Васильєва Лариса Олександрівна – засновниця ТОВ «ТЛС-100», яке займається діяльністю у сфері телевізійного мовлення. А сам Васильєв Г.О. володіє 99,9% ТОВ «Телестудія «Астра-ТВ», яка виступає під брендом «Київська русь» (КРТ). Творіння Васильєва веде настільки примітивну пропаганду, що в порівнянні з нею навіть канали Медведчука можуть здатися такими, що працюють за стандартами «Бібіси». Ведучі – колишні звинувачені в державній зраді Д. Василець і Р. Коцаба, гості – українофоби й маргінали, які заперечують існування української держави: К. Стремоусов, В. Корнілов, Є. Бондаренко, В. Лук'янов, Т. Нагорний, О. Ковальов, П. Толочко, О. Шарій, Вікторія Шилова. 20.08.2020 ліцензію на мовлення КРТ нарешті анулювали. Однак «Астра-ТВ» не здається й уже оскаржила рішення Нацради з питань телебачення й радіомовлення в Окружному адміністративному суді Києва. 28 жовтня о 11.30 на вулиці В. Василькова, 81-А, відбудеться перше засідання: https://youcontrol.com.ua/judgedoc/?
Поки що друзі окупанта з КРТ активно просувають себе на ютубі. І це такий трешак, який варто оцінити, щоб зрозуміти, чому повернення ліцензії цьому мовнику загрожує національній безпеці. Фейки про Майдан і Європу (наприклад – про нібито легалізацію інцесту), заперечення Голодомору, брехня про український нацизм, постійне «на Україні» й т.п. Недавно ведучий Дмитро Василець разом з двома друзями «російсько-православними блогерами» – Г. Борисичевим і О. Семченко здійснили «марш-кидок» в Беларусь, щоб підтримати Лукашенка. Тройця скаржилася, що їх не пропустили – адже вони прихильники єдиної держави Росія – Україна – Беларусь і не вважають українців окремим народом.
Борисичев – любитель чаювань з «МГБ ДНР» й фанат «Безсмертного полку», про який ми розповідали ще в 2016 році, так само як і про любительку туристичних поїздок до главаря «ДНР» Захарченка – Шилову, а про те, що являє собою Семченко, можете запитати у гугла. Але «зіркою» цього каналу, який позиціонує себе як православний, залишається Василець – він не скупиться на шовіністичні заяви й принижує прихильників України, розпалює ненависть у своїх ефірах у найгрубішій формі (за що повинен нести відповідальність за ст. 161 КК України). Таким чином, основним бенефіціаром фонду «Мира» є особа, яка притягувалася до кримінальної відповідальності за крадіжку, чий покровитель бере участь у інформаційній війні проти України. А публічні представники фонду активно легітимізують окупаційну адміністрацію як «місцеву владу».
Благотворниця – колишня чиновниця «ДНР» і її 18 кримінальних справ
Другою фірмою – власником виключних прав на роботу з донорською гуманітарною допомогою в «ДНР» – є «благотворна організація благотворний фонд «Центр розвитку Донбасу» (код 39912894), зареєстрована в Бахмуті. У порівнянні з «Мирою» цей «Центр» виглядає чи не прозорим – у нього навіть є сайт і якісь подібності звітів. Але це оманливе враження. Обличчям організації виступає Анастасія Хмельницька. А в переліку уповноважених і засновників такої громадянки немає. Є директор Скиба Анастасія Григорівна, чиї повноваження обмежені: https://youcontrol.com.ua/contractor/?
У Бахмуті пам'ятають, що у безсмінного мера Олексія Реви (який править містом довше, ніж Лукашенко – Беларуссю) була заступниця Скиба, чиє дівоче прізвище Хмельницька. І, видимо, Анастасія Хмельницька – Скиба – одна й та ж особа. Донька екс-зам. мера Людмили Костянтинівни Скиби, яка тепер командує Бахмутським (Артемівським) міським комітетом профспілки працівників державних установ України. Примітно, що під час Майдану Людмила Скиба контролювала відправку антимайданівців у столицю, а тепер возить членів профспілки по монастирях (УПЦ МП) й влаштовує РПЦівські заходи. Анастасія Скиба (Хмельницька) також входить до складу засновників разом зі своєю двоюрідною сестрою Надією Миколаївною Роменською (теж з Бахмута).
У засновники сестри взяли двох жителів «ДНР»: Гната Данилевича й Анастасію Сисоєву. «ЦРД» має реєстрацію в «ДНР» й співпрацює з Москвою. Хмельницька-Скиба часто їздить туди на узгодження. «Центр» отримує й розподіляє кошти потужних донорів: Управління Верховного комісара ООН, Міжнародної організації з міграції Агентства ООН, благотворної організації «благотворний Фонд «Ініціатива «Папа для України», «МОМ», «Сейв зе Чилдрен Інтернешнл Рус», Представництво іноземної неурядової організації «Премьєр Уржанс-Ед Медикаль», Представництво «UNICEF» в Україні й інші. І продовжує отримувати «жирні» гранти, хоча… За п'ять років свого існування цей «Центр» виявився фігурантом 18 кримінальних справ. У тому числі – на Полтавщині розслідується виробництво №42016171010000070 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України. Встановлено, що група осіб, яка складається з уродженців Донецької, Луганської й Полтавської областей, протягом 2015–2017 років надавала послуги зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ і валових видатків з податку на прибуток підприємствам реального сектора економіки.
При цьому використовувалася створена членами ОПГ транзитно-конвертаційна група підприємств. Встановлено, що на р/с фіктивних компаній поруч благотворних організацій, серед яких і «Центр Розвитку Донбасу» (код ЄРДРПОУ 39912894), переводилися гроші, які далі спрямовувалися на особисті карткові рахунки. Іншими словами – керівники й засновники «Центра» підозрюються в тому, що обналичували й крали частину донорських коштів. Ось ще один приклад. У кримінальному виробництві №42017000000004297 йдеться про легалізацію грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. Що означає: якщо буде зібрано достатньо доказів, Анастасії Хмельницькій-Скибі загрожує від 5 до 12 років з конфіскацією. У матеріалах УД говориться: «Під час огляду виписки руху коштів встановлено, що на рахунки підприємства БО БФ «Центр розвитку Донбасу» грошові кошти надходили у вигляді благодійної допомоги як від підприємств, зареєстрованих на території України, так і від міжнародних організацій, і… Перечислювалися на підприємства, які мають ознаки фіктивності.
Група осіб у період 2016–2018 років на території м. Києва, м. Дніпра, м. Запоріжжя, Дніпропетровської й Хмельницької областей організувала незаконну схему виведення коштів у тіньовий оборот…». З метою припинення злочинної діяльності, запобігання завданим збиткам (і в тому числі збиткам міжнародним донорам) діями БФ «ЦРД» на рахунки організації 3 вересня 2019 року Печерським райсудом Киева був накладений арешт. Але 15.11.19 у справу втрутився адвокат Валентин Рибін, і арешт зняли. Після чого в 2020 році справи у «Центра» пішли на лад: раніше на нього відкривали по 4 нові справи на рік, а тут – за 9 місяців жодної.
Поява в якості захисника «Центра» адвоката В. Рибіна не випадкова – він спец по захисту диверсантів, терористів і державних зрадників, отримує фінансування з РФ й організував цілий конвеєр з відправлення вбивць Майдану в країну-агресора. Допоміг втекти шістьом «беркутам» й давав прес-конференції в Москві з розхожими кремлівськими тезами. Захищав Рибін і «волонтера Центра розвитку Донбасу» Олександра Меха, який не раз «подорожував з гуманітарною місією» на неконтрольовану Україною територію, а, повернувшись додому, адмініструвати у Facebook групу «Наша Новоросія». Публікував заклики до повалення конституційного ладу. Тому 15 травня 2019 року в квартиру Меха в Києві нагрянули з обшуком співробітники СБУ. Меху було висунуто підозру в посяганні на територіальну цілісність, але Рибін хвалився, що справу вдалося розвалити. Інші волонтери – українського сайту «Миротворець» – досліджували сторінки Хмельницької-Скиби ВКонтакте й Одноклассниках, проникли в її пошту й встановили, що керівниця «ЦРД» раніше працювала в «апараті народної ради «ДНР» й посилає звіти про свою роботу агентові російських спецслужб: https://myrotvorets.center/criminal/xmelnickaya-skiba-anastasiya-grigorevna/
Про що мовчать міжнародні місії
Крадіжка гуманітарної допомоги – один зі способів збагачення главарів «республік». Не секрет, що в «відібраних» супермаркетах колишні представники окупанта Плотницький і Захарченко продавали «відібрану» у нужденних гуманітарну допомогу. Як працюють недобросовісні «благодійники»? Припустимо, треба купити продукти. Знаходиться компанія в Україні, яка має таку можливість, їй донори платять в Україні й отримують взамін українську накладну, але туди ця компанія нічого не везе. Її партнерами в «ДНР» продуктові набори купуються за готівку за завищеною ціною (у яку закладена корупційна складова), потім продукти розподіляються, донорські гроші обналичуються. Або схема ваучерів – більш скользька: людям видають ваучери, з якими вони можуть піти в магазин і взяти, що захочуть, а перевірити, як вони розраховуються – нереально. У ООН немає доступу до отримувачів допомоги. То, як складають «Списки нужденних» – тим більше непрозорий механізм.
Списки формують т.з. «місцеві влади», і кого, за якими критеріями туди включають – точно ли нужденних? Відповіді немає. Монітори вибірково обзвонюють споживачів гуманітарки з питанням – отримували ли допомогу, але допускається певний відсоток відмов, і взагалі для окупованої території умови не суворі. Копії заяв з проханням про допомогу, копії паспортів, ІНН, відомості видачі – це те, що потребуватимуть у розподільників. Але вікно для маніпуляцій залишається – серед реальних можуть бути й документи «мертвих душ». Встановити отримують ли допомогу ті, хто в ній дійсно нуждається, або, скажімо, чиновники «собесів ДНР» – тим більше неможливо. Але є обмеження: на людину обсяг допомоги може становити 2600 гривень на рік. Незважаючи на великі зауваження до роботи одобрених «республіками» організацій, ми з вами не чули й не почуємо заяв від міжнародних донорів. Якщо «місцеві влади» не погоджуються на інші організації, донори працюватимуть з запропонованими. Вони не зацікавлені в скандалах. І готові на багато закрити очі. Розуміють, що за нинішньої ситуації жоден представник гуманітарної місії, не лояльний до «ЛДНР», а тим більше – не визнаючий окупаційну адміністрацію як владу – там не вижить.
Усі, хто працює, повинні робити відрахування в неіснуючий «Пенсійний фонд ДНР» й бути цілком відданими окупанту. Очевидно, що Росія не хоче визнавати захоплені райони Донбасу своєю територією (що означало б повне фінансування). Як не бажає й допомогти «самовизначившимся республікам», які колись нібито «годували всю Україну», просто встати на ноги. Мета агресора – не залишати Україну в спокої. Шантажуючи становищем громадян, фактично захоплених ними в полон, окупанти продовжуватимуть руйнувати українську самостійність доти, доки ми це дозволяємо. І гуманітарна криза – інструмент.