Журналісти Забороны отримали документ, у якому розкривається важливий поворот у справі вбивства Павла Шеремета. У серпні 2016 року до поліції звернулася громадянка. Вона сказала, що її знайомий Максим Зотов особисто визнався їй у тому, що вбив журналіста. Максим Зотов — уродженець Донецька та тісно пов'язаний з колишнім податковим міністром часів Януковича, «втікачем-олігархом» Олександром Клименко. В Україні проти нього порушено кримінальну справу. Клименко був неформальним власником «Радіо Вести», де працював Павло Шеремет. За місяць до вбивства Павло їздив до нього на зустріч, де Клименко просив його придумати план повернення в Україну. Павло Шеремет перебував на лінії вогню в конфлікті олігархічних угруповань, які боролися за перерозподіл власності в пореволюційній Україні та за збереження впливу в умовах політичної кризи 2016 року. Саме це могло привести до його загибелі. До такого висновку дійшла створена Забороною розслідувальна група журналістів, яка вивчила матеріали справи та політичний контекст вбивства нашого колеги. Ведучий «Радіо «Вести» та виконавчий директор «Української правди» Павло Шеремет загинув унаслідок підриву машини в центрі Києва 20 липня 2016 року.
Розслідування не давало результатів протягом трьох років, поки президентом України був Петро Порошенко. Однак після приходу до влади Володимира Зеленського у 2019 році тогдашній глава Національної поліції Сергій Князєв заявив про те, що в ці роки слідство стикалося з «системним опором». Через кілька місяців після його зустрічі з Зеленським, присвяченої справі Шеремета, були оголошені підозрювані. Ними виявилися відомі персони волонтерського руху. А мотивом поліція назвала їхні ультранаціоналістичні погляди та бажання за допомогою політичного вбивства змінити суспільно-політичну повістку в Україні. Ми поки що не можемо підтвердити або спростувати причетність нинішніх підозрюваних до смерті журналіста. Однак, отримавши доступ до частини матеріалів справи, ми виявили іншу, досі невідому версію вбивства Шеремета, у якій називається передбачуваний організатор. Він не має відношення до волонтерів АТО, натомість тісно пов'язаний з тим, хто втік до Москви від колишнього керівництва України. А мотив не збігається з озвученим поліцією цієї зими.
З невідомих причин слідство не дало ходу виявленій нами версії, незважаючи на наявність конкретних свідчень та очевидну політичну вигоду такого повороту у справі Шеремета для керівництва України. Водночас багато що вказує на те, що ці звинувачення могли бути свідомим оговором. У цьому випадку дослідження походження оговору могло б навести на слід справжніх убивць. Однак ця можливість, ймовірно, також не зацікавила слідство. У фокусі нашого розслідування опинився трикутник взаємовідносин між убитим журналістом, втікачем-міністром доходів і зборів Олександром Клименко та колишнім військовим прокурором Анатолієм Матіосом. З обома Шеремет тісно спілкувався останні кілька тижнів перед загибеллю. Клименко, незважаючи на свій статус політичного емігранта, був роботодавцем журналіста, будучи фактичним власником «Радіо «Вести». Матіоса журналіст вважав своїм другом. При цьому менше ніж за два місяці до загибелі Шеремета прокурор Матіос отримав контроль над однією з головних корупційних справ проти колишнього керівництва України — справою Клименко.
У першій частині ми розглядаємо виявлену нами версію, а також деталі взаємовідносин Шеремета з Клименко. Друга частина, яку ми опублікуємо слідом за першою, розкриває взаємовідносини журналіста з військовим прокурором та політичний контекст у період вбивства, який багато що прояснить.
Свідок з Маріуполя
Шла третя неделя після вбивства Шеремета. З невідомих причин підрив автомобіля журналіста не був, на відміну від безлічі аналогічних справ, кваліфікований як теракт, тому розслідування було доручено поліції. У понеділок, 8 серпня 2016 року, до Головного управління Національної поліції в Києві прийшла Марина Миколаївна Мацюк — вимушена переселенка, яка перебралася після початку війни з Донецька до Маріуполя. Вона повідомила, що 21 або 22 липня, коли вона сиділа на лавочці неподалік від свого дому в Маріуполі, до неї підійшла людина на ім'я Максим Вікторович Зотов. За словами Мацюк, вони були знайомі вже понад десять років. На підтвердження своїх слів вона назвала його адресу в Донецьку. Це приватний особняк, який знаходиться за 50 м від багатоповерхівки, де проживала Мацюк зі своєю сім'єю.
Згідно з Мацюк, розмова розвивалася таким чином. Зотов запитав, чи вона бачила, як він «вбив Шеремета». Вона відповіла, що «не вірить йому». У відповідь на це Зотов сказав, що вона «повинна ними гордитися» і, за її словами, показав фотографію в телефоні, на якій були запечатлені дві дівчини. Зотов уточнив, що був з однією з них, коли стався вибух автомобіля Шеремета. З ким саме — не сказав.
Пізніше, за словами Мацюк, вона випадково зустріла Зотова. Той «почав просити не їхати до Києва, нікуди не звертатися та не розповідати про його причетність до вбивства Шеремета». Мацюк повідомила слідчому, що Зотов нібито запропонував їй $50 тис. за те, щоб вона не розповідала про його причетність. Після того як жінка відмовилася, він сказав, що їй «у Києві ніхто не повірить, — він все підстроїть так, що я нікуди не потраплю». 4 серпня, стверджує Мацюк, Зотов приходив до неї вдень додому та стукав у двері, але вона не відкрила. Мацюк уточнила, що 29 липня побачила по каналу «112» відео, як під машину Шеремета закладали вибухівку.
Їй здалося, що Зотов дуже схожий на людину на відео — за походкою та статурою, а саме в момент, коли він переходив вулицю в бік камери спостереження. Також Мацюк додала, що Зотов завжди ходить у бейсболці, і на тому відео «він також був у ній». На цьому її свідчення закінчуються, а під пунктом про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивих даних стоїть її підпис.
З іншими подібними свідченнями, включаючи найневірогідніші, вони поступали інакше. Згідно з матеріалами слідства, співробітники МВС докладали зусиль, щоб розшукати авторів анонімних повідомлень про передбачуваних убивць. Ними, як правило, виявлялися люди, які робили висновки про замовників вбивства з почутих у ЗМІ версій, або просто міські божевільні. Також поліція досить ретельно досліджувала публікації в ЗМІ та опитувала журналістів. У випадку з Мацюк розслідування не пішло далі пари запитів. Хоча чоловіків з ім'ям Максим Вікторович Зотов з Донецька не так уж і багато — всього один. У 2016 році знайти його було досить легко — як і перевірити показання свідкині.
Але й це не все. Мацюк не просто назвала адресу Зотова, а розповіла важливі деталі. Наприклад, вона уточнила, що він одружений на Ользі Епель — жінці з дуже впливового донецького роду. Цей факт мав одразу дати сигнал слідству, що показання мають серйозні підстави. І ось чому.
Олександр, людина нашого дорогого Епелі — впливовий донецький бізнес-клан. Ольга Михайлівна Епель володіє автотранспортним підприємством, будівельними компаніями, інвестиційними фондами, автомобілями, нерухомістю, є акціонером великих фінансових організацій. До середини 2013 року її батько, Михайло Епель, займав посаду голови правління банку «Капітал», а потім увійшов до спостережної ради страхової фірми «Юнісон-гарант», продовжуючи мати мажоритарний контроль над «Капіталом». Обидві компанії стали широко відомі у зв'язку з гучною справою, порушеною у 2014 році проти втікача-міністра доходів і зборів Олександра Клименко. Але про все по порядку.
На момент, коли президентом України у 2010 році став Віктор Янукович, сім'я Епель підтримувала дружні зв'язки з багатьма донецькими бізнесменами — вихідцями з групи «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) та з братами Клименко.
Група компаній Антона Клименко (старшого брата Олександра, який загинув за загадкових обставин у 2015 році) «Анталекс» обслуговувалася в банку «Капітал». Це була взаємовигідна дружба: восени 2010 року Олександр Клименко став першим заступником голови Державної податкової адміністрації Донецької області і, користуючись своїм становищем, допомагав своїм партнерам та братові будувати бізнес-імперію. Потім Генеральна прокуратура назве цю дружбу змовою, завдяки якій через банк «Капітал» з 2011 по 2017 рік були відмиті мільярди гривень в інтересах клієнтів Епелів — передусім Клименко та сім'ї Януковича. Усі ці компанії, як і сам Михайло Епель, а також пов'язані з ним фірми, фігурували в гучній справі, порушеній у 2014 році проти втікача-міністра Олександра Клименко. Нові влади України підозрювали його у створенні корупційної схеми, яка дозволила оточенню президента Януковича заробити мільярди на незаконному відшкодуванні ПДВ. Цей факт підтвердив нам спочатку той, хто вів цю справу, прокурор ГПУ Сергій Горбатюк.
Свідкиня по справі Шеремета Мацюк заявила слідчому, що була знайома з Зотовим уже десять років. Спроба отримати якісь підтвердження цього знайомства не увінчалася успіхом — Мацюк заявила кореспондентці Забороны, що та помилилася номером. Однак, за словами адвоката Андрія Лещенка, який представляє інтереси сім'ї Шеремета, він дзвонив Мацюк на той же телефон раніше, і в розмові з ним на прохання докладніше розповісти про події липня-серпня 2016 року вона заявила, що «все й так є у справі» та відмовилася від подальших коментарів.
Ми підтвердили, що до війни Мацюк дійсно проживала в багатоповерхівці, яка знаходилася в безпосередній близькості від дому Зотова. Її чоловік займав скромну посаду завідувача відділу кадрів у Донецькому управлінні Державної пенітенціарної служби України (ГПтС). Влітку 2014 року після захоплення будівлі ГПтС у Донецьку сепаратистами сім'я евакуювалася до Маріуполя, де й перебувала влітку 2016 року. Адреса, за якою там проживала сім'я Мацюк, збігається з адресою, яку Марина Миколаївна описувала в своїх показаннях слідчому. Жителі сусідніх квартир підтвердили це кореспондентові Забороны.
Зотов був птахом зовсім іншого польоту. Він є засновником та власником мережі спортклубів SportMAX у Донецьку. Компанія була зареєстрована у 2007 році і розшифровувалася як «Спортивний Максим». Мережа була, мабуть, найпопулярнішою в Донецьку та відігравала немалу роль у спортивній інфраструктурі міста. Наприклад, є відео 2012 року, де одразу після чемпіонату Європи з футболу мер Донецька Олександр Лук'янченко дякує «СпортМаксу» за будівництво цілого комплексу зі стадіоном. Фітнес-клуби Зотова не припинили своє існування й у самопроголошеній «ДНР»: у мережі функціонує попередній веб-сайт, є сторінка в Instagram, за якою видна активність клубу, а підприємство перереєстровано в податкових органах окупаційних властей.
Керуючим «СпортМаксом» та співзасновником громадської організації «Спортивний союз «СпортМакс» був багаторазовий чемпіон України та світу з ММА Богдан Хмельницький. Разом з ним Зотов, уже після початку війни на Донбасі, придумав телешоу «Бої білих комірців», де молодих людей навчають бою без правил професійні борці. З цим шоу Хмельницький об'їздив безліч російських міст. А про те, що Зотов — співавтор ідеї, сказано в титрах кожного випуску телешоу.
Одного часу генеральним директором «СпортМаксу» називали (наприклад, на тому ж відео з відкриття комплексу у 2012 році) Олександра Лейзеровича Епеля — рідного брата Михайла Епеля. А телефон, на який була зареєстрована компанія, збігався з номером, на який були зареєстровані дві фірми Антона Клименко — «Юнісон Сінема» та «Юнісон груп».
Максима Зотова немає в соцмережах, а його фотографії неможливо знайти в звичайному пошуковому запиті. Він рідко з'являється на публіці. Однак нам удалося розшукати кілька його фотографій. Ось він на знімку, опублікованому 17 червня 2018 року Богданом Хмельницьким, разом зі спортсменом на фоні OZ Mall у Краснодарі. Справа на фото — Максим Зотов. Це, до речі, Mercedes S 500 L вартістю близько $100 тис., і зареєстрований він за адресою Зотова в Торецьку (до декомунізації — Дзержинськ) Донецької області. Це не єдиний автомобіль Зотова представницького класу: офіційно за ним числиться ще один Mercedes E 220 D вартістю близько $45 тис. А за компанією, яка належить йому та його дружині, «Девелопленд» — ще кілька «мерседесів»-позашляховиків такої ж цінової категорії.
Він сам близький до втікача-олігарха — настільки, що одного разу навіть знявся в його ролі. У шансон-групи «3:15» є два кліпи на одну й ту саму пісню «Олександр», випущену на початку 2013 року. В одній з версій Максим Зотов грає зайнятого цілодобово політика, який живе між Москвою та Києвом. Один з перших кадрів у кліпі — офісний центр «Москва-сіті», де Клименко приймав Павла Шеремета. Зотов навіть загримований під Клименко.
У березні 2013 року до Києва для зйомок прилетів боксер та депутат Держдуми РФ Микола Валуєв. Сюжет розгортається навколо підготовки до бою на рингу. Валуєв зіграв роль тренера, а роль героя-боксера — той же Зотов. Під відео можна виявити два коментарі, залишені персонажем з нікнеймом Mary. «Походка 100% попадання один в один як на відео про закладання бомби під машину Павла Шеремета», — говориться в першому коментарі, залишеному у 2016 році — через три роки після публікації кліпу.
Другий коментар Mary — просторіший: «Ха-ха, тепер ви Зотов видаєте себе за актора. Зовсім постаріли Максим Вікторович. Але ви не актор, ви вор, сепаратист та убивця! Убивця сотень тисяч людей на Донбасі, грабіжник відділень Нової пошти та всіх інших магазинів — це справа ваших рук. Військові злочини не мають строку давності, пам'ятайте про це й днем і ночами».
Висунула проти Зотова звинувачення Марина Мацюк займається любительською фотографією, користуючись нікнеймом Mary M на тематичних сайтах. А грабіж відділення кур'єрської служби «Нової пошти» в Донецьку стався 7 липня 2014 року — наступного дня після захоплення бойовиками Донецького управління Державної пенітенціарної служби України, де працював її чоловік Микола Мацюк.
Спортсмен та бізнесмен
Прочем, Зотов — не просто фізрук та масовик-затійник клану Епелів-Клименко. Ми виявили, що він з 1999 року є керівником українського філіалу ліхтенштейнського фонду, який стоїть за банком «Юнісон».
Зотов одружився на Ользі Епель у 1997 році. Її батько, Михайло Епель, уже тоді був досить впливовим донецьким бізнесменом. Входив до групи «Індустріальний союз Донбасу», був бізнес-партнером впливової на Донбасі сім'ї Щербаней по банку «Капітал», а по заводу «Донмет» вів справи з Гіві Немсадзе — людиною, яку українські правоохоронні органи з 2005 по 2010 рік вважали причетною до 57 вбивств та організації злочинного угруповання, однак після п'яти років у втечі, які закінчилися добровільною явкою, він був виправданий судом.
Максим Зотов поступово ставав повноцінною частиною клану Епелів: з часом йому довіряють управління найважливішими активами, наприклад, компаніями «Сіріус» та «Міст», які є ключовими акціонерами банку «Капітал» та засновниками більшості компаній роду. Крім того, «Міст» є українським дочірнім підприємством ліхтенштейнської компанії ALL BETEILIGUNGS STIFTUNG, яка відіграє дуже важливу роль для Епелів та Клименко. Також разом з членами правління банку «Капітал» Зотов створює компанії, які займаються відеовиробництвом, телебаченням та азартними іграми.
Навіть співробітники Зотова у фітнес-центрах «СпортМакс» ставали керівниками та підписантами компаній роду Епель. Так, усі три директори фірми «Укрміст», пов'язаної з реалізацією природного газу та палива, — це тренери «СпортМаксу» (двоє досі працюють у клубі в окупованому Донецьку), а в деяких компаніях управлінську верхівку складали, наприклад, кікбоксери та бійці ММА.
Друг Максима Зотова, кікбоксер Всеволод Станіславович Зарайський, у липні 2019 року став кінцевим бенефіціаром ТОВ «Компанія з управління активами Бізнес Інвест» Епелів — Зотов переписав на нього компанію. Цікаво, що у липні 2016 року ця фірма потрапляє у справу СБУ про фінансування тероризму на окупованих територіях Донбасу. Зарайський з'являється разом з Зотовим та Хмельницьким на фото з підмосковної Барвихи. У підписі до знімка Хмельницький пише, що вони «брати по крові та духу».
Слідство не вважало за потрібне дослідити або навіть констатувати зв'язок Максима Зотова з Епелями та Клименко. Це особливо дивно в світлі того, що слідча група одного часу розглядала Клименко та його цивільну дружину Ольгу Семченко як можливо причетних до вбивства. Представники МВС та військової прокуратури не раз озвучували цю версію в ЗМІ.
Про це свідчить і низка документів у справі. Наприклад, є доручення начальнику департаменту кримінального розшуку про необхідність виклику на допит Семченко, розпечатки її переміщень через кордон, допити співробітників «Радіо «Вести». Слідчі також вивчали зв'язки Клименко з компаніями та особами, які володіють медіахолдингом «Вести Україна». Однак зіставити цю версію з заявою Марини Мацюк щодо Максима Зотова вони, видимо, не намагалися.
Офіційний представник МВС Артем Шевченко в коментарі Забороні сказав, що «його [Шеремета] неодноразове перебування на території країни-агресора Російської Федерації в різний час, включаючи останні місяці перед його загибеллю, та контакт там з Клименко, безумовно, цікавили слідство. Але слідство позбавлене такої можливості через відсутність співпраці з правоохоронними органами країни-агресора, що цілком логічно». Також Шевченко сказав, що про існування показань щодо Максима Зотова йому нічого невідомо.
Ми намагалися зв'язатися з Клименко через Ольгу Семченко, але вона відмовилася передавати інформацію та сказала, що у нього немає прес-секретаря. Ми також неодноразово передавали прохання про розмову з Максимом Зотовим через його підмосковний спортклуб та друга Богдана Хмельницького. Однак він не вважав за потрібне нам відповісти.
План повернення
У 2013 році Олександр Клименко, будучи міністром доходів і зборів, ініціював створення медіахолдингу «Вести Україна», до якого входила однойменна газета, журнал «Вести Репортер», телеканал UBR та «Радіо «Вести». Довгий час генеральним директором холдингу був Ігор Гужва, а співробітники редакцій не знали, хто є справжнім бенефіціаром. Однак це стало ясно в кінці 2015 року, коли місце Гужви зайняла Ольга Семченко — цивільна дружина Олександра Клименко. До цього Ольга була його прес-секретарем, коли той ще займав керівну посаду в департаменті з роботи з великими платниками податків податкової інспекції в Донецьку, і пізніше спікером нового Міністерства доходів і зборів.
За даними джерела Забороны, близького до Семченко, саме вона разом з колишнім чоловіком, політологом Олександром Семченко (той раніше очолював Управління Мінодоходів у Сумській області), запропонувала Клименко план повернення в Україну.
Коли Семченко очолила холдинг, окремі співробітники почали виступати проти такого призначення. Наприклад, колишня журналістка журналу «Вести Репортер» Світлана Крюкова говорила в інтерв'ю «Детектору медіа» прямо, що в цей період участь Олександра Клименко стала очевидною, як і його мета — використовувати медіахолдинг для політичної боротьби. Ольга Семченко це заперечувала та говорила, що Клименко не впливає на редакційні процеси.
У грудні 2015 року Клименко оголосив про те, що стає почесним головою партії «Успішна країна» та збирається з нею йти на довибори та перевибори до Верховної Ради, які прогнозували на осінь 2016 року. На той момент Павло Шеремет уже півроку працював на «Радіо «Вести» ведучим суботнього ефіру. За словами Алени Притули, це був його основний джерело доходу з того часу, як він пішов з російського телеканалу ОТР влітку 2014 року. Незважаючи на те, що Павло працював виконавчим директором «Української правди», зарплату в редакції він отримував символічну, щоб мати можливість отримати вид на проживання в Україні. У виданні «Беларуський партизан», засновником та керівником якого був Шеремет, він, за словами Притули, нічого не заробляв.
Близькі не називають суми, скільки Шеремет заробляв на «Радіо «Вести», однак нам відомо від колишніх співробітників радіостанції, що деяким ведучим платили близько 100 тис. грн на місяць (понад $4 тис. на червень 2016 року).
Весною 2016 року піар-кампанія партії «Успішна країна» почала набирати обертів. У ефірі «Радіо «Вести», за словами тогдашнього шеф-редактора інформаційної служби Сакена Аймурзаєва, все частіше почали з'являтися представники клименківської партії. Настрій у редакції ставав усе більш похмурим: багато хто, говорить він, розумів, що зі ЗМІ роблять рупор втікача-політика. Аймурзаєв згадує, що у лютому в приміщенні радіостанції проходила скайп-конференція з самим Олександром Клименко, на якій було керівництво всіх видань медіахолдингу. Під час цього дзвінка політик дав зрозуміти, що ЗМІ — це його інструмент повернення до влади. «Я зрозумів, що він дуже жорсткий чоловік, упертий, хоче впливати», — сказав Аймурзаєв в інтерв'ю Забороні.
Від джерела, близького до тогдашнього керівництва радіо, Забороні стало відомо, що представники топ-менеджменту медіахолдингу весною їздили на робочу зустріч з Клименко в Сочі, де обговорювали вектор розвитку ЗМІ.
На кінець березня 2016 року Аймурзаєв розповів у ефірі «Вестей», що він разом з Шереметом йдуть з радіостанції, не бажаючи спостерігати деградацію медіа та терпіти вихідки справжнього власника. Шеремет критикував його за цей вчинок. «Паша залишився на радіо та не йшов, — говорить Аймурзаєв. — Навіть оновив своє шоу. У мене було відчуття, що якщо він очолить радіо, то й мене туди повернеться. Хто знає, думав я, може Пашці вдасться зберегти редакцію та незалежність».
Вскоре після тієї московської зустрічі на «Радіо «Вести» стався великий конфлікт. Призначили нового головного редактора — Ірину Гаврилову. «Паша розумів, що його дні на радіо порахувані, — говорить Притула. — Він усвідомив, що його концепція нікому не цікава, що справа йде до згортання свобод на радіо, що й справді й сталося».
На початку липня журналісти «Вестей» підписали відкритий лист проти призначення Гавриловой, оскільки вона публічно висловлювалася образливо щодо учасників Майдану та добровольців війни на Донбасі. Наступного дня вона була звільнена. Оригінал листа був опублікований різними українськими виданнями. Підпису Шеремета там не було.
Рано вранці, 20 липня, Павло Шеремет виїхав на свій ранковий ефір на радіо «Вести». О 7:51 у його автомобілі вибухнула саморобна бомба.
На прощання з ним, яке проходило в «Українському домі», прийшли багато співробітників радіостанції. Серед них, згадує Аймурзаєв, була й цивільна дружина Клименко Ольга Семченко. За словами Лізи Шеремет, того дня їй передали конверт з грошима, нібито зібраними співробітниками «Вестей». У конверті було $20 тис. Сакен Аймурзаєв, який виступав посередником, стверджує, що гроші передала Семченко.
Холдинг поступово почав згортати роботу редакцій, і вскоре від нього залишилася лише газета та сайт «Вести» та канал UBR. Ефіри та новини, які виходили на «Радіо «Вести», на сьогодні недоступні.
На мілі в Маріуполі
У липні 2014 року бойовики «ДНР» захопили будівлю Державної пенітенціарної служби України (ГПтС) у Донецьку. Як і інші співробітники, головний кадровик та профспілковий лідер донецького управління Микола Мацюк разом зі своєю дружиною Мариною був змушений евакуюватися до Маріуполя, який знаходився на лінії фронту. До 2016 року ситуація стабілізувалася, але тут донецьких тюремників спіткнула нова удача долі. 18 травня уряд України оголосив про ліквідацію ГПтС у рамках масштабної реформи пенітенціарної системи. На практиці це означало, що всі її працівники по всій країні мали бути звільнені з ліквідованої структури, і лише частина з них знайшла б собі роботу в новій.
10 червня колектив управління ГПтС у Донецькій області звернувся з відкритим листом до президента, уряду та парламенту України. У ньому говориться, що через реформу над усіма співробітниками управління, 39 з яких мали статус осіб, переміщених з окупованої території, нависла загроза «втратити єдине джерело доходів своїх сімей». При цьому, стверджувалося в зверненні, влади не беруть до уваги, що співробітники ГПтС залишилися вірні присязі, хоча їм довелося покинути свої дома, а деякі з них «були захоплені представниками нелегітимних озброєних формувань так званої ДНР, піддавалися моральному та фізичному тиску». Вони, говориться в листі, продовжували жити в Маріуполі на скромну зарплату, без будь-яких пільг і навіть не маючи статусу учасників АТО.
Це випробування закінчилося для донецьких тюремників по-різному. Наприклад, начальник Миколи Мацюка, голова донецького управління Олександр Замиралов, втратив свою посаду. З повідомлень у пресі видно, що вже з серпня 2016 року його замінив в.о. Дмитро Немцев. Замиралов знайшов роботу в охороні маріупольського порту, але, як він повідомив у телефонній розмові кореспондентові Забороны, — нещодавно її втратив. Він відмовився коментувати події 2016 року.
А ось у самого Мацюка справи пішли різко в гору. Згідно з деклараціями НАПК, у 2017 році він разом з дружиною Мариною вже переїхав до Києва та працював в апараті створеної на руїнах ГПтС структури — Державної кримінально-виконавчої служби України (ГКВС). До 2019 року він дорос до начальника відділу кадрів адміністрації всеукраїнської ГКВС, одночасно будучи головою профспілки персоналу.
Квартира, де жила сім'я Мацюк у 2016 році, тепер здається іншим жильцям. Навпроти під'їзду стоїть одна лавочка — ймовірно, та сама, яку описала слідчому Марина Мацюк. Одна з сусідок по під'їзду розповіла кореспондентові Забороны, що незадовго до від'їзду Мацюків до Києва (а це сталося до початку 2017 року) до неї наведувалися двоє чоловіків у костюмах та розпитували про сім'ю. Вона говорить, що чоловіки показували посвідчення співробітників правоохоронних органів. Якого саме відомства — не пам'ятає.
Микола та Марина Мацюк залишили без уваги всі звернення Забороны з проханням пояснити, звідки вони знають Максима Зотова та чи досі вважають його можливим організатором вбивства Павла Шеремета. Усвідомлюючи їхні можливі ризики, Заборона була готова анонімізувати Мацюків у цій публікації, що також було доведено до їхнього відома. Однак Микола Мацюк на прохання Забороны підтвердити або спростувати описану дружиною ситуацію відмовив, додавши, що йому «все одно», чи буде цей факт спливати в суді.
Різкий відмова від комунікації та обман Мацюків у розмові з журналістами посилює наші підозри в тому, що вони могли бути або залякані, або використані для того, щоб ввести слідство в оману, або з метою чинити тиск на Олександра Клименко. Не маючи можливості поговорити з Мацюками, ми запитали себе, хто міг впливати на їхню долю та одночасно був настільки добре знайомий з діяльністю зовсім непублічної сім'ї Епелів та самого Максима Зотова, щоб внести його ім'я у справу Шеремета.
Вивчивши персонажів, які отримали влітку 2016 року доступ до справи Клименко, фігурантом якої був тесть Зотова Михайло Епель, ми виявили безліч цікавих зв'язків та обставин, які підтверджують нашу версію про те, що вбивство Шеремета з високою ймовірністю було пов'язано зі справою втікача-олігарха. Продовження читайте у другій частині.
Якщо у вас є матеріали, якими ви хочете поділитися з нашою розслідувальною групою, або залишити непублічний відгук, пишіть нам.