Існує такий афоризм: «Патріотизм — останній притулок негідника». З 2014 року ми багато разів переконувалися в його справедливості. Не так давно під час візиту Володимира Зеленського до Хмельницької області до президента звернувся донецький бізнесмен Юрій Шапран, власник компанії «Мегатекс». Але що донецький бізнесмен робить на Хмельниччині? Це дуже цікава та повчальна історія.
Сьогодні Юрій Шапран — патріот, який до місця й не до місця лає Путіна та згадує, як героїчно боровся проти сепаратистів на Донбасі. Але він дуже не любить згадувати, що в бізнесі піднявся завдяки протекції «донецьких», конкретно — Сергія Арбузова, друга Олександра Януковича, голови Нацбанку та останнього в.о. голови Кабміну часів Януковича. Саме Шапран разом з Арбузовим були співзасновниками «Шарк трейд», яка займалася переробкою свинцю та інших шкідливих речовин. Паралельно з «Шарк трейд» відбувалося становлення таких компаній Юрія Шапрана, як «Мегатекс» і «Еколайн», які функціонують і донині. Власне, завдяки протекції Арбузова сам Юрій Шапран засідав у Донецькій обласній раді, природно, як депутат від Партії регіонів.
У ЗМІ ім'я Юрія Шапрана вперше прозвучало у зв'язку зі скандалом. Його фірма «Еколайн» виступила співзасновником компанії «Левмет», яка збиралася утилізувати акумулятори для авто та переробляти свинець прямо в центрі Львова. Проти такого «бізнес-проекту» дико обурилася громадськість. І хоча «донецькі» тоді були при владі, але «зламати через коліно» львів'ян у Шапрана не вийшло. Справді, жарт ли — запустити в центрі Львова виробництво, яке травитиме людей десятками тисяч! Міська санепідемстанція провела дослідження — і на їх основі головний санітарний лікар Львова заборонив роботу заводу з переробки брухту у вигляді свинцево-кислотних акумуляторів. А потім прийшла весна 2014 року. Чесно кажучи, «патріот» Юрій Шапран тоді й сам заплутався, скільки разів він переходив з одного боку на інший. Справа в тому, що його головний завод тоді знаходився в Костянтинівці, яку спочатку контролювали самопроголошені «республіканці» з «Донецької народної республіки». Сам Шапран теж різко проникся ідеями «ДНР» і підтримав сепаратистів.
Правда, потім українська влада відновила контроль над Костянтинівкою, у зв'язку з чим Шапран «переобувся» і самопроголосив себе «патріотом України». Після того як Києву вдалося відбити Костянтинівку, Юрій Шапран вирішив не спокушати долю й перебрався до Хмельницької області. Саме тут, у Старокостянтинові, Шапран відкрив ще один довгоочікуваний завод з переробки автомобільних акумуляторів. Сьогодні Юрій Шапран грає роль респектабельного «патріота». Він постійно ні до села, ні до міста проклинає Путіна, славить Україну й розповідає про нелегку долю окупованого Донбасу. Хоча насправді Шапран керує у Старокостянтинові шкідливим виробництвом, яке фактично травить українців, просто вбиваючи здоров'я місцевих жителів.
Цікавий «патріотизм» виходить, чи не так? На словах говоримо про любов до Батьківщини, а насправді плюємо на здоров'я людей. Проте якщо вивчити підноготну Юрія Шапрана, то виявиться цілий список доказів, що наш герой — це «патріот з подвійним дном». Так, на словах Шапран лає Путіна й Кремль, але елементарне вивчення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно показує, що Шапран Юрій Володимирович володіє величезним будинком у Криму! Якщо хто буде на півострові, заходьте в гості до Юрія Володимировича — за адресою місто Алушта, селище Утес, вулиця Гагаріна, дім 25/117-118. Будинок у Шапрана площею 421,2 квадратних метра, тому місця всім вистачить. Ще цікавіша картина виходить, якщо вивчити, чим володіють члени сім'ї Юрія Володимировича. Наприклад, Лариса Вікторівна Шапран володіє будинком, що будується, на житловому масиві «Рудики» в селищі Козин під Києвом, де люблять жити українські еліти. До речі, сусідом Шапранів є Олег Ляшко, у якого особняк за адресою вул. Рудиківська, 10.
Але найцікавіше те, що Л.В. Шапран — власниця двох квартир в окупованому Донецьку! Це апартаменти за адресою м. Донецьк, вул. Челюскинців, 153а, кв.10 (142,7 кв.м.) і проспект Комсомольський, 18, кв.24 (160,7 кв.м.). Одразу зазначимо, що помилки тут бути не може, тому що в Україні є лише одна жінка з такими ПІБ. Тобто розподіл ролей у сім'ї зрозумілий — офіційно на Юрія Шапрана не записано нічого, а на Ларису Вікторівну оформлені й особняк у Козині, й «запасні аеродроми» в окупованому Донецьку. Що стосується особняка в Криму, то Юрій Володимирович, видимо, до кінця не вірив, що це його майно вдасться знайти.
З іншого боку, Юрія Шапрана можна зрозуміти. Коли приїжджаєш до Росії по справам бізнесу, набагато краще зупинятися у своєму особняку в Криму або у власній квартирі в Донецьку. Ну а як інакше? Це на публіку Юрій Шапран проклинає Путіна й пускає скупу чоловічу сльозу на вишиванку. А насправді до недавна вів бізнес у Росії. Як показує російська база «Контур», на території РФ діяла його фірма «А-Мега Авто», зареєстрована в Ростові-на-Дону. «А-Мега Авто», згідно з установчими даними, займалася оптовою торгівлею автомобільними деталями, вузлами й приналежностями. Тобто Юрій Шапран для своїх заводів у Костянтинівці й Старокостянтинові закуповував автомобільні акумулятори в Росії. А ось як бізнесмен транспортував акумулятори — через ДНР чи через офіційний кордон України й Росії — ми з часом теж з'ясуємо. Цікаво, що в Україні діє компанія з точно такою ж назвою «А-Мега Авто», зареєстрована на Ткаченко Владиславу Юріївну — це дочка Юрія Шапрана, яка після другого шлюбу взяла собі прізвище чоловіка.
До речі, як бачимо, й ту саму фірму «Еколайн» Юрій Шапран теж перереєстрував на дочку. Ось такий вийшов «патріот» Юрій Шапран. На словах кричимо «Слава Україні!», а насправді травимо українців своїм заводом з переробки свинцю з акумуляторів, утримуємо величезний особняк у Криму й ведемо бізнес у Росії. Проте це не останні подробиці з життя простого українського (і російського, і «днровського») бізнесмена Юрія Шапрана. Як кажуть, продовження буде…