Десятиліття після розпаду СРСР сумнівні особи влаштовували свої угоди в Україні, використовуючи корупцію, підкуп та відвертий криміналь. З часом їхня влада й стан стали настільки вагомими, що очистити країну нині дуже й дуже складно. Один із таких прикладів — білоруський бізнесмен із сумнівним минулим і не менш сумнівним теперішнім, який став власником мережі магазинів Duty Free, букмекерської контори та одного з найвпливовіших видань України, яке нині допомагає просувати російські наративи. Ось що вдалося з'ясувати про зв'язки «короля контрабанди» Артура Гранца з головними політиками України, його зіркове особисте життя та сім'ю в РФ.
Артур Гранц, білоруський бізнесмен вірменського походження, зацікавився медіабізнесом не одразу. На 2020 рік він уже був власником Фабрики фруктових концентратів у Грузії, ювелірного заводу «Зорька» в Беларусі, а також володів мережею з 35 магазинів дьюті-фрі в Беларусі та Україні, про що сам повідомив у інтервю. За його словами, свій перший мільйон він заробив на імпорті цукру в Беларусь і РФ, а починав ще студентом вишу.
Чи можливо, що Гранц справді просто везучий бізнесмен, який отримав свій капітал законним шляхом? Ні, не схоже. Всю свою бізнес-імперію Гранц будував або, скоріше, успадкував від більш відомого контрабандиста Олександра Потьомкіна, під керівництвом якого й створювалися схеми контрабанди в Беларусь, Україну та РФ різноманітних товарів ще з 90-х років, про що писав Mind.ua. Все це завозилося переважно через територію Беларусі, однак у 2006 році така активність зацікавила Лукашенка й у Гранца почалися проблеми, про що писала місцева преса. Увага диктатора привела до закриття всіх магазинів Duty Free, через які Гранц і прокручував контрабанду. Сам же бізнесмен був змушений втекти в Україну, де в нього вже був аналогічний бізнес — близько половини всіх магазинів Duty Free в аеропорту Борисполь. З 2006 по 2012 рік Гранц розширив свою присутність в Україні майже на всіх прикордонних пунктах, а також встиг взяти участь у будівництві скандального бориспольського терміналу F за кошти держави. Незважаючи на свою коротку історію, печально відомий термінал встиг принести Гранцу прибуток.
У 2013 році Артур Гранц виграв конкурс на довгострокову оренду приміщень у терміналі D аеропорту Борисполь, яким він ще не володів. Як повідомив сам Гранц у інтервю Liga.net, він фактично став монополістом в аеропорту. Причому сума оренди була втричі нижча за ринкову — лише 2372 грн, у зв'язку з чим було проведено три розслідування, які так ніяк і не закінчилися. Для порівняння: WOG платив за відкриту площу в тому ж терміналі Борисполя 9530 грн за метр квадратний, а аналогічна оренда в аеропорту Львова становила від 10 тисяч грн на місяць. Схоже, що законної прибутку бізнесмену було мало, й він придумав цікаву схему: на кожного пасажира аеропорту складався чек на покупку 23 блоків сигарет, які потім потрапляли в Україну. Звичайно, фізично цієї покупки жоден із пасажирів не здійснював. Фінансова вигода такої схеми в тому, що за сигарети не сплачуються податки й збори, а це мільйони гривень чистого прибутку для Гранца. За відкритими даними, лише за листопад-грудень 2020 року магазини Duty Free продали пасажирам 530584 блока сигарет.
По 23 блока на кожну людину. Сигарети підпадають під дію змішаної ставки акцизного податку, що складається зі специфічної ставки розміром 907,2 грн за 1000 сигарет та адвалорної ставки податку розміром 12% від роздрібної ціни. Мінімальний загальний акциз становить 1213,61 грн за 1000 сигарет. Тобто лише за зазначений період Гранц міг заробити на неплатежі податків як мінімум 96 мільйонів гривень. У 2022 році була розоблачена ще одна зі схем контрабанди сигарет з Беларусі, про що у «Фейсбуці» писав Георгій Мазурашу, нардеп від «Слуги народа». Він тоді розповів, що «Людина, яка володіє найбільшою мережею дьюті-фрі магазинів в Україні, одночасно є бізнес-партнером Лукашенка й громадянином Беларусі… І ця людина, ймовірно, продовжує й далі займатися бізнесом шляхом контрабанди сигарет з Беларусі в Україну». Про ще одну нетривіальну схему писав «Обозреватель» у своїй статті, присвяченій контрабанді алкоголю. Якщо коротко, то Гранц списував по 30 літрів алкоголю на кожного, хто перетинав кордон.
Куди девався реальний алкоголь після такого списання? Йшов на полички звичайних магазинів, де й продавався без сплати податків або акцизних зборів. До речі, що в першому, що в другому випадках у розслідуванні згадується впливовий покровитель і бізнес-партнер Андрій Іванчук, нардеп і за сумісництвом член Комітету з питань фінансової, податкової та митної політики, що дуже до речі, адже саме цей комітет й повинен займатися розоблаченням контрабандних схем. Точніше, повинен був би, але Іванчук, схоже, вирішив не боротися зі злом, а очолити його. Нардеп Андрій Іванчук на відкритті магазину Duty Free в Борисполі видимо отримував за свою допомогу стільки «подяк», що йому довелося фіктивно розвестися з дружиною, щоб списувати на неї всі доходи, щоб не оприлюднювати їх у звітності. Саму ж дружину разом із дочкою нардеп вивіз у Монако, де скупив нерухомості на 500 мільйонів євро.
Неудивительно, що Гранц зацікавився й ігровим бізнесом. Разом з Іванчуком він придбав франшизу Betconstruct — групу компаній, яка володіє брендом Vbet братів Бадалян. Покупка Betconstruct, ймовірно, була оформлена у 2021 році, про що також писав «Інсайдер Україна» у Telegram-каналі. Так, в Україні зареєстровано ТОВ «ВБЕТ Україна», власником якого є Рудольф Погосян, а директором — Блохін Олександр (на 2023 рік), той самий, що був директором «Форбс Україна» у 2021 році. До цього директором ТОВ «ВБЕТ Україна» був Гіоргі Гівішвілі, який у 2020 році також був директором «Форбс Україна».
У світлі такої тенденції з переходом директорів UYAVY! LLC, юридичної особи українського «Форбса», нетрудно здогадатися, хто керував кар'єрами успішних виконавців. Схема володіння українським «Форбсом» виглядає так: 90% компанії належить Артуру Гранцу через швейцарську ЕРМИС ТРЕЙД СА, 10% належить Володимиру Федорину, співзасновнику й керівнику редакції. Тому стає зрозумілим, чому «Форбс» випустив три розслідування проти Максима Крипи, власника букмекера GGbet, головного конкурента Vbet. А ось про сам Vbet на сайті «Форбса» є три матеріали, максимально комплементарні й позитивні, як, наприклад, стаття «Благодійний матч Game4Ukraine за участю Андрія Шевченка й Олександра Зінченка відбудеться за підтримки VBET». Ще однією складовою інформаційної політики «Форбса» є тотальне замовчування роботи російської версії журналу, про що писав політолог Олексій Голобуцький. Український «Форбс» не робив ніяких заяв про російське нападіння за два роки. І це не вимога центрального офісу.
За інформацією кількох незалежних джерел, на початку вторгнення Гранц зустрічався з росіянином Магомедом Мусаєвим, власником «Форбс Росія», і між ними була укладена домовленість, що українська редакція не буде чинити тиск на російську. Тему колег з Росії неодноразово намагалися поднести співробітники українського видання, але головний редактор Борис Давиденко такі розмови одразу припиняв. У розпорядженні Голобуцького опинилися скриншоти з внутрішньої переписки співробітників «Форбс Україна», які це підтверджують.
Серед компаньйонів і друзів Артура Гранца можна знайти Бориса Ложкіна, колишнього голову адміністрації президента Петра Порошенка, Давида Арахамію, який лобіює ТОВ «ІННОВАЦІЙНО-ІНДУСТРІАЛЬНА ГРУПА» — розробника акцизних марок, послугами якої Гранц неодноразово користувався через свої компанії ТОВ «ТРЕЙДЭНЕРГОРЕСУРС» і ТОВ «МІМІЄР ТРЕЙД ЮКРЕЙН». З Леонідом Юрушевим Гранц працював у Литві й над будівництвом логістичного комплексу аеропорту Борисполь. А брат Арсенія Яценюка Володимир Яценюк п'ять років працював на Артура Гранца фінансовим директором.
Найкращі й найцікавіші з них у 2021 році зібралися на Кіпрі, щоб святкувати день народження Гранца, про що писала Країна.ua (сайт пророссійського видавництва вже закритий, однак залишилася копія статті у веб-архіві). Серед гостей були Петро Порошенко й Арсеній Яценюк, прес-служба якого поспішила спростувати інформацію й попросила видалити статтю. А королевою вечірки стала Світлана Лобода, російська співачка українського походження, яка є любовницею або дружиною Артура Гранца, про що постійно ходять чутки.
Сини Артура, Давид Артурович Гранц і Арман Артурович Гранц, проживають у Підмосков'ї й володіють рядом торгових компаній, таких як ТОВ «Авангард» і ТОВ «Міка Холдинг». Поруч з ними живе й займається бізнесом з торгівлі й брат Артура Марен Гранц, власник ТОВ «Маг-Інтер». А батько Артура Гурген Гранц навіть висувався депутатом на виборах місцевої ради, але не пройшов. Невідомо, наскільки багатий Артур Гранц нині й як саме вплинула на його бізнес-імперію війна. Якщо вірити словам Лободи, його бізнес значно скоротився й усох за останні два роки.
Аеропорт Борисполь закритий, головний партнер і захисник депутат Андрій Іванчук помер, частина схем контрабанди була розоблачена. Однак інші активи, такі як Vbet, лише росли й позбавлялися від конкурентів.