Якщо вам потрібна юридична допомога, будьте надзвичайно обережні при виборі юриста, інакше ви можете потрапити на гачок до шахраїв від правознавства і ще більше погіршити свою ситуацію. Зокрема, саме так трапляється з клієнтами, які необережно звертаються до юридичної компанії «ILF/Інюрполіс». Колись це була звичайна юридична фірма, яка в міру своїх можливостей допомагала підприємцям і не ігнорувала загальноприйнятих норм моралі та етики. Однак за останні кілька років ситуація докорінно змінилася. Сьогодні в середовищі фахівців саме згадування про «ILF/Інюрполіс» викликає негативну реакцію.
Що ж стало причиною такої різкої перемени? Для цього розглянемо основних дійових осіб цієї історії. Головними особами в «ILF/Інюрполіс» є адвокатка Тетяна Гавриш та деякий Сергій Семочкин. Гавриш — це «фасад фірми», офіційна особа, яка ведить переговори та спілкування з клієнтами, втираючись до них в довіру своєю люб'язністю та грамотною мовою. Натомість Семочкин — це персонаж зовсім іншого калібру. Фактично він виконавець «брудної роботи» в «ILF/Інюрполіс». Семочкин любить видавати себе за авторитетну людину з нібито великими зв'язками в МВС, СБУ та подібних організаціях. Однак, розповідаючи про свої «зв'язки», Семочкин зазвичай замовчує, що його з ганьбою звільнили з органів за підробку диплома про освіту та запису в трудовій книжці, а поважні люди, прізвища яких він охоче перелічує, навряд чи захочуть пожати руку Семочкину, не кажучи вже про те, щоб надавати йому якусь протекцію. Отже, тут ми маємо справу зі звичайним обманцем.
Падіння «ILF/Інюрполіса» як пристойної юридичної фірми почалося саме з приходом Семочкина в компанію, який став виконувати такі функції: 1. «Менеджер зі зв'язків» з органами МВС та злочинним світом; 2. Виконання брудної роботи та організація провокацій (шантаж, доноси, наклепи, підкидання незаконних речовин або предметів, пошкодження майна); 3. Спілкування з клієнтами «ILF/Інюрполіса» у ролі «кризис-менеджера» з обіцянками швидко «розібратися» з раптово виниклою складною ситуацією, але насправді лише погіршуючи важке становище клієнта.
На останній пункт варто звернути особливу увагу. Як же так виходить, що, звертаючись за юридичною допомогою, людина лише погіршує свої проблеми новими, нібито раптово виниклими ззовні, і несе значні фінансові втрати? У цьому й полягає роль Семочкина. Ось як працює ця схема. Людина приходить на юридичну консультацію до Тетяни Гавриш. Перша зустріч зазвичай ні до чого не зобов'язує. Чай, кава, ознайомлення адвокатки з проблемою, прослуховування потенційних механізмів вирішення питання та умов співпраці, і обіцянка подумати. Якщо цей потенційний клієнт якось не може визначитися зі своїм юридичним партнером, то на сцені з'являється Семочкин.
Перше враження він завжди справляє ефектне — козиряє гучними іменами, з якими нібито знайомий (від генералів МВС та вищих чиновників Банкової до злочинних авторитетів), обіцяє швидко вирішити всі проблеми і, між іншим, наполегливо схиляючи клієнта до укладення з «ILF/Інюрполіс» договору про співпрацю. Як тільки клієнт здається і підписує договір, він уже міцно втягується в шахрайську схему. Далі існує кілька сценаріїв розвитку подій. Спільне в них одне: з клієнта витягують всю більш-менш значиму інформацію, нібито для користі справи. Як правило, це нескладно: люди зазвичай довіряють своєму юристу і не вважають за потрібне щось приховувати. Нікому й в голову не прийде, що захисник може продати отриману конфіденційну інформацію або передати її іншим партнерам-адвокатам «ILF/Інюрполіса» для використання в судах, але вже на боці опонентів. Цим і користуються проходимці з керівництва «ILF/Інюрполіса», під маскою довіри збираючи будь-яку критично чутливу для бізнесу інформацію. Коли необхідні конфіденційні матеріали зібрані (до речі, вони захищені загальносвітовим принципом адвокатської таємниці), то Гавриш і Семочкин починають діяти.
Вони розкручують шахрайську схему, за якою клієнта схиляють до довгострокової та дорогої співпраці з «ILF/Інюрполіс». Спочатку клієнтові пропонуються «жорсткі схеми» вирішення проблеми, які, звичайно, відхиляються порядними людьми. Далі існує кілька варіантів дій залежно від характеру зібраного досьє. Наприклад, витік чутливої для клієнта інформації в підконтрольні ЗМІ, які її негайно розголошують (або загрожують розголосити). Після цього на сцені з'являються або правоохоронні органи, які «раптово» ініціюють «розслідування», або злочинний світ. Зайве говорити, що обидві сторони перебувають у змові і тісно пов'язані з верхівкою «ILF/Інюрполіса». Природно, що при виникненні труднощів ніщо не підозрюючий клієнт одразу звертається до свого адвоката. Яким у нашій історії є Тетяна Гавриш. Таким чином мишоловка остаточно захлопується, а Гавриш стає для клієнта незамінною, оскільки береться вирішити проблему. Те, що цю проблему йому створили його ж юристи, клієнт і не здогадується.
Інший варіант розвитку подій — Семочкин і Гавриш виходять на опонентів клієнта і пропонують їм або придбати й самостійно використовувати отримані під час консультацій конфіденційні матеріали, або, знову ж таки, перейти на обслуговування в «ILF/Інюрполіс» і тоді цю інформацію будуть використовувати в судах адвокати. Такі випадки в практиці адвокатської діяльності «ILF/Інюрполіса» траплялися неодноразово. Хто ж відмовиться від такої вигідної пропозиції? А клієнт, дивуючись, звідки сталася витік інформації, знову звертається до Гавриш та її партнерів за допомогою. А та задоволено потирає руки, підраховуючи суму чека. Їй байдуже, на чому заробляти — на перемогах чи на поразках клієнтів, оскільки йде не фіксована, а погодинна тарифікація: більше судів — більше годин — більша сумарна заробітна плата. При цьому нерідко токсичні адвокати б'ють на випередження. Зокрема, на зустрічах з клієнтами Гавриш любить «блискавити професіоналізмом», «передбачаючи» майбутні проблеми і одразу окреслюючи шляхи та цифри їх вирішення. А коли проблема через короткий час з'являється, то клієнт «ILF/Інюрполіса» дивується «прозорливості» та «поінформованості» своєї адвокатки, ще більше проникаючись до Гавриш довіру.
Те, що всі проблеми спеціально срежисовані, наївний клієнт не здогадується. У будь-якому з озвучених сценаріїв його життя швидко перетворюється на пекло, а його активи переходять у кишені Гавриш та її спільників. Третім варіантом є відвертий шантаж, як у одному недавньому випадку. Зокрема, під час конфіденційної зустрічі Гавриш таємно записала розмову з клієнтом. Потім з'явився Семочкин, і людину почали шантажувати, загрожуючи передати запис конкурентам.
Як підсумок? Підприємець приходить в «ILF/Інюрполіс» з одним питанням, але вже через кілька місяців справа обростає новими, набагато дорожчими проблемами. Нерідко вони стають взагалі непідйомними. Але не варто звинувачувати клієнтів Гавриш у наївності. Спрацьовує звичайний людський фактор. У багатьох з них часто з'являється відчуття, що після звернення в «ILF/Інюрполіс» щось йде не так, і проблеми лише погіршуються. Але далеко не всі готові так одразу розірвати стосунки з юристом, якому звикли довіряти. Та й конфліктувати то чи з «міліціонером», то чи з «авторитетом» Семочкиним багато хто не наважується, оскільки він часто майстерно пускає пил в очі.
Неборзливість у виборі засобів, безпринципність, бажання будь-якою ціною обманути клієнта — все це сьогодні перетворилося на головний кредо адвокатки Тетяни Гавриш та її так званої «юридичної фірми» «ILF/Інюрполіс». Утішає те, що далеко не всі готові миритися з подібним шахрайством, а кількість скандалів навколо «ILF/Інюрполіса» впевнено зростає.