Адвокати часто чують історії про те, що після обисків та виїмок виникають непереборні перешкоди у поверненні майна, комп'ютерної техніки та грошей правоохоронцями. Останні уникають спілкування з адвокатами, не розуміють прямих розпоряджень суддів. Такі історії, як у фільмі «День сурка», повторюються з року в рік. Однак цього разу ми натрапили на рішення Верховного суду, яке розкрило деталі такого випадку. І як це не дивно, до подібної ситуації має стосунок нинішній перший заступник генерального прокурора Венедиктової Роман Говда.
Звернемося до прийому, поширеного в кінематографії. Почнемо з недавніх подій і поступово повернемося в минуле. Як відомо, 29 липня 2020 року генеральна прокурорка Ірина Венедиктова призначила на посаду першого заступника генерального прокурора Романа Говду. Цей офіцер правосуддя має досить неоднозначну репутацію. З одного боку, всі визнають його професіоналізм. З іншого — він постійно фігурував у досить сумнівних процесах, наприклад, мав бізнес-зв'язки з дочкою колишнього генпрокурора Шокіна або підписав підозру своєму колезі Віталію Касько за надуманим складом злочину.
Попередньо Говда, як і всі працівники органів прокуратури, повинен був пройти атестацію, розпочату генпрокурором Рябошапкою у 2019–2020 роках. Але очищення Говда не проходив — попросив про звільнення за власним бажанням. Тому Рябошапка звільнив його наприкінці 2019 року. Вже після звільнення самого Рябошапки та призначення Венедиктової у березні 2020 року розпочався зворотний процес. Нова генпрокурорка почала повертати «скомпрометованих» прокурорів через підконтрольну їй «адміністративну комісію». Один із найяскравіших випадків — повернення Романа Михайловича Говди. Громадськість звертала увагу на ці випадки. Однак Венедиктова, не маючи власного досвіду роботи в органах кримінальної юстиції, оточувала себе авторитетними та впливовими прокурорами. Чого тільки варта назва радником одіозного тричі генпрокурора Святослава Піскуна. Однак тоді ми й не могли припустити, що Говда замішаний у афері, яка вражає уяву навіть обізнаних представників громадянського суспільства. Група прокурорів разом зі слідчими «вплутались» в історію, яка повинна стати ілюстративною.
Сподіваюся, така практика правоохоронців і «офіцерів правосуддя» перестане дивувати своєю нахабністю. Працівники столичної прокуратури під керівництвом Говди завдали державі збитків на суму понад 8 млн грн. Опосередковано, просто створивши умови для зникнення величезної кількості готівки, яку потім замінили фальшивими купюрами. Йдеться про підміну 136 тис. доларів. Спочатку про типовість схеми, якою тоді вирішили скористатися прокурори та слідчі. Схеми, яка працює, як швейцарський годинник на руці генпрокурорки Венедиктової. Пояснюю елементарно по етапах афери, як це працює. Слідчі за санкціями прокурорів проводять обиски у підприємців. Потім вилучають майно, техніку та готівку, які довго не повертають за надуманою причиною. Правоохоронці чекають, поки «жертва» (підприємець, у якого провели обиск) прийде «домовлятися» (дати хабар). Жертва платить данину й забирає майно. Або не платить і нічого не забирає. Все просто. Комерційна основа. Ринкові відносини. Прокурорський капіталізм у простому виразі.
Але в цій історії щось пішло не так. Точніше, з одного боку, прокурори та слідчі задовольнили власні апетити за рахунок жертв, які не прийшли домовлятися. З іншого — до дисциплінарної відповідальності все ж таки привлекли кількох правоохоронців і прокурорів. Жертви, не вважаючи за обов'язок платити данину, почали штурмувати прокурорський Еверест на вулиці Предславинській через суди. І про цей випадок Роман Говда точно не хотів би згадувати, адже в кінцевому підсумку це привело до збитків на суму 8 млн грн з кишень платників податків. Тепер про саму історію в кількох яскравих деталях.
Працівники столичної прокуратури провели обиски в Одесі у 2017 році, вилучивши майно (гроші та інші цінності). Дозволу на вилучення цього майна суд не давав. Пізніше особи, у яких були проведені обиски, почали вимагати від столичної прокуратури повернути вилучене майно, зокрема й гроші. Прокуратура саботувала повернення майна та коштів, поки не отримала постанову суду про необхідність зареєструвати провадження за статтею «невиконання судового рішення».
Гроші пізніше все ж таки повернули. Однак виявилося, що частина грошей — 136 тис. доларів — фальшиві, а процедура їх зберігання порушена. Адвокати потерпілих звертались не лише в суд, але й у кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (КДКП), яка запросто «відмазала» прокурора міста Києва Говду, який входив до групи прокурорів у цьому провадженні. Тобто він знав і розумів все з самого початку й до кінця, адже скаржники неодноразово звертались до прокуратури з клопотанням про повернення майна. Троє працівників прокуратури тоді отримали дисциплінарні стягнення, але продовжили працювати далі. З деталями рішення КДКП щодо Романа Говди та інших можна ознайомитися за посиланням. Врешті-решт саме такі вибіркові рішення КДКП і змусили тоді нового генпрокурора Рябошапку тимчасово припинити функціонування комісії через зміни в профільному законодавстві. Але це вже інша історія.
Тепер ознайомимося з цитатами з офіційних документів, а саме — постанови Верховного суду. «Під час обиску працівниками прокуратури міста Києва у позивачів було вилучено їхнє особисте майно (грошові кошти та офісна техніка), яке не повернено в повному обсязі за станом на день звернення в суд з позовом про відшкодування збитків».
«Відповідно до вищезгаданого висновку встановлено факт проведення працівниками прокуратури міста Києва за кримінальним провадженням № 42017100000001071 незаконного обиску в порушення вимог КПК, безпідставного та протиправного за відсутності підстав вилучення у позивачів їхнього майна, у тому числі грошових коштів на суму 547 тис. доларів США, 36 тис. євро та 5 млн 135 тис. 00 грн, а також у зв'язку з недбалим ставленням слідчих до обов'язку належного зберігання речових доказів — факт втрати грошових коштів позивачів. Крім того, встановлено, що зазначені грошові кошти та інше майно без правових підстав утримувались і були залишені без нагляду з 07 вересня 2017 року по 08 вересня 2017 року, і не здані в порушення вимог статті 100 КПК на депозитний рахунок з метою забезпечення їх збереженості, а після надходження рішення суду від 26 грудня 2018 року про їх повернення власникам не виконувалось.
Також було зазначено, що під час обиску власники вилучених грошових коштів, представник ради адвокатів регіону звертали увагу й наполягали на обов'язковості відеофіксації вилучення значної кількості грошових коштів, конкретизації серій і номерів банкнот у протоколі, однак слідчі протиправно відмовили в цьому». «При перерахунку грошових коштів, незаконно вилучених під час обиску, і перевірці купюр доларів на їх автентичність, власники коштів встановили, що 136 тис. доларів США мають явні ознаки підробки й не є тими, які були у них під час обиску й були незаконно вилучені».
Верховний суд тоді поставив крапку в цій історії. Виїмка є незаконною. Не була забезпечена збереженість коштів. Гроші точно підмінили. У результаті Верховний суд прийняв рішення стягнути на користь трьох потерпілих близько 8,7 млн грн. Таким чином, держава за рахунок бюджету повинна відшкодувати мільйони, які «зникли» внаслідок незаконних дій працівників столичної прокуратури, яку в той час очолював Роман Говда. Але тут є ще один важливий нюанс.
Під час прийняття Конституції України у 1996 році туди записали норму, яка передбачає відділення функції слідства від прокуратури й створення нового слідчого органу. Таких спроб було три, і у 2017 році нарешті обрали керівництво новоствореного Державного бюро розслідувань. Цей орган правопорядку повинен розслідувати такі злочини, як описана вище ситуація з підміною купюр. І як ви думаєте, кому дісталося ДБР під час розподілу повноважень щодо контролю з боку Офісу генпрокурора після повторного приходу Говди на Резницьку? Звичайно ж, Венедиктова закріпила своїм наказом контроль над Департаментом організації та процесуального керівництва досудовими розслідуваннями органів ДБР за… Романом Говдою. Іншими словами, Говда може мати прямий інтерес у блокуванні розслідування, де «чисто випадково» замінили 136 тис. доларів фальшивими. Але навіть якби Говду не призначили або не дали йому контроль над ДБР, хто-небудь повернувся б у минуле, щоб з'ясувати, куди подівались кошти?
Підсумую історію в контексті таких випадків. Коли суди приймають рішення про повернення коштів, держава зобов'язується відновити майно й кошти, втрачені через дії правоохоронців, прокурорів, суддів. Більше про це написано в Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно з офіційним вебсайтом Державної казначейської служби, а саме інформацією про судові рішення, за видатками в контексті «Заходів щодо виконання рішень суду, гарантованих державою» за станом на 5 жовтня 2020 року держава повинна близько 4,8 млрд грн за 50 842 судовими рішеннями. Згідно з іншим рядком, а саме «Відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду…», за станом на 5 жовтня 2020 року за 537 судовими рішеннями борг становить 302 млн грн. Однак у бюджеті 2020 року на «Відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями…» передбачено лише 50 млн грн, а на «Заходи щодо виконання рішень суду, гарантовані державою» — 600 млн грн.
Так що держава здійснює виплати в межах 600 млн грн — із загальної суми боргу в 4,7 млрд грн. І 50 млн грн — із загальної суми боргу в 302 млн грн. Тому для погашення боргу державою перед фізичними й юридичними особами за першим напрямком необхідно близько восьми років, а за другим — понад п'ять років. Висновки невтішні, адже державі байдуже до відшкодування шкоди за дії власних представників (слідчих, прокурорів, суддів тощо), які своїми незаконними «рухами тіла» створюють проблеми громадянам і юридичним особам. Таким чином, злочинці в погонах і мантіях загнали державу в боргову яму, а ті, хто створює проблеми, уникають будь-якої відповідальності, більше того — отримують підвищення, як Роман Говда.
P.S. У цьому тексті ми не звинувачуємо Говду й його підлеглих у вчиненні кримінального правопорушення, однак указуємо на слабкі місця й безконтрольність органів правопорядку й правосуддя, коли ними керують недобросовісні особи.