Під час місцевих виборів політики всіх рівнів масово перефарбовуються, намагаючись переконати виборців, що саме вони найдостойніші й найпатріотичніші. Однак при глибшому розгляді виявляється, що за цими заявами немає нічого, крім бажання ситуативно сподобатися виборцям. Більше того: те, чим насправді займаються ці горе-політики, межує з державною зрадою. Візьмемо для прикладу депутата Житомирської обласної ради Сергія Диняка, який на нинішніх виборах під першим номером очолює список партії «Наш Край» в обласну раду. Останнім часом інформаційний простір насичений приторно-позитивними публікаціями про нього.
Який політик! Який бізнесмен! Людина, у всіх сенсах видатна. Пояснення такого шквалу очевидно замовних публікацій просте: на нинішніх місцевих виборах пан Диняк очолив партію «Наш Край» на Житомирщині й веде її в обласну раду. Тому він обіцяє у всіх інтерв'ю, що «готовий почути кожного виборця», а партію «Наш Край» обрав, оскільки там збираються суцільні професіонали й люди діла. Сергій Диняк позиціонує себе як людину діла. І справді, в області він відомий як місцевий «король щебеню й піску»: він є генеральним директором ТОВ «Юнігран», яке, за офіційним сайтом, займається виробництвом і продажем щебеню, піску, тротуарної плитки, гранітної бруківки й навіть вибухових речовин. З компанією «Юнігран» пов'язують ще одного житомирського бізнесмена – Ігоря Наумця. Судячи з публікацій у ЗМІ, Наумець і Диняк причетні до незаконної видобутку піску не лише на рідній Житомирщині, але й у Київській області. При цьому Диняк був одним із тих, хто в Житомирській обласній раді голосував за створення комунального підприємства «Надра Житомирщини», яке мало видобувати пісок в області для дорожників і бюджетних установ.
А насправді всі піскові кар'єри в області (і за її межами) поділені між приватними структурами, які незаконно наживаються на спільному надбанні. Але це – дрібниці порівняно з тим, якими справами оперують Диняк і Наумець. Вони обидва числяться бенефіціарами компанії UNIGRAN GLOBAL EAST LTD, зареєстрованої у Великобританії. Основна діяльність компанії, як зазначено на сайті, – «відкрита», тобто вони можуть займатися як поставками граніту, так і будь-яким іншим видом господарської діяльності. Виходить, що існує два Юніграни: один нібито «білий», який займається поставками піску й граніту, інший – мутний, який, за нашими даними, є прокладкою для переведення грошей у Росію й на неконтрольовані Україною території. На користь цієї версії говорить той факт, що засновником «Юніграна» є кіпрська компанія WESTGRANITE HOLDINGS LIMITED, яка є й співзасновником UNIGRAN GLOBAL EAST LTD. А іншими співзасновниками цієї компанії є фірми з російськими корінням. Це прямо вказує на явний зв'язок українській компанії з неконтрольованими територіями й Російською Федерацією.
Прочому, нічого дивного в цьому немає: Диняк з Наумцем давно ведуть бізнес з Росією. Одразу після розпаду СРСР була створена корпорація «Трансрада», через яку «ЮНІГРАН» реалізував чимало проектів у Росії, наприклад, поставку щебеню й гравію в Москву й область та будівництво МКАД. «ЮНІГРАН» боровся за те, щоб стати виключним поставщиком щебеню для проекту «Садове кільце», який реалізовувався в Москві. У ЗМІ писали, що щебінь у Росію Наумець і Диняк продавали за зниженою ціною, що дозволяло «оптимізувати» податки в обох країнах. Природно, цей бізнес був би неможливий без масштабного підкупу російських і українських чиновників та правоохоронців. Навіть війна з Росією не стала для житомирських діячів перешкодою для продовження бізнесу з Росією. Зв'язки з РФ залишилися зі часів «Трансради». Тільки якщо раніше можна було реалізовувати ці «гешефти» відкрито, то після окупації Росією Криму й частини Донбасу доводиться приховувати бізнес-зв'язки з РФ через кіпрські прокладки. Для розширення ринку збуту потрібно було ще заручитися підтримкою керівництва так званих «народних республік».
І Диняк з Наумцем змогли знайти концівки в «ДНР». Одним із засновників WESTGRANITE HOLDINGS LIMITED числиться Сергій Наумець – однофамилець Ігоря Наумця, партнера Диняка. Він працює Міністром ЖКГ так званої «Донецької народної республіки». Дуже цінний кадр для безперебійних поставок щебеню й граніту на неконтрольовані Україною території й у Росію. І цей чоловік, замішаний у такому сумнівному підприємстві – Сергій Диняк – має наглість заявляти про себе як про політика нової формації, який здатен облагодійствувати Житомирщину, якщо за нього проголосують. Правда, при цьому незрозуміло, як може людина, називаючи себе українським патріотом, без сорому вести бізнес зі країною-агресором?! Тут, як кажуть, або штани надіти, або хрестик зняти. Звичайно, у сучасному світі гроші не пахнуть, але фінансувати Росію, яка потім озброює своїх бойовиків на Донбасі, які вбивають українських військовослужбовців – це вже якесь запредільне дно. І ці дії не лише несумісні з українським політиком, який претендує на представництво в місцевих радах, але й межують з державною зрадою.