Мене дійсно достає весь цей беспорядок з місцевими виборами. Особливо дратує те, що коли ти заходиш на якийсь американський, англійський чи навіть турецький, арабський сайти, на тебе там одразу ж вваливаються з одного боку Ірина Верещук, з іншого — Марина Порошенко. Це дійсно бісить.
Як же ви достали своєю рекламою! Треба було стільки грошей вкласти в ідіотську рекламу. Хочеться всі ці партії просто тихо придушити. Партії — це те, що у нас найбільш корумповане. Вони там ще всі такі потішні — справжній паноптикум. Ця Верещук — друга Ганя Герман, один в один. Цей аферист Пальчевський. Він взагалі на Остапа Бендера тягне. Щойно відкриваю ФБ, тут він мені розповідає, як його Кличко образив, організувавши під його домом акції протестів. Ну, чистий цирк. Два нанайські хлопчики, за якими стоїть ще один крупномасштабний аферист і київський лялькодер при всіх президентах — Вадик Столяр, пристроївшийся в ОПЗЖ. Справді Київ піде під контроль ОПЗЖ. Судячи з того, що ідіотів у Києві вистачає — голосувати за Пальчевського, як і за ОПЗЖ в цілому, то у Столяра в Київраді буде більшість, коли Кличко об'єднається з Пальчевським та ОПЗЖ. У інших не краще — дружина Роми Насирова, яка балотується від «Батьківщини» у Києві — це такий смачний і відкритий цинізм, що хоч і немає вже давно ніяких ілюзій, а лише нудота від того, що людей так відкрито й нахабно розводять.
Але більше за всіх бісить олігарх Медведчук, який, як завжди, піарить себе на все тій же темі — улюбленої дружини Вована Путіна. Він завжди перед виборами летить до свого кривавого кума. І в порядку особистого піару пропонує використовувати українців як піддослідних мишей для російської вакцини, у яку не вірять навіть ті, хто її винайшов. Путін уболтав Лукашенка на цю цинічну аферу, але хто з сябрів піде на церади батька? І тут на тобі — Медведчук з'явився з геніальною ідеєю — а давай вакцинуємо всіх українців. І вакцину перевіримо, і мені піар. Коли Зеленський послав його подалі разом із цією вакциною, в ОПЗЖ влаштували такий хайп — не дав заробити аферистам на вакцині. Але найбільш зараз траги-комічний театр відбувається в Дніпрі. Це такий фарс, що я з великим інтересом за цим спостерігаю.
Спочатку Корбан дав інтерв'ю Влащенко, де тонко мочив Беню, а за компанію й Зеленського; потім Беніна права рука — Святослав Олейник — теж дає їй інтерв'ю, де мочив Філатова й «психічно хворого» Корбана. Судячи з того, що на обнаглілого Корбана було кілька реальних замахів, його хвору психіку можна зрозуміти.
По суті Олейник обурений, що холопи повстали проти господаря й вважає це неправильним. По Філатову всю правду розповів. Але щодо дружби Корбана з Порошенком — це Олейник загнув. Там не дружба, а взаємний інтерес. То, що у Корбана є франшизи на основні партії, так це Гена поспішив і відібрав їх у драці за Горсовет. Там на обласному рівні Порох все віддав Нарику, а в місті Петя за гроші за принципом «взяти гроші й при цьому посадити керувати хорошу людину», фактично сам продав Корбану місцеву організацію. Спочатку у них там було приблизно порівну з Нариком, потім Корбан зумів взяти під свій контроль все. І Петя нічого зробити не може. Точно таким же чином Гена відібрав і більшу частину «Батьківщини», скориставшись тим, що тітка Юлі втратила дочку й була не в дуже адекватному стані. Та там всі партії, навіть якщо вони не під контролем у Корбана, то його люди обов'язково є у всіх них. Зараз у Дніпрі 60% у Горсоветі — це корбанята. Синагога теж приблизно навпіл свої симпатії розділила.
Але Корбан разом з Нариком — це бред. Корбан давно й міцно разом з Мішею Кошляком, а не з Нариком, хоча якісь справи у них раніше були, але зараз — ні. «Щойно на презентації команди «Пропозиції» в Новомосковську банда Нарика, яка приїхала на двох автобусах, влаштувала масову драку… Судячи з розвитку подій через пару днів ми дійдемо до побоїщ стінка на стінку», — написав Філатов у п'ятницю у своєму Телеграмі. Він ще й звинувачує в цьому Зеленського. Вони з Нариком владу поділити не можуть, а винен Зеленський (у тому, що не продав франшизу Корбану, як усі порядні люди типу Пороха). Хоча всім зрозуміло, що вся ця гра в опозицію до Зеленського — це робота на публіку перед виборами. Народ такий цинізм любить.
А що ще Філатов може продати публіці, яка вже бачила все? Що стосується Олейника, який, до речі, нічим не краще Корбана, то під ним там Беніна «За Майбах», також Бенін кадр Деркач з його «Наш край» й він підмяв під себе «СН» Зеленського, чим накалив ситуацію до межі. Як він сказав в інтерв'ю, що все не охопиш і Зеленському все одно доведеться делегувати свої повноваження. Але я думаю, що Зеленському ще доведеться розхлібувати це делегування повноважень з такими кадрами. Звичайно, Зеленський не може все контролювати, а вже тим більше зараз займатися партійним будівництвом по всій країні, але що роблять такі, як Олейник, отримуючи владу на місцях?
Ситуація в «СН» у Дніпрі така: Олейнику для дерибану землі потрібна своя людина. Своя — це той, на кого у нього є надійний компромат. Олейник довіряє лише таким. Такого баклана й ставить першим номером у список по 5-му округу. Є такий герой — Радомир Король. Він права рука й креатура Олейника, який завжди вибудовував особливо відповідальну й брудну роботу через людей, у яких щось було з кримінальною справою в Жовтневому суді, де його дядько мав вплив і міг ділитися з ним потрібними йому справами.
Проблема Короля в тому, що в Дніпрі всі й все про всіх знають. І біографія Короля — це не секрет, і чутки про його бурну молодість і його сутенерство нікуди не денуться. Про що й мені тут люди розповідають, хто пам'ятає, як він займався організацією інтимного дозвілля й особливо успішно постачав хлопців у 90-х. Так що у Олейника на нього повинен бути приличний кейс. Мало того, що Короля незаконно воткнули керувати Трубним інститутом, який він банкротить, так ще й у депутати треба впхати. Як пише «Інформатор»: «При цьому варто розуміти, що ціна питання — більше 2 га землі в центрі міста на вулиці Писаржевського, 1А, і, у разі банкрутства державного підприємства, ця земля й все, що на ній є, буде віддана тим, хто видасть необхідні для спасіння підприємства гроші». Саме цим дерибаном на користь Олейника й його покровителів цей персонаж зараз й займається. «Обоз» написав, що він ще й за цю землю ренту не хоче платити. Вивів у розпал робочого дня людей на мітинг під стіни Дніпровської мерії з вимогою знизити ставку земельного податку з 3% до 1%, що незаконно й не в компетенції мерії.
«Обоз» ще покопався в його профілях у соцмережах і виклав звідти його антиукраїнські скрини, він там все Азарова перепости робить про українських фашистів. Ну не дарма ж Богдан назвав Азарова найкращим українським прем'єром. Але вони вже розставили своїх «смотрящих» в ОТГ, причому, знову ж таки, поза законом, наприклад, на посаду «смотрячої» або заступниці голови Слобожанської ОТГ з роботи з виконавчими органами призначена Марина Рябець (його цивільна дружина), людина, яка не має необхідної вищої освіти. Коротко кажучи, весь цей беспорядок з Королем — першим номером у списку, викликав великий скандал у самій команді СН. Одні — здравомислячі в СН — кажуть, що з них роблять дурачків, тому що народ за них через таких мудаків голосувати не буде. А здравомислячим відповідають, що під брендом Зеленського народ проголосує за будь-яких — «народ схаває» будь-кого, хто нам потрібен. А Зеля все одно нічого не дізнається, що там ці спонсори вивертають на місцях. І поки народ конкретно «хаває», ті, хто намагаються очистити команду Зе від решал типу Короля, будуть виглядати дураками, які нічого не розуміють у «політичному процесі».
Ситуація доходить до смішного – висувають потрібних і залежних (найчастіше за кримінальними справами) людей першими номерами по округах, щоб гарантовано пройшли. Люди, які знають цих персонажів, або сміються, або самовідсторонюються від реальної роботи на виборах, тому що розуміють, що їм ще тут жити й якось пояснювати, чому саме такі «цінні кадри» в перших рядах у Зеленського. А на 5-му округі там крім Короля весь список з його кадрів. І самі «слуги» просять на 5-му округі в Облсовет за СН взагалі не голосувати, щоб ідіотизм смотрящих був видний. Ще він з великою долею ймовірності в схемі з продажу землі під видобуток урану, через людей, яких він намагається обирати в ОТГ. По крайній мірі, для нього це питання грошей, а Буткевич готовий платити. Про всі ці заплутані справи можна писати довго, але противно. Наскільки я знаю, в Одесі й Миколаєві ситуація приблизно така сама. Хоча мало кого цим здивуєш, тому що така дичина у всіх партіях. Тому що всі місцеві організації — це франшизи. І що там творится — здогадайтесь самі. А в команді Бені зовсім погано з фінансами.
Але тут взагалі важко уявити, що буде з Беню далі, коли й куди він побіжить? А Корбана, судячи з розповіді Олейника, можуть міцно зачепити по Іловайську. «Правоохоронні органи повинні показати результат в Іловайську», — сказав Зеленський наприкінці серпня. А всі, хто справді може дати показання, які мають вагу проти Корбана — це люди Бені. По крайній мірі, бачу в цьому один із сценаріїв. Корбану не подобається слово «рейдер». Це мені особливо сподобалося в його інтерв'ю. Він себе називає «конфліктологом» й вважає, що займався інтелектуальною роботою, а не рейдерством. Але Олейник говорить, що після цієї інтелектуальної роботи залишилося багато трупів, але й Беня там теж не мимо проходив — Корбан і його замовлення виконував. Все те, що робить зараз Беня — це його закладки для торгівлі з американцями після виборів. Зараз вся його команда співає в унісон з Деркачем про зовнішнє управління. Але Деркач — це аферист зі стажем і занадто брудний для серйозних справ. Ставку на нього ніхто робити не буде й сам Беня теж. Але для того, щоб Штати злякалися, Бені потрібно показати рух у бік Росії.
Перший шлях до примирення — призначення винних. Корбан дуже добре для цього підходить. На нього можна дуже багато списати. Я думаю, що й Беня, й Деркач уже поховали свої надії на другий термін Трампа. Хоча свою передвиборчу кампанію Деркач буде будувати саме на тому, що буде мочити демократів, розповідаючи, як вони нас обікрали, хоча їх уже 4 роки як немає при владі. Цей клоун погано закінчить. А тих, хто мріє про другий термін Трампа й доводить мені, що нам краще, якщо залишиться Трамп, я хочу запитати, а ви взагалі в курсі, що тут творили республіканці-трампісти? Деркач же вам про це не розповідав. Але якщо ви хочете знати, що нас чекає в їхньому другому терміні правління, то я поясню.
Ось у Time шикарна стаття про проділки міністра енергетики Ріка Перрі й його Energy Transfer в Україні. Журналісти Time, до речі, дуже здивовані, чому після процедури імпічменту на корумповані операції Перрі в Україні мало хто звернув увагу? Тому що Деркачу невигідно про це кричати, а якщо наші мовчать, то інформація про це повна у американців. Я просто рідала, коли читала це розслідування в Time.
Це вам не син Байдена з Бурисмою, це просто жесть. Найбільше вражала нахабність, з якою вони наїжджали на Зеленського. Я коротко перекажу це розслідування, яке викликало шок у Сенаті, але спочатку нагадаю, що щойно Зеленський став президентом, Руді Джуліані відправив сюди своїх гонців Парнаса й Фрумана, які через хабадника Левіна вийшли на Коломойського, як потім розповідав Беня, вони йому сказали, що їх цікавить газ, а при зустрічі з Беню вони почали вимагати зустрічі з Зеленським. Беня їх тоді послав, але пізніше помирився з Руді, коли той влаштував скандал. І як потім розповідав Фірташ в інтерв'ю, до нього ці два баклани теж підвалили з пропозицією продажу американського газу, й Фірташ теж їх послав з газом подалі; оскільки це дорого й глупо, то кому потрібен такий бізнес? Тому Фірташ взяв Парнаса як лобіста-перекладача, заплатив йому мільйон баксів за його зв'язки в Руді, але тему газу закрив. Це була не перша спроба — розвернутися тут з газом, перші спроби були ще при Януковичі, потім при Порошенку. Потім Трамп прислав на інавгурацію Зеленського саме Ріка Перрі, який й розвернув тут свою діяльність.
До того, як Перрі став міністром у Трампа, він керував у Техасі компанією Energy Transfer. Коли став міністром, то свої акції продав, але коли йому довелося піти через те, що вони тут натворили в Україні, то він знову її возглавив і повернув акції. Отже, що хотів Перрі й його друзі? Майкл Блейзер співпрацював з компанією Energy Transfer, коли Перрі був там директором. Потім Блейзер заявив: «Я привіз Energy Transfer в Україну». Тобто фактично Перрі пристраховував тут свою компанію. Блейзер й отримав від України 50-річний контракт на розвідку залежей нафти й газу. Крім того, Перрі передав Зеленському список людей, яким він довіряє й яких треба тут пристроїти його консультантами, але українців здивувало те, що серед імен у списку був Роберт Бенш, ще один аферист з Х'юстона, який раніше працював уже тут при Януковичі з його братвою, а після втечі Яныка — змився й він. «Я не хотів мати нічого спільного з Україною», — сказав Бенш американським журналістам. Але Перрі вдалося не лише повернути його, але й змусити Зеленського призначити Бенша членом правління Нафтогазу.
Разом з групою інвесторів з Луїзіани Бенш просував компанію під назвою Louisiana Natural Gas Exports Inc., більш відому серед її засновників як LNGE. Створена в червні 2018 року, компанія не мала угод або активів на своє ім'я. Як співзасновник і директор числиться Марсден Міллер, який перебуває в шлюбі з цим самим Беншем. LNGE не володіє газовими родовищами, трубопроводами, танкерами й експортним терміналом. У неї нічого немає й газу теж немає, зате вона зареєстрована в «офшорній» державі Делавер. Коли Данилюк з Ермаком їздили в США й їм так влаштували тиск по Байдену. Що Болтон назвав «угодою з наркотиками» — зброя в обмін на голову Байдена. Після тиску в Білому домі вони зустрілися за вечерею в ресторані з двома головними помічниками Перрі. Там же був і Бенш. «Сідаючи за стіл, Олександр Данилюк, у той час радник президента України з нацбезпеки, згадує, як дивувався, чому Бенша запросили на приватний обід з високопоставленими урядовими чиновниками. «Пахне неприємностями», — згадує Данилюк».
Да це були не просто неприємності. Данилюка з Ермаком намагалися взяти за горло, користуючись тим, що українці намагалися просунути якимось чином свої національні інтереси, а Перрі, користуючись цим, намагався просунути інтереси своїх друзів і політичних союзників, й допомогти їм укласти вигідні угоди. Їх цікавили дві угоди. «Трубопровідна система країни — надійне джерело доходу, тому треба влізти в нашу трубу. Energy Transfer хотіла присосатися до нашої труби й, інвестуючи в неї, отримувати частку від прибутку, маючи свій відсоток від експлуатації. А разом з трубою користуватися нашими сховищами, завозячи сюди американський газ СПГ за божевільною ціною й продавати його Європі. Компанія Бенша LNGE хотіла возити газ, якого не мала, але він спочатку хотів договоритися в Україні, а вже потім шукати газ.
А де його простіше знайти? Навіщо везти з США, коли його рядом у Європі повно й дешевше? А то у нас Нафтогаз сам без американської офшорки його купити не може. Зеленський дав все ці придурки, що вони просили, а потім тихо забрав назад. Через суд повернули родовище, яке отримав Блейзер, Рада прийняла закон, що труба наша, й нікому передаватися не може, а Бенш так й не приступив до обов'язків члена правління Нафтогазу, тому що у Зеленського прекрасно розуміють, що станеться з цією угодою на $20 млрд, як уже підрахували республіканці, коли Трамп програє вибори. «Якщо Байден буде обраний, я б сказав, що [команді] Байдена буде дуже цікаво, м'яко кажучи, те, як була укладена угода з LNGE», — говорить чиновник, який брав участь у обговореннях в Україні. «Що стосується відносин, це буде дуже руйнівно», — додає чиновник. «Враховуючи останні дані [опитування], це просто глупість», — говорить він.
Але журналісти запитують себе, чи це кінець історії? Тому що якщо Трамп виграє ще один термін, то трампісти спробують цю угоду повернути до життя. Так що це, звичайно, ще той гумор, читати, як Зеля борнув цих трампістів, але я прекрасно собі уявляю, у якому положенні він весь цей час перебував, що вимушений був терпіти й у якій розтяжці стояти. «24 вересня: Сенатор Рон Уайден (демократ від штату Орегон) відправив лист з проханням до Генерального інспектора Міністерства енергетики розслідувати дії Ріка Перрі в Україні. Посилаючись на спільне розслідування, проведене Комітетом Сенату з внутрішньої безпеки й справ уряду й Комітетом Сенату з фінансів, Уайден написав, що «свідчення в цьому розслідуванні вказують на пряму причетність колишнього міністра Ріка Перрі до передбачуваних правопорушень, а Департамент в ширшому плані — у схемі підриву антикорупційних заходів, які були реалізовані Україною у партнерстві з міжнародним співтовариством».
У листі зазначалося, що член ради директорів Нафтогазу показав, що Перрі «неналежним чином оказував тиск на уряд України з метою включення Роберта Бенша в консультативну раду Нафтогазу, у той час як представники Міністерства енергетики також оказували тиск на уряд України, щоб він підписав меморандум про взаєморозуміння з приватним бізнесом, пов'язаним з Беншем, Louisiana Natural Gas Exports». Загалом, веселенька історія. Зеленському можна лише посочувати. Зараз Олексій Гончарук сидить у США. Він розмістив у Твіттері фото, де він у компанії Йованович й інших колишніх американських послів, які працювали в Україні. А потім чомусь видалив свій акаунт у Твіттері. Це мені здалося дивним. Я подумала, що його туди Зеленський й відправив. «У Штатах зараз буде перезавантаження команди президента. І я хочу скористатися цією можливістю, щоб у США з'явилася New US policy on Ukraine», — розповів він в інтерв'ю. «Зараз мене особисто знайомлять зі всіма найбільш впливовими людьми в США по Україні. Це далеко не лише люди з Atlantic Council», — додав він.
Гончарук заявив, що планує бути в США до інавгурації нового президента країни — приблизно до кінця лютого. Він також розповів, що іноді обмінюється повідомленнями з президентом України Володимиром Зеленським. У якості кого він би туди сам відправився? Звичайно, не випадково він там опинився. І явно завдання у нього налагодити відносини з командою Байдена. Сам Зеленський нарешті зустрівся з прем'єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном. Я вже давно чекала цієї зустрічі, знаючи про те, що там готуються масштабні угоди про співпрацю з Україною. Я бачу по Зеленському, що він залишився дуже задоволений своїм візитом у Лондон. Стратегічна співпраця підписана. «Просто дякую тобі, Британіє!» — написав Зеленський. Тепер у понеділок з офіційним візитом у Київ приїжджає Анджей Дуда. Це вже не просто розмови про партнерство — це вже партнерство. Поки тут у нас з-під Зелі вибивають людей, на яких він справді може спертися, він шукає стратегічну опору серед світових лідерів. Тому я маю надію, що після виборів у США й остаточного розлучення Великобританії з ЄС, й у нас все зрушить з мертвої точки.
Тепер кілька слів про конфлікт Вірменії з Азербайджаном. Насправді причина конфлікту на цьому відео. Це тісні взаємовідносини Ніколи Пашиняна з Іраном. Я вже давно про все це писала. Це не за Карабах війна, а за газ і нафту, й їхні поставки в Європу. При всьому тому, що Іран давно вже посилив свій вплив в Азербайджані й там у органах безпеки є люди, які перебувають під іранським впливом точно так само, як у нас в СБУ під російським, а сам Баку дозволив іранським релігійним діячам вільно проповідувати в Азербайджані, що сам Баку вважав тактичним ходом з попередження приєднання людей до ІДІЛ і зон конфлікту в Сирії й Іраку, але насправді все це мало протилежний ефект, дуже сильно збільшивши вплив Ірану. За офіційними даними 22 з 150 шиїтських шкіл у країні перебувають під контролем Ірану. Після виведення дітей минулого року на релігійне свято з жертвопринесенням, Баку, стурбований релігійним впливом Ірану й намагаючись зберігати пильність, заборонив участь дітей у подібних заходах, чим викликав критику Тегерана, який у свою чергу стурбований можливим впливом Азербайджану на населення північного Ірану.
Цікаво, що обидві держави мають міцні зв'язки з ворогами один одного, а саме: Азербайджан з Ізраїлем, а Іран з Вірменією. Азербайджанська безпека заарештувала мулл, звинувачених у змові проти режиму, проведши серію операцій у Нардаране в 2015 році. Іран критикував інциденти в Нардаране, підкреслюючи, що права шиїтів були порушені, а шиїти піддавалися переслідуванням. Досить цікаво й те, що в тому ж 2015 році в Тегерані на конференції з Карабаху в звітах азербайджанців було написано, що Міжнародна дослідницька асоціація Ірану є платформою пропаганди вірменських учених проти Азербайджану. Одним з засновників асоціації був міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф. Іран проводить політику зближення з Вірменією майже 40 років і задовольняється дискурсами про «повагу територіальної цілісності Азербайджану». Іран продовжує покровительствувати демонстраціям, щорічно проводимим у Тегерані під приводом геноциду вірмен. Можна сказати, що політика Тегерана ближче до Вірменії, ніж до Азербайджану, й навіть були здійснені спроби придушити Баку через проблеми з Вірменією, що сильно заважає Ірану.
Особливо лякають Іран швидко розвиваючаяся енергетична співпраця між Туреччиною й Азербайджаном. Можна сказати, що вивіз енергоресурсів Каспійського басейну на міжнародні ринки викликає занепокоєння у Ірану. Енергетична співпраця з Вірменією в регіональній стратегії Ірану стає одним з найважливіших питань. У той час як Вірменія знаходить можливість зменшити свою економічну й політичну залежність від Росії, Іран прагне відкритися для європейського ринку через Вірменію. Маючи сильну діаспору по всьому світу, Вірменія може ефективно використовувати цю силу у зовнішній політиці й створювати сприятливе середовище в іранській політиці. Ніякої таємної ролі Росії у відносинах Ірану й Вірменії немає. Росія лише допомогла Вірменії протягнути з Ірану газопровід, який будував Газпром. Вірменія в обмін на газ постачає Ірану електроенергію. У 2019 році Рухані за підсумками переговорів з Пашиняном заявив, що Іран готовий налагодити експорт газу в Грузію. І обговорив питання транспортного коридору від Перської затоки до Чорного моря через Вірменію й Грузію.
Туреччина теж отримує іранський газ й весь час вимагає знижок, шантажуючи більш вигідними цінами на газ від Росії й Азербайджану, який вона теж отримує. У 2019 році Іран не піддався шантажу й не пішов на поступки, а в березні цього року сталося підривання труби на території Туреччини й лише в липні відновилися поставки. Ердоган хоче продавати газ у Європу, Рухані теж потрібен європейський ринок, щоб не впасти повністю під Китай. Фактично Ердоган зараз грає на руку Китаю, що стратегічно невигідно нікому. А ось таємна роль Франції у відносинах Ірану й Вірменії є, про що я теж писала. Відома особистість Бернар-Анрі Леві повідомляє, що Ердоган відправляє сирійських і ліванських найманців воювати в Нагірний Карабах. І закликає до підтримки Вірменії більше, ніж коли-небудь. Це Росія на свою голову створила Ердогана таким, яким він зараз став. Спасли від перевороту. Ідіоти. Раніше у Росії було 47% доходу в бюджет від нафти й газу, а зараз 28%. Ердоган зараз зі всіма воює через газ. Чуть не почав справжню війну з Грецією. Американці ледве зупинили.
І тепер він використовує всю російську тактику — «ми один народ» й проти лома немає прийому — в Азербайджані. Карабах всього лише аргумент для подальшої торгівлі Ердогана. Однак цікаво те, що Баку купує у Анкари менше 3% озброєння. Більшу його частину постачає Росія й при цьому Вірменія й Росія укладли пакт про взаємну оборону. Тепер Путін став у розтяжку. Він типу готовий захищати Вірменію, але без Карабаху. Це чудово. Все одно, якби ми укладли договір з НАТО про спільну оборону, а нам би сказали, але без Криму й Донбасу. У більш дурацькій ситуації Росія ще не була. Але ще й Ізраїль теж постачає дуже складну зброю азербайджанцям, до такої міри, що Вірменія відкликала свого посла в Тель-Авіві. Очікуйте нових бойових дій з обох боків, оскільки обидві сторони намагаються закріпити територіальні завоювання або виправдати втрати перед потенційними переговорами. Мішустін летить у Єреван й намагається послабити договір про взаємну оборону. Менше за все Росія зараз хоче бути втягнута в цей конфлікт. Росія тут зі всіх боків у невигідній ситуації.
Якби там були хоч якісь інтереси Путіна, він би вже давно був там. Так що нехай скаже спасибі Ердогану. Він його створив, він його нехай й благодарить.
Прочитала в коментарі до свого поста про те, що за Соловйовим стоїть Сурков, що неприємно здивувало одного мого читача, тому що «проблема України — не Росія, не Китай і не Угорщина, а самі українці з їхнім «наша хата з краю» замість «нам за державу образа».
Там ще цікаве питання: «Чомусь на Японію чи Китай не нападають! І навіть на Монголію чи Казахстан. Чому, не задумувалися?». А що тут думати після того, що я вище написала. Але цей коментар мене не просто здивував, мене вразило те, що таке міг написати українець. І я задумалася: два Майдани проти Яныка — це хата з краю? Народ, який в один прекрасний день вирішив змести всіх, теж на хату з краю не тягне. Чорт побери, скільки я живу, стільки й чую, що люди самі у всьому винні. Я це чула, коли обрали ще першого президента Кравчука, потім Кучму й далі по списку до Зеленського. Це ж я чула в дитинстві, хоч у Совку при комунягах думку аборигенів вождів не цікавила, але якщо Сталіна народ не обирав, то він обрав Гітлера. Різниці між ними в принципі не було, але культ особистості був як у Совку, так і в Німеччині. Дуче Муссоліні в Італії, Путін у Росії, Трамп у США. Не кажучи вже про малюка Кіма й інших диктаторів. Насправді всі ці розмови про поганих українців, яких треба переробити, мене лякають.
І перш за все тому, що життя не стоїть на місці, у ній все зараз летить у божевільному темпі й хоча диктатори нікуди не зникають, але саме Україна та країна, яку це найменше стосується. Переробити українців — це ж саме те, про що пише в своїй книзі інформатор Крістофер Уайлі MINDF*CK: Cambridge Analytica and the Plot to Break America, описуючи його роботу на Cambridge Analytica. Роберт Мерсер розглядав перемогу на виборах як проблему соціальної інженерії. Як спосіб «виправити суспільство». Уайлі пише, що «спосіб полягав у створенні симуляцій: якби ми могли кількісно оцінити суспільство всередину комп'ютера, оптимізувати цю систему, а потім відтворити цю оптимізацію поза комп'ютером, ми могли б переробити Америку за його образом». Книга Уайлі — це крик душі людини, яка занадто пізно зрозуміла, що допомагала знищити демократію. Спочатку йому все це подобалося. Це було круто — маніпулювати людьми, розуміти, що ти можеш ними керувати. Спочатку був референдум у Великобританії, потім вибори Трампа, потім прийшло розуміння, чим все це може закінчитися.
У огляді книги Уайлі є й така цитата: «Ми найняли людину на ім'я Сем Паттен, який прожив яскраве життя як політичний діяч найму по всьому світу. Він щойно закінчив проект для пророссійських політичних партій в Україні, працюючи з людиною на ім'я Костянтин Кіліменко, колишнім офіцером Головного розвідувального управління Росії (ГРУ). Хоча Паттен заперечував, що він дав своєму російському партнеру якісь дані, пізніше виявилося, що Пол Манафорт передав дані опитування Кіліменко». Росія тут, звичайно, ні при чому. Винні у всьому українці. Щоб зрозуміти всю ступінь того, у чому ми перебуваємо й як ми всі стали алгоритмами, треба обов'язково подивитися документальний фільм Netflix «Соціальна дилема». У ньому немає нічого шокуючо нового, але він переконливо сплітає воєдино цілу купу моментів, показуючи нам, як нас усіх мають. А потім можна буде поговорити й про винних у всьому українців. «Люди звикли думати про життя як про барабан прийняття рішень. Який буде сенс людського життя, коли більшість рішень приймаються алгоритмами?...
У 21-му столітті справді велика боротьба буде проти нерелевантності. Бути нерелевантним набагато гірше, ніж бути експлуатованим… Гонка ШІ чи біотехнологічна гонка озброєнь майже гарантують найгірший результат. Програвцем стане саме людство», — сказав у Давосі Юваль Ной Харарі про технологічний прорив й економіку. Я вже давно не шукаю для себе відповідей на питання, чому люди, наприклад у Харкові, постійно голосують за Кернеса? І навіть після того, що слив Соловей про те, як вони з Добкіним і Фуксом продавали батьківщину москалям. Ще й повністю знищивши теорію змови Гепи про те, що у всьому, що з ним відбувається — винен Аваков. Мене там смущала лише сума в 2 мільярди — Доба з Гепою стільки не коштують. Але після мого поста, раптом, з'явилася Телега Генерал СВР, яку тепер піарить Соловей й де сливають усі подробиці операцій ФСБ й перше, що слили — подробиці по Харкову: кому скільки грошей, хто й як завозив. Коли я прочитала, що цим мудакам дали лише по 50 млн, а решта пішла в спільну касу для протестів і підривної роботи у Харкові, то у мене сумнівів не залишилося, що історія правдива.
Але як ви думаєте, у Харкові будуть голосувати за Гепу після цього? Звичайно, так! Я навіть не знала, що у Гепи з Добою все так погано зараз. «Це не допомога, а спроба використати чужий політичний капітал, щоб посилити себе самого, а не посилити мене під час виборчої кампанії. І виглядає дуже неблагородно. В останні роки ми навіть не вітаємо один одного з днем народження. І не засмучуємо один одного дружбою», – сказав Кернес.
Чому харківчанам подобається бути статистами у всьому цьому політичному спектаклі? Або з іншого боку, чому до мене бігають юльки й б'ються в піні, доводячи, що Ермак агент Кремля. Цікаво, що вони відчували, коли перед президентськими виборами Гриша Омельченко бігав по каналах і розповідав те саме про Юлю? А що думали порохоботи про агента Лоліту? Тоді відстаньте від Ермака. Є така книга «Емоційний інтелект» Деніела Гоулмана, думаю, що вона змінила життя багатьом, хто її читав. Я в 1990-х дочку виховувала, оглядаючись на цю книгу. Основний тезис книги полягав у тому, що є звичайний інтелект — IQ, а є ще й емоційний інтелект — EQ, який набагато краще, ніж IQ передбачає «успіх» у житті (кар'єра, щастя, гроші й т.д).
Які фактори спрацьовують, наприклад, коли люди з високим коефіцієнтом розумового розвитку терпять невдачу? Або коли, навпаки, ті, у кого виявлені скромні здібності, виявляються на подив успішними? Чомусь згадалася ця картинка, коли в Миколаєві фотографію відомого російського математика Григорія Перельмана використали для політичної реклами. Однак зобразили Перельмана, який відмовлявся від премії тисячоліття в мільйон доларів за доказ теореми Пуанкаре, як малозабезпеченого пенсіонера. Перельман — це як приклад людини з високим IQ, яка так й не змогла знайти собі місця в житті. Але ще й як приклад ідіотизму в політиці. Первісна мета книги Гоулмана полягала в тому, щоб «внести розум у світ емоцій», розповісти, як це зробити, спонукати нас задуматися про розвиток емоційного інтелекту дітей у межах їхнього навчання. Показати, що аспекти EQ, на відміну від IQ, не були фіксованими й їх можна було вивчити, навчаючи цьому не лише дітей, але й дорослих теж. «Особисто я налаштований довести, що причина найчастіше в тому, що я називаю «емоційним інтелектом».
Самоконтроль, рвіння й наполегливість, а також уміння мотивувати свої дії, — всьому цьому, як ми побачимо далі, дітей можна навчити. І тим самим надати їм можливість найкраще використовувати розумовий потенціал, що випав у генетичній лотереї». Гоулман всього лише хотів навчати дітей навичкам й умінню володіння емоціями й пояснював, як важливо емоційне виховання наших дітей. Але замість цього Гоулмана завалили запитами від різних компаній, які шукали способи визначення високого емоційного інтелекту, тому що він точно описав те, що шукають усі компанії. Я думаю, що в цьому й є основна проблема, люди не вміють правильно володіти своїми емоціями, їх цьому не навчали. Вони часто роблять одну глупість за іншою, вважають себе невезучими й не розуміють, чому так відбувається. Такими людьми дуже легко маніпулювати. І з ними марно сперечатися. Це як у Чарльза Буковські, якого завжди дивувало те, що одні люди так поспішають в один бік, а інші так поспішають в інший. Хтось з них, напевно, не правий, а інакше це просто якась брудна гра.
Залишилося лише відповісти на питання, чи є у всьому цьому вина Росії чи ми самі по глупості поспішаємо в різні боки, але хтось же з нас напевно правий. Опитування показало, що 14% американців вважають, що рожевий лимонад виробляють з рожевих лимонів. Але це ж не означає, що решта 86% у цьому винна. Вина Росії в тому, що вона відмінно справляється з тим, що завжди підливає ракетне паливо, як для зради, так і для патріотизму тих, хто пішов в інший бік. Використовуючи гроші, агентів впливу, витоки, взломи, розвідоперації, диверсії, вбивства, переведення стрілок й інше у своїх фрактальних і кривавих схемах. Як можна ставитися до Росії, читаючи розслідування Hatewatch про білих прихильників превосходства у США, з якого ясно, що й за ними теж стоїть Росія? Тобто все це протистояння, як лівих, так і правих контролюють такі люди, як Костя Малофєєв, що Чарльз Баусман, який контролює крайньо праві сайти й просить гроші у Малофєєва через його соратника Олексія Комова, виріс у Росії.
Який пояснює свою пропагандистську роботу тим, що після багатьох років перетворення Росії на свій дім, він займається цим й для цього створив свій сайт Russia Insider, тому що хотів представити американцям більш позитивне бачення військових конфліктів у Росії. На іншому сайті Баусмана Truth to Power News розміщені подкасти, створені Меттью Гебертом, чиновником Держдепу США, відсторонених від посади після розслідування його справи Hatewatch у серпні 2019 року. Друг його сім'ї говорить про Hatewatch й про Геберта: «Ці білі націоналістичні придурки поклоняються Росії-матушці, й ми знаємо, як Метт Геберт ставиться до Росії», маючи на увазі його інтерес до цієї країни. Якщо складити все це, то нескладно зрозуміти, у якому лайні ми всі перебуваємо. Я маю на увазі не лише Україну. І Росія перша приклала до цього руку. Наші лише зараз зрозуміли, що зі всіма цими активними заходами якось треба боротися. Міністерство оборони створило АрміяІnform, те, що вже давно працює в багатьох європейських, особливо в скандинавських країнах — це цифрова армія, яка з 1 жовтня стартонула з місяцем кібербезпеки «Кіберджура» в Україні.
Усі ці заходи треба було вводити давно, тому що, як виявилося, війни бувають різними й це не обов'язково танки, літаки, бомби й купа трупів, яка розмиває грань між війною й грою. Це може бути й так, як у документальному фільмі, посилання на який я дала вище.