Виконуючий обов'язки голови ДФС Сергій Солодченко навряд чи залишить помітний слід в історії. Його запам'ятають лише за «скрутками», про які щодня пишуть телеграм-канали, та за абсурдним і лизоблюдським привітанням з днем народження від підлеглих. Підлеглі за спиною зазвичай називають його «Солодким» або «Сепаром». Однак набагато цікавіше дізнатися, хто насправді є покровителем Солодченка? Чиї інтереси він обслуговує та в яких цілях «заробляє»? У пресі часто пишуть, що Солодченка на посаду поставив відомий контрабандист Ілля Павлюк. Можливо, в цьому є доля істини. Але Павлюку за його ремеслом набагато ближче посада начальника митної служби. За нашими даними, справжнім покровителем Солодченка є інша людина — дуже тіньова та дуже впливова. У 2013 році, розпочавши службу в головному слідчому управлінні фінансових розслідувань тодішнього Мінздоху, Солодченко познайомився з певним Юрієм Юрійовичем Аристовим, власником численних фірм, які займаються торгівлею рибою та морепродуктами, зокрема фірмою під назвою «Зелари». Це не італійське слово, а анаграма з двох прізвищ — Зеленський та Аристов.
Юрій Аристов — дуже близька до Президента Зеленського людина. Він вкладав його гроші в бізнес, коли Зеленський працював у 95-му кварталі. Особливого компромату на Аристова немає, крім дивних зв'язків з російським найманцем, убивцею Аміни Окуєвої — Ігором Редькіним. Редькін був серед засновників двох компаній, які створювалися за його участю для будівництва ресторану — ТОВ «Голден-Фіш» та ТОВ «Блек-Шримп». До складу засновників компаній Редькін увійшов у листопаді-грудні 2018 року. До речі, Редькін, схоже, професійний кіллер. Його звинувачують не лише в убивстві Аміни Окуєвої, але й у вбивстві в вересні 2016 року в селищі Крушинка Василівського району Київської області директора компанії «Caparol Україна» Павла Зможного та у 2019 році — керівника відділу реклами КП «Київський метрополітен» Павла Миленького. Редькін давно живе в Україні, але народився в Дагестані. І, схоже, не втратив зв'язків зі своїми земляками. Згідно з реєстром фізичних осіб, Редькін — бізнесмен. До 2015 року він володів акціями телеканалу HD Fashion разом з Валідом Арфушем. Також він заснував компанії «Голден-Фіш» та «Блек-Шримп», якими нині володіє нардеп від «Слуги народу» та голова бюджетного комітету Юрій Аристов.
Зі свого боку, дружина Аристова працює генеральним директором ресторану Fish House, частку в якому до березня 2019 року мав президент України Володимир Зеленський. До речі, група Редькіна — класична ОПГ зразка 90-х років. Як писала «Країна», за інформацією джерел у прокуратурі Київської області, за версією слідства, Іван Редькін організував злочинну групу кіллерів спільно з двома киянами-спільниками: 32-річним Сергієм Веремійчуком та 32-річним Павлом Липським (за даними поліції, всі вони заперечують свою вину). Групування було організовано за зразком бригад 90-х років — Іван Редькін очолював ОПГ, а його молодші «партнери» Сергій Веремійчук та Павло Липський організували «ланки», кожна з яких складалася ще з двох осіб. Тобто в «бригаді» Редькіна налічувалося разом з ним сім осіб. Редькін, Веремійчук, Липський, а також «рядові бійці» — Андрій С., Андрій К., Антон П. та Сергій К. були затримані ще 16 вересня 2019 року. Втім, за іншими епізодами — за підозрою в замаху 20 вересня 2016 року на Павла Зможного (директора підприємства «Капарол Україна») та за вбивством 10 січня 2019 року Павла Миленького (начальника відділу реклами управління оренди та реклами КП «Київський метрополітен»).
Але Редькіну тоді вдалося залишитися на волі — суд його, незважаючи на тяжкі звинувачення, відпустив на свободу. Сергій Веремійчук числиться в електронних реєстрах засновником п'яти київських організацій — «Легіон ЛТД Плюс», ГО «Бойцовський клуб «Легіон Київ», «Легіон Автомотор», ТОВ «Г-ЛОГ», ТОВ «Ноби-Україна», а також зареєстрований як фізична особа — підприємець. Також Сергій Веремійчук — досить відомий київський тренер з кікбоксингу від Київської міської федерації кікбоксингу «WAKO». Другий спільник Івана Редькіна — Павло Липський також був зареєстрований як фізична особа–підприємець. Основний вид діяльності, судячи з електронних баз — спортивні та оздоровчі тренінги та процедури. Втім, за інформацією «Країни», у поліції розслідують можливу причетність учасників цієї ОПГ до інших замовних замахів та вбивств не лише в Україні, а також зв'язків з іншими ОПГ — торгівлі зброєю та вибухівкою. Навіщо Аристову був потрібен такий партнер — цілком очевидно. Силовий ресурс у бізнесі ніколи не завадить. А рибний бізнес — досить конкурентний та небезпечний.
Але повернемося до Солодченка. З 2013 року Солодченко допомагав Аристову «оптимізувати податки», як це іноді називають. І коли Аристов став людиною близькою не до керівника «95-го кварталу», а до Президента України, він вирішив просунути свого «кишенькового» податківця. І просунув. І нині, наскільки нам відомо, Солодченко не лише «оптимізує» податкове навантаження фірм Аристова, але й запровадив у його бізнес «скрутки». Природно, що Солодченко не міг залишитися без уваги й короля українських «оптимізаторів» — Віталія Хомутинника. Хомутинник поставив Солодченку вимогу — не звільняти з посади виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДПС у Донецькій області Ірину Долозину. І всіляко їй сприяти в благій справі «оптимізації» податкового навантаження бізнесу Рената Ахметова та Віталія Хомутинника. Природно, Солодченко взяв під козирок і не звільняє Долозину та всіляко їй сприяє. Природно, що через вищезазначені причини Солодченка складно назвати самостійною фігурою. Він занадто сильно залежить від багатьох людей. Однак при чергових змінах «політики партії» Солодченко цілком може стати козлом відпущення, якому доведеться приміряти клітчасту ковдру Романа Насирова. І не факт, що він так легко відділається. Олег Ізмайлов для «ОРД»