Кандидатуру Дмитра Усова протиснули в радники до Кирила Буданова, а згодом він став «головним» з питань обміну військовополоненими. Дмитро Усов — це людина, яка усвідомлює характер і небезпеку своїх дій, але йде на компроміс зі своєю совістю. Його діяльність можна охарактеризувати як державну зраду, роботу в інтересах ворога та завдання шкоди національній безпеці України.
Дивує, яким чином достатньо жорстка і принципова позиція керівництва країни щодо осіб, які працюють у державних установах, особливо у спецслужбах, щодо їхніх родинних зв'язків з Російською Федерацією та економічної залежності від іноземців, уникає особу Дмитра Усова. Серед діючих співробітників українських спецслужб важко назвати когось, у кого всі найближчі родичі — батьки, рідний брат — були б громадянами РФ, проживали на території Росії та мали б відношення до діяльності російських спецслужб.
Робота Дмитра Усова дійсно ефективна, але, на жаль, для ворога. Мета розголосу цього матеріалу — не тільки привернути увагу українських спецслужб, але й «відкрити очі» тим, хто дослухався до порад «вірних порадників» і ввів спочатку Дмитра Усова до керівництва ГУР МО України, а надалі надав йому механізм, який дозволяє цьому «чорту» не тільки заробляти на горі, монетизуючи обміни, але й сприяти ворогам у захваті територій України.
Наразі Дмитро Усов — радник Голови ГУР МО України, секретар Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Генерал-майор, звання отримав наприкінці минулого року.
Батько Дмитра Усова — Усов Сергій Олексійович, народжений 5 липня 1959 року, громадянин РФ, 81 рік, паспорт РФ № 03 14 653473, виданий 10 травня 2014 року, ветеран КДБ. Мати Усова — Татьяна Петрівна, народжена 6 лютого 1961 року, громадянка РФ. Рідний брат Усов Максим Сергійович, народжений 9 червня 1986 року, паспорт № 03 14 653474, виданий 10 травня 2014 року, закінчив Харківський університет МВС України. За інформацією з надійних джерел має відношення до діяльності російських спецслужб. Всі родичі зареєстровані за адресою: Сімферополь, вул. Польова, буд. 24-23, кв. 81.
Згідно з даними з російських баз, Усов Дмитро Сергійович також був прописаний за цією адресою. Питання: чи відомо про найближчих родичів Дмитра Усова керівництву ГУР МО і чи проходив він там спеціальну перевірку?
Достатньо матеріалів про корупційну діяльність Дмитра в лавах слідства СБУ, про що можна написати окрему історію. Найцікавіше в кар'єрі Дмитра починається після російської агресії. Швидке призначення Дмитра Усова на посаду начальника слідства ГУ СБУ в АРК відразу після того, як його рідний брат прийняв громадянство РФ, не викликало подиву у тих, хто був у темі. Перехід з однієї з керівних посад у «слідчому главку» в Києві на периферію, враховуючи тісні на той час «робочі» й не тільки стосунки Дмитра з начальником ГСУ СБУ Іваном Деревянко, це не про кар'єрний ріст, але важливий трамплін на майбутнє в інтересах РФ.
З цієї посади Дмитро стає довіреною особою колишнього заступника Голови СБУ Павла Демчини, який відомий корупційними скандалами, за що й був звільнений. Далі Дмитро отримує посаду радника іншого заступника Голови СБУ Дмитра Нескромного — того самого, який замовив вбивство начальника УВБ СБУ, втік з України і якимось дивним чином опинився в місті Москва, де йому надали фахову допомогу його колеги з ГУ ГШ ЗС РФ.
Дмитро Усов був найближчою особою до вищезгаданих персон, і саме його участь у корупційних оборудках з Павлом Демчиною та Дмитром Нескромним дозволила російським спецслужбам сформувати достатній компромат на Дмитра. Саме цим пояснюється його призначення на посаду заступника ГУ СБУ України по Криму — надзвичайно чутливого і важливого для російських спецслужб управління. Там він узгоджував всі свої дії з начальником ГУ СБУ по Криму Олегом Куліничем, який нині арештований за обвинуваченням у державній зраді. Варто пригадати, наскільки «кримський напрямок» став успішним для збройної агресії РФ у перші дні вторгнення, і що на ключових посадах там знаходились потрібні для РФ люди.
Після скандалу з Дмитром Нескромним Дмитро Усов був виведений у розпорядження СБ України. Згодом він був призначений на посаду радника начальника ГУР ЗС України Кирила Буданова до початку війни. На цій посаді Дмитро Усов став відомим своїм намаганням максимально зблизитись та ввійти в довіру до Кирила Буданова, бути присутнім на всіх заходах, особливо неофіційних, стати «своїм рубахою хлопцем». Що йому в якійсь мірі й вдалося. Це чудова операція російських спецслужб з перепрофілювання цінного джерела в новому надважливому органі, або можливо просто співпадіння.
За наявними оперативними даними, робота з контактування з Дмитром Усовим в інтересах РФ була організована через громадянина України Пивоварника В'ячеслава Олександровича, який нині є наближеною особою до керівника ЧВК «Вагнер» Євгенія Пригожина та контактує з начальником ГУ ГШ ЗС РФ І. Костюковим. Після початку війни Дмитро був прийнятий на зв'язок безпосередньо генерал-лейтенантом Зоріним Олександром Сергійовичем, одним з керівників ГУ ГШ ЗС РФ. Налагодження співпраці відбулося під час особистих контактів між ними в рамках роботи із визволення військовополонених.
Саме завдяки Дмитрові Усову декілька керівників російських спецслужб та ГШ ЗС РФ отримали звання героїв Росії за успішні операції із захоплення Азовсталі, і цьому є неспростовні докази. Дії цієї людини сприяли значно швидшому погіршенню ситуації на фронті і втраті територій нашої держави протягом травня-червня.
Звідки у Дмитра з'явилася можливість легендовано контактувати з ворогами? Тому що він став секретарем Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Це дає російській стороні можливість постійного легендованого спілкування, постановки завдань, прохань тощо. Хоча спочатку цим питанням опікувались більш фахові люди, російську сторону не цікавила ефективність процесу обміну. І як тільки стало зрозуміло, що так звана «блискавична СВО» перетікла в затяжну війну, ніби звідки виринає полковник Дмитро Усов, у тому числі й в інформаційному просторі. Тепер той же В. Пивоварник напряму спілкується і вирішує достатньо ефективно питання в інтересах агресора.
Саме завдяки координації В. Пивоварника з Дмитром Усовим російські війська під час режиму припинення вогню для обміну полоненими в кінці грудня ПВК «Вагнер» зайняла два селища без бою. Д. Усов наполіг на місці обміну, в якому була зацікавлена російська сторона, ввів РПВ, що дозволило «Вагнеру» просунутися на стратегічно важливому Бахмутському напрямку, грубо знехтувавши при цьому взаємодією з ГШ ЗСУ та не врахувавши їх рекомендації. Це була друга втрата територій через навмисні дії Д. Усова. Якщо в перший раз невдача була прихована, то в цей раз, оскільки були свідки, Дмитру влетіло на горіхи з «самого верху». Але він звичайно викрутився, так сказати «сконав під дурника».
Чому Д. Усов сам вирішує, кого віддавати російській стороні, не враховуючи питання національної безпеки і важливості тих чи інших військовополонених? Чому в жовтні він передав російського полоненого льотчика ПВК «Вагнер» Федорчукова без обміну, при тому що керівництвом ЗСУ будь-який обмін військовополонених льотчиків заборонений? Згідно з інформацією оперативних джерел, Федорчуков був проданий В. Пивоварнику. Чому саме Д. Усов на прохання В. Пивоварника видав полоненого контрактника ЧВК «Вагнер» Євгенія Нужного, що дозволило російській стороні, стративши контрактника кувалдою, провести успішну ІПСО, довівши безперспективність здачі в полон українській стороні та невідворотність покарання?
Чому і за яких обставин у грудні Д. Усов передав представнику ПВК «Вагнер» священика УПЦ МП, засудженого за держзраду? При цьому спочатку в якості легенди передачі священика Дмитро Усов заявив про обмін його на українських військовополонених, але не врахував дату — 60 полонених були обміняно іншою датою. Тоді Д. Усов через офіційного представника ГУР МО ЗСУ Андрія Юсова з метою введення в оману правоохоронних органів України довів «офіційну легенду», що священик нібито був обміняний на громадянина США Суезі Марокезі. Але це також не відповідає дійсності, оскільки громадянин США був переданий українській стороні 14 грудня без будь-яких обмінів. Дмитро Усов лише скористався ситуацією й особисто поїхав на передачу Суезі Марокезі до н. Василівка Запорізької області, хоча до його звільнення не мав ніякого відношення. На прохання колишнього бойового побратима-іноземця особисто передав громадянин України, колишній ветеран бойових дій в Афганістані, який постійно мешкає в м. Донецьк, без будь-яких попередніх умов. Ну й при передачі звичайно ніякого священника не отримував.
Чому на окупованих територіях вже існує «прайс-лист», скільки потрібно і за кого дати коштів, щоб Діма «порішав»? ПВК «Вагнер» успішно веде комерцію з Дмитром, особливо коли це стосується контрактників ЧВК. Відомі й інші випадки, але в даному розслідуванні наводяться факти, які мають доказову базу, у тому числі й відео та аудіо докази.
Усі ці «чому» — риторичні питання, але системно їх загалу побачити неможливо. А Дмитро Усов вже намагається вийти на системну роботу. Відомо про намагання Д. Усова домовитися з російською стороною щодо роботи стосовно полонених іноземців через їх викуп російськими олігархами, обіцяючи при цьому допомогу в послабленні санкцій. Звичайно, прибуток буде розподілено «по братськи». Також потихеньку Дмитро готує й політичне підгрунття на базі діяльності Координаційної Ради. Адже треба показати свою користь «наверху», і тут Дмитрові підсказали «больові точки». А чому на базі Ради не створити «сітку» на майбутні вибори? Як її власник він значно набере більшої ваги. Тому пішли відкриватися осередки Координаційної Ради в кожній області, у кожних великих містах і невеличких також. Це ще звісно й бюджет.
Далеко не все викладено щодо цієї персони, але достатньо, щоб завадити подальшому використанню Дмитра Усова в цілях РФ. Тому що в іншому разі покривати його можуть тільки ті, хто також працює в інтересах ворога.
Зараз Усов через свої зв'язки в СБУ намагається «відключити» наш сайт. Навіть є таке розпорядження, і ряд провайдерів вже виконують цей припис. Наш сайт існує з 2004 року, і за весь цей час ніяка гнида такого собі не дозволяла. Навіть Янукович з Якименко. Але, виявляється, Василь Малюк — реально чергове «єбанько» в СБУ. Сайт все одно буде доступним, можливо за іншою адресою. Крім того, ми будемо писати в тг-каналах «Блядський цирк Васи Малюка», «Український оглядач», «ОРД» та в інших засобах масової інформації. Ну й суд ще ніхто не відміняв.