У різних народів світу існують різні традиції святкування свят. Те саме стосується й хеллоуїну. Якщо американці протягом цілого тижня перед святом мучаються над дилемою, що краще надягти на голову в найстрашнішу ніч року — гарбуз чи маску смерті (все лише для того, щоб постукати до сусідів і крикнути «солодощі або жарти»), то на православних землях Луганди такої проблеми вибору не існує. Надягни форму «ополченця» і по тих же сусідах палій з гармати.
У мрачне середньовіччя за страшними масками ховалися діти й дорослі від злих духів, щоб ті визнали в них своїх і пройшли мимо. Рецепт виживання простий: щоб темрява не поглинула вас — потрібно замаскуватися й на час видавати себе за темряву. Жителям Луганди таке лукаве становище знайоме. Роль темряви на себе взяло рух «Мир луганщине».
Люди справедливо в першому слові букву «і» змінюють на «о». Таким чином виходить найхеллоуїнніша партія у світі. У «мОр», щоб темрава пройшла мимо їхніх сімей (надягти маску зла й затаїтися до кращих часів), вимушені вступати всі бюджетники захоплених територій. Якщо в американській культурі існує лише одна, строго відведена ніч для пробудження темних сил з 31 жовтня на 1 листопада, то на наших зачарованих територіях уже шість років тривала така ніч. Чорти, як пробудилися навесні чотирнадцятого, так і бродять по окупованих землях Донбасу. Коли в дитинстві я читав казки про людоїдів, я їх завжди уявляв з щелепами повними зубів, як у акули, з яких постійно сочиться кров по підборіддю. У житті все виявилося складніше. У цих чортів нічого такого немає; і якби вони вийшли на вулицю, могли б навколишніх щодо своїх персон ввести в оману. Тому Хеллоуїн у еленері не святкують, ним живуть. Єдина наша різниця з традиціями заходу — у тих на хеллоуїн не прийнято сміятися. Дурниця. Наші жителі сміються безперервно. І байдуже, чи хеллоуїн на дворі, чи дев'ятого травня, чи Новий рік — різниці ніякої.
Деякі навіть уві сні. Як підірвані, не можуть зупинитися. У цьому їм допомагають місцеві вершителі доль. У країні карнавалів — людиною з сумним обличчям може бути лише національний зрадник, і місце йому в підвалі. Виходячи на вулицю Луганська, на всякий випадок, якщо не можеш натягнути, то краще намалюй посмішку на обличчі. Добре, що нам не потрібно купувати фальшиву кров у магазинах, як це роблять на заході. Менше витрат. У нас у багатьох місцях Донбасу нею добре пропитана кожна пядь землі. Тільки копни. Наче нафта в Кувейті вона фонтануватиме в обличчя.
Луганда давно повинна бути занесена в книгу рекордів Гіннеса! Причому вся. Зі всіма потрохами. Прошу припинити свист у залі й жовчні насмішки. Ні, не за рівнем життя звичайних громадян, і не за кількістю картинних галерей, і не за кількістю нобелівських лауреатів чи олімпійських чемпіонів на душу населення. Ні, це не наш шлях. Так, нам є чим гордитися — це святкування. Вони — наша національна гордість, як у інших Ніагарський водоспад, згоріла церква шістнадцятого століття чи карнавал у Ріо. Саме вони — наша козирна карта в неромантичному світі чистогану. Враховуючи, що еленерія всі їх старанно скопіювала з «дружньої федерації», а потім ще й поверху відполірувала своєю самодіяльністю, у нас навіть виникає дефіцит днів у році. На всі наші гоца-гоца давно не вистачає григоріанського календаря. Потрібен новий. Розширений. Можна, до речі, його позичити у племені тумба-юмба. У тих п'ятсот днів у році й усі місяці суцільно літні. Ось у нього, з трудом, але може вписатися країна темного теперішнього й смутного майбутнього. Однак, незважаючи на любов до різних річниць і ювілеїв, один із загальносвітових святків тут не святкується.
Більше того, так зване міністерство освіти еленері розіслало по школах окупованої території циркуляр, у якому строго-настрого заборонило проведення тематичних вечірок, присвячених хеллоуїну. Серед іншого зазначається, що західний, упадницький святок чужий православству й шкідливий для виховання молоді в дусі патріотизму. Рекомендується в цей день запросити в школу священиків, які зможуть правильно донести до молодого покоління істинні цінності російського світу й вигнати бісів з їхніх душ. Ще можна провести додаткові заняття з військово-патріотичної підготовки, на яких відпрацювати навички зі збирання-розбирання автомата Калашникова. Що ж, всім любителям исконно православних традицій хочеться в цю ніч порадити піти водити хоровод навколо березок.
Результат перевершить усі ваші очікування! Враховуючи комендантську годину, незабутня ніч гострих відчуттів у компанії духовитих ополченців вам забезпечена. Я ж вирішив Хеллоуїн якось відзначити; разом із Днем Сурка він для мене давно став символом нового чудесного світу Луганди. Нещодавно, розмірковуючи, як якось нетривіально зустріти ніч живих мертвців, напівуючи пісеньку Джо Дассена «Salut» (ось це ось: «баба, баба-баба»), у пошуках чогось особливого болтався по кількох спеціалізованих магазинах. Погода була по-справжньому хеллоуїнська, періодично йшов дощ, ворони сумно клювали грязь у калюжах. Того смутного образу, що захотіла моя неспокійна душа, не вдалося знайти. Хотілося купити маску слизькоподібного Джаби Хатта або Мертвого Бджоляра.
Продавці сказали, що завіз костюмів цих персонажів на територію еленері міністерство культури заборонило, вони, нібито, заряджені негативною енергією й можуть викликати нікому не потрібні асоціації з нашим керівництвом. — Вам шашечки чи їхати? — бачачи мої утруднення, шаркнувши ніжкою, запитав продавець і замість маски Джаби запропонував придбати камуфляж іншого роду: фуражку з малиновим козирком і шеврони оперативного працівника МГБ. — Якщо ви в такій формі постучитеся вночі, до речі можна й удень, до своїх сусідів і позванивуючи наручниками, запитаєте: «ЧК викликали?» — Успіх вам буде забезпечений. Вони обов'язково обосруться.