Голова КСУ Тупицький та його роль у скандальних рішеннях суду: від незаконного засудження до амністії корупціонерів

«Чемодан, вокзал, Ростов!» Крах антикорупційної реформи означає кінець євроінтеграції, кінець підтримки України Заходом і ковзання в бік Москви. Припинення фінансової допомоги поставить країну на край дефолту. У РНБО помітили, що рішення суддів КСУ має антидержавний та антиконституційний характер, несе загрозу національній безпеці. Ходатайствували про це антиукраїнське рішення 47 депутатів, серед яких достатньо тих, хто раніше вчиняв злочини проти державності – це герої матеріалів Бойко, Гнатенко, Dunayev, Кузьмін, Королевська, Козак, брат і сестра Левочкини, Столар, Рабинович, Пономарев, Медведчук та інші: https://www.facebook.com/NAZKgov/posts/3493304107396155 Відчуття, що персоналії, відверто орієнтовані на РФ, вирішили «рейдерити» країну старим перевіреним методом — через корумпований суд. І створили революційну ситуацію — вже наступного дня більше тисячі протестуючих зібралися під КСУ, щоб вимагати від суддів-зрадників збирати чемодани й відправлятися в Ростов – услід за Віктором Федоровичем.Наші джерела говорять, що згадування Януковича більш ніж доречне: ключову роль у скандальному рішенні КСУ зіграв «донецький клан» судейської мафії. І перш за все — голова КСУ Тупицький Олександр Миколайович, який «не почув» представника Президента в КСУ Ф. Венісловського, коли той просив відкласти розгляд на період конфлікту інтересів (тобто перевірки декларацій самих суддів). Відомо, що Тупицький був призначений у КСУ самим В. Януковичем за президентською квотою за 9 місяців до втечі. З 2011 року його просував одіозний голова Вищого господарського суду Віктор Татьков, який у часи Януковича очолював Вищий господарський суд. А вже головою КСУ Тупицького обрали рік тому таємним голосуванням самі судді – і, за однією з версій, за цим стоїть скандальний голова Окружного адміністративного суду Павло Вовк, якому приписують слова: «Два суди вже належать нам — Конституційний і Окружний». Тупицький – власник нерухомості в Конча-Заспі, Криму, «Новопечерських липках» і Донецьку — за минулий рік отримав зарплати понад 4,45 млн гривень. Інші «януковичівські» судді, які підтримали «амністію для корупціонерів» — мільйонери Касмінін Олександр Володимирович і Литвинов Олександр Миколайович.Останній «слуга Феміди» найбільше наближений до Тупицького. Литвинов закінчив військове училище в РФ і особисто доповідав у іншій скандальній справі – «про НАБУ».Ми розповімо історію про кар'єру Олександра Тупицького, в основі якої лежить злочин, вчинений ним 20 років тому. Він би так навіки й залишився невідомим Україні суддею провінційного райсуду, якби навмисне незаконно не засудив невинного, виконуючи політичний «замовлення». За винесення свідомо неправосудного вироку Тупицький не тільки не понесли відповідальності — він отримав щедру винагороду. І це його настільки розбещило, що, піднявшись на найвищу сходинку судейської ієрархії, Тупицький скасував кримінальну відповідальність за винесення свідомо неправосудних рішень і для інших суддів-злочинців. Історію про вигідне «вкладення яєць Тупицького» авторові розповів особисто покійний Сергій Салов, який на виборах Президента 1999 року був довіреною особою кандидата Олександра Мороза. У день першого туру — 31 жовтня — сорокалітній адвокат Салов був арештований за звинуваченням у дусі сталінізму: за поширення листівок з антирекламою.У нього знайшли вісім штук підроблених випусків «Голосу України» зі повідомленням про смерть кандидата Леоніда Кучми від алкогольної інтоксикації. «Я їх сам знайшов напередодні у своїй поштовій скриньці, і ввечері, під пиво обговорив на кухні з дружиною й сусідами. А 31 жовтня мене кинули за ґрати. Перші одинадцять діб провів у камері, де люди спали на бетонній підлозі. Потім було вісім місяців у слідчому ізоляторі», — розповідав адвокат. У звинуваченні авторства скандально відомого Віктора Пшонки говорилося: «Показав виборцям підроблені екземпляри зі свідомо спотвореною інформацією, щоб перешкодити їхньому виборчому праву». Справа дісталася 36-річному судді Олександру Тупицькому, який до того моменту вже 6 років непомітною сірою мишею просидів у Куйбишевському райсуді. Розуміючи, що законний обвинувальний вирок винести неможливо, він спочатку відправив справу на додаткове розслідування, запропонувавши донецькій прокуратурі подумати над зміною кваліфікації на «поширення наклепу». Але вона передбачала допит потерпілого Кучми в суді. Так що послідував наступний розмова, записана колишнім майором Державної служби охорони України Миколою Мельниченком:Голос Президента Кучми: Я тебе вітаю. Живий-здоровий? У тебе є таке дело по Салову?Голос губернатора Донецької області Віктора Януковича: Є. Він там нашебуршив.Кучма: Пошебуршив. По ньому кримінальна справа там за поширення неправдивої інформації.Кучма: Це з грудня місяця. Крутив, крутив ваш суд якийсь, і повернули справу назад і сказали: це потрібно розглядати не як поширення, а як образу президента. Вони ж підлюки, твої судді. Я повинен їхати до них і давати показання. Ти візьми того суддю, б…, за яйця підвісь, нехай повисить одну ніч.Янукович: Зрозумів. Ми розберемося.Кучма: Судді взагалі, б…Янукович: Ну, вони підлюки. Голова суду у мене там ненадійний. Його треба міняти.Після цієї розмови суддя Тупицький змінив точку зору й визнав Салова винним за статтею «перешкоджання здійсненню виборчих прав громадян», засудивши до п'яти років умовно. Влітку 2000 року Салов вийшов зі СІЗО з зруйнованою репутацією, підірваним здоров'ям і без засобів до існування. За судимість його позбавили ліцензії на заняття адвокатською діяльністю. Салова Янукович добре знав і мав особисті рахунки.Незадовго до арешту в 1999 році адвокат подав у суд на голову Донецької області — вимагав скасувати надзвичайні повноваження, надані йому на час президентських виборів, і скасував. В апеляційній скарзі стояла підпис самого Януковича, але й в апеляції Салов переміг. А двома роками раніше донецький адвокат здобув відомість, перемігши позов про повернення радянських ощадних вкладів. Заощаджень своєї матері — 20 тисяч радянських рублів, за які колись можна було купити два «Волги» — так і не отримав, виплату затримали за дзвінком з Мінюсту. Але позовну заяву опублікував безплатно, після чого в суди пішли тисячі людей. Звільнившись, Салов звернувся до Європейського суду з прав людини. У 1997 році Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини, і реалізація європейських стандартів прав у українському судочинстві стала можливою. Він особисто їздив у Страсбург давати показання — це рідкісний випадок у практиці ЄСПЛ. 22 березня 2005 року здійснив фурор своїм виступленням.«У нас в Африці є імператори, які людей їдять, але за листівки вже не сажають», — сказали мені юристи з Зімбабве, які були в залі, — розповідав Сергій Петрович. — Коли я процитував у палаці правосуддя те місце на «мельниченківських» плівках «про яйця судді Тупицького», спочатку настала пауза… — перекладач замялся. А потім зал вибухнув від сміху. Такого вони ще не чули. Мат я замінював на «нехороше слово». Вийшла така пряма мова: «А підвісь його — погане слово — за яйця. Нехай повисить — дуже погане слово — всю ніч, щоб зрозумів»… Наступного дня страсбурзька газета на першій сторінці написала «Український адвокат внес різноманітність у нудну процедуру Європейського суду». 6 вересня 2005 року Європейський суд з прав людини визнав Сергія Салова в'язнем совісті й політичним в'язнем, повністю реабілітувавши. Це був прецедент. Салов став першим українцем, якого в Євросуді визнали жертвою режиму Леоніда Кучми. За рішенням Євросуду він отримав 10,3 тис. євро компенсації – штраф за порушення Україною Конвенції. Що досі вище середньої суми, яку визначають у Страсбурзі українцям.Далі вже в українських судах почався перегляд «справи Салова» за новооткритими обставинами — до них належало рішення ЄСПЛ. Верховний суд України повністю виправдав адвоката. А Ворошиловський райсуд Донецька 22 травня 2007 року постановив стягнути з держбюджету на користь Сергія Салова 2 млн гривень за моральну шкоду й 42 тис. гривень компенсації матеріальної шкоди. І це теж був рекорд на той момент. Прокуратура Пшонки оскаржила, вважаючи вимоги надмірно великими. А Салов відповідав прокурорам: «За 8 листівок – 8 місяців. А ви готові посидіти за цю суму?». У тому ж 2007 році Верховний Суд зменшив компенсацію до 950 тисяч гривень, що теж було немало. І Салов цю компенсацію отримав. Здавалося б – незаконний, політично мотивований вирок винесли суддя Тупицький, чому ж розплачуватися за його гріхи повинен не він (разом з Пшонкою), а українські платники податків? Але так працює вітчизняне правосуддя: за злочини державних службовців, і в тому числі – суддів, відповідаємо всі ми. Коли в 2007 році я слухала спогади Сергія Петровича, його інтереси вже були захищені, а суддя Тупицький уже 5 років працював головою Куйбишевського райсуду.Коли ж сьогодні широка публіка чує історію «про яйця», у когось може виникнути співчуття – суддю «змусили під тортурами», він «постраждав». Насправді ж Тупицький «вигідно вклав яйця», довівши готовність служити ідеалам донецької мафії. За незаконний обвинувальний вирок з ним розплатилися підвищенням. На «плівках» майора Янукович говорить, що ненадійного голову суду треба міняти, і через рік з невеликим після вироку Салову у Януковича з'явився в Куйбишевському райсуді надійний голова. Крім того, Тупицький став членом кваліфікаційної комісії адвокатури й членом ради суддів Донецької області, так що міг впливати й на думку колег з адвокатського об'єднання, яке відняло у Салова право на професію, й на винесення рішень іншими суддями. Лише в 2004 році Сергій Салов зміг повернутися до адвокатської діяльності. Перемога Януковича на президентських виборах привела до стрімкого прискорення кар'єрного зростання Тупицького. В жовтні 2010 року він був переведений з райсуду загальної юрисдикції в Донецький апеляційний господарський суд. У грудні 2010 року рекомендований одіозним штиком донецької мафії Віктором Татьковим на посаду голови Львівського апеляційного господарського суду.У 2012 році Тупицький став головою Дніпровського апеляційного господарського суду, а в травні 2013 року — суддею КСУ. Чуть раніше — 19 березня 2013 року — помер у віці 54 років адвокат Сергій Салов. Перед новим 2013 роком згорів його дім. Розповідав про це він з гумором: «Винесли з попелища в одних трусиках». «Жартував до останнього, а перед смертю заплакав», — розповів його син. У адвоката був діабет, але й тяжко хворіючи, він втікав з лікарні, щоб потрапити в суд, де безплатно захищав зґвалтованого міліцейською дубинкою чоловіка. У перервах Салову робили уколи прямо в машині біля суду. Останнє дело знаменитого адвоката було гучним: Михайла Беликова затримали за те, що він випив пляшку пива на зупинці після роботи. Тоді гримів ЄВРО 2012 і участкові отримали завдання «боротися з розпиванням у невідповідних місцях». Михайла доставили на опорний пункт, побили й зґвалтували. 22 лютого в Петровському райсуді Донецька публіка в останній раз побачила Салова. Він з трудом передвигався, посивів. Підсудні, їхні колеги, їхня родина кидали гидкі реплики й на адресу жертви, й у бік її адвоката.«Беликов придумав палку», «Йди, кукарікай!». Висміювали хворобливий стан захисника: «Салов роздув з мухи слона, а тепер засинає». Начальника участкових інспекторів, який не брав участі в тортурах, але вимагав з Михайла Беликова 1,5 тис. гривень за те, щоб допомогти йому вийти з опорного пункту живим, його захисник називав найкращим участковим у Донецьку, «без якого селище втратило справжнього шерифа». А головний обвинувачений припустив, що кишечник жертві порвали інші потерпілі. Під час процесу число потерпілих зросло — в суд приходили все нові побиті й покалічені на тому ж опорному пункті. Якби не Салов і журналісти, яких він активно залучав, це дело ніколи не дійшло б до суду. Беликова виписали з лікарні з «побутовими травмами», насильники пропонували сім'ї Михайла 20 тисяч гривень за мовчання. «Це показник деградації системи – тортурами вони відзначали день участкового. Зламали Беликову життя. У 39 років глава сім'ї став інвалідом першої групи. Над ним знущалися фізично й морально, і продовжують цинічно знущатися в суді», — сказав Сергій Салов, вимагаючи в якості компенсації своєму підзахисному два мільйони гривень.Вирок по «справі Беликова» оголосили вже після його смерті: безпосередній насильник отримав 10 років, його начальник – 5. Жертві, яка перенесла кілька операцій, присудили 250 тисяч гривень компенсації. Загалом же Салов переміг в Євросуді шість справ. Найвідомішою його перемогою стала справа матері трьох дітей з Макіївки Світлани Зайцевої. Її теж кинули в тюрму за неправдивим звинуваченням, там вона заразилася туберкульозом і померла. У 2007 році Сергію Салову вдалося домогтися виплати 2 млн гривень шкоди матері й дітям Зайцевої. Що цікаво — Тупицького в розповідях про «листівкову справу» Сергій Петрович не докоряв. Так само як і Валерії Луцковській. Майбутня омбудсменка представляла Україну в ЄСПЛ у справі «Салов проти України» й наполягала, що вирок був винесений Тупицьким справедливо й «за законом». Але Салов вважав, що вони обидва — гвинтики мафіозної системи, які виконують наказ.Сергій Салов простив Олександра Тупицького. Але життя показало, що прощати не можна. Якщо постійно прощати, можна проспати розворот країни в бік «таєжного союзу».Навіть В. Зеленський на цей раз прозрів і вирішив показати зуби. Президент подав законопроект, яким пропонується припинити повноваження суддів Конституційного суду й визнати рішення про декларування «нічтожним» (таким, що не має правових наслідків). Кабмін уже наступного дня після засекречування декларацій на сайті НАПК повернув їх у публічний доступ. ДБР на 2 листопада запрошує Олександра Тупицького на допит. Слідчі підозрюють, що замість принципів верховенства права Тупицький керувався шкурним питанням. Голова КСУ перевіряється на участь у злочинній організації, вчинених у її складі злочинах і прийнятті заходів до приховування злочинів. Основу слідчі вбачають у тому, що пан Тупицький визнав юрисдикцію окупаційної влади, коли оформив земельну угоду за законодавством РФ. Крім того, перевіряються старі гріхи Тупицького в системі господарських судів. Однак на брифінгу 30 жовтня пан Тупицький 2 години розповідав, що всі громадяни рівні, а судді КСУ рівніші. Контролювати їх ніхто не може. А Президент, замахуючись на перезавантаження Конституційного суду, узурпує владу.Землю в Криму Тупицький не задекларував тому, що не знав як правильно. Ну й оскільки голова КСУ такий незалежний, що вище лише Бог, на допит у ДБР він не піде. Виступи голови КСУ породили багато жартів на тему його IQ й «азіровської мови», якою пан Тупицький спілкувався з пресою. Таким же – загубленим у часі й просторі парашутистом з минулого – виглядав на своєму брифінгу й суддя-доповідач Ігор Слідєнко – на його думку, немає нічого важливішого, ніж захистити суддів від тиску НАПК. У цього судді теж є проблеми з декларуванням, а ще виявився плагіат у обґрунтуванні скандального рішення. Екс-голова КСУ Шевчук щодо Слідєнко написав: «Добросовісно ви дали ідеї Гамільтона за свої, з якими погодилася більшість суддів КСУ»: https://www.facebook.com/stanislav.shevchuk.3/posts/3754006294643728 Все це лише посилило версію, що судді Конституційного суду не є самостійними. Як і за Кучми, як і за Януковича… Вони все ще служать інструментом політичних інтересів тих олігархів, які ними керують.У кого ж сьогодні знаходиться дистанційний пульт управління мантіями? Наступ на державу в КСУ почався не вчора й майже напевно є «замовленням» агента московського впливу Віктора Медведчука. Він зовсім недавно показав свою владу, заборонивши книгу «Справа Василя Стуса» через згадування ролі, яку він зіграв у 1980 році, будучи адвокатом. У той брежнєвський час одобрений КГБ держзахисник Медведчук зробив все, щоб поет і дисидент з тюрми вже не вийшов. А сьогодні той радянський адвокат – вожак другої за розміром парламентської фракції й йому не до смаку оціночні судження: «син поліцая», «шістка комуністичного режиму», «розпинав поета», як і буквальна історична правда: «визнав, що всі злочини його підзахисного заслуговують покарання». Інквізиторське рішення про заборону тиражу послушно виконала ще одна представниця судейської мафії, пов'язана з окупованими територіями. Марина Заставенко лише в 2018 році переїхала в столицю з «ДНР» — володіє там нерухомістю й часто наїжджає в «республіку». Що, з урахуванням її положення, майже рівнозначно співпраці з «МГБ ДНР».Ось неповний перелік скандальних рішень судейської «коза ностра», які говорять про реалізацію змови проти українського народу: 27 лютого 2019 року КСУ визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про покарання за незаконне збагачення. Тим самим отримали амністію близько 50 топ-корупціонерів, які вже перебували під слідством. Кажуть, що саме Тупицький збирав тоді голоси за завданням Банкової. 10 березня 2020 року КСУ «забракував» закон Зеленського про реформування Верховного суду. 4 травня прийняв до розгляду (і готується задовольнити) ходатайство 47 нардепів про визнання неконституційним Закону про ринок землі. 11 червня КСУ визнав невідповідною Конституції статтю 375 Кримінального кодексу, яка встановлює кримінальну відповідальність суддів за свідомо неправосудне рішення. У той же день Конституційний суд отримав конституційне представлення 64 народних депутатів України, яким скасовується «антиколомойський» закон (без нього не буде допомоги МВФ). 28 серпня КСУ скасував коронавірусні обмеження на виплату зарплат собі й іншим працівникам бюджетної сфери.Це дало можливість червоним мантіям від тимчасових 47 тисяч повернутися до 300–400 тисяч гривень, які кожен з них має з нашого з вами кармана на місяць. І в той же день КСУ прийняв рішення про неконституційність призначення А. Сітника директором НАБУ. Нарешті, останнім скандальним рішенням (від 27 жовтня) судді КСУ знову звільнили себе й інших «випів» від відповідальності за незаконне збагачення, яку повернули в законодавство вже за Зеленського… Адже раз декларування необов'язкове, як встановити невідповідність між доходами й розкішним способом життя чиновника? Відповідальність за незаконне збагачення є й у цивілізованих країнах, там діє своєрідна презумпція винності для чиновників. Хто не може пояснити походження активів, той вважається таким, що придбав їх незаконно. Це було умовою надання нам безвізу, але червоним мантіям плювати — для них нескладно отримати будь-яку візу. Непереборна розбіжність між уявленнями про справедливість українців і «небожителів» на кшталт А. Тупицького стала причиною ненависті до КСУ, чиї судді висмоктують з казни на своє утримання мільйони, але обслуговують інтереси маленької групи осіб.Вони стали символом вседозволеності й дратівником суспільства. Так що ідею розпуску цих суддів народ підтримає з восторгом. Але законопроект «Про відновлення громадської довіри до конституційного судочинства» навряд чи буде підтриманий парламентом. Юристи говорять, що треба не голови рубати, а вносити зміни в цілий ряд законів, проводити справжню судову й конституційну реформу, а єдиний законний спосіб швидко перезапустити КСУ – це дочекатися добровільного складення суддями повноважень. Тільки ось сама ця братва навряд чи піде… Татяна Заровна, «ОРД»