Окружний адміністративний суд Києва постановив, що уповноважені особи Офісу Генерального прокурора повинні видати вказівки представникам Національної поліції та Служби безпеки України щодо припинення оперативно-розшукової та контррозвідувальної справ, а також скасування рішень про встановлення заборони на в'їзд в Україну громадянину Російської Федерації, Словенської Республіки та Держави Ізраїль Михаїлу Воєводіну, відомому як «злодій в законі» з прізвиськом «Міша Лужнецький». Рішення винесено 28 жовтня 2020 року суддею Костянтином Пащенком. З матеріалів справи видно, що адвокати Воєводіна почали займатися скасуванням заборони на в'їзд до України навесні 2020 року. 15 квітня 2020 року захисник «Міші Лужнецького» надіслав запит до Офісу Генпрокурора, у якому вимагав винести постанову про закриття оперативно-розшукової справи щодо його клієнта та відкликати доручення про встановлення табу на в'їзд Воєводіна на територію України.
На першому звернення підстав для вжиття заходів не встановили. На друге звернення відповідь була такою: за результатами опрацювання реєстру ЄРДР у ньому не виявлено «живих» кримінальних проваджень, де фігурує лідер «лужніковців». Спираючись на цей документ, адвокат «злодія в законі» подав позов до Генпрокуратури, стверджуючи про порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України та низки нормативно-правових актів. Основною претензією стали звинувачення у бездіяльності прокурорів щодо спонукання правоохоронців до скасування заборони на в'їзд Воєводіну в Україну. На Офісі Генпрокурора такі вимоги назвали безпідставними, надавши відзив до адміністративного суду, де зазначили, що питання надання вказівок щодо закриття оперативно-розшукових справ не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Крім того, вимоги про надання письмових вказівок щодо скасування рішень не ґрунтуються на законодавстві про повноваження органів прокуратури. Незважаючи на це, влітку 2020 року провадження у справі було відкрито та розглядалося у спрощеному письмовому вигляді.
Під час розгляду справи Офіс Генпрокурора послався на три рішення Державної міграційної служби України від 2019 року, згідно яких громадянину трьох держав Воєводіну встановлено 3-річне табу на відвідини України. Приводом стала інформація з Генерального секретаріату Інтерполу про так зване «зелене» сповіщення від російських правоохоронців. У ньому зазначалося, що «Лужнецький» є злодієм в законі та учасником організованого злочинного угруповання, яке спеціалізується на вимаганні та відмиванні коштів. Прокурори переконували, що закрили кордон для лідера «лужніковців» на підставі інформації Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а не на основі відомостей, отриманих під час оперативно-розшукової діяльності. Крім того, Офіс Генпрокурора навів відповідь Служби безпеки України, згідно якої на початку 2018 року СБУ отримала інформування від Національної поліції України щодо Воєводіна та його діяльності в кримінальному світі.
Після опрацювання цього листа 25 квітня 2020 року до Державної прикордонної служби України надіслано доручення про встановлення заборони на в'їзд. У свою чергу, адвокати «Лужніцького» стверджували, що позиція Офісу Генпрокурора базується на «суб'єктивному сприйнятті» норм матеріального права його працівниками та замовчуванні фактів на користь Воєводіна. Захист наполягав, що при прийнятті рішень про встановлення заборони на в'їзд міграційні органи та СБУ керувалися оперативно-розшуковою справою щодо короля злочинного світу, а не інформацією Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. За словами захисту, згідно листа Національної поліції України від серпня 2019 року Воєводін «перевірявся на причетність до злочинної діяльності в Україні». Однак він не є учасником жодних кримінальних проваджень на території України та не перебуває в розшуку, включаючи міжнародний розшук. До суду надійшли пояснення від СБУ та Державної міграційної служби щодо цієї справи, однак пояснення від Національної поліції під час розгляду не надійшли.
Державна міграційна служба та СБУ переконували, що рішення про встановлення заборони Воєводіну приймали за поданням Національної поліції. У цих поданнях йшлося про те, що дії злодія в законі суперечать інтересам національної безпеки та можуть призвести до ескалації криміногенної ситуації. СБУ також запевняла, що діяла згідно чинного законодавства. За інформацією від поліції було визначено, що Михаїл Воєводін «згідно бази даних НЦБ Інтерпол є одним з лідерів російських організованих злочинних угруповань (так зване «Лужніковське ОЗУ»), відомий у кримінальному світі під прізвиськом «Міша Лужнецький» та причетний до вимагання та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом як на території Російської Федерації, так і в країнах ЄС». З урахуванням цього, СБУ навесні 2018 року ухвалила рішення про заборону в'їзду строком на 5 років. Навесні 2020 року це рішення було скасовано. Однак за результатами додаткової перевірки 30 червня 2020 року заборону встановили знову, про що до Державної прикордонної служби надано доручення №5/2/4-6589.
Вивчивши аргументи обох сторін, суддя Пащенко дійшов висновку, що Національна поліція та Служба безпеки України вимагали встановлення заборони щодо «Міші Лужнецького», керуючись передусім не напрацюваннями у процедурі міжнародного співробітництва, а оперативно-розшуковими та контррозвідувальними заходами на території України, які не засвідчили його протиправної діяльності. Суддя зазначив, що відповідна постанова «не містить посилань на джерело інформації щодо небезпеки, яку може становити Воєводін». З урахуванням цього, постанову та доручення СБУ від 30 червня 2020 року щодо «Міші Лужнецького» суд визнав такими, що «прийняті за відсутності достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, за відсутності факту вчинення суспільно небезпечного діяння, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення про заборону в'їзду в Україну» Михаїлу Воєводіну. Суд зобов'язав Офіс Генпрокурора спонукати поліцію та СБУ припинити закриття оперативної та контррозвідувальної справи щодо короля злочинного світу, а також здійснити дії щодо скасування йому заборони на в'їзди до України.
Згідно численних повідомлень ЗМІ, лідер так званої групи «лужніковських» (до складу якої також приписували вбитого у Києві Максима Курочкіна, президента ФК «ЦСКА» (Москва) Євгена Гінера та Олександра Бабакова), злодій в законі Михаїл Воєводін має потужний вплив на теренах Російської Федерації та України, яку неодноразово відвідував з середини 2000-х років. Завдяки цьому в сфері його бізнес-інтересів опинилася низка підприємств енергетичного комплексу та готельного бізнесу. Свого часу «Лужніцькому» приписували контроль над найбільш відомими ринками Одеси та Харкова. Крім того, існує версія про його причетність до так званих коронацій щонайменше двох вітчизняних злодіїв в законі — Андрія Недзельського («Нєдєля») та Сергія Олійника («Умка»). За інформацією джерел Dетектив-Info, Воєводіна вважають одним із найбільш шанованих та впливових королів злочинного світу слов'янського походження.