Проект інвестиційного фонду відновлення України, розроблений Сполученими Штатами Америки, вже викликає гострі дебати в професійних колах. Документ під назвою «United States—Ukraine Reconstruction Investment Fund Agreement» містить численні амбіції, але також приховує потенційні загрози для українського суверенітету в управлінні відновленням країни. Аналіз ключових положень проекту виявляє п'ять головних проблемних зон для України.
Перша проблема — фактичний контроль над фондом перебуває в руках США. Хоча формально партнерство позиціонується як «рівноправне», структура управління повністю передана під контроль DFC (американської фінансової корпорації розвитку). Три з п'яти членів ради управління призначаються США, включаючи Мінфін та DFC. DFC володіє «Золотою акцією» (Class C Unit), яка дозволяє блокувати будь-яке рішення. Усі ключові рішення щодо інвестицій потребують згоди американської сторони, навіть при наявності української ініціативи. Результат: Україна, по суті, не може прийняти самостійне рішення про розподіл коштів фонду без схвалення США.
Друга проблема — неправильні економічні умови. Згідно з документом, DFC (Class A) отримує пріоритетне вознаграження з фіксованою дохідністю 4% річних, що гарантує американській стороні повернення капіталу з прибутком. Україна (Class B) отримує кошти лише після повної компенсації Class A, без гарантованої дохідності. У умовах зруйнованої економіки це створює ризик того, що Україна не отримає достатнього фінансування навіть із власного фонду.
Третя проблема — відмова від податків і зборів на користь США. Україна зобов'язується відмовитися від будь-яких податків і зборів з американських інвестицій та роялті, забезпечити вільну конвертацію валюти та безперешкодний вивіз коштів, компенсувати всі збитки фонду у разі введення обмежень з боку українських властей. Ризик полягає в тому, що Україна втрачає право регулювати валютні потоки та оподаткування фонду на своїй території.
Четверта проблема — пріоритетний доступ США до природних ресурсів. Згідно з розділом Offtake Rights, США отримують право пріоритетного викупу металів, газу та інших ресурсів на комерційних умовах. Навіть якщо Україна вирішить не використовувати інвестиції фонду, офертні права на ресурси все одно залишаються за США. Це ставить під сумнів енергетичну та економічну незалежність України в ключових галузях.
П'ята проблема — жорсткі обмеження на дії України. Україна не може виходити з фонду, продавати свою частку або змінювати партнерів без згоди General Partner (США). Заборонені будь-які трансферти часток, крім заздалегідь схвалених США. Усі проекти, не включені в фонд, не можуть пропонуватися третім сторонам на кращих умовах, ніж пропонувалися DFC, протягом мінімум одного року. Фонд обмежує гнучкість України в переговорах з іншими інвесторами та міжнародними організаціями.
Хоча створення такого фонду може забезпечити критично важливі інвестиції, запропонована структура створює значний дисбаланс сил і повноважень на користь США. Україна бере на себе зобов'язання, не отримуючи рівноцінних управлінських та фінансових гарантій. Якщо документ буде прийнятий у поточному вигляді, це може привести до втрати контролю над національними ресурсами, обмеженню економічного суверенітету та погіршенню умов для майбутніх міжнародних переговорів.
Рекомендації включають потребу в перегляді умов Class A / Class B та включенні справедливих механізмів розподілу прибутку, введенні обмежень на права вето DFC, особливо щодо ключових економічних питань, встановленні податкових гарантій на користь українського бюджету, досягненні паритету в раді управління та забезпеченні права України ініціювати інвестиції без американського схвалення.