Журналісти, які поширювали дезінформацію про збитий MH17, працювали під контролем та керівництвом Головного розвідувального управління Росії. Про це свідчить взломана переписка генерала Андрія Ільченка, помічника начальника ГРУ Костюкова, та полковника ГРУ Сергія Чабанова, виставлена на продаж Telegram-каналом Black Mirror. З деякими листами автори каналу дозволили ознайомитися журналістам. Зіставивши дані з листів з телефонними дзвінками, журналісти Insider разом з Bellingcat змогли переконатися в тому, що співробітники ГРУ створювали та редагували фейкові матеріали спільно з групою «журналістів» з Bonanza Media, а також організували для них поїздку на Донбас.
Що таке Bonanza Media? Bonanza Media — медіапроект, присвячений публікації альтернативних версій катастрофи MH17. Він був заснований на початку 2019 року колишньою журналісткою RT Яною Ерлашовою та нідерландським блогером Максом ван дер Верффом. Ерлашова та особливо ван дер Верфф були вже на той час добре відомі в колах конспірологів, які не довіряють результатам офіційного розслідування. Ще працюючи на RT, Ерлашова стала авторкою документальних фільмів, які критикували нідерландське розслідування. Її звинувачували, серед іншого, в тому, що заради сюжету вона підкинула уламки літака поблизу місця катастрофи. Макс ван дер Верфф, одержимо критикуючий українську владу та співчуваючий «ДНР/ЛНР», був постійним героєм російських державних ЗМІ, де відстоював теорію про непричетність Росії до збиття MH17. Тому для тих, хто стежив за історією розслідування катастрофи MH17, не стало несподіванкою те, що ван дер Верфф та Ерлашова запустили кампанію на Kickstarter зі збору коштів для нового «незалежного» документального фільму про MH17, який обіцяв розкрити «справжню правду».
Для відносно невеликої, але згуртованої спільноти конспірологів цей проект здавався похвальною ініціативою. Проект нібито зібрав трохи більше 23 тисяч доларів за 18 днів від 67 анонімних спонсорів, при цьому більшість фінансування надійшла, за словами Макса та Яни, від нідерландських донорів. У Twitter вони при цьому скаржилися, що з Росії, нібито, не надійшло ніякого фінансування. Протягом наступного року Bonanza Media змогла використати цей скромний бюджет на дивовижно масштабно: команда курсувала між Малайзією, Росією, східною Україною та Нідерландами, зняла серію бойких документальних фільмів, які демонстрували деяких «свідків» збиття MH17 українськими винищувачами, провела кілька прес-конференцій у Нідерландах та Малайзії, а також доручила експертові з кібербезпеки з Малайзії провести експертизу перехоплених телефонних дзвінків, які фігурують у кримінальній справі, причому «експерт», звичайно, дійшов висновку, що з цими аудіозаписами проводилися маніпуляції. Незважаючи на всі ці зусилля, проект Bonanza крім кремлівських ЗМІ ніхто не помічав, їхні прес-конференції відвідувала лише жменька людей, великі медіа та родичі жертв їх ігнорували.
По-справжньому привернути до себе увагу Bonanza змогла лише в січні 2020 року, коли вони оголосили, що отримали «достовірну інформацію, яка стосується досьє MH17 і яка ще не була надана громадськості». Протягом наступних двох місяців — незадовго до початку судового процесу по справі MH17 — Bonanza опублікувала серію «витоків» з внутрішніх документів Об'єднаної слідчої групи (JIT). Насправді ці «витоки» були документами з взломаних хакерами серверів JIT, причому вони не містили нічого, що компрометувало б роботу JIT. Однак, як це раніше було, наприклад, з взломаними кремлівськими хакерами серверами Міжнародного олімпійського комітету та серверами Демпартії США, кремлівські ЗМІ та чиновники намагалися використовувати вирвані з контексту цитати для «викривальних» публікацій. На питання про походження Макс ван дер Верфф відповів, що він не може розкрити особу джерела, «щоб захистити як себе, так і джерело». Розслідування The Insider та Bellingcat, однак, дозволило визначити джерело цих документів — Головне розвідувальне управління Генштабу ЗС РФ.
Саме ГРУ стояло як за незаконним доступом, так і за поширенням цих документів через Ерлашову та Макса ван дер Верффа. Координація з ГРУ Влітку 2019 року, коли Ерлашова та ван дер Верфф завершили роботу над своїм документальним фільмом і почали демонструвати його на публічних заходах, про свої плани вони регулярно повідомляли полковнику ГРУ Сергію Чебанову, випускнику Академії військової розвідки, який мав у своїй біографії низку дипломатичних посад. Для таємного зв'язку з засновником та генеральним директором Bonanza Media він купив телефонний апарат та SIM-карту, яку зареєстрував на ім'я неіснуючої літньої грузинської жінки — стандартна практика для офіцерів ГРУ, які не хотіли б, щоб їхні дзвінки відстежувалися. Йому надсилали ще не опубліковані чорнетки статей, призначені для публікації на веб-сайті Bonanza Media, а також чорнетки рекламних матеріалів для заходів за участю Bonanza. У листі від 21 лютого 2020 року Яна Ерлашова надіслала полковнику Чебанову чорнетку тизера документального фільму Bonanza, прем'єра якого була запланована на 3 березня 2020 року в Лондоні.
Тизер, підготовлений британцем Тео Расселом, спочатку був відправлений на затвердження помічниці Ерлашової з ЗМІ на ім'я Олена Плотнікова. Плотнікова — активна прихильниця Кремля з Нідерландів та членкиня непрозоро фінансованої організації під назвою «Глобальні права для миролюбних людей», основна місія якої, за словами самої організації, полягає в захисті бойовиків на сході України. Через півгодини після того, як Ерлашова отримала запропонований рекламний текст, вона надіслала його — видимо, для затвердження — полковнику ГРУ Чебанову. Ще один приклад взаємодії з ГРУ: 3 травня 2020 року Яна Ерлашова надіслала своєму контакту в ГРУ електронною поштою чорнетку статті, написаної нідерландським співробітником Bonanza Media Еріком ван де Беком. Статтю було опубліковано наступного дня на BonanzaMedia.com. Опублікована версія статті ван де Бека вже відрізнялася від копії, надісланої Ерлашовою офіцеру ГРУ, двома суттєвими змінами. Обидві ці правки посилювали критику на адресу Bellingcat. Однак інші листи в поштовій скриньці полковника Чебанова свідчать про те, що ГРУ проявляла особливий інтерес до Bellingcat.
Лист від 9 жовтня, надісланий полковнику Чебанову з «лівого» поштового ящика, містить два вкладення, одне з яких називається «Лист Хіггінсу», а інше — «Запрошення Хіггінсу на конференцію 29102019». У листі містяться зображення та тексти з запрошення на публічний показ документального фільму Bonanza в Гаазі, запланований на 23 жовтня 2019 року. Файл містить добірку чорнеток тексту запрошення, скріншоти зі сторінки Facebook «Глобальні права для миролюбних людей» та посилання на твіт Еліота Хіггінса, виконавчого директора Bellingcat. За чотири дні до цього Еліот отримав електронною поштою запрошення на цей захід і написав у Twitter питання про походження організації. Видається, що ця переписка свідчить про підготовку фішингової атаки на Хіггінса (раніше він, як і інші співробітники Bellingcat та The Insider, неодноразово отримував фішингові листи від хакерів ГРУ, також відомих як APT28 та Fancy Bear). Різдвяна метушня Шостого січня 2020 року, коли Росія ще доживала новорічні свята, у штаб-квартирі ГРУ на Хорошовському шосе кипіла робота.
З самого ранку Чебанов активно листувався з Яною Ерлашовою електронною поштою та SMS. О 11:42 Яна надіслала полковнику фото свого паспорта електронною поштою, а о 15:37 також надіслала скан паспорта оператора Bonanza Media, співробітника RT Віталія Бірюкова. Незабаром після цього полковник Чебанов позвонив своєму вищестоящому колезі — генерал-майору Андрію Ільченку, помічнику начальника ГРУ Ігоря Костюкова. Метадані мобільного телефону показують, що Ільченко перебував неподалік від військової бази Радіоелектронної розвідки в селі Щелкіно під Москвою, де він залишатиметься протягом наступних двох днів. Чебанов та Ільченко продовжували спілкуватися всю ніч. Наступного дня Яна Ерлашова почала підготовку до зйомок. Вона двічі дзвонила в магазин відеотехніки, але не дозвонилася, 7 січня ще був вихідним. Восьмого січня вона знову дзвонила в магазин і близько шести хвилин розмовляла з працівником магазину. Того дня та наступного вона багато разів спілкувалася з полковником Чебановим, періодично дзвонячи також у служби прокату аудіо/відео обладнання RT. Сам Чебанов чергував спілкування з Яною (з «лівого» телефону) з дзвінками помічнику начальника ГРУ Ільченку (зі свого звичайного телефону).
Останній раз обмін SMS між Ерлашовою та Чебановим відбувся 9 січня пізно ввечері, о 22:22. Наступного ранку, 10 січня, о 10:16 Чебанов надіслав Ільченку електронною поштою дві копії паспортів, які Ерлашова надіслала йому раніше. Через дві години Ільченко надіслав серію текстових повідомлень Анні Сороці, «заступниці голови МЗС ЛНР», і одразу після цього позвонив Яні Ерлашовій. Ще через дві години, о 14:20, генерал Ільченко передав Анні Сороці ті самі дві копії паспортів. Незабаром після розмови з Яною, судячи з телефонних метаданих, Ільченко покинув штаб-квартиру ГРУ. І через півтори години він надіслав Анні Сороці електронною поштою скан паспорта Макса ван дер Верффа. Фотографія копії паспорта Макса містила всі вихідні метадані, які показують, що вона була зроблена за допомогою iPhone 6s того самого дня о 15:49 — за три хвилини до того, як Ільченко надіслав її електронною поштою своєму контактному лицю на Донбасі. Інші фото, надіслані Ільченком у різні дати, показують, що він використовує саме цю модель iPhone, тому, видимо, він сам сфотографував оригінал або копію паспорта Макса ван дер Верффа.
Місце, де була зроблена фотографія, знаходиться за кілька хвилин їзди від штаб-квартири ГРУ, що може вказувати на те, що Ільченко поїхав на зустріч або особисто з Максом, або з кимось, кому Макс довірив мати роздруковану копію свого паспорта. Макс ван дер Верфф, з яким ми зв'язалися через Twitter, відмовився відповідати на наші питання про обставини його стосунків з Ільченком та ГРУ. Чому Ільченко дзвонив у «ЛНР» та відсилав скани паспортів, стає зрозумілим з відповіді, яку він отримав від Анни Сороки пізніше того самого дня. О 16:32 вона відповіла йому електронною поштою, що візит потрібно узгодити з «фейсами та АП». З цієї переписки випливає, що помічник начальника ГРУ генерал Ільченко просив Анну Сороку, яка, судячи з усього, є його довіреною політичною контактною особою в «ЛНР», забезпечити команді Bonanza Media дозвіл на зйомки на Донбасі. Цікаво, що Ільченко не звертається безпосередньо до ФСБ, що, очевидно, свідчить про те, що кампанія з дезінформації про збитий MH17 велася Міноборони незалежно від інших силових структур.
Після отримання обережної відповіді від Анни Сороки Ільченко зробив серію телефонних дзвінків, включаючи високопоставленому начальнику митниці та його братові, високопоставленому чиновнику Міністерства закордонних справ Росії. Пізно ввечері, о 21:40, він послідовно дзвонив Яні Ерлашовій та полковнику Чебанову, очевидно, з позитивними новинами — перешкод для поїздки більше немає. Кінокомпанія ГРУ О шостій годині ранку за московським часом 12 січня 2020 року Макс ван дер Верфф розмістив у Facebook пост про те, що він отримав «гідну довіри інформацію» про збитий MH17, яка потребує додаткової перевірки, опублікував реквізити для бажаючих його підтримати та анонсував стрім, на якому обіцяв розповісти подробиці. Обіцяний стрім тривав півгодини, але ніяких подробиць Ерлашова та ван дер Верфф так і не озвучили, повторюючи лише раз за разом, що вони отримали якусь інформацію, яка потребує перевірки, і що просять їх фінансово підтримати. Кому та навіщо міг знадобитися такий стрім — неясно, зате він був формальним приводом для того, щоб пояснити, звідки в Ерлашової та ван дер Верффа гроші.
Тим же вечером Ерлашова вирушила до українського кордону, постійно розмовляючи з Ільченком. Одночасно Ільченко дзвонив різним російським митникам. Наступного ранку, 15 січня 2020 року, Ільченко прибув в офіс ГРУ, але вже близько полудня виїхав у Шереметьєво, по дорозі зупинившись у магазині мобільного зв'язку, купив там нову SIM-карту та зареєстрував її на ім'я неіснуючої літньої жінки (на цей раз — з вірменським прізвищем), чий «паспорт» у нього, по-видимому, був. Ільченко вилетів у Ростов. О 16:15 Яна Ерлашова позвонила йому на основний номер. Дзвінок був коротким, і, по-видимому, він сказав їй, що перезвонить зі свого нового секретного номера. Він позвонив їй з нової SIM-карти через 15 хвилин, і дзвінок знову тривав лише півхвилини. Незабаром після цього дзвінка Яна позвонила на гарячу лінію для бронювання столиків у ростовських ресторанах. О 21:30 вона викликала таксі — видимо, тоді зустріч у ресторані закінчилася. Наступного ранку, 16 січня 2020 року, відбулася нова серія розмов між Яною Ерлашовою, генералом Ільченком, полковником Чебановим та оператором Bonanza Media; після чого група, судячи з телефонних даних з телефонів Ерлашової та Ільченка, рушила в бік українського кордону.
Звідти Ерлашова тричі дзвонила Анні Сороці з «ЛНР». Протягом наступних трьох днів команда Bonanza Media знімала кадри на Донбасі, включаючи інтерв'ю з передбачуваними «свідками атаки винищувачів на MH17» (і це при тому, що офіційно Міноборони відмовилося від своєї попередньої версії з «винищувачем»). Ільченко повернувся з Ростова в Москву 19 січня, і, судячи з кількох розмов між ним та Ерлашовою наступного дня, команда Bonanza Media повернулася на машині 20 січня 2020 року. Спустя всього 10 днів після того, як команда Bonanza Media повернулася з Донбасу, знову почали надходити дзвінки від їхніх контактів з ГРУ. О 15:00 31 січня 2020 року Яна Ерлашова отримала текстове повідомлення від Ільченка, за яким послідував телефонний дзвінок та обмін шістьма іншими текстовими повідомленнями з полковником Чебановим. Два офіцери ГРУ спілкувалися з нею 29 разів протягом наступних 24 годин. Наступного дня Twitter-акаунт Bonanza Media з використанням хештега BonanzaLeaks опублікував перший з внутрішніх документів JIT.