Нинішня влада все більше нагадує «монгольського космонавта» з давнього анекдота. Той скаржився, що після польоту болять руки, тому що по них постійно били, щоб нічого не чіпав. Але у нас ситуація інша. «Монгольського космонавта» по руках ніхто не б'є, і тому корабель падає. І падає стрімко. Влада — неадекватна, непередбачувана й боязка. Останнє не менш небезпечно, ніж перше.
Взяти вчорашню історію з Татаровим. Татаров справді сказав правду про Сітника. Нагадаю його слова: «Сітник не має морального права очолювати антикорупційне відомство держави і повинен піти. Цю людину офіційно визнано корупціонером за рішенням суду, що набрало законної сили. Вона внесена до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Крім того, Конституційний Суд вирішив, що цей чиновник був незаконно призначений на посаду. Подобається це комусь чи ні, це рішення ніхто не скасовував і воно має силу закону. Також навколо Сітника розслідується низка кримінальних проваджень. За рішенням суду слідчі дослідили електронну кореспонденцію Сітника і встановили, що він впливав на прийняття рішень господарськими судами в інтересах своїх близьких і друзів.
Сітник також фактично ввів у оману комісію, яка здійснювала відбір на посаду директора НАБУ, оскільки він не відповідав критеріям добропорядності. «Зокрема слідчі дійшли висновку, що ще будучи адвокатом, він готував проекти рішень судів, які потім проголошувалися слово в слово на судових засіданнях. Також він готував і надсилав електронною поштою проекти процесуальних документів слідчих і прокурорів, які потім ними підписувалися. Це було офіційно судовим рішенням задокументовано, тобто є доказом у кримінальному провадженні. Цю справу необхідно розслідувати, а суспільство — проінформувати про деталі». Але головне навіть не в цьому. А в тому, що Сітник успішно дискредитував як новостворену структуру НАБУ, так і саму думку про те, що Україна здатна боротися з корупцією. Тому що фактично НАБУ саме перетворилося на корупційну структуру. Скільки вже було випадків політично мотивованих проваджень з боку НАБУ, які не закінчувалися нічим, лише коли відпадала необхідність у політичному тиску.
Скільки було зафіксовано порушень закону самими працівниками НАБУ? Усіма цими Індиченками, «агентками Катеринами» та проходимцями Шевченко? Ну й головне — це повна відсутність кримінальних проваджень проти українських корупціонерів першого ешелону. Не кажучи вже про фінансові втрати від утримання цієї структури. Наприклад, за поточний рік у результаті «успіхів» НАБУ в бюджет надійшло близько двох мільйонів гривень. А витрачає держава на утримання цих шахраїв — 1 мільярд гривень на рік. Отже, Татаров абсолютно правий. Але… Зеленський як завжди перелякався, включив «задню» і в черговий раз став посміховищем. Офіс Президента заявив, що слова Татарова — це суто його особиста думка, а не думка ОП.
Телеграм-канал «Очки Баканова» пише з цього приводу: «Нинішня влада страшна своєю боязкістю. Це як з молодим боязким стоматологом, який буде рвати зуб у три прийоми. Це ж не перший раз, коли дезавуюються заяви працівників ОП. Заяви, які напевно були попередньо узгоджені з Єрмаком. А потім при першому «переполоху» — дезавуюються.
Те саме й з карантином. Адже було очевидно вже місяць тому, що потрібен локдаун. Але ні. Почали кроту хвіст по частинах рубати. У результаті — зайві смерті й неминучий економічний крах. Немає нічого небезпечнішого за боягузів у владі. Особливо тих, які видають свою боязкість за «інтелектуальність». У Зеленського залишилася лише одна можливість зберегти собі життя й свободу. Оскільки криза, в яку тепер вступила Україна, — не порівняна з кризою 2013 року. Вона неминуче складніша й глибша. І пов'язана не лише з провальними рішеннями в економіці, але й з ковідом, і системною кризою управління. І неминуче закінчиться кривавим бунтом. І єдина можливість спастися для Зеленського — це терміново й неформально передати владу новообраному прем'єру й розпустити ОП, який фактично замінив собою кабмін. Причому замінив з настільки жалюгідними результатами, що виводити країну зі стрімкого пікування ще й не кожен погодиться. Зрозуміло також, що новий прем'єр не повинен бути божевільним соросівцем на кшталт Гончарука або безвільною тряпкою на кшталт Шмигаля. Найбільш реалістична кандидатура — Аваков».
Дійсно, пора вже підводити підсумки діяльності не лише НАБУ, але й ОП. Неконституційний, складений Зеленським з друзів, квартальних діячів і відвертих шахраїв на кшталт Єрмака й Подоляка — цей орган фактично замінив собою Кабмін, ВР, силові відомства. ОП керує всім в Україні. Результати цього керування вже надто очевидні. Гігантська дірка в бюджеті, повна неготовність до епідемії, хоча час на підготовку був. Постійна кадрова карусель у податковій і на митниці. У результаті чого, див. вище — дірка в бюджеті. Плюс ОП фактично «забив» на регіональну політику, у результаті чого Україна перетворилася на керована держава. На державу без центральної влади. З міжнародною політикою, яку проводить ОП, теж все очевидно. МВФ відмовляє в кредитах, з Україною ніхто не хоче мати справу, оскільки її керівництво недоговороспроможне, непередбачуване й просто невменяне. Вже й усередині країни, й у світі стало зрозумілим, що експеримент з «народним Президентом» Зеленським і його «новими обличчями» — не вдався. І що єдине, що ще може врятувати країну — це передача важелів влади вменяним людям.
В іншому випадку — неминучий бунт, подальший хаос, втрата територій, а можливо й окупація. Доля ж особисто Зеленського в цьому випадку також абсолютно прогнозована. Так не пора вже, Володимире Олександровичу, подбати про власне майбутнє? Краще вже бути «монгольським космонавтом», ніж мертвим.