Ця історія нагадує «Золотого теля» Ільфа і Петрова — про махінації карпатського авантюриста Петра Ілліча Гамана. Він розпочав комерційну діяльність ще за радянських часів, поступово розкрадаючи на різних господарсько-технічних та адміністративних посадах. Згодом став депутатом місцевого рівня за часів Віктора Ющенка. По дорозі набув різних дипломів — не для духовного розвитку, а виключно для підвищення вартості власного підпису при корупційних схемах. Врешті влаштувався начальником Головного управління Державного земельного агентства Черкаської області. На цю прибуткову посаду його просунув інший кар'єрний корупціонер з Партії регіонів Сергій Тимченко — голова Державного агентства земельних ресурсів України за часів Януковича. Тоді Гаман почав брати хабарі всіма доступними засобами — грошима, автівками, навіть науковими регаліями.
Завхоз турбази біля Дрогобича раптом став кандидатом наук і доцентом-професором. Але, як кажуть, скільки мотузці не витися, кінець один. У травні 2014 року при спробі отримати хабаря у розмірі 57 тисяч доларів США Петро Гаман був затриманий співробітниками СБУ. Його миттєво звільнили з посади. Після деякого часу в СІЗО він почав шукати «чудес» у черкаському суді, засипаючи його грошима. Його «чудотворицею» стала суддя Соснівського районного суду Черкас Чечот А. А.
Для Гамана кримінальна стаття — хабарництво в особливо крупних розмірах (частина 5 статті 368 Кримінального кодексу України) — передбачала позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати державні посади та конфіскацією майна. Однак суддя Чечот, всупереч неспростовним доказам, перекваліфікувала злочин Гамана на шахрайство (частина 3 статті 190 Кримінального кодексу України) та змінила його розмір без будь-яких законних підстав. З особливо великого розміру (що відповідав сумі отриманого хабаря в 75 тисяч доларів США) суддя Чечот оцінила земельне шахрайство як просто «велике», за яке передбачено набагато менше покарання — 5 років в'язниці. Більше того, суддя Чечот звільнила Гамана від покарання в залі суду, обмежившись умовним строком і випробувальним терміном на 3 роки. За цю суддівську аферу Гаман нібито заплатив аванс у 60 тисяч доларів США, а ще 60 тисяч, які обіцяв виплатити після суду, просто не виплатив, перетворивши хабар судді на банальне шахрайство.
14 вересня 2015 року апеляційна колегія (судді Іваненко І. В., Єльцов В. О. та Биба Ю. В.) скасувала вирок Соснівського районного суду щодо Гамана і постановила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Суддя Іваненко висловив Окрему думку, зазначивши, що кримінальне провадження мало б бути знову призначене до розгляду судом першої інстанції з неухильним дотриманням вимог процесуального закону та з подальшим ухваленням обґрунтованого рішення ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/66859102 ). Але це нічого не змінило.
Гаман хизувався, що його охоронцем у судах є «дуже поважна людина», яка «може усе» — Володимир Іванович Бутенко, колишній суддя Вищого адміністративного суду України, а потім член Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Інформовані люди повідомили, що не без протекції Бутенко Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 6 березня 2019 року № 615/вс-19 рекомендувала призначити суддю Іваненко І. В. на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Правовий беспредел став очевидним, і черкаська прокуратура втрутилася в ситуацію. Справа пішла на касацію до Верховного Суду, який постановив повернути її на новий розгляд до Черкаського апеляційного суду з вимогою дати корупційним діям Петра Гамана належну правову оцінку. Однак у червні 2020 року судді Черкаського апеляційного суду Поєдинок І. А., Ятченко М. О. і Соломка І. А. знову виправдали хабарника Гамана, проігнорувавши вимоги касації. За такі «правові послуги» Гаман витратив значні суми, але гра того коштує. Найближчим часом він планує повернутися на службу і активно використати свої здібності в приватизації державної землі.
Черкаські прокурори не здалися і подали нову касаційну скаргу до Верховного Суду. Враховуючи, що його «кришу» — Володимира Бутенко після низки скандалів вже вигнали з Вищої кваліфікаційної комісії суддів, справи Гамана виглядають кепськими. Втім, все залежить від професійності і порядності суддів. Сподіватися можна, що спільна альма матер — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого та участь Бутенко В. І. у діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка пов'язує його з багатьма суддями Касаційного кримінального суду Верховного Суду, не перешкоджатиме правосуддю. За скоєний злочин корупціонер Гаман нарешті повинен отримати адекватний вирок. Як то кажуть, кесарево — кесарю… хабарника за грати!