За першими кадровими рішеннями нового Голови митниці стає зрозуміло – жодних корупційних схем за його керівництва не буде, лише «бізнес-проекти». Централізованого «офісу контрабанди» також не буде, натомість виникне певна модель диверсифікації потоків і схем, яка повинна привести до компромісного співіснування різних груп впливу та тиші в «ефірі». Митниця – великий пиріг, дістанеться всім, головне вміло поділити й нікого не образити. Багато не дадуть, зате дістанеться багатьом. У будь-якому разі про таку тенденцію красномовно свідчать ті кадрові рішення, які Павлом Рябікіним прийняті, подані на узгодження, але все ще чекають офіційного затвердження Міністром фінансів Марченком. І щоб Сергій Марченко не говорив: «а я не знав…», розберемо кандидатури начальників на ключові митниці західного кордону, а також тих, чиї інтереси за цими кадрами стоять.
Почнемо з найпростішої – Закарпатської митниці. З кожною зміною Голови митниці від Нефьодова й до Рябікіна боротьба проти монопольного «власника» й куратора схем цієї митниці Валерія Пересоляка слабшає з кожним колом. Кожен новий Голова, бачачи марність опору, підкріплену «зобов'язаннями» Пересоляка, мовчки підписує йому потрібного начальника митниці. На честь Нефьодова варто сказати, що він був єдиним, хто хоча б трохи опиралася й намагався подолати цей клан, але в результаті його теж розвели. Рябікін же пішов на мировую з Валерою ще до оголошення війни, подавши Мінфіну на узгодження найбажанішого начальника Закарпатської митниці для Пересоляка – Миколи Ясевича. Якщо згадати забутий документ, який готувався Нефьодову в процесі реформи митниці, то Ясевич входив у ТОП-3 найбільш одіозних людей Закарпатської митниці, яких ні за яких обставин не можна було переводити з ДФС у «Держмитслужбу». Ще восени 2019 Пересоляк намагався «порішати» його призначення начальником, але публічний резонанс був почутий Максом, і Ясевича тоді не призначили.
Як приклад того, що Ясевич – людина з команди Пересоляка, варто згадати, як влітку 2019 спільно з «К» СБУ закарпатські митники розривали італійського поштового оператора Post Service Group. Цей поштовик, наївно покладаючись на наші закони, укладав контракт з «Укрпоштою» й намагався почати возити легальні посилки заробітчан. Але вони становили конкуренцію схемі «італійських автобусів» Пересоляка, і їх розривали на шматки. Спустя півтора року й незважаючи на прямий контракт з «Укрпоштою» італійці були змушені покинути ринок України. Розривали їх Андрій Караценко й Микола Ясевич. Другий тоді особисто ходив на ефіри місцевих каналів і гасив скандал, намагаючись довести, що рулон туалетного паперу й б/в тапочки – тверда основа для протоколів, при цьому автобуси Валери возили тонни товарів з Італії без проблем. Зараз кандидатура Ясевича вже подана Рябікіним і лежить у кабінеті Марченка на узгодженні.
Наступна митниця – Львівська. Важко повірити, але тут йде потрійна боротьба між: Гройсманом, далеким від митниці Кличком і потенційним замом Рябікіна Андрієм Войцещуком. Усі три інтереси – чисто комерційні. Від Гройсмана утримати в кріслі діючого в.о. начальника митниці намагаються Ярослава Скоромного. А ось від партії «Удар» Віталія Кличка намагаються поставити Олега Юринця. Історія Юринця проста як «кут дому». Його дружина – Оксана Юринець, екс-народна депутатка від партії «Удар». Саме вона ще в 2015 пристроїла чоловіка в екоінспекцію Львівської області на пункт пропуску «Краковець», звідки він перекочував уже в митники й у структурі ДФС був начальником кількох постів Львівської митниці, але в Держмитслужбу його природно не переводили.
Що змінилося? А те, що Головою митниці став найближчий до Кличка й «Удару» Павло Рябікін. Він так само як і Оксана Юринець був нардепом від «Удару», правда в 2012 році, а в 2014 був радником і навіть замом Кличка з питань будівництва. Саме по лінії «Удару» до Рябікіна й намагаються завести на Львівську митницю Олега Юринця. Третій претендент – один із ветеранів митного дела Олег Гоя. У різні часи він керував і Львівською, і Волинською, і Одеською митницею. Гоя близький до Андрія Войцещука – екс-директора департаменту «оргмитконтролю» й департаменту «кінологічного забезпечення», який сьогодні претендує на крісло одного з замів Павла Рябікіна. І Войцещук, і Гоя обидва з Хмельницької області й тісно перетиналися на митниці в різні періоди, у тому числі й у кінологічному центрі ДФС. Гоя – кадр для Войцещука зрозумілий, контрольований і цілком очевидно, що влаштував би його на посту начальника Львівської митниці. Але крім близості до Войцещука Гоя вважається близьким до одеського контрабандиста Артура Прузовського, з яким вони тісно зійшлися ще в 2014 році, коли Гоя був начальником Одеської митниці.
Головний профіль Прузовського – мото-вело техніка й як сказали мої джерела: «Якщо Гоя поставлять у Львів, Прузовський з Одеси швидко зможе знайти там свої інтереси, а якщо розклади ляжуть правильно, то Артур стане першим одеситом, касирующим Львів». Незважаючи на будь-яке призначення з цієї трійки: Скоромний, Юринець, Гоя, ми отримаємо начальника митниці, налаштованого на комерційний лад і співробітництво з усіма існуючими групами впливу.
Наступний кейс – Волинська й Рівненська митниця. Щоб зрозуміти сенс кадрових рішень на них, ці митниці потрібно розглядати як єдине ціле. Ці дві області – ключові в Україні з оформлення «євробляшок». Більшість схемних авто з ламаними інвойсами оформляються саме тут, усі перезагони машин на «верблюдів», коли вони були, робилися теж тут. Тут практично «євробляшкова» монополія з найбрудніших оформлень, сформована ще за влади Гройсмана – Кривицького, яка принесла команді «вінницьких» величезні заробітки.
Ключовий митний пост, на якому все це оформляється – «Луцьк» Волинської митниці, а монополістом з оформлення авто для клієнтів є компанія ВЕСТ АВТО ХАБ. https://westautohub.ua Через свою кишенькову чеську компанію вона ламає оригінальні документи на авто, занижує вартість у рази й за домовленістю з Волинською митницею оформляє всі ці машини для клієнта з великою шкодою для бюджету, але з великим прибутком для митних корупціонерів. Волинська й Рівненська митниця формально конкурують між собою з схемного оформлення авто, тому контроль обох дозволяє отримати в руки приблизно 70% усього «євробляшкового» схематозу в Україні. При попередній реформі Нефьодова ключовий пост «Луцьк» відділили від Волинської митниці й передали Рівненській, створивши «Полеську митницю». Тепер «Луцьк» відділяють й передають назад Волинській, намагаючись відновити «корупційний баланс». Але судячи з поданих на підпис начальників цих митниць, баланс буде лише поверхневим, а фактично буде побудована монополія на чолі з двома «фунтами-начальниками». Начальником Волинської митниці повинен стати Тарас Кравченко.
Начальником Рівненської митниці (або як там її назвуть) планують призначити Сашу Католика. Ці товариші не те що «два сапога пара», а взагалі тапочки з однієї коробки з одних ніг, з ніг Віктора Броніславовича Кривицького. Кривицький – скандальний екс-начальник Волинської митниці, якого з вінницької податкової перевів Гройсман, а в подальшому Кривицький став замом Голови ДФС й курував усю митницю країни. На момент приходу Кривицького й Католик, й Кравченко вже працювали на Волинській митниці. Кравченко був у управлінні контрабанди й був касиром попередника Кривицького Юрія Мациори, і після появи Кривицького плавно перевів касу під нього. До Волині Кравченко працював на Київській митниці, у «Бориспільі», разом з Василієм Германом, який і забрав його з собою на Волинь, коли став там заступником начальника. Католик же завжди був на Волинській митниці. Він працював начальником поста «Володимир-Волинський» і заступником нач. поста «Ягодин» й завжди виконував усі розпорядження керівництва. «Один з найбільш виконавчих людей у корупційній системі Кривицького. Готов і буде служити будь-кому. На самостійну роботу не здатний» – саме так відзиваються про нього мої джерела.
При цьому й Католик, й Кравченко досконально володіють ключовою схемою цих двох митниць, оформлення «євробляшок». Їхнє призначення на ці посади свідчать про чиюсь командну гру з побудови корупційної монополії оформлення «євробляшок» на цих митницях. Те, що вони фунти, не викликає в нікого сумнівів, а ось хто їхній куратор, питання зі зірочкою. З одного боку, кажуть, що це великі бізнесмени, серед яких можуть бути й бенефіціари волинського монстра схемних «євробляшок» ВЕСТ АВТО ХАБ, які хочуть укріпити свої позиції на авторинку. А з іншого боку це може бути й «Вінницька група» Гройсмана – Кривицького, яка зовсім не чужа Павлу Рябікіну. У будь-якому разі всі інтереси на цих двох митницях обертаються навколо одного – корупційної монополії оформлення «євробляшок».