Приватизація спиртової галузі України — едва чи не єдиний успішний кейс передачі державної власності в руки приватних інвесторів за останній рік. Однак успішним його називають лише представники влади. Насправді передача заводів відбувається за досить «сірими» схемами у дусі 90-х років. Про це свідчать принаймні результати конкурсів, у яких перемагають невідомі компанії, скупляючи державну власність в інтересах третіх осіб.
Контрафактна справа Любченка та Русаліної
На «сірі» схеми приватизації спиртзаводів ми натрапили випадково, проводячи розслідування про діяльність Людмили Русаліної, власниці алкогольного холдингу «Петрус». 10 березня 2020 року працівники ДФС провели обшуки в Черкаській області на території одного зі структурних підрозділів її компанії. Під час обшуку фіскали вилучили понад 140 тисяч пляшок, що належали ТОВ «ПЕТРУС-АЛКО». Однак уже 25 березня ДФС повернули «паленку» Русаліній через юридичну помилку, яку допустили фіскали при оформленні контрафакту. Нас зацікавило таке рішення. Ми вирішили з'ясувати, чи могла Русаліна скористатися своїми широкими зв'язками, щоб повернути алкоголь, скажімо так, без зайвих клопотів.
Наші джерела вказали, що розв'язати проблему з алкоголем міг Алексій Любченко, найближчий друг Русаліної, який раніше працював на керівних посадах у державній податковій службі, а з 29 квітня — й узагалі очолив ДФС. Справді, порівнюючи біографії Любченка та Русаліної, ми знайшли багато перетинів. Русаліна сформувала групу «Петрус» наприкінці 2002 року на території Черкаської області (ключові підприємства ТОВ «Світ ласощив» та ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР»). Приблизно через рік після формування групи «Петрус» Любченко став головою Державної податкової адміністрації в Черкаській області. За словами наших співрозмовників, у цей період їхні зв'язки посилюються, через Любченка Русаліна вирішувала свої питання щодо бізнесу на рівні обласної Черкаської податкової. Коли Любченко переходить на роботу в Державну податкову адміністрацію України (вересень 2009 року — лютий 2012 року), Русаліна в цей же період (грудень 2010 року — грудень 2012 року) стає членом правління ради Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України».
Паралельно Русаліна стає радницею міністра закордонних справ України, а з лютого 2015 року — почесною консулкою Республіки Сьєрра-Леоне. До речі, радницею голови МЗС Русаліна була при чотирьох міністрах — Костянтині Грищенку, Леоніду Кожарі, Андрію Дещиці та Павлові Климкіні. Посилює свій вплив Русаліна й у системі нової влади. Так, на зібранні засновників компаній, які вона намагається забрати у свого партнера, Русаліну супроводжує депутат від «Слуги народа» Микола Стефанчук, брат першого віцеспікера Руслана Стефанчука. Крім того, Русаліна намагається встановити тісні стосунки з президентом Володимиром Зеленським, ініціюючи створення Антирейдерського центру при ОП. Паралельно ми з'ясували, що Русаліна співпрацює з криміналітетом. Про це «Вестям» розповів її бізнес-партнер Микола Петренко. «Зі мною зустрічався представник криміналітету. Грузин, приятель чоловіка Русаліної. Він вів переговори від їхнього імені, сказав, що «крише» бізнес Русаліної. З'ясовував мої плани. Через три дні після цієї зустрічі банда Русаліної та її чоловіка спробували провернути рейдерський захват 30% нашої компанії «Петрус Інвест Буд» через підконтрольного нотаріуса», — заявив Петренко.
Ми вже писали, що цивільний чоловік Русаліної має кілька паспортів з даними Миколи Клименка, Артура Дзюби та Крюкова Олександра (третій паспорт — литовський). Клименка-Дзюбу пов'язують з грузинською мафією та деяким Темурі Сванідзе, якого СБУ затримала в 2016 році за підозрою в тероризмі. До речі, Сванідзе — це також не справжнє прізвище. За даними правоохоронців, у Грузії його знають як Чехані Автандила Сергійовича. Особливу роль у бізнес-партнерстві Русаліної та Сванідзе займає контрафактний спирт, який потрібно виробляти або на державних заводах, або на своїх, куплених у держави. По суті, справа залишається за малим — купити ці спиртзаводи. Причому зробити це потрібно обережно, не викликаючи занепокоєння конкурентів та партнера Миколи Петренка, якому досі належить 50% холдингу «Петрус». Але враховуючи зв'язки Русаліної з Любченком, «Слугою народа» та Офісом президента — завдання цілком посильна.
Вивчаючи схеми приватизації спиртзаводів, ми розкрили масштабну аферу передачі державної власності, про яку розповімо далі. Заводи розходяться, як гарячі пиріжки, фірмам-пустушкам.
Стартові ціни спиртзаводів, за якими ФДМУ виставляв об'єкти на продаж, виглядають, м'яко кажучи, досить приземлено. У більшості приватизаційних аукціонів заводи йшли з молотка за ціною в кілька разів вищою за стартову вартість. Це майже щоразу дозволяє Фонду державного майна та «Укрспирту» акцентувати увагу на виключно успішному результаті продажу об'єктів, надаючи процесу переможних реляцій в офіційних заявах. Якщо подивитися на результати вже проведених аукціонів, то за винятком покупки Немирівського заводу, решту об'єктів придбали сумнівні компанії-ноунейми.
На аукціоні продажу Бершадського спиртзаводу (Вінницька область) брав участь лише один претендент — ТОВ «Аква Солар Інвест». Компанія була зареєстрована в Одесі менше року тому зі статутним капіталом 100 тисяч гривень. Це не завадило їй купити завод за 19,8 мільйона гривень, незважаючи на поданий нею нульовий баланс. Основний вид діяльності нового власника спиртзаводу — купівля та продаж власного нерухомого майна, тобто занадто далеко від спиртоваріння.
Переможцем торгів при продажу Артемівського спиртзаводу в Харківській області стала компанія «АЛЬТЕРНАТІВ ЕНЕРДЖІ СОРСЕС СОЛАР», яка запропонувала за завод 50 мільйонів гривень. За дивного стечення обставин компанія-переможець раптово відмовилася підписувати протокол про результат аукціону, і переможцем стає конкурент (другий учасник аукціону) ТОВ «Борки солар» з пропозицією в 30,3 мільйона гривень, тобто на 20 мільйонів гривень менше.
Не менш цікаві деталі продажу двох об'єктів у Львівській області — Суходільського та Лопатинського спиртзаводів. Суходільський спиртзавод придбало деяке ТОВ «Фінанс-Сервіс плюс», основним видом діяльності якого записані «консультації з питань комерційної діяльності». Але й це викликає сумніви. Адже 29 листопада 2020 року, за день до проведення торгів, компанія-переможець раптово змінює засновника та директора компанії. Ним стала деяка Оксана Остренюк. І така «дрібниця» зовсім не змутила організаторів торгів. До речі, особа з аналогічними прізвищем, ім'ям та по батькові вказувалася як контактна при розпродажу активів «Банку Форум». У 2019 році компанія «Фінанс-Сервіс плюс» не здійснювала діяльність, також не був сформований її статутний капітал розміром 13,8 тисяч гривень. Очевидно, напередодні торгів компанія-пустушка була перепродана, а свою юридичну адресу змінила вже після торгів — 10 листопада 2020 року. Але це не завадило їй стати переможцем торгів.
Лопатинський спиртзавод купила київська компанія «Офіс інвестицій», яка була зареєстрована менше року тому зі статутним капіталом 10 тисяч гривень. Основний вид діяльності компанії: діяльність агентств зі стягнення платежів та бюро кредитних історій. Директором та засновником компанії значиться Віталій Толок. У грудні 2019 року, одночасно з реєстрацією компанії «Офіс інвестицій», також було зареєстровано кілька компаній, де Віталій Толок в одних компаніях вказаний як директор, в інших — як засновник. Крім того, у лютому 2020 року він стає засновником та керівником компанії «Озон Інвестмент», якою раніше керував та був бенефіціаром німець Томас Бретшнейдер зі своєю дружиною Наталею — громадянкою РФ.
Подібну схему провернули й з Козловським спиртзаводом Тернопільської області. Об'єкт розіграли між собою дві компанії — ТОВ «Транс-Н» та ТОВ «Бізнес-ініціативи». «Транс-Н» відмовився від очікування рішення комітету, віддавши перемогу конкуренту. Втім, цього разу програвший обіцяв за завод на цілих 888 гривень менше переможця. Цікаво інше: «Транс-Н» займається вантажоперевезеннями автотранспортом, а ТОВ «Бізнес-ініціативи» — консультаціями у сфері інформатизації та наданням бухгалтерських послуг. Вся ця «гра в поддавки» з переможцями була зроблена з дозволу організаторів торгів для того, щоб відвернути увагу від покупця спиртзаводу. Це новостворена компанія (зареєстрована в лютому 2020 року), яка мала станом на 1 жовтня поточного року нульовий баланс і не сформований на цю дату розмір статутного капіталу аж у цілих 500 гривень.
2 грудня 2020 року був проданий Залозецький спиртзавод за 80 мільйонів гривень. Переможцем торгів стала компанія зі статутним капіталом 200 гривень та нульовим балансом — ТОВ «Глермонт трейд». Бенефіціарним власником компанії до 16 листопада 2020 року був Сахнюк Олександр Миколайович, який пов'язаний із 191 компанією. Тобто він реєструє компанії для продажу, а можливо, й для участі таких компаній у схемах з ПДВ. А за півмісяця до аукціону власником та директором компанії стає Шлапак Наталія Вікторівна.
Як з'ясували «Вести», у 2017 році Шлапак Наталія після навчання розпочинає свою кар'єру головним державним інспектором відділу супроводження судових спорів за плановими перевірками юридичного управління в Офісі великих платників податків ДФС Київської області. І ось колишній податківець Шлапак Наталія, яка не задекларувала в своїй декларації за 2019 рік ні активів, ні заощаджень, стає власницею спиртзаводу!
Переможцем торгів при продажу Довжанського спиртзаводу в Хмельницькій області визначено ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», яке запропонувало за завод 61 мільйон гривень. Компанія «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» отримала таку назву 23 вересня 2020 року, а раніше вона називалася ТОВ «Залізобуд груп» і була зареєстрована 6 лютого 2020 року. Також 23 вересня 2020 року новим засновником компанії стає Березовенко Дмитро Сергійович. Уступив йому корпоративні права Хецуріані Вергілія Юріївна, яка вже заснувала нову компанію з такою ж назвою, як і компанія, яку вона продала — ТОВ «Залізобуд груп». Покупець спиртзаводу — компанія «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» з нульовим балансом та статутним капіталом 50 тисяч гривень (збільшений з 23 вересня 2020 року, до цього був 1 тисяча гривень).
«Вести» з'ясували, що компанії, які купують Лопатинський, Залозецький, Суходільський, Козловський, Довжанський спиртзаводи, підконтрольні Волкову Андрію — колишньому голові правління Альфа-Банку та Нацкомфінуслуг, який разом з інвесторами з ЄС та США створив фонд «Інвестохіллс Геліантус» для скупки лакомих українських активів.
Сусідній завод Русаліної продали в половину ціни
Втім, розслідуючи приватизацію вищезазначених заводів, ми не змогли вийти ні на Русаліну, ні на більш-менш статусного гравця, здатного заплатити мільйони гривень. Фірми Русаліної нам удалося «спіймати» при приватизації Лужанського спиртзаводу, який знаходиться поруч з адресою, де раніше була зареєстрована компанія «водочної королеви» — «Златогор» Лужанський ликероводочний завод». Поруч з приватизованим заводом досі знаходиться виробнича площадка, де Русаліна виробляла алкогольну продукцію. У 2013 році юридична особа «Златогор» Лужанського ЛВЗ припинила існування у зв'язку з доначисленням податків та порушенням кримінальної справи за статтею 212 частина 3 щодо посадових осіб цієї компанії.
Справу завели проти директорів компанії, які очолювали її в різні часи — Михайла Пранципала та Ірини Лесковської. Все майно цього заводу, включаючи земельну ділянку, були переоформлені на інше підприємство Русаліної — Золотоніський ЛВЗ «Златогор» (Черкаська область). Дуже підозріло, що Лужанський спиртзавод, який бік о бік знаходиться з виробничою площадкою водочної бізнесвумен Русаліної, продали за однією з найнижчих цін, так ще й стартова ціна підприємства була зменшена з первісних 17 мільйонів гривень до досить скромних 8,6 мільйона гривень. Надто «жирний дисконт» вийшов, особливо на фоні продажу інших спиртзаводів.
Як ми бачимо з вищеперелічених приватизаційних кейсів спиртзаводів, з процесом продажу об'єктів ДП «Укрспирт» не все в порядку. При цьому сумнівні аукціони спокійно проходять з мовчазної згоди ФДМУ, де фігурують і сумнівні компанії-ноунейми з підозрілою фінансовою історією та непрозорою структурою власників. Такі схеми дозволяють порівняно за безцінок скупляти державні спиртзаводи при мовчазній згоді голови Фонду державного майна Дмитра Сенніченка.
Далі нові власники зможуть змінити реального власника і працюватимуть уже в інтересах конкретних гравців. Як легальних, так і на користь криміналітету, який уже давно націлений на посилення своїх позицій на ринку спирту. Причому, за нашою інформацією, йдеться про цілком конкретні злочинні групування. З іншого боку, ДФС на чолі з Алексієм Любченком займає досить пасивну позицію в боротьбі з контрафактним алкоголем, який просто-таки затопив вітчизняний ринок. При цьому, як ми писали раніше, фіскали та поліція вже ловили компанії, пов'язані з тією ж Людмилою Русаліною, на зберіганні та реалізації «лівого» алкоголю. Бездіяльність ДФС, «сліпота» голови ФДМУ Дмитра Сенніченка та потурання голови Мінфіну Сергія Марченка в кінцевому підсумку приведе до того, що приватизація та «демонополізація» спиртової галузі остаточно загонить виробництво та реалізацію винно-водочної продукції в Україні в тінь, де умови диктуватиме криміналітет.