«ЧАО «Укрпластик» – один із перших клієнтів Укрексімбанка, який сьогодні входить у п'ятірку світових лідерів – виробників упаковки», – так описує своєї давнього та одного з найкращих позичальників державний «Укрексімбанк» на власному сайті у розділі «Історії успіху». Нині цей розділ потребує редагування.
29 липня до Господарського суду Києва надійшла позовна заява «Укрексімбанка» до ЧАО «Укрпластик» та НПП «Агрокомплекс» про стягнення заборгованості розміром 14,9 млн доларів США та 30,3 млн гривень. А у вересні «Укрпластик» та «Агрокомплекс» подали зустрічні позови, у яких вимагають визнати кредитні угоди з банком та договори поручительства один за одного недійсними.
На кінець листопада Господарський суд Києва залишив зустрічний позов без розгляду, а 15 грудня «Агрокомплекс» не зміг у Північному апеляційному господарському суді заблокувати початок розгляду позовних вимог «Укрексімбанка» до боржників по суті. Обидві компанії, які розійшлися з «Укрексімбанком», входять до групи IMMER, яка об'єднує активи у виробництві кондитерських виробів, харчових продуктів, поліграфії, дизайну та інших сегментів, проте головний та найцінніший її актив – ЧАО «Укрпластик» (колишній Київський завод полімерних матеріалів), який входить у п'ятірку найбільших у Східній Європі виробників м'якої упаковки з річною виручкою близько 3 млрд гривень. Основний виробничий комплекс заводу розташований на Лівому березі Києва на площі 11,3 гектара з 34 будівлями загальною площею 74 тисячі квадратних метрів.
З початку 1990-х років акції заводу (через НПП «Агрокомплекс») скупив підприємець Олександр Галкін. До 2013 року йому належало 83% акцій: тоді він загинув під колесами автомобіля в Монте-Карло, а бізнес перейшов до його дружини Ірини Мирошник, яка працювала на підприємстві з 1990-х років і займалася фінансовим блоком.
Спір з «Укрексімбанком» стосується кредитних договорів у межах генеральної угоди від 2017 року. Того ж року Мирошник домовилася про позику розміром 30 млн євро від ще одного авторитетного кредитора – Міжнародної фінансової корпорації (IFC). «Економіка України повертається до зростання, і ми хочемо скористатися цією можливістю, розвиваючи різні сегменти ринку», – йшлося у заяві Мирошник для ЗМІ за підсумками переговорів з IFC та «Укрексімбанком». Незабаром стало відомо, що IMMER збирається інвестувати у завод упаковки у Вентспілсі в Латвії, резидентом якої згодом стала й сама Мирошник. Для «Укрексімбанка» все це ризикує обернутися черговими фінансовими втратами.
З 2015 року держбанк вирішили «кинути» багато позичальників: власники активів криворізького заводу «Констар», харківської торговельної мережі «Чудо Маркет», мережі автосервісів «АТЛ», фармскладів групи «Фарлот», видавничого бізнесу «Бліц-Інформ» та багато інших. Лише на кредитах втрати держбанка наблизилися до позначки 10 млрд гривень. Здебільшого після відмови обслуговувати борги ці бізнеси були пущені з молотка в межах процедур банкрутства в 50–100 разів дешевше стартової ціни (стільки отримував залоговий кредитор-банк).
Часто їх викупували самі ж власники. У результаті всього цього у жовтні «Укрексімбанк», який з початку року очолює Євген Мецгер, заявив про вимушене списання на позабалансові рахунки «неробочих» кредитів розміром 17 млрд гривень. Чистий збиток банку за третій квартал 2020 року становив 2,25 млрд гривень.