Спочатку вступні зауваження. По-перше, Лукашенко вважав Шеремета своїм особистим ворогом. У 2012 році білоруський партизан дуже жорстко критикував білоруську владу. По-друге, чи працювало білоруське КГБ проти Шеремета? Так (тут можна навіть без припущень). По-третє, 2012 рік. Шеремет перебував у Москві. У той же час розпочалося тиск Сулеймана Керімова щодо продажу Беларускалію Російській Федерації. Нагадаю, що вже у 2013 році був заарештований (у Мінську) Баумгертнер, а з Москви білоруське КГБ намагалося викрасти менеджерів Уралкалію. Те, що оперативні групи могли перебувати у столиці РФ — ймовірно. Як ймовірна й спостереження з боку їхніх російських «колег».
Документи. У ЗМІ з'явилася інформація, що документи та записи надав Ігор Макар — лейтенант «Алмаза», який на початку 2020 року давав інтерв'ю про політичні вбивства в Беларусі. Але тут виникає проблема. Макар — лейтенант «Алмаза». «Алмаз» — структура МВС, причому силова. Вони не займаються спостереженням, прослуховуванням. На записах голос схожий на керівника КГБ. Інше відомство та зовсім інший рівень у ієрархії. Тобто ймовірність того, що матеріали зібрав особисто І. Макар, приблизно така ж, як потепління до +25 градусів у Мінську та Києві вже завтра. Значить, якщо матеріали передав він, то існує джерело, яке їх зібрало й передало Макару (у Швейцарію). Дивний алгоритм, навіть (або тим більше) якщо це лише електронні версії.
Можуть ли матеріали бути правдою? Можуть. А можуть і не бути. Це питання до тих, хто збирав пакет. Автентичність можуть установити слідчі органи (не обов'язково в Беларусі). У таких випадках документи передаються й перевіряються. У нашому випадку є публікація та інформація про те, що матеріали передані «у Брюссель». Гаразд. Тепер про місце (теми). Ця інформація створює напруженість одразу в кількох сферах: перша — внутрішньобілоруська політична криза. У меншій мірі, враховуючи її гостроту та нинішній стан оточення Лукашенко. Але вона діє. Друга — вісь відносин Беларусі зі структурами ЄС. Не сьогодні, але трохи пізніше, коли розпочнеться торг щодо продажу «діалогу від білоруської влади». Третя — внутрішньоукраїнські процеси — падіння рейтингів Зеленського, скандал навколо справи вагнерівців, корупційні скандали та лінія Зеленський-Аваков (включаючи затяжне розслідування справи Шеремета). Четверта — білоруськоукраїнські відносини. Політично країни перебувають у стані конфлікту. На економічну сферу цей конфлікт поки не перейшов.
Тепер про час. Україна. Публікація записів на тлі перелічених вище скандалів (справа вагнерівців, конфлікт ОП з НАБУ, відносини Зеленський-Аваков та інші) створює додатковий подразник у українському інформаційному полі. І, як наслідок, можливість для розгортання сценаріїв політичного протистояння, де ключовими питаннями будуть: розслідування справи Шеремета та провали влади в перебудові силових відомств; позиція української влади щодо білоруського питання.
Беларусь. На кінець грудня 2020 року пройшли невдалі переговори Беларусі та РФ щодо нафти. Мінськ пішов на умови Москви, компенсації за брудну нафту 2019 року не буде. Але водночас «Беларуснафта» підписала з азербайджанською компанією Socar довгостроковий контракт на поставку нафти. Азербайджанської та «іншої». Сировина повинна йти трубопроводом Одеса-Броди. Цей контракт дає додаткове поле маневрів для офіційного Мінська. Кулеба заявив, що Україна поки не має наміру приєднуватися до економічних санкцій проти Беларусі. Для України це ринки й частина критично необхідних товарів. Для Беларусі це частково необхідні товари й, що важливіше, ринок, який є альтернативою російському.
Але якщо конфлікт за результатами «записів» розгорається, то українська влада може піти на дії, спрямовані на зняття напруженості. Оскільки вирішити питання щодо силових відомств швидко неможливо, може бути обраний шлях додаткових рішень щодо білоруського напрямку. Зокрема, перенесення політичного конфлікту в економічну площину. Це ставить під удар не тільки й не стільки торгівлю, скільки реалізацію спільних проектів. Включаючи транспортування нафти на білоруські НПЗ. Вигодонабувач у цьому випадку очевидний. Чергова хвиля кризи в Україні, яка розгортатиметься одразу в кількох площинах (політична конкуренція, силові відомства, питання Донбасу як логічне продовження перших двох), також неплохий сценарій для Кремля.
Висновок: час, місце й тема для передачі інформації обрані ідеально — вдаряють одразу по кількох напрямках. Автентичність матеріалів повинна бути розслідована. Але, незалежно від результатів розслідування, інформація вже відпрацює своє.
Що робити Україні? Оскільки є повідомлення, що матеріали «відіслані у Брюссель», український МЗС, уповноважені слідчі органи, як зацікавлена сторона (нагадаю, вбивство Шеремета сталося в Києві, за звинуваченням у причетності затримані громадяни України), можуть висловити наполегливе бажання отримати матеріали як для перевірки автентичності, так і для подальшого розслідування. Або визначити свою участь у перевірці матеріалів на території ЄС. Така реакція дозволить продемонструвати готовність до реагування. Якщо матеріали не були відіслані або відіслані не в органи, які займаються слідством, виникає привід говорити про банальну інформаційну операцію (але в такому випадку ще більш наполегливо вимагати їх собі). Якщо автентичність установлена — комунікувати й рухатися далі.