Можна довго гадати, що сталося із Зеленським, але його політика радикально змінилася. І навряд чи справа тут у падаючих рейтингах або переорієнтації на патріотичний електорат. Ставки занадто високі. Особливо для самого Володимира Зеленського. Варто бути готовим як до масштабної війни, так і до спроби перевороту, і до «новичка». Путіна за час його президентства ніхто ще так не принижував, як Зеленський. Статус Медведчука в Україні завжди був вищим за статус посла РФ в Україні, навіть після посла Чорномирдина. Влітку 2012 року, коли Янукович спробував придушити політичну активність Медведчука, Путін його «демонстративно» покарав. Під час візиту в Україну Путін на 4 години запізнився на зустріч із Януковичем. Сама зустріч тривала 20 хвилин, потім був короткий ужин. А після цього Путін поспішив до Медведчука і провів у нього 4 години. І «випадково» фотографії спільного відпочинку Путіна та Медведчука одразу ж опинилися в пресі. Таким чином Медведчуку була видана «охоронна грамота» від Путіна, яка діяла всі ці роки. До того моменту, як її не розірвав Зеленський. Це навіть круче, ніж просто висилка посла іншої держави.
Тут заразом і майно фактично конфіскували. Це дуже круто. Особливо, якщо це робилося з урахуванням усіх обставин. Це публічна образа Путіну, порівняно з якою викриття Навального — дитячий жарт. Це — дуже серйозне принження Путіна. За всіма його «поняттями» він повинен відповісти. І варто розуміти, що він буде мститися. І потрібно до цього готуватися. Але в цілому — це було дуже красиво. Кум Путіна? Та й що з того, чий ти кум. Вкрай дивним було поведінка Івана Баканова у питанні введення санкцій проти Медведчука та його оточення. «Дзеркало тижня» написала, що Баканов хотів ввести 5 видів санкцій, але Данилов на засіданні РНБО з голосу запропонував ввести ще сім.
І дуже серйозних: «обмеження, часткове або повне припинення транзиту ресурсів, польотів і перевезень територією України; Запобігання виведенню капіталів за межі України; Заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо або опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють у їхніх інтересах; Заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках та вкладах на території іноземної держави; Припинення видачі дозволів, ліцензій на ввіз в Україну з іноземної держави або вивіз з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картами, емітованими резидентами іноземної держави; Заборона передачі технологій, прав на об'єкти інтелектуальної власності; Інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим законом. Таким чином список санкцій розширили до 12 пунктів.» Навряд чи Данилов придумав це на ходу.
Видимо, варіант із 12 санкціями розглядався раніше, але Баканов чомусь 7 дуже важливих пунктів, особливо щодо виведення капіталів, з якоїсь причини намагався «приховати під сукно». І до Івана Геннадійовича виникає низка питань у зв'язку з цим. Це була спроба заробити? Медведчук пропонував гроші? Тим більше, що з Суркісом у Баканова, як ми пам'ятаємо, дуже дружні стосунки. Або ж «попросив» хтось? Але хто міг попросити?
Медведчук? Або може, його кум? Баканов уже не в перший раз демонструє досить м'яке ставлення до тих, хто за його ж даними причетний до фінансування тероризму. Варто було б задуматися, чому? А тим часом ситуація на Сході загострюється щогодини. Фронтовики говорять про те, що «запахло великою війною». До лінії фронту стягуються війська. Як наші, так і війська РФ. На щастя, «воїнство» ОРДЛО зараз повністю деморалізовано. Сепаратистські паблики скаржаться, що втрати приховують, а люди розбігаються. Однак зрозуміло, що війська РФ вже закрашують розпізнавальні знаки на своїй техніці. І зараз як ніколи потрібне потужне дипломатичне супроводження діяльності України. А у Заходу знову з'являється шанс виконати свою частину Будапештської угоди.