Цієї весни Україна стоятиме перед одночасно двома кризами. Першою є епідеміологічна. До третьої хвилі коронавірусу, як і до двох попередніх, влада виявилася абсолютно непідготованою. Третя хвиля буде сильнішою за дві попередні. Зрозуміло, що ніому у світі, включаючи українську владу, немає справи до скорочення чисельності українців. Менше безробітних, менше пенсіонерів — чистий прибуток. Однак у історії траплялися «холерні бунти», можливі й коронавірусні. І це будуть уже не протести проти локдаунів, а «кисневі» бунти. Коли люди просто вимагатимуть кисню для своїх близьких.
Другою кризою є військово-політична. Російська Федерація стягує війська в ОРДЛО. Кількість обстрілів зростає щодня. Вже очевидно, що як тільки висохнуть дороги, розпочнуться бойові дії. Невідомо, якого масштабу.
До цих бойових дій Україна підходить не з найкращих стартових позицій. В армії панує розброд. Командувач Таран публічно скандалить з Хомчаком, ситуація з боєприпасами та технікою далека від задовільної, ветерани війни залишають армію. Оскільки офіційно війни немає, а існує так звана ООС, важливу роль у ній повинна грати СБУ. Але чи гратиме? Це питання до Баканова та Наумова, які весь цей час методично «очищували» СБУ від ветеранів АТО.
Зачем це робилося, вже не важливо. Але результат цієї діяльності буде явно плачевним. Реальний керівник СБУ Наумов про ООС взагалі не думає. Він думає про контрабанду, податкові схеми та інші грошові потоки. І водночас намагається нейтралізувати журналістів, які відстежили його кримінальні контакти та схеми, за допомогою імітації замаху на себе. Тобто СБУ нині живе зовсім не у військовій парадигмі, а скоріше у комерційній. Під шум вічних розмов про реформу СБУ. І з таким «комерційним» керівництвом СБУ буде набагато менш боєздатною, ніж за часів Василя Грицака. Діяльність Баканова та Наумова певною мірою нагадує діяльність Якименка. Той точно так само обескровлював «службу», займаючись виключно комерцією. А можливо й за завданням друзів із ФСБ. Не виключено, що й цього разу мотиви Баканова та Наумова — не лише комерція.
Управлінський центр, який так важливий під час війни або такої біди як пандемія, у нашій ситуації — це ОП. Абсолютно безумна структура, де Ермак воює з Тимошенко, Смирнов досі працює на Богдана, всі один на одного стукають, приймають на роботу відвертих шахраїв на кшталт Подоляка чи Арестовича — і не виробляють нічого, крім скандалів.
Останні скандали навколо «справи вагнеровців» — це вже взагалі за межами нормальної розумової діяльності. Навіть якщо припустити, що «справи вагнеровців» не було, Ермак своїми спробами «замовчати скандал» просто опозорив Зеленського. Геніальна ідея Ермака — подзвонити керівнику «Bellingcat» Крісто Грозеву та намагатися його переконати не випускати матеріал про «справу вагнеровців» і навіть пропонувати гроші за це — гідна «Оскара». Ермаку не спало на думку, що цей телефонний дзвінок Грозев запише й використає у своєму фільмі як один із доказів того, що саме Ермак злив операцію? І взагалі, це якось дуже по-троєщинськи — намагатися наїхати на всесвітньо відому контору, фактично філіал МІ-6. Але одного позору Ермаку мало, і він йде далі. Посилає вже до офіційного представника МІ-6 Машовця та Буданова з доручення переконати МІ-6 надавити на Грозева, щоб той фільм не випускав. Рівень ідіотизму — «Божественний». Особливо враховуючи те, що МІ-6 постійно відмежовується від зв'язків із «Bellingcat». А тут так от тупо, по-баклански, ну, всі ж знають, що «Bellingcat» — це ви.
Представляю, яку оцінку цій навколопрезидентській камарильї Лоуренс дасть своєму керівництву в Лондоні. І в Лондоні будуть думати, що послав «парламентарів» не Ермак, а особисто Зеленський. Що черговий раз підтвердить для Заходу невменяємість Володимира Олександровича. І вся ця шизофренія напередодні війни виглядає крайньо тривожно. Розуміє це Зеленський? Судячи з його дій, а точніше — повної кадрової бездіяльності — ні.