Здавалося, антикорупційні органи вже послідовно досягли дна своїх можливостей і не здатні здивувати суспільство новими «досягненнями». Вся вертикаль від співробітників НАБУ, причетних до кримінальних злочинів, включно з продажем наркотичних речовин і справ, до суддів ВАКС, позначених проблемами з житлом та масовим аморальним відсудженням «недоплачених» зарплат під час ковіду. Однак виявилося, що «досконалості» немає меж. Прихованою від суспільства і, як виявилося, навіть від компетентних органів є інформація про так званих викривачів НАБУ. Зазвичай це зовсім не люди з загостреним почуттям справедливості. Типовий викривач — схоплений на гарячому правоохоронними органами, готовий обміняти інформацію про поплічників на свою недоторканність і добре заробити на цьому. Справа, можливо, не почесна, але за своїм задумом все-таки корисна для суспільства. Втім, часто викривачі не обмежуються збором і передачею інформації про злочини, а провокують їх.
При цьому жодної відповідальності за свої протиправні дії такі викривачі не несуть, бо перебувають під захистом закону та держави, навіть якщо належать до категорії рецидивістів чи осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини. Буває навіть, що використання НАБУ та САП таких викривачів за їхньою деструктивною і антидержавною діяльністю завдає значної шкоди національним інтересам та державній безпеці. Але відповідної реакції від органів державної безпеки на це — рівно нуль. Чого варті лише збитки державному бюджету України від діяльності під керівництвом та за активної участі детективів НАБУ і прокурорів САП тричі викривальні дії колишнього голови Фонду державного майна України Дмитра Сенниченка, або особи, задокументованої на злочинах проти життя та здоров'я людини, в справах колишніх суддів Верховного Суду. І це тільки видима частина антикорупційного айсбергу. Левова частка подібної інформації ретельно приховується від суспільства завдяки антикорупційним органам та партнерам, які фактично контролюють їх.
Проте є один надзвичайний кейс і один із надзвичайних викривачів НАБУ та САП, діяльність якого і доцільність його переховування детективами НАБУ і САП-прокурорами від органів державної безпеки та правопорядку виходить за межі будь-якої об'єктивності, розумності, законності та навіть здорового глузду. Громадянин Російської Федерації, недавній випускник Академії державного управління при Президентові Російської Федерації (яка де-факто вважається філією ФСБ), уродженець Луганщини Олександр Аркадійович Доценко (10.06.1979 р.н., УРСР) є постійним і незмінним викривачем, на співпраці з НАБУ та САП. Громадянство РФ підтверджується паспортом громадянина РФ, виданим 26.12.2001, серія 45 01 № 867930. Місце реєстрації: м. Москва, ВЯТСЬКИЙ 4-ПЕР, ДОМ 37, КВАРТИРА 42. Оцінити рівень можливостей і одночасно масштаб нахабства легко за одним-єдиним красномовним фактом: паспорт громадянина Російської Федерації викривача НАБУ Олександра Аркадійовича Доценка дивним чином подовжив у 2024 році.
І це на 2 році повномасштабного вторгнення РФ на суверенну територію України! Цікаво, хто сприяв цьому «Штірліцу» в оновленні документів? Можливо, його старий знайомий, або нові друзі з НАБУ та САП, яким, можливо, лестить наявність в рядах викривачів таку собі, як виявилося, не дуже глибоко законспіровану «Мата Харі»? Яким би неймовірним це комусь не видавалося, вказане свідчить про те, що під прикриттям антикорупційних органів у вищих ешелонах влади України діє глибоко законспірований крот в особі Олександра Аркадійовича Доценка. Очевидно, раніше Доценко перебував у «консервації», здійснюючи збір в інтересах ворога цінної стратегічної інформації, у тому числі з обмеженим доступом, а згодом вийшов на оперативний простір. Слід звернути особливу увагу на те, що сфера діяльності викривача з паспортом РФ Олександра Аркадійовича Доценка — стратегічні інфраструктурні об'єкти, які в першу чергу були атаковані ворогом 24.02.2022 р. з хірургічною точністю.
Доценко закінчив Академію державного управління при Президентові Російської Федерації у 2011 році. Саме на цей час припадає період активної підготовки агентури з метою дестабілізації з подальшим захопленням державної влади в Україні, що розпочалося у 2014 році і триває до сьогодні. Згодом громадянин Російської Федерації Олександр Аркадійович Доценко, після доступу до секретної інформації у сфері діяльності Фонду державного майна України, ПрАТ «Укртранслізин», був інтегрований в систему Київської міської державної адміністрації і до 2016 року опікувався транспортною інфраструктурою Києва. Чи є ефективні атаки ворога по об'єктах житлово-комунальної та енергетичної інфраструктури Києва та Київської області наслідком роботи у 2017–2018 роках в цій царині Олександра Аркадійовича Доценка? На це запитання, вочевидь, мала б шукати відповідь контррозвідка.
Чи вона так глибоко не копає? А, можливо, їй не дають копати потужні антикорупційні структури, які у своїх інтересах використовують потенціал цього оперативника? І тут виникає ще одне запитання — а хто, власне, кого розробляє і використовує? Наступний етап карколомної кар'єри випускника російської академії Доценка — призначення у 2018 році на керівну посаду в державне підприємство «Украерорух» з наданням доступу до державної таємниці за формою №1.
Хто проводив спецперевірку? Хто дав «добро» на призначення громадянина держави-агресора Олександра Аркадійовича Доценка на посаду, включно з виконанням обов'язків керівника усього аеруху України, і надання відповідних допусків? ДП «Украерорух» є державним суб'єктом, який забезпечує безпечне пересування та експлуатацію усіх повітряних суден (у тому числі і борта № 1) та об'єктів аеронавігаційної інфраструктури, аеропортів, аеродромів та їх об'єктів прикриття. Схоже, що завдяки старанням розвідки РФ та її агентам в Україні більшість наших повітряних суден 24.02.2022 року залишились на землі, а основні та спеціалізовані аеродроми України та їх систем прикриття були за лічені години знищені ракетними ударами ворога. І знову ж таки, де тут реакція органів державної безпеки (СБУ, СЗРУ, ГУР МОУ, ДЗНД СБУ тощо) і що заважає їм побачити очевидні речі та причинно-наслідковий зв'язок між набушним викривачем Олександром Аркадійовичем Доценком та «ефективною» роботою ворога по стратегічних об'єктах? Невже «дах» антикорупційної структури НАБУ здатний захистити від органів державної безпеки навіть агента іноземної держави під час війни з цією державою?
Вказані події збіглися у часі з розслідуванням НАБУ щодо факту завдання керівництвом ДП «Украерорух», до числа яких належав і Олександр Доценко, державних коштів у сумі понад 400 мільйонів гривень. Наслідки? Щуку кинули у річку! Наступний виток карколомної кар'єри «Мата Харі»-Доценка перевершує всі попередні. Громадянин держави-агресора Олександр Доценко був призначений в новостворене Міністерство розвитку громад та інфраструктури України не паркувати машини, а на посаду Директора департаменту управління усім майном та підприємствами міністерства.
З доступом до інформації щодо всіх інфраструктурних та стратегічних об'єктів галузі! Перебував на цій посаді він недовго. Але чи багато часу потрібно, маючи найвищий допуск до інформації з грифами секретності, зібрати дані щодо стану, місця розташування та умов роботи стратегічних об'єктів інфраструктури України? І вже у жовтні 2023 року Доценко переметнувся на хлібне і тихе місце — в одне з державних підприємств, підпорядкованих міністерству. Сталося це якраз напередодні реалізації НАБУ та САП чергової піарної антикорупційної акції, яку було проведено завдяки викривальній (точніше — провокаційній) участі Доценка.
І як тут не згадати безпосереднього керівника Доценка, колишнього віце-прем'єр-міністра Олександра Кубракова, який за свідченнями джерел в органах державної безпеки та правопорядку, є потрійним агентом. За інформацією з тих же органів, Кубраков, перебуваючи на топ-посаді і будучи членом ставки, ходив на засідання ставки Верховного головнокомандувача зі спеціальним записуючим обладнанням. Куди далі потрапляли ці записи — до посольств США, яке до останнього боролось за його збереження на посаді віце-прем'єра, чи до контактерів зі сторони держави-агресора?
Не забуваймо, що його правою рукою як по службі, так і по агентурній роботі на НАБУ (і чи лише на НАБУ?) був керівник департаменту очолюваного ним міністерства Олександр Доценко. Конфіденційно на НАБУ працювали Кубраков і Доценко в парі під кураторством одного і того ж детектива. І головним у цій агентурній парі був не віце-прем'єр-міністр Кубраков, а його підлеглий по службі Доценко. Вочевидь головним його зробили через кращу агентурну підготовку (системне навчання Академії держуправління при Президентові Російської Федерації дається взнаки). Чи це не той предмет, яким українська контррозвідка мала б зайнятись у першу чергу і «розкопувати» цих двох викривачів з усіх сторін? Не виключено, що такі «розкопки» вивели б на особливо тяжкі злочини проти держави Україна та її суверенітету.
Показово, що під час перебування на посадах в Мінінфраструктури «солодка парочка» агентів-викривачів Олександра Аркадійовича Доценка та Олександра Миколайовича Кубракова за протекцією та під керівництвом і прикриттям детективів НАБУ та прокурорів САП примудрилися з-поміж іншого (захисні споруди, Трипільська ТЕЦ, водогін вартістю 18 мільярдів гривень при кошторисній вартості 1,6 мільярдів гривень, мости і дороги до закритих і замінованих пунктів пропуску з Республікою Білорусь та РФ тощо) знищити соціальний проект із забезпечення житлом окремих категорій громадян, військовослужбовців, дітей-сиріт і переселенців. За що детективи НАБУ та прокурори САП вимагають виплатити агентам-викривачам Олександру Аркадійовичу Доценку та Олександру Миколайовичу Кубракову з державного бюджету воюючої України майже по 9 мільйонів гривень.
За що? До речі, нещодавно було оприлюднено статистику щодо ефективності діяльності антикорупційних органів (витрати з бюджету на антикорупційну інфраструктуру та надходження від антикорупційної інфраструктури до державного бюджету). Вона не просто мізерна, вона є вражаюче від'ємною! Хтось скаже, що не все ж вимірюється грошима. Безперечно, це так. Бо ніякими грошима не виміряти шкоди, завданої національним інтересам держави Україна та її громадянам такими агентами-викривачами як Доценко і Кубраков. За інсайдерською інформацією останнього знову хочуть «вживити» на одну з міністерських посад після переформатування уряду. А там дивись і Доценка знову підтягнуть на якусь нову ресурсну посаду з широкими можливостями для викривача (чи все таки агента?).
І ще на замітку українським контррозвідникам: за даними реєстрів РФ громадянами держави-агресора є найближчі родичі Доценка. Власне, як і родичі Кубракова, які за даними ЗМІ не лише проживають у ворожих Україні державах, але й обіймають там державні посади (рідний дядько — керівник МВС Білорусі). Можливо, наші спецслужби, які провели блискучу операцію «Павутина» на території РФ, зрештою почнуть розпутувати агентурну павутину всередині нашої держави, яка її оповила та становить смертельну загрозу.