Державне бюро розслідувань закрило кримінальне провадження щодо бізнесвумен Людмили Русалиної, яку підозрювали в організації замовного вбивства бізнес-партнера Миколи Петренка через відсутність складу злочину. Слідчого, який вів справу Русалиної, звільнили з Бюро. Про це пишуть «Вести».
Конфлікт між Русалиною та Петренком розпочався кілька років тому. Русалина намагалася відібрати у нього частку в бізнесі. Вона не допускала Петренка з такими ж, як у неї корпоративними правами до управління активами й через «недобросовісного нотаріуса намагалася переписати 30% акцій компанії «Петрус Інвест Буд» на свою користь». У 2019 році вона нібито «навіть замовила вбивство Петренка, а його племяннику невідомі підпалили дім». За словами Петренка, переговори з ним вели не сама Русалина чи її цивільний чоловік Микола Клименко, а кримінальні авторитети.
«Зі мною зустрічався представник криміналітету. Грузин, приятель нового чоловіка Русалиної. Він вів переговори від їхнього імені, сказав, що «крише» бізнес Русалиної. З'ясовував мої плани. Через 3 дні після цієї зустрічі банда Русалиної та її чоловіка спробували провернути рейдерський захват 30% нашої компанії «Петрус Інвест Буд» через підконтрольного нотаріуса», — розповідав Петренко. Він заявив, що одразу написав заяву в СБУ, і співробітники спецслужби приїхали до нотаріуса, щоб вручити повістку на допит. «Ми подали заяву в СБУ, але Русалина з озброєними бойовиками вивезла нотаріуса на очах сбушників. І тепер чоловік Русалиної вирішив надавити на моїх родичів і підпалити дім племяника», — розповів Петренко. Бізнесмен відзначив, що співмешканець Русалиної Микола Клименко намагався «фізично усунути його» — у 2019 році. Петренко став відомо, що на нього готують замах, замовником якого був саме «Клименко». Досудове розслідування проводило ДБР. Після того як Русалина дізналася, що слідством добуті докази причетності її цивільного чоловіка до підготовки та планування замовного вбивства, справу в ДБР було закрито.
За словами Петренка, справу закрили й тому, що нібито «народний депутат від «Слуги народа», брат віцеспікера Ради Микола Стефанчук намагається використати свої зв'язки, щоб замовчати справу». Відомо, що брат чоловіка адвоката Русалиної є помічником депутата Стефанчука. «Стефанчук душить Печерський суд, щоб вони не продовжували кримінальні справи, які заводили в ДБР за нашими проханнями», — заявив Петренко. Русалина, за словами Петренка, намагається відібрати у нього частку, щоб мати можливість проворачувати схеми, які пропонує Клименко. Петренко відмовлявся в них брати участь, тому його нібито «намагаються акуратно злити». «Ще минулого року вона почала перешкоджати мені, не дозволяла ознайомитися з фінансовими звітами. На підприємствах компанії, за які я відповідаю, вона все влаштувала так, щоб мені не довіряли», — заявив бізнесмен. При цьому, за словами Петренка, він не раз пропонував Русалиній викупити його частку й «попрощатися», однак вона наголос відмовляється це робити.
Приватизація спиртової галузі України — едва чи не єдиний успішний кейс передачі державної власності в руки приватних інвесторів за останній рік. Однак успішним його називають лише представники влади. Насправді передача заводів відбувається за досить «сірими» схемами у дусі 90-х років. Про це як мінімум свідчать результати конкурсів, у яких перемагають невідомі компанії, скупляючи держмайно в інтересах третіх осіб.
На «сірі» схеми приватизації спиртзаводів дослідники натрапили випадково — ведучи розслідування про діяльність Людмили Русалиної, власниці алкогольного холдингу «Петрус». 10 березня 2020 року співробітники ДФС провели обшуки вже в Черкаській області на території одного з структурних підрозділів її компанії. Під час обшуку фіскали вилучили понад 140 тисяч пляшок, які належали ТОВ «ПЕТРУС-АЛКО». Але вже 25 березня ДФС повернули «паленку» Русалиній через юридичну помилку, яку ДФС допустили при оформленні контрафакту.
Це рішення викликало інтерес. Дослідники вирішили з'ясувати, чи могла Русалина скористатися своїми широкими зв'язками, щоб повернути алкоголь, скажімо, без зайвих клопотів. Їхні джерела вказали, що розв'язати проблему з алкоголем міг Олексій Любченко, найближчий друг Русалиної, який до цього працював на керівних посадах у державній податковій службі, а з 29 квітня — і взагалі очолив ДФС. Справді, порівнюючи біографії Любченка та Русалиної, знайшли багато перетинів. Русалина сформувала групу «Петрус» наприкінці 2002 року на території Черкаської області (ключові підприємства ТОВ «Світ ласощив» та ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР»). Приблизно через рік після формування групи «Петрус» Любченко став головою Державної податкової адміністрації в Черкаській області. За словами джерел, у цей період їхні зв'язки посилюються, через Любченка Русалина вирішувала свої питання щодо бізнесу на рівні обласної Черкаської податкової.
Коли Любченко переходить на роботу в Державну податкову адміністрацію України (вересень 2009 року — лютий 2012 року), Русалина в цей же період (грудень 2010 року — грудень 2012 року) стає членом правління ради Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України». Паралельно Русалина стає радницею міністра закордонних справ України, а з лютого 2015 року — почесною консулом Республіки Сьєрра-Леоне. До речі, радницею голови МЗС Русалина була при чотирьох міністрах — Костянтині Грищенку, Леоніду Кожарі, Андрію Дещиці та Павлові Климкіні. Посилює свій вплив Русалина й у системі нової влади. Так, на засіданні засновників компаній, які вона намагається відібрати у свого партнера, Русалину супроводжує депутат від «Слуги народа» Микола Стефанчук, брат першого віцеспікера Ради Руслана Стефанчука. Крім того, Русалина намагається завязати тісні стосунки з президентом Володимиром Зеленським, ініціюючи створення Антирейдерського центру при ОП. Паралельно дослідники з'ясували, що Русалина співпрацює з криміналітетом. Про це «Вестям» розповів її бізнес-партнер Микола Петренко.
Ми вже писали, що цивільний чоловік Русалиної має кілька паспортів з даними Миколи Клименко та Артура Дзюби й Крюкова Олександра (третій паспорт — литовський). Клименко-Дзюбу пов'язують з грузинською мафією та деяким Темурі Сванідзе, якого СБУ затримала у 2016 році за підозрою в тероризмі. До речі, Сванідзе — це також не справжнє прізвище. За даними правоохоронців, у Грузії його знають як Чехані Автандила Сергійовича. Особливу роль у бізнес-партнерстві Русалиної та Сванідзе займає контрафактний спирт, який потрібно виробляти або на державних заводах, або на своїх, куплених у держави. По суті, справа залишається за малим — купити ці спиртзаводи. Причому зробити це потрібно акуратно, не викликаючи занепокоєння конкурентів та партнера Миколи Петренка, якому досі належить 50% холдингу «Петрус».
Але враховуючи зв'язки Русалиної з Любченком, «Слугою народа» та Офісом президента — завдання цілком посильна. Вивчаючи схеми приватизації спиртзаводів, дослідники розкрили масштабну афери передачі держмайна.
Стартові ціни спиртзаводів, за якими ФДМУ виставляв об'єкти на продаж, виглядають, м'яко кажучи, досить приземлено. У більшості приватизаційних аукціонів заводи йшли з молотка за ціною в кілька разів вищою за початкову вартість. Це майже щоразу дозволяє Фонду держмайна та «Укрспирту» акцентувати увагу на виключно успішному результаті продажу об'єктів, надаючи процесу переможних реляцій у офіційних заявах. Якщо подивитися на результати вже проведених аукціонів, то за винятком покупки Немирівського заводу, решту об'єктів придбали сумнівні компанії-ноунейми. На аукціоні продажу Бершадського спиртзаводу (Вінницька область) брав участь лише один претендент — ТОВ «Аква Солар Інвест». Компанія була зареєстрована в Одесі менше року тому зі статутним капіталом у 100 тис. гривень.
Це не завадило їй купити завод за 19,8 млн гривень, незважаючи на поданий нею нульовий баланс. Основний вид діяльності нового власника спиртзаводу — купівля та продаж власного нерухомого майна, тобто занадто далекий від спиртоваріння. Переможцем торгів при продажу Артемівського спиртзаводу в Харківській області стала компанія «АЛЬТЕРНАТІВ ЕНЕРДЖІ СОРСЕС СОЛАР», яка запропонувала за завод 50 млн гривень. За дивним збігом обставин компанія-переможець несподівано відмовилася підписувати протокол про результат аукціону, і переможцем стає конкурент (другий учасник аукціону) ТОВ «Борки солар» з пропозицією в 30,3 млн гривень, тобто на 20 млн гривень менше. Не менш цікаві деталі продажу двох об'єктів у Львівській області — Суходільського та Лопатинського спиртзаводів. Суходільський спиртзавод придбало деяке ТОВ «Фінанс-Сервіс плюс», основним видом діяльності якого записані «консультації з питань комерційної діяльності». Але й це викликає сумніви. Адже 29 листопада 2020 року, за день до проведення торгів, компанія-переможець раптово змінює засновника та директора компанії.
Нею стала деяка Оксана Остренюк. І така «дрібниця» зовсім не змутила організаторів торгів. До речі, особа з аналогічними прізвищем, ім'ям та по батькові вказувалася як контактна при розпродажу активів «Банку Форум». У 2019 році компанія «Фінанс-Сервіс плюс» не здійснювала діяльність, також не був сформований її статутний капітал у розмірі 13,8 тис. гривень. Очевидно, напередодні торгів компанія-пустка була перепродана, а свою юридичну адресу змінила вже після торгів — 10 листопада 2020 року. Але це не завадило їй стати переможцем торгів. Лопатинський спиртзавод купила київська компанія «Офіс інвестицій», яка була зареєстрована менше року тому зі статутним капіталом 10 тис. гривень. Основний вид діяльності компанії: діяльність агентств зі стягнення платежів та бюро кредитних історій. Директором та засновником компанії значиться Віталій Толок. У грудні 2019 року, одночасно з реєстрацією компанії «Офіс інвестицій», також було зареєстровано ще кілька компаній, де Віталій Толок в одних компаніях вказаний як директор, в інших — як засновник.
Крім того, у лютому 2020 року він стає засновником та керівником компанії «Озон Інвестмент», якою раніше керував та був бенефіціаром німець Томас Бретшнейдер зі своєю дружиною Наталею — громадянкою РФ. Подібну схему провернули й з Козловським спиртзаводом Тернопільської області. Об'єкт між собою розіграли дві компанії — ТОВ «Транс-Н» та ТОВ «Бізнес-ініціативи». «Транс-Н» відмовився від очікування рішення комітету, віддавши перемогу конкуренту. Втім, цього разу програвший обіцяв за завод на цілих 888 гривень менше переможця. Цікаво інше, «Транс-Н» займається вантажоперевезеннями на автотранспорті, а ТОВ «Бізнес-ініціативи» — консультаціями у сфері інформатизації та наданням бухгалтерських послуг. Вся ця «гра в поддавки» з переможцями була зроблена з дозволу організаторів торгів для того, щоб відвернути увагу від покупця спиртзаводу. Це новостворена компанія (зареєстрована у лютому 2020 року), яка має за станом на 1 жовтня цього року нульовий баланс і не сформований на цю дату розмір статутного капіталу аж у цілих 500 гривень. 2 грудня 2020 року був проданий Залозецький спиртзавод за 80 млн гривень.
Переможцем торгів стала компанія зі статутним капіталом у 200 гривень та нульовим балансом — ТОВ «Глермонт трейд». Бенефіціарним власником компанії до 16 листопада 2020 року був Сахнюк Олександр Миколайович, який пов'язаний із 191 компанією. Тобто він реєструє компанії для продажу, а можливо, й для участі таких компаній у схемах з ПДВ. А за півмісяця до аукціону власником та директором компанії стає Шлапак Наталія Вікторівна. Як з'ясували «Вести», у 2017 році Шлапак Наталія після навчання починає свою кар'єру головним державним інспектором відділу супроводження судових спорів за плановими перевірками юридичного управління в Офісі великих платників податків ДФС Київської області. І ось колишній податківець Шлапак Наталія, яка не задекларувала у своїй декларації за 2019 рік ні активів, ні заощаджень, стає власницею спиртзаводу! Переможцем торгів при продажу Довжанського спиртзаводу в Хмельницькій області визначено ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», яке запропонувало за завод 61 млн гривень. Компанія «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» отримала таку назву 23 вересня 2020 року, а раніше вона називалася ТОВ «Залізобуд груп» і була зареєстрована 6 лютого 2020 року.
Також 23 вересня 2020 року новим засновником компанії стає Березовенко Дмитро Сергійович. Уступила йому корпоративні права Хецуріані Вергілія Юріївна, яка вже заснувала нову з такою ж назвою, як і компанія, яку вона продала — ТОВ «Залізобуд груп». Покупець спиртзаводу — компанія «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» з нульовим балансом та статутним капіталом 50 тисяч гривень (збільшений з 23 вересня 2020 року, до цього був 1 тисяча гривень). «Вести» з'ясували, що компанії, які купують Лопатинський, Залозецький, Суходільський, Козловський, Довжанський спиртзаводи, підконтрольні Волкову Андрію — колишньому голові правління Альфа-Банку та Нацкомфінуслуг, який спільно з інвесторами з ЄС та США створив фонд «Інвестохіллс Геліантус» для скупки лакомих українських активів.
Сусідній завод Русалиної продали в половину ціни. Втім, розслідуючи приватизацію вищезазначених заводів, дослідники не змогли вийти ні на Русалину, ні на більш-менш статусного гравця, здатного заплатити мільйони гривень. Фірми Русалиної вдалося «піймати» при приватизації Лужанського спиртзаводу, який знаходиться по сусідству з адресою, де раніше була зареєстрована компанія «водочної королеви» — «Златогор» Лужанського ліквероводочного заводу.
Рядом з приватизованим заводом досі знаходиться виробнича площадка, де Русалина виробляла алкогольну продукцію. У 2013 році юридична особа «Златогор» Лужанського ЛВЗ припинила існування у зв'язку з доначисленням податків та порушенням кримінальної справи за статтею 212 частина 3 щодо посадових осіб цієї компанії. Справу завели проти директорів компанії, які очолювали її в різні часи — Михайла Пранципала та Ірини Лесковської. Все майно цього заводу, включаючи земельну ділянку, були переоформлені на інше підприємство Русалиної — Золотоніський ЛВЗ «Златогор» (Черкаська область). Дуже підозріло, що Лужанський спиртзавод, який бік о бік знаходиться з виробничою площадкою водочної бізнесвумен Русалиної, продали за однією з найнижчих цін, так ще й стартова ціна підприємства була зменшена з первісних 17 млн гривень до досить скромних 8,6 млн гривень. Надто «жирний дисконт» вийшов, особливо на фоні продажу інших спиртзаводів. Як видно з вищеперелічених приватизаційних кейсів спиртзаводів, з процесом продажу об'єктів ДП «Укрспирт», м'яко кажучи, не все в порядку.
При цьому сумнівні аукціони спокійно проходять з мовчазної згоди ФДМУ, де фігурують і сумнівні компанії-ноунейми з підозрілою фінансовою історією та непрозорою структурою власників. Такі схеми дозволяють порівняно за безцінок скупляти державні спиртзаводи при мовчазній згоді голови Фонду держмайна Дмитра Сенніченка. Далі нові власники зможуть змінити реального власника й працюватимуть уже в інтересах конкретних гравців. Як легальних, так і на користь криміналітету, який уже давно націлений на посилення своїх позицій на ринку спирту. Причому, за інформацією дослідників, йдеться про цілком конкретні злочинні угруповання. З іншого боку, ДФС на чолі з Олексієм Любченком займає досить пасивну позицію в боротьбі з контрафактним алкоголем, який просто-таки затопив вітчизняний ринок. При цьому, як писалося раніше, фіскали та поліція вже ловили компанії, пов'язані з тією ж Людмилою Русалиною, на зберіганні та реалізації «лівого» алкоголю.
Бездіяльність ДФС, «сліпота» голови ФДМУ Дмитра Сенніченка та потурання голови Мінфіну Сергія Марченка в кінцевому підсумку приведе до того, що приватизація та «демонополізація» спиртової галузі остаточно загонить виробництво та реалізацію винно-водочної продукції в Україні в тінь, де умови диктуватиме криміналітет.