Кібер-контррозвідка — це звичайна контррозвідка, але спрямована на онлайн-операції, онлайн-закладки, онлайн-шпигунські групи, онлайн-резидентури, онлайн-диверсії та онлайн-вербування. Вона має відповідних фахівців, спеціалізацію, форми та методи роботи. Хоча, можливо, ці речі видаються банальними лише для кількох сотень колишніх та поточних працівників кібер-контррозвідки. Одним із важливих завдань кібер-контррозвідки є ретельне відслідковування присутності ворожих спецслужб не лише в умовному «українському кіберпросторі», але й — це головне — фізичної присутності агентури та резидентури кібер-ворога на території України.
Наприклад, Group IB — дуже відома у Росії компанія, засновна у 2003 році Іллею Сачковим. Це розумна, наполегливо працюючи та прогресивна людина. Завдяки його зусиллям Group IB займає домінуюче положення у Росії у сфері послуг кібербезпеки — консультацій, розслідування інцидентів, аудитів — а у російському державному секторі практично монопольне.
Але у Росії неможливо бути успішним бізнесменом без участі спецслужб. Ти або їм платиш, або віддаєш частину компанії, або призначаєш заступником гендиректора їхнього офіцера. Якщо не хочеш цього робити, варіантів багато: кримінальна справа, тримання у СІЗО, нещасний випадок або отруєння. Потім ти або виконуєш умови «старшого брата», або залишаєш країну, якщо залишишся живий та на свободі. Ілля Сачков обрав перший шлях. Він настільки енергійно «співпрацював» зі спецслужбами Росії, що дійшов до особистого спілкування з В.В.Путіним. Доступ до такої людини надають лише виключно «своїм в доску» людям. Ось вони разом дивляться на ноутбук Сачкова на якійсь конференції у 2015 році: https://cutt.ly/6xvFyfI
Group IB намагається включити Україну у свою «зону впливу» вже давно — ще з кінця нульових років, задовго до початку російсько-української війни. Їхні емісари приїздили на всі кібер-конференції, спілкувалися з різними чиновниками, намагалися налагодити стосунки з місцевою спільнотою.
Але запустити свій бізнес їм не вдавалося. У України існувала велика конкуренція на внутрішньому ринку, тому ціни на послуги були відносно низькі, але при цьому пристойної якості. Розраховувати на мінімальні прибутки було справою примарною. Монополізувати ринок через жорстку прив'язку компанії до правоохоронних органів та спецслужб — як у Росії — теж не вдавалося. Влада в Україні змінюється занадто швидко. Тільки домовишся з одним чиновником — і його вже звільнили. Домовлятися з новим — справа довга та дорога, та ще й не факт, що його не змінять за пару місяців. Це нерентабельні інвестиції з точки зору бізнесу.
Але зовсім інша справа, коли це не бізнес, а спецоперація. Коли у часи неоголошеної кібервійни та світового падіння економіки ти відкриваєш офіс в Україні не для отримання прибутку, а за завданням своїх «кураторів» та за їхні гроші.
Які це могли б бути завдання? Інфільтруватися в український ринок кібер-послуг, прив'язати до себе якомога більше важливих компаній та державних установ за рахунок низьких цін, зав'язати дружні стосунки з керівниками та чиновниками, а під час робіт на мережах закладати приховані програмні засоби шпигунства, диверсій та спецоперацій. При цьому рентабельність не має значення — «великий брат» щедро за все платить. Для виду можна перереєструвати компанію в інших країнах — у Британії або Сінгапурі, щоб не так очевидно асоціюватися з Кремлем. І байдуже, що це «секрет Полішинеля» і перевіряється у два кліка: ліцензію ФСБ та ФСТЕК не дають кому попало: https://cutt.ly/cxvKjfr
Коли у 2014 році Сачков та його заступник Дмитро Волков пропонували мені очолити їхню Threat Intelligence-команду у Лондоні, Group IB була зареєстрована у Великій Британії і вони позиціонували себе як «британська компанія». Навіть самі вірили в це. А тепер вони — сінгапурська компанія. Але все це занадто очевидно, кремлівські вуха видно за кілометр.
Невже не вистачило розуму зареєструвати на ФСБ-ські гроші повністю нову компанію, назвати це якось «кібер-стартап», штовхати про-українські гасла і скупляти українських кібер-фахівців за завищеними цінами? Але якщо кремлівським посіпакам вистачає нахабності відкрито, не ховаючись, започаткувати в Одесі власний офіс під справжньою назвою і публічно наймати собі працівників з числа місцевих — що це може означати? https://cutt.ly/jxv8Wos
Для мене очевидно, що це означає повну відсутність кібер-контррозвідки в Україні. Відносно недавно вона у нас була і досить ефективна, але коли змінюється політичний режим і до високо-ризикової вузько-професійної справи береться умовний «квартал» — чекай біди. У такі часи у кібер-контррозвідку приходять суто непрофесіонали — зате «бізнесмени» та колишні «борці з корупцією» без найменшого кібер-досвіду. Вони не знають і не можуть знати, що таке Group IB і який стійкий за ними десятиліттями тягнеться шлейф. Цим бізнесменам важливо лише «продати квитки» всім, хто здатен заплатити. Вони більше займаються боротьбою проти власного народу через фабрикацію кримінальних розслідувань, ніж проти ворожих спецслужб.
Тим більше, що вища політична влада України досі має ілюзії стосовно «мирного плану» з очевидним агресором, який уже вбив та покалічив десятки тисяч українців і буде продовжувати це й надалі, якщо його не зупинити. І тому просто під носом у контррозвідки у 2021 році, на сьомий рік війни проти держави-окупанта, ворог офіційно відкриває свою резидентуру. Чи можна таке собі уявити у якійсь іншій країні? Це було б як якби «Український кіберальянс» відкрив свій офіс у Санкт-Петербурзі.
Group IB не тільки не є забороненою організацією в Україні, проти неї навіть не введено жодних санкцій чи інших обмежень. Вони ті ж самі Group IB, що й десять років тому — з тією ж командою, з тими ж керівниками та власниками, які продовжують працювати на ФСБ та Кремль — але просто зареєстровані у іншій юрисдикції. І це ок для ДКІБ СБУ, це ж формально не російська компанія, ось сюди заплатіть — і працюйте собі на здоров'я. Ніяк інакше нахабну поведінку в Україні тотально прокремлівської компанії Group IB я пояснити не можу.
І не треба мені втирати байки про «спецоперацію» чи то «вони під нашим ковпаком». Морально-психологічний ефект такої публічної демонстрації зневаги значно руйнівніший, ніж усі ті таємні «спецоперації», які завжди закінчуються «обілечуванням».