Служба безпеки України висунула підозру колишньому командиру батальйону «Донбасс» Семену Семенченку та відомому агентові НАБУ Євгену Шевченку у створенні незаконного збройного формування. Кілька співробітників Семенченка затримані, однак сам він, за даними Цензор.НЕТ, перебуває на волі. Також на волі залишається Євген Шевченко, який дав інтерв'ю Цензор.НЕТ щодо того, що сталося. СБУ заявила про обшуки на базі громадської організації «Внутрішній корпус «Донбасс», про вилучення зброї, в інтернеті з'явилися повідомлення про те, що нібито затримана група осіб, нібито затриманий Семен Семенченко та також затриманий Шевченко. Тим не менше, вони спілкуються, і Шевченко перебуває на волі.
На запитання про його статус Шевченко пояснив, що підозру висунули йому, Семену Семенченку та кільком іншим ветеранам батальйону «Донбасс», однак інформація про затримання помилкова. Його не затримували, він пересувається без обмежень. СБУ провела обшуки «у справі про військовизовану збройне формування». Щодо Семенченка, то Шевченко спілкувався з ним вранці — у того також були обшуки вдома, а потім він вийшов з контакту. Де він зараз, Шевченко не знає. Йому відомо, що за справою дійсно затримано кількох людей, точно затриманий Сергій Акимович, який був директором американської компанії «Donbass battalion».
На питання про причини дій правоохоронних органів та про те, які підозри висунуті йому та Семенченку, Шевченко назвав це «дивною історією». Він пов'язує це передусім з бажанням дискредитувати «Вагнергейт». Як він зазначив, він дав інтерв'ю журналісту Bellingcat Крісто Грозеву для його фільму, і тут сталося таке дивне збіг обставин.
Шевченко уточнив, що підозру йому вручили за зовсім іншими епізодами — там вменяються зовсім інші дії. Він процитував: «Слідчий повідомив про підозру Шевченку Євгену Сергійовичу про те, що він підозрюється в створенні непередбаченого законами України збройного формування, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також в участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування, тобто вчинення злочину, передбаченого статтею ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 260 ККУ». Підозра стосується створення охоронної компанії, яку він з Семеном планували запустити три роки тому для роботи за контрактами з Держдепом США щодо охорони об'єктів у Сирії та Афганістані, але цю ідею не було реалізовано.
Осені 2018 року у них було кілька зустрічей — в Іраку, в Афганістані, у тому числі в Посольстві США в Багдаді з представниками ФБР та ЦРУ, і спочатку все йшло добре. Але вже через місяць, у грудні 2018-го, Трамп заявив, що він виводить контингент і зменшує присутність США в Сирії та Афганістані, після чого американці повідомили, що у зв'язку з цим їхнє питання не актуальне.
На запитання про предмет підозри, якщо приватна військова компанія не працювала, Шевченко відповів, що вона не працювала жодного дня, тому що вони не отримали жодного контракту на охорону об'єктів. Він пояснив, що спочатку вони домовилися, що буде два інвестори в цій компанії, щоб навчити людей, купити амуніцію для охоронної компанії — це він сам та громадянин Казахстану Сергій Борисенко. Шевченко сказав Семену, що він готовий інвестувати, але лише за наявності реального контракту, коли він, як інвестор, буде розуміти, що його інвестиції захищені. Перша розмова на цю тему відбулася в серпні 2018-го. На той момент Семен уже відправляв людей на навчання в Польщу в навчальний центр, який має міжнародну сертифікацію і функціонує не перший рік. Цікаво, що в цьому ж центрі також проходили навчання спецпідрозділи Національної поліції.
Семен був впевнений, що в найближчому майбутньому він зможе отримати контракти в країнах Близького Сходу, де працюють американці і де у них великі замовлення на послуги охоронних компаній. Але особисто Шевченко в цих умовах не вирішився ризикувати грошима і сказав, що виконає свої зобов'язання лише після підписання контракту на охорону. Однак, наскільки він розумів, саме Борисенко на той момент уже інвестував у навчання хлопців і робив це на свій страх і ризик — він забезпечив фінансування, і Семен набрав групу добровольців з числа ветеранів для навчання в Польщі в центр, який має міжнародну сертифікацію охоронних компаній, яку приймають американці.
На запитання про вартість навчання Шевченко відповів, що курс навчання в цій академії коштує близько 4-5 тис. доларів, а Семен відправив туди близько 120 осіб. Тобто півмільйона доларів пішло лише на навчання людей — великі гроші.
Шевченко зазначив, що в підозрі фігурує відразу кілька епізодів, крім створення приватної компанії, там велике місце приділено отриманню грошей від Сергія Борисенка та невиконанню перед ним зобов'язань. У підозрі два епізоди. По-перше, створення та участь у діяльності незаконного збройного формування. По-друге, Сергій Борисенко написав заяву в СБУ, що нібито Семенченко, Шевченко, а також інший колишній комбат батальйону НГУ «Донбасс» Анатолій Виногродський та Сергій Акимович, які також активно брали участь у проекті охоронної компанії, шахрайським способом нібито видурили з нього мільйон доларів.
Шевченко назвав це парадоксом — за цим фактом і за статтею шахрайства звинувачень чомусь немає, просто є показання громадянина Казахстану Борисенка на цю тему — нібито вони всі в змові, шахраї, позарилися на гроші інвестора. Прокурори та слідчі хочуть визначити мірою запобігання утримання під вартою, причому навіть без права внесення застави.
На запитання про те, як були оформлені відносини його з Семенченком та Сергія Борисенка, Шевченко відповів, що щодо нього то взагалі ніяк, тому що він був таким же інвестором, як і Борисенко, але не вливав свої фінанси в проект, оскільки не бачив можливості укласти реальний контракт. Він відійшов від цієї ситуації в грудні 2018-го. Ніколи не бачив ніяких контрактів, договорів, акцій. Як вони між собою домовлялися — він не в курсі. Фінансові взаємовідносини, а також оплати за навчання та інші видатки його ніколи не стосувалися — гроші Семен отримував від Борисенка на ті статті видатків, які вони самі між собою узгоджували, і до чого Шевченко ніколи не мав ніякого стосунку. Більше він дізнався лише через півроку, влітку 2019-го, коли Борисенко написав йому СМС: «Ви мене кинули разом з Семенченком — ви аферисти!»
Шевченко одразу йому подзвонив і сказав: «Чого ти мені смски пишеш? Якщо у тебе є до мене питання та претензії — давай зустрінемося, обговоримо. Ти ж прекрасно знаєш, що я ні одного долара твого не взяв і що у мене не було ніяких умислів, і що Семен взагалі запросив мене як інвестора вже після того, як ви з ним затіяли всю цю тему. І якщо хочеш, то я готовий пройти поліграф у твоїй присутності — мені нічого приховувати». Але він відмовився від його пропозиції, тому що насправді звичайно все знає — фінансовим директором у цій охоронній компанії був його власний син. Тобто Борисенко давав гроші, а його син, будучи фінансовим директором компанії, контролював, на що вони витрачалися. І Сергій прекрасно знає, що Шевченко ніколи не мав стосунку до його грошей.
На запитання про те, як він причетний до цього скандалу, Шевченко відповів, що його привязали за одним епізодом. Одного разу Борисенко уїхав у Казахстан на місяць, а там якісь платежі (ймовірно, за навчання в Польщі) потрібно було закривати. І Борисенко попросив, щоб він прийняв гроші від нього на свою карточку і передав їх Семену. Всього було чотири платежі на загальну суму 95 тисяч доларів, але він точно знає, що ці гроші Шевченко після отримання одразу передавав Семену. Але в тій розмові Борисенко йому сказав: «Якщо ти мені повернеш 95 тисяч доларів, то до тебе питань не буде». Шевченко йому говорить: «Ти прекрасно знаєш, що я ці гроші передав по твоїй же просьбі Семену, чому я їх повинен тобі повертати?» — вразумітельної відповіді він від нього так і не отримав, і історія на час затихла, поки, приблизно, півроку тому він не похвалився одній людині, з якою Шевченко знайомий, що він «забашляв» есбеушників, щоб ті почали кошмарити Семенченка та його оточення, щоб повернути свої гроші.
На запитання про те, чи були у Борисенка підстави для подання заяви, адже він вклав гроші, але не отримав взагалі нічого, Шевченко відповів, що у Борисенка були підстави висувати претензії Семену — це їхні фінансові взаємовідносини. І він не розуміє, які підстави звинувачувати його в шахрайстві? Борисенко тоді ще озвучував йому, що «мільйон доларів дав Семену, хочу його отримати назад». Шевченко задав питання — «Я тут при чому? Я вас не знайомив, не укладав між вами угоду, не знаю деталей вашої угоди і як ви розійшлися — розбирайтеся між собою самі».
На запитання про те, чому Семенченко, знаючи про цю ситуацію, не зробив ніяких заяв, Шевченко відповів, що без поняття — він ж не знає, про що вони там взагалі спілкувалися, на яких умовах сходилися та розходилися.
Коли його запитали про клістрони, Шевченко сказав, що він говорив про це як про можливий зв'язок. Клістрони — компоненти зенітно-ракетного комплексу, які Україна таємно закупляє в Російській Федерації, вже не один був скандал. На запитання про те, звідки їхня компанія отримала клістрони та яку роль він грає в цій справі, Шевченко відповів, що він поки не хотів би обговорювати це в публічній площині, оскільки йдеться про складнейші процеси, секретне обладнання та державну таємницю. Він може лише сказати, що «Укроборонсервіс» за виконанням ДОЗ взяв на ремонт два комплекси С-300 і їм потрібні нові комплекти клістронів, які вчора й були поставлені на «Укроборонсервіс». Він знає, що робить благородну справу, за яку його ніхто не осудить. Пару років тому одна людина була затримана ФСБ за покупку клістронів, і вона в Росії отримала 12 років тюрми — ФСБ знає про потреби нашої оборонної промисловості і ведить полювання на тих, хто намагається доставати для наших ЗРК ці позиції.
Шевченко констатував факт, що наша система ПВО гостро потребує клістронів — без них не можуть функціонувати комплекси С-300. Але вони виробляються лише в Росії. Півроку тому ДБР розпочало кримінальну справу і ці клістрони вилучалися прямо з військових частин, але потім все повернули назад і розпочали кримінальну справу щодо тих слідчих ДБР, які їх вилучали, тому що вони завозилися з РФ нашими розвідниками ГУР МО. І це не перший скандал.
На запитання про те, чи це взагалі законно, Шевченко відповів, що з точки зору законів РФ це навряд чи законно. Тому що це товари військового призначення, які Україна не може офіційно купити в Росії, але це відповідає державним інтересам України. Він вважає, що всіх людей, які причетні до поставок цього секретного обладнання, повинні нагороджувати секретними наказами. Держава повинна показувати, що це надзвичайно важка та дуже небезпечна робота, що вона державою підтримується. Але, на жаль, на сьомому році війни вони не мають не те що підтримки держави, навіть захисту не мають — немає встановлених правил діяльності. Він сподівався, що ніхто в здоровому глузді не буде чіпати людей, які з таким трудом доставляють такі необхідні запчастини для нашої оборонної промисловості. Виявилося, що люди в СБУ вважають це серйозним злочином, хоча інших каналів поставки нових клістронів у країну немає.
На запитання про те, чи обыски були за клістронами, але підозри не висунуті, значить, з нього зняті всі звинувачення, розібралися, Шевченко відповів, що зовсім ні. Обшуки, вилучення цих клістронів пройшли, всі причетні викликані на допит на наступному тижні. Для нього це просто шок. Це прямий удар по інтересам держави та зрив однієї з найсекретніших оборонних програм стратегічного значення. І знову розкривається канал поставки, як ніби хтось у СБУ спеціально хоче розсекретити всі шляхи закупки клістронів і перекрити їх у самій Україні.
На запитання про те, як він пояснює висунення йому підозри та які причини, Шевченко сказав, що насправді для нього тут все очевидно — слідство по ньому почалося півроку тому, як раз після того, як він звинуватив у державній зраді Єрмака, який злив спецоперацію ГУР МО по арешту «вагнеровців». Слідство йшло дуже млаво, тому що за ці півроку СБУ так і не змогла зафіксувати вчинення ним яких-либо злочинів, які йому інкримінуються, хоча вони понатикали камер у його дома, в машині, і прослуховували його телефон.
Але активна фаза почалася одразу після того, як він дав інтерв'ю Крісто Грозеву з Bellingcat по справі «вагнеровців», тобто за півроку нічого так і не знайшли, але надійшла команда «Фас» уже під будь-яким приводом, тому й пройшли обшуки, і вручили підозру, в якій щодо нього немає ніяких фактичних доказів. Другий момент: хтось у СБУ, хто безумовно працює на російські спецслужби, хоче розкрити канали поставки клістронів. Третій, не менш важливий аспект цієї атаки — стоїть завдання дискредитувати його як людину, яка співпрацювала з Національним антикорупційним бюро, дискредитувати ті антикорупційні розслідування, в яких він проходить свідком. Наприклад, писали про рекордну хабар у 6 мільйонів доларів, яку дали люди Злочевського — вона була задокументована за його участю. І зараз як раз здійснюється чергова спроба знищити НАБУ, звільнити директора НАБУ Артема Сітника, завдяки якому його за операцію з затриманням хабарника нагородили іменним пістолетом. Покопалися, що придумати — і знайшли історію про цю ЧВК за 2018-й рік, до якої він не має ніякого стосунку, яка виникла просто тому, що інвестор дав хабар, ну або просто його використали як заявника. Семенченка пристебнули.
Шевченко зазначив, що всі ці обшуки та підозри він в основному пов'язує з тим, що у нього дуже багато ворогів з числа впливових корупціонерів, які займають високі посади в ОП, ГПУ та СБУ.
На запитання про те, коли буде суд, щоб почути всі ці неймовірні повороти в суді, Шевченко відповів, що їм поки не сказали дату. Він хоче, щоб ці заплутані підозри якнайскоріше побачили всі громадяни, щоб у нікого не було сумнівів. У суді всі ці звинувачення лопнуть як мильна бульбашка. Він спокійний, це ще одна подія, не більше, пов'язана з його професійною діяльністю.