Три «Ч» однієї аварії: чиновник із Чабанів Чуприна після смертельної ДТП виправданий і звільнений

Чергова гримаса «ручного» правосуддя. Людина, винна у страшній аварії та втекла з місця злочину, виправдана судом. Служителям Фемід знадобилося майже три роки, щоб, вивчаючи справу з багатьма очевидними, відомими й зрозумілими обставинами, у результаті відпустити вбивцю восвояси. Вбивцю, через вину якого загинула людина й зруйновані здоров'я та доля ще багатьох людей. Проте тепер, коли Володимир Чуприна виправданий суддею Києво-Святошинського районного суду Світланою Хрипун, зрозуміло, чому тягнули. Все просто: потрібно було максимально «замусолити» процес, щоб одні — виснажилися й здалися, інші — махнули рукою, треті — просто забули про суть трагедії. Щоб «неупередженим» суддям під хрускіт купюр легше було винести той самий вердикт, що був куплений у них як на ринку зарвавшимся чиновником.Сонячний і гарячий 3 липня 2018 року для сім'ї Валентина Павловича та Тетяни Стефанівни Кудрик став страшним рубіконом, навіки розірвавши світ на «до…» і «після…». Того дня на Одеській трасі під Києвом на повороті на село Круглик їхній автомобіль був за 3 секунди перетворений у груду металу Peugeot 308, що несся з божевільною швидкістю, й влетів у бік їхнього Renault Clio.Тетяна Стефанівна сиділа з боку, куди припав основний удар. У неї просто не було шансів. Жінка миттєво скончалася. Валентин Павлович, ще не усвідомлюючи, що сталося, не відчуваючи болю від перелому, якийсь час відчайдушно намагався повернути дружину до життя. Свідки, що опинилися поруч, кинулися на допомогу. А сам вбивця — за кермом Peugeot 308 (який в аварії не постраждав), — а ним виявився чиновник (тепер уже в минулому) місцевого розливу, заступник голови села Чабаны з питань ЖКГ Володимир Чуприна, — цинічно поцікавився крізь зуби: «Скільки трупів?» — і не морганувши оком змив з місця злочину.Думаєте, він був у шоці? На жаль, все простіше. Просто він був абсолютно впевнений, що ця «прикра історія» буде закрита з найменшими для нього втратами. «У будь-якому разі…» Байдуже, що винен, і все це бачили. І — є відеореєстратори з інших автомобілів, що зафіксували божевільну швидкість шалених Peugeot 308 (а ми знаємо, що цей автомобіль страшний у руках ідіота, бо може розганятися зі швидкістю понад 200 км/год) і саме зіткнення. І є живі свідки. І так — є загиблі. Пізніше слідство встановить точну швидкість, з якою Peugeot 308 влетів у автомобіль подружжя Кудрик. 146 км/год.Увага: на ділянці траси, де значиться: «Дорожні роботи»! Де швидкість обмежена 50 км/год. Перевищив утричі. І — убив людину. Ну й що? Байдуже. Для чиновника місцевого розливу одного з найбільш корумпованих районів Київської області це нічого не значило. Бо, як кажуть в Одесі, проблема, яку можна вирішити за гроші, — не проблема. На жаль. Сім'я Кудрик майже три роки відчайдушно борється в суді за справедливість, вірячи в її силу. Але важко домогтися справедливості в країні, де закон — лише вивіска, за якою ховається непривабливе, наскрізь прогниле й занурене в корупцію нутро всієї державної системи — судової у тому числі. Системи, в якій — якщо ти її учасник — тобі все можна. Якщо ні — ти завжди програєш.Справедливість, кажете? Саме тому вечірні зведення звичайно пестять шокуючими новинами про чергові жахливі ДТП, яких могло й не бути, якби ті, що сидять за кермом, боялися відповідальності перед законом. Останні 15 років Україна займає лідируючу позицію в сумному рейтингу європейських держав з найбільшою кількістю ДТП на дорогах і — найбільшою кількістю загиблих. За рік у нас трапляється 150–200 тисяч аварій. Щодня в них гине 10–20 людей. Встановлений факт: аварії зі смертельним наслідком дуже часто трапляються саме з участю чергового «мажора» або просто «наближеного до корита», а по суті — чергового учасника тієї самої системи, якій байдуже на справедливість і відповідальність перед законом. І цьому «мажору» або «наближеному», звичайно, байдуже, з якою швидкістю нестися, які правила порушувати, скільки людей убити. Для нього не існує правил. Пан Чуприна, до речі, це яскраво продемонстрував не лише судовим процесом, де він, вбивця на дорозі, виявився виправданий і в білих рукавичках.Будучи беззаконником за своєю природою, він встиг засвітитися в дуже непривабливому скандалі — побив знімальну групу програми антикорупційних розслідувань «Схеми» (проект «Радіо Свобода»), коли журналісти прибули в його «вотчину» — село Чабаны, намагаючись викрити чиновників-злочинців, що грабують державу в особливо великих розмірах і виділяють (а точніше — продають за хорошою ціною на чорному ринку) приватним особам державні землі, що належать Національній академії аграрних наук. Зусилля злочинців зрозумілі: на чорному ринку земля в Чабанах коштує в середньому 10 тис. доларів за сотку.Ось і відповідь на питання, звідки в пана Чуприни «необмежені можливості» в судах! Знімальну групу тоді, 6 березня 2019 року, особисто Чуприна знатно побив: камера була розбита, а оператор Борис Троценко отримав струс мозку (медики зафіксували). У справу втрутилися навіть вищі правоохоронні чини, пообіцявши довести її до кінця й покарати негідників, що перешкоджають професійній діяльності журналістів.Як думаєте, покарали? Ех, добре б було сказати «ТАК!» Але тоді це була б історія вже не про нашу систему, в якій справедливість і закон — лише вивіска. Спустя півтора року поліція закрила кримінальне провадження, так і не доведши справу до суду. Формальна причина: закінчення строку досудового розслідування. Видимо, й тут виявилися застосовні «необмежені можливості» чиновника сільського розливу. Дивовижна договірна здатність і великий талант переконання у людини, нічого не скажеш. Можна багато говорити про боротьбу з корупцією з високих трибун, можна яскраво переконувати себе й усе світове співтовариство в тому, що Україна рухається в Європу. Можна. Але доти, поки всілякі Чуприни будуть нестися по трасі з потрійною швидкістю, убивати ні в чому не винних людей і бити тих, хто намагається їх викрити, доти, поки ці Чуприни будуть виходити з судів у білих рукавичках, — нам ніколи не стати справжньою — чесною й справедливою — державою. І нам ніколи не повірять і ніде не впустять. А сім'я Кудрик все ж таки продовжує надіятися на справедливість. Як і всі ми, але тепер уже в Київському апеляційному суді, куди передано справу.