Скасування указу про призначення суддів Конституційного суду перевело протистояння Офісу президента з КСУ у стадію складного інституційно-правового конфлікту з непередбачуваними наслідками. Проте незаслужено забута роль, яку відіграло Національне агентство з питань запобігання корупції. Саме особистісний конфлікт директора НАПК Олександра Новікова навколо орендної плати за сервери став тією іскрою, яка спочатку розпалила ворожнечу з ДБР, а потім спровокувала грандіозну правову кризу.
Створення системи електронного декларування майна та доходів чиновників, а також органу з контролю за достовірністю поданих ними відомостей було однією з головних умов надання Україні безвізового режиму з Європейським Союзом. Однак запуск НАПК виявився тривалим процесом. Закон «Про запобігання корупції», який регламентує діяльність НАПК, був прийнятий Верховною Радою в жовтні 2014 року. Проте лише в березні 2016 року було завершено формування першого персонального складу агентства. Критика на адресу нової структури почала звучати вже на етапі відбору кандидатур: активісти називали процедуру непрозорою.
Питання викликала й особистість першого керівника НАПК Наталії Корчак: у Чернівецькому університеті навчалися тогочасний прем'єр-міністр Арсеній Яценюк та міністр юстиції Павло Петренко. Скандали переслідували новий орган буквально по п'ятах. Наступний розгорівся через запуск системи онлайн-декларування без сертифіката Державної служби спеціального зв'язку. ГПУ з'ясувала, що кошти на систему надавав уряд Данії, а розробників найймав офіс ПРООН в Україні. Вони обрали ТОВ «Міранда», а керівник «Міранди» Юрій Новіков доручив виконання робіт знайомому викладачу КПІ та його студентам. Тогочасний народний депутат Вадим Кривенко з «Народного фронту» (Яценюка) заявив, що на систему е-декларування отримано грант розміром 1,4 млн доларів США, але насправді розробнику сплачено лише 97 тисяч доларів США. Більшість коштів, за даними ГПУ, переведено через фіктивну фірму на рахунок у Естонії. Проте за «Мірандою» вступився голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Видання «Букви» знайшло пояснення такої позиції Шабуніна: керівник проекту запуску е-декларування ПРООН (який обрав у якості підрядника для створення системи е-декларування ТОВ «Міранда») Іван Преснякова за станом на грудень 2015 року числився експертом ЦПК Шабуніна.
На сьогодні Преснякова — заступник голови НАПК. Хоча його навіть розглядали на посаду керівника агентства. Ще один із заступників — співзасновник Prozorro Олександр Стародубцев, який недовго був головою Національного агентства з питань державної служби за сприяння колишнього прем'єр-міністра Олексія Гончарука, нині перебуває у США. Проте найвпливовішим заступником називають Ігоря Хохича — керівника апарату голови НАПК. У нього великий досвід роботи з депутатами-«регіоналами». Він був помічником Володимира Гошовського, якого Віктор Янукович призначив першим заступником голови Державної служби України з контролю за наркотиками. І Віталія Хомутинника, який очолював молодіжну організацію «Партія регіонів». Його вважали приятелем синів Януковича. Крім того, Хохич був помічником у «регіонала» Ельбруса Тадєєва та у голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Союз молоді регіонів України» Андрія Пінчука, якого називали улюбленцем Януковича.
Екс-помічника депутатів-«регіоналів» Хохича призначив і наблизив до себе новий керівник НАПК Олександр Новіков, який змінив Наталію Корчак після серії скандалів: відставка члена НАПК Руслана Рябошапки; виправдання в суді його колеги Руслана Радецького, якого затримала поліція за керування автомобілем у нетверезому стані; звинувачення керівництва у корупції від боку працівниці НАПК Ганни Соломатіної та інші. Кадрові симпатії Новікова пояснювані. Якщо вірити пресі, він сам вихідець з когорти «регіоналів». Іноді йому важко це приховувати. На питання про генерального прокурора Віктора Пшонка Новіков відповів: «Я боюся піти проти течії у відповіді на це питання. Він був дуже фаховий прокурор і дуже фаховий адміністратор…». За інформацією ЗМІ, захоплення Пшонкою, яке Новіков не зумів приховати, пояснюється тим, що саме при ньому він перебрався зі сумської глушини до столиці, отримав посаду в ГПУ, знайшов там майбутніх соратників по роботі в НАПК, а головне — став членом донецької команди під покровительством одіозного прокурора Сергія Ленського, вірного соратника Ренату Кузьміна. А путівку в життя молодому прокурору зі Сум дав екс-голова Сумської обласної адміністрації Юрій Чмир, призначений розпалу Євромайдану заступником голови АП.
Він відповідав за підготовку виступів генерального прокурора Віктора Пшонка та міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, введення цензури для новин на загальнонаціональних каналах, а також брав участь у координації дій «титушок» під час викрадень учасників Революції гідності.
Провести перезавантаження НАПК і призначити нового керівника Україну змусили західні партнери. Новіков сподобався конкурсній комісії й тим, що на співбесіді політично коректно відповів на питання, як би він вчинив, якби дізнався, що його заступник — гей. Сказав, що «готов ризикувати», оскільки законодавство забороняє будь-які форми дискримінації. На жаль, сподівання, що при новому керівництві НАПК працюватиме так, як задумувалося в ідеалі — стане кристально чистою грозою для корупційної бюрократії — не виправдалися. Каденція Новікова позначилася як явними конфліктами з іншими антикорупційними, правоохоронними органами (наприклад, з ДБР), так і прихованими інтригами з НАБУ.
Можна констатувати, що, взявши під захист найбільш обізнаного та активного співучасника угод «Енергоатома», за якими звинувачується екс-нардеп Микола Мартиненко, — екс-радника голови «Енергоатома» Олега Полищука, Новіков свідомо чи ні підставив колегам з НАБУ підніжку. Через що вони не можуть довести до логічного завершення одну з найрезонансніших справ у своєму «портфелі». Деталі цієї історії докладно описані в ЗМІ. У грудні 2015 року НАБУ було відкрито кримінальне провадження № 5215000000000009 з участю екс-народного депутата України, колишнього голови комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Миколи Мартиненка та посадових осіб структурного підрозділу НАЕК «Енергоатом». Суть схеми — Мартиненко та компанія штучно створили умови для проведення низки тендерів для державного підприємства «Енергоатом». Переможцем ставала чеська компанія SKODA JS a.s. з завищеними цінами. Згодом SKODA JS a.s. перераховувала «надлишок» на рахунок компанії Мартиненка — Bradcrest Investment S.A. (Панама).
Після початку кримінального переслідування Мартиненка екс-президентом «Енергоатома» Юрієм Недашковським була створена група, головним завданням якої було зробити все можливе для його «відмазки» від висунутих звинувачень та виведення з-під удару колишнього керівництва «Енергоатома». До складу групи увійшли найбільш відані Недашковському особи, і один з них Олег Полищук — його колишній радник, який став директором з запобігання та протидії корупції. Полищук присутствував на зустрічах і переговорах (або принаймні був у курсі їх змісту) з чеськими партнерами, де обговорювалися тендери, з яких, як впевнене НАБУ, Мартиненко отримував хабарі. А потім у складі вищезгаданої групи багаторазово відвідував Чехію, щоб переконати представників SKODA JS a.s. підписати протоколи, які адвокати безуспішно намагалися залучити до справи, що Мартиненко не може бути замішаний у корупції. Згодом, коли Полищука звільнили з «Енергоатома», за нього горою встав голова НАПК Олександр Новіков і вимагав поновити на роботі «викривача корупції». Це створило додаткові проблеми для НАБУ у завершенні резонансного розслідування.
Цікаво, що коли Новіков у 2012–2014 роках працював прокурором відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави ГПУ, Полищук очолював департамент «Енергоатома», який займався судовими позовами та кримінальними справами. Велика ймовірність, що тоді вони й познайомилися.
Правова криза навколо КСУ почалася з НАПК? На тлі складної інтриги навколо «Енергоатома» та справи Мартиненка конфлікт з компанією «Алтаюр» виглядав звичайним скандалом. Ніхто не думав, що спочатку він виллється у протистояння з ДБР, потім — з Конституційним судом і, нарешті, спровокує грандіозну правову кризу, яка не має аналогів у новітній історії України. Новіков вирішив, що вартість оренди серверів, на яких зберігається інформація з електронного декларування, завищена, і звернувся до НАБУ. Адвокат «Алтаюра» написав заяву в ДБР про привласнення посадовими особами НАПК чужого технічного майна, і Новікова з Хохичем викликали на допит. Тоді голова НАПК Олександр Новіков, який сам працював під «регіоналами» і з повагою відзивається про Пшонка, вимагав звільнити заступника директора ДБР Олександра Бабикова (до речі, свого колегу по роботі в ГПУ) як колишнього «адвоката Януковича».
Конфлікт поглиблювався і перейшов у площину Конституційного суду. Виявилося, що дружина власника ТОВ «Алтаюр» Андрія Мартиненка понад 10 років працює в КСУ на посаді головного консультанта відділу юридичного супроводу розгляду конституційних скарг. Правда, з квітня 2020 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. І місце її роботи в НАПК було відомо. Проте це вже не мало значення. Голова НАПК, видимо, вирішив показати суддям КСУ «кузькину матір» і включив режим жорсткої перевірки декларацій. У відповідь Конституційний суд 27 жовтня 2020 року визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за недостовірне декларування. Так почалася правова криза, яку Україна переживає досі.
Що ж Новіков та його команда? З самого початку йому висували претензії в тому, що повні перевірки декларацій не проводяться, а досягнення «намальовані» за рахунок попередніх періодів. Тобто якщо йдеться про передачу в правоохоронні органи 70 матеріалів з декларування недостовірних відомостей на суму майже 900 млн гривень, то насправді виявляється, що це результати роботи агентства за попередні роки. Те саме й з перевірками — у кілька разів менше, ніж у «попередників». Якщо вірити журналістським розслідуванням, секрет такої статистики криється у вибірковій пильності до декларацій різних посадових осіб. Ті чиновники, які не хочуть проблем, замовляють у юридичній фірмі, створеній колишніми працівниками НАПК, недешеву послугу під назвою «Антикорупційний комплаєнс». Це навіть не одна, а кілька видів послуг. У тому числі: «Перевірка декларації»; «Супровід повної перевірки декларації НАЗК»; «Забезпечення дотримання інтересів клієнта в ході такої перевірки». А також «захист у справах про порушення вимог фінансового контролю: неподання та несвоєчасне подання декларації, зазначення завідомо недостовірних відомостей, незаконне збагачення».
На сьогодні існує кілька юридичних прецедентів, коли декларанти добивалися судових рішень, які можна назвати такими, що підтверджують «зловживання НАПК своїми повноваженнями». Ліком від усіх проблем називали перезавантаження органу. Проте замість позитиву перезавантаження привело до нових, ще складніших проблем. Що робити? Спробувати оновити НАПК ще раз? Або махнути рукою і змиритися з тим, що задумане в наших умовах занадто часто не відповідає реальності?