Цією печальною та повчальною історією можна озаглавити те, що сталося з бориспільським підприємцем Юрієм Клименком. Здавалося б, міцна чоловіча дружба та навіть таїнство хрещення, яке пов'язало Юрія Олексійовича з Максимом Федорцем ще в 2009 році, поступово перетворилася на непримиренну ворожнечу та взаємні звинувачення, замовлення вбивства, підпали автомобілів. Допомагаючи Максиму Сергійовичу подолати фінансову кризу, господин Клименко навіть не припускав, чим обернуться для нього такі благородні наміри. Зокрема, при ліквідації одного з розорених україно-кіпрських фармацевтичних концернів — Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» — господин Клименко, як колишній працівник концерну, вирішив зберегти частину дорогоцінного та екслюзивного обладнання фармпідприємства (серед іншого, системи Логімат), яке розпродавалося з молотка починаючи з 2014 року офіційно призначеною ліквідаторкою Яною Клименко. До речі, чоловік Яни Анатоліївни — Максим Сахно має прямий стосунок до правоохоронних органів України, без яких у нашій країні не обходиться жодна авантюра на ґрунті ліквідації суб'єктів господарської діяльності.
Юрій Олексійович з власних заощаджень запустив у 2014 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Офіс», яке стало учасником аукціонів з придбання частини арештованого обладнання колись впливового бориспільського фармконцерну. Природно, у цей процес як особистий помічник Юрія Олексійовича був залучений його друг і кум господин Федорець, який, користуючись необмеженою довірою Юрія Клименка, був з 2014 року не просто уповноважених представником, а засновником і керівником ТОВ «Дата Офіс». Однак офіційні торги обладнанням ПрАТ «Альба Україна» успішно для господина Федорця, як директора ТОВ «Дата офіс», відбулися лише наприкінці 2019 року на суму близько 120 тисяч гривень, а всі п'ять років до цього здійснювалися, як з'ясувалося, у змові з ліквідаторкою Яною Анатоліївною та її підлеглими через відкритий Максимом Сергійовичем ФОП на загальну суму понад 20 мільйонів гривень.
Більше того, близькі зв'язки господина Федорця всі ці роки успішно допомагали госпоже Клименко здійснювати «обнальні» операції, які разом з «відкатами» та «подарунками» принесли дружині простого старшого слідчого Святошинського райуправління національної поліції як гарний автомобіль, так і завидну квартиру. Водночас підприємством «Дата офіс» за ті самі кошти Юрія Олексійовича з метою збереження дорогоцінного обладнання та іншої статутної діяльності було орендовано й додатково обладнано системами охорони та сигналізації кілька складських приміщень у селі Глибоке та в самому місті Борисполі. Однак нестача приміщень спонукала Юрія Олексійовича до придбання ще двох гаражів у гаражному кооперативі «Схід», один з яких він оформив на себе, а другий — на свого надійного помічника, друга й кума Максима Сергійовича. Варто відзначити, що в цей же час, знову ж таки, за особисті заощадження Юрія Олексійовича були придбані три автомобілі, зокрема мікроавтобус «Форд-Транзит» та два сірих «Фольксвагена-Пассат» у кузові «універсал», які активно використовувалися партнерами у виробничій діяльності.
Практично на рубежі 2019–2020 років викуплене на торгах обладнання фармконцерну «Альба Україна» було перевезено на орендовані ТОВ «Дата офіс» склади, звідки, як згодом з'ясувалося, за безпосередньої участі Максима Сергійовича почало безслідно зникати разом з іншим обладнанням, яке потрапило на склади «Дата офіс». Але про це трохи пізніше. У липні минулого року Максима Сергійовича, видимо, дуже стомила роль «фунта» у підприємстві кума й, явно боячись серйозної ревізії, він голосно заявив про своє звільнення. Більше того, господин Федорець навіть спробував «підбити баланс», адже вкладення фінансових коштів на розвиток бізнесу ТОВ «Дата офіс» підтверджуються розписками Максима Сергійовича на загальну суму близько 3 мільйонів гривень, з яких останній перевів кумові лише 51 тисячу гривень. При цьому господин Федорець запропонував Юрію Олексійовичу здійснити певний обмін майном: перереєструвати на Юрія Олексійовича нібито «свій» гараж у кооперативі «Схід», у якому зберігається фармацевтичне обладнання, в обмін на передачу йому у власність мікроавтобуса «Форд-Транзит» для того, щоб «заробляти хоч якісь гроші».
Кумовя «ударили по рукам», що той, що звільняється, перереєструє на Юрія Олексійовича й складські приміщення, повертатиме отримані на розвиток бізнесу фінанси, а також повернути господину Клименку як законному власнику все фармацевтичне обладнання, яке в нього зберігається. Однак, задовольнившись тим, що Юрій Олексійович «перереєстрував» на нього свій мікроавтобус, Максим Сергійович зник, перестав відповідати на телефонні дзвінки й якось контактувати зі своїм кумом. Проведена згодом інвентаризація майна ТОВ «Дата Офіс» показала, що Максим Сергійович не гребував ще в 2018 році за спиною Юрія Олексійовича займатися продажем різного обладнання, яке придбавав господин Клименко за свої кошти, при цьому одержувачами цього обладнання виступали приватне підприємство «Осан», ТОВ «МТІ», ТОВ «СкладСервіс». Результати проведеної інвентаризації ТОВ «Дата Офіс» остаточно загострили відносини між господинами Федорцем та Клименком, причому перший рішуче не збирався нічого передавати Юрію Олексійовичу, загрожуючи останньому змінити замки на орендованих складах і виставити власну фізичну охорону, тим самим позбавивши господина Клименка доступу до його майна.
Більше того, Максим Сергійович, очевидно, отримавши певну підтримку серед місцевих силовиків, став не просто загрожувати підірвати ділову репутацію свого кума, але й цинічно шантажувати його, вимагаючи пів-мільйона євро за те, щоб «не створювати йому проблем і повернути належне Клименку майно», яке зберігається на складах ТОВ «Дата офіс». Як з'ясувалося згодом, вже наступного дня замки від складських приміщень господином Федорцем були повністю замінені, а вже через тиждень була захоплена й перенастроєна система внутрішнього відеоспостереження на складах, що фактично позбавило Юрія Олексійовича можливості здійснювати спостереження за незаконним вивезенням його майна. Водночас, скориставшись доступом до клієнтської бази господина Клименка, Максим Сергійович забросав контрагентів листами, у яких спробував очорнити свого благодійника, а потім спробував розсварити Юрія Олексійовича з важливим для всього його бізнесу розробником програмного забезпечення. Але якщо ви думаєте, що «вдячність» зі сторони кумовя господина Клименка закінчилася таким цинічним «рейдерством», то ви помиляєтеся!
Стикнувшись з таким «беззаконням», Юрій Олексійович було відчайдушив звернутися за допомогою до іншого свого кума Євгенія Корженевського, який також перебував у кумівських стосунках з Максимом Федорцем. Євгеній Федорович, користуючись довірою Юрія Клименка, навʼязав останньому під виглядом «грамотних юристів» деяких персонажів, у простонародді називаних «вирішувачами», одного з яких звали Руслан Миколайович Федун. Розібравшись у суті ситуації, Руслан Федун потребував від Юрія Олексійовича грошової винагороди в розмірі 50 тисяч доларів США «на вирішення організаційних, правових та процесуальних питань», які отримав від господина Клименка в повному обсязі. Вже в вересні 2020 року на основі заяви Юрія Олексійовича Бориспільський відділ національної поліції розпочав «фактичне» кримінальне провадження за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (незаконне заволодіння майном) і навіть провів процесуально-слідчі заходи, які дозволили не лише встановити місцезнаходження обладнання й описати його, але й винести рішення про передачу його в відповідальне зберігання господину Клименку, що, правда, здійснити не вдалося.
Слідчий у цьому кримінальному провадженні Андрій Іванченко, як з'ясувалося згодом, вступив у таємний змовлення з його головним фігурантом Максимом Федорцем за участі господина Євгенія Корженевського, Романа Федуна й навіть прокурора Київської області Віталія Сергійовича Мельниченка, і зробив все можливе, щоб Юрій Клименко в відповідальне зберігання своє обладнання не отримав. Вже в жовтні 2020 року Роман Федун разом з господином Корженевським у терміновому порядку викликали Юрія Олексійовича на склад ТОВ «Дата Офіс» у селі Глибоке й заявили, що здійснюють вивіз обладнання господина Клименка, виявленого під час обшуку ще в вересні. Доступ до складу забезпечував сам слідчий національної поліції Іванченко, а транспортування й навантаження — кум Юрія Олексійовича — господин Корженевський. При цьому вивіз обладнання здійснювався не на склади, так чи інакше належні особі, якій воно передано в відповідальне зберігання, а в якесь таємне сховище, пояснивши здивованому Клименку це необхідними заходами безпеки.
Безперешкодно увійшовши на територію відкритого складу ТОВ «Дата Офіс», Юрій Клименко вказав на належне йому обладнання й у цей момент на складі з'явився Максим Федорець, який вів зйомку того, що відбувається, на власний мобільний телефон. Щоб уникнути прямого конфлікту, Юрій Олексійович розумно покинув приміщення складу, однак навіть не міг собі уявити, чим це закінчиться. Спустя кілька днів, наприкінці жовтня, Юрію Клименку повідомив Роман Федун, що іншу частину обладнання, яке знаходиться на складах ТОВ «Дата Офіс», вивезти не вдасться й Юрію Олексійовичу вже «загрожують серйозні проблеми», які можна «вирішити» за 12 тисяч доларів США. А серйозними виявилися проблеми, пов'язані з розпочаттям щодо Юрія Олексійовича, всупереч усім законам юриспруденції, «зустрічного» кримінального провадження, заявником у якому виступає вже Максим Федорець. Яка нахабність, скажете ви?
Нічуть! Вже в останній день жовтня 2020 року від слідчого нацполіції Іванченка Юрій Олексійович з подивом дізнався, що розпочате на основі його заяви кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння його майном благополучно закрито у зв'язку з встановленням слідством відсутності «події кримінального правопорушення», а він сам стає фігурантом кримінального провадження за заявою Федорця про нібито незаконне заволодіння як обладнанням, яке під контролем того ж слідчого Іванченка вивозилося в невідомому йому напрямку, так і одного з автомобілів «Фольксваген-Пассат», придбаного Юрієм Клименком за власні гроші, але з метою «заощадити на ПДВ» оформленого на ТОВ «Дата Офіс». При цьому Іванченко повідомив, що це кримінальне провадження знаходиться «під контролем» у прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Вадима Кузьменка й останній особисто проводитиме дізнання й керуватиме всіма слідчими заходами, видаючи йому, слідчому нацполіції, відповідні розпорядження, натякаючи на те, що найгіршого сценарію за складеної ситуації можна уникнути й він знає як.
Вже наприкінці листопада 2020 року за місцем проживання Юрія Олексійовича працівниками Бориспільського відділу національної поліції під керівництвом слідчого Іванченка без пред'явлення службових посвідчень і будь-яких процесуальних документів, не кажучи вже про санкцію суду, був здійснений цинічний обшук, під час якого жителям квартири було грубо відмовлено в правовій допомозі, заборонялося користуватися засобами зв'язку, більше того, були неправомірно вилучені ноутбук і мобільні телефони не лише у Юрія Клименка, але й у його рідного брата. Щоб відвернути від себе будь-яке підозріння в причетності до того, що відбувається з сім'єю Клименків, буквально напередодні проведення у них обшуку, у Максима Федорця якось вчасно згорів до тла його особистий «Шкода-Октавія» внаслідок підпалу автомобіля сусіда. Але «допитливі» бориспільські сищики під керівництвом слідчого Іванченка, незважаючи на те, що на записах відеоспостереження запечатлений підпалювач у камуфльованих штанах, підозріло схожий на самого «потерпілого» Федорця, навіть не розглядають під час розслідування версію про самопідпал!
Але повернемося до сім'ї Юрія Клименка. Лише спустя тиждень, вже в присутності адвоката, Юрію Клименку були повернені вилучені під час обшуку особисті речі й засоби зв'язку, крім одного мобільного телефону, у пам'яті якого містилася інформація про афери Максима Федорця, аудіозаписи розмов з «вирішувачами» типу Романа Федуна. Надалі, вже в грудні 2020 року, з'ясувалося, що передані Юрієм Клименком за «юридичні послуги» понад 50 тисяч доларів США були «розділені» між учасниками «замислу» у особі Євгенія Корженевського, Романа Федуна й «друга» останнього на ім'я Ярослав, а всього лише 10 тисяч доларів США були передані начальнику слідства Бориспільського відділу національної поліції Тарасу Кравчуку, який навіть «відкатив» названим господинам за посередницькі послуги, однак, дізнавшись, скільки ті «привласнили», розсердився не на жарт. Згодом з'ясувалося, що й Максим Федорець особисто оплатив закриття кримінального провадження щодо себе, розпочатого за заявою Юрія Олексійовича.
Не правда ж, добре влаштувалися бориспільські чиновники від правоохоронних органів? Відкрити «справу» — плати, закрити «справу» — знову плати, продати «справу» — знову плати, затиснути «справу» — весь час плати. І найсумніше у всьому цьому те, що одними з головних «квиткарів» у цьому бориспільському театрі абсурду є «місцевий» прокурор Вадим Кузьменко й його прямий начальник у особі головного прокурора Київської області Віталія Мельниченка. Саме цих господинів вважають «дахом» Максима Федорця й його нового старого друга — кума дружини Романа Садченка, який нині взявся забезпечувати Максиму Сергійовичу «особисту охорону». Більше того, Роман Вікторович, кажуть, допомагає чоловікові кумової з комунікацією в середовищі так званого «спецконтингенту» — осіб з кримінальним минулим.
Підтвердженням усієї вищеописаної історії стало затримання в лютому 2021 року працівниками Департаменту внутрішної безпеки Національної поліції спільно з Державним бюро розслідувань згаданого нами слідчого Андрія Іванченка за підозрою в отриманні неправомірної вигоди в розмірі 13 тисяч доларів США (гроші були виявлені під час обшуку особистого автомобіля фігуранта) за «припинення кримінального переслідування» в межах «липового» угодного провадження, процесуальне керівництво яким забезпечували прокурор Бориспільської місцевої прокуратури й його начальник Віталій Мельниченко. Більше того, господин Федорець, за станом на лютий 2021 року, у злочинному змовленні з ліквідаторкою фармконцерну «Альба Україна» Яною Клименко підробили документи на чергову партію обладнання концерну таким чином, що його вдалося продати приватному підприємству «Осан» в обхід усіх обмежень і процедур, керівник якого Ашот Даніелян, видимо, навіть не в курсі, що завдяки Максиму Сергійовичу він став не дуже щасливим власником пресловутих систем «Логімат», які належали його кумові Юрію Клименку.
Очевидно, що подібні «покупки» скоріше за все підлягають арешту, адже, як прикро, але добропорядковим набувачем Ашота Сергійовича не зможе визнати навіть такий справедливий суд, як український, а оціночна вартість лише систем «Логімат» становить понад 3,6 мільйона гривень. На завершення, щоб наші читачі усвідомили масштаб, так би мовити, «бізнесу» Максима Федорця, достатньо перелічити лише найбільш «смачну» частину з придбаного в останній час його близькими родичами, які взагалі ніяким бізнесом не займаються, нерухомого майна. А саме: на маму Максима Сергійовича, заслужену пенсіонерку органів Державної служби виконання покарань Людмилу Вікторівну Федорець — земельні ділянки в садівничому кооперативі загальною вартістю понад 1 мільйон гривень, квартиру й приватний будинок із земельною ділянкою — всього на 6 мільйонів гривень! На даний момент розпочато й розслідуються в Державному бюро розслідувань кілька кримінальних проваджень за епізодами, описаними нами в цій печальній та повчальній історії, у якій ще дуже рано ставити жирну крапку.
Продовження буде…
P.S. У наступній частині цього розслідування будуть опубліковані й розшифровані цікаві автентичні записи телефонних розмов господина Федорця з його найближчим оточенням.
P.P.S. Вже 15.04.2021 року редакцією «Аргументум» був отриманий документ від адвоката Каролини Гостевої, адресований Генеральному прокурору України Ірині Венедиктовій. Підключення в цю історію ще й Генпрокуратури цілком може значно наблизити столь очікувану Юрієм Клименком справедливу розв'язку.