Можна довго кричати про те, що судді порушують закон, що судова система породжує ганебні явища. Але можна й спробувати знайти аксіоматичні приклади — такі, які не потребують додаткових пояснень — і висвітлити їх зі словами «Влада, роби щось з цим». Я наведу декілька рішень, коли судді застосовували до підсудних одночасно два запобіжні заходи, та приклад, коли суддя в ухвалі перетворила підсудного на засудженого просто за текстом. І питання до влади буде одне: їм за це нічого не буде?
Недовіра громадян до судової системи досягла критичного рівня. Тримання під вартою стало однією з найпоширеніших форм порушення суддями законодавства. Зараз безліч підсудних перебувають під двома запобіжними заходами одночасно: сидять під вартою за рішенням суду (вироком), яке не набрало законної сили, та під заставою. Так сталося тому, що за статтею 374 частиною 4 пунктом 2 КПКУ разом з вироком вирішується питання заходів забезпечення кримінального провадження. Деякі судді почали виконувати цю норму, організувавши своєрідну картельну змову щодо застосування КПКУ, коли частину 4 статті 374 вони виконують без врахування інших норм.
Як наслідок — свято свавілля. Це справа Стерненка, але не тільки. Тримання під вартою передбачає ухвалу за наслідком розгляду судом подання прокурора (статті 194, 196, 200 КПКУ). Зараз судді при винесенні вироків просто включають тримання під вартою до самого вироку. При цьому пишуть, що попередній захід скасований. Але скасований попередній захід буде після набрання вироком законної сили, а під варту беруть у залі суду і сидіти буде ДО набрання вироком законної сили.
Вони розуміють, що роблять. Але тут їм дозволили знущатися, і деяким суддям це сподобалося. Хай посидить. Заставу повернуть потім. Справа № 720/2747/19 (стаття 185 ККУ, крадіжка): при винесенні вироку підсудний перебував під заставою, його взяли під варту у залі суду, а в рішенні зазначено, що заставу повернуть потім, коли вирок набуде законної сили. А тримати під вартою будуть зараз, до набрання сили вироком. Справа № 677/2015/18 (стаття 369 ККУ, пропозиція грошей за зняття арешту з авто): застава залишилась, та ще й взяли під варту до набрання сили вироком. Справа № 428/323/18 (стаття 368 ККУ, отримання незаконної винагороди): те ж саме — застава та тримання під вартою одночасно. І лише одну справу знайшла, де судді відмовили прокурору у взятті під варту при винесенні вироку. Справа № 752/4292/16-к. Але це Вищий антикорупційний суд, де суддя зазначив: «прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не може забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили». Усі інші судді просто не надавали оцінки ризикам, чи дійсно підсудний буде неналежно себе вести і потрібно брати під варту.
Просто не аналізували, брали під варту і все. І жодних заяв від влади, від хоч когось. Лише юристи та адвокати кричать, що так неможна. І тиша. Одне порушення зійшло з рук — граємо далі.
Коли суддям дозволено вибирати, яку зі статей КПК застосовувати, а яку й проігнорувати, як зі зміною запобіжного заходу, відчуття безкарності породжує драйв — і далі видаються такі рішення, які й уявити собі було неможна без святкування судового свавілля, що триває. Ми пили каву зі знайомими юристами. «Ти таке бачила?» — спитали вони і показали ухвалу. Це була справа колишнього керівника Держгеокадастру (Держкомзему Донецька) Коржа. Знайомі були донеччани, переселенці, тому й стежать за цією справою. Але тієї ухвали, що показали мені, я не бачила раніше.
«Розумієш, як класно? У частині ухвали звинувачений, а потім цей звинувачений перетворюється на вже засудженого. Суддя вирішила. І немає ані строків набрання сили, ані порядку оскарження. Оце так творчість!» — обидва сміялися. «Чого ви регочете?» — спитала я. «Ми? Ти знаєш, що я більше не займаюся криміналкою? На адміністративку з господаркою перейшов. Я людина, розумієш? Якщо здурію, в калюжі багнюки перед під'їздом, де квартиру знімаю, виваляюся. Але не так». Другий додав: «Обличчя, воно одне. Якщо втратиш, нове не видають». Вони обидва були профі у криміналістиці. Фахові, феєричні.
Хто ж залишиться? У очах моїх знайомих був біль. Вони любили свою професію, любили до нестями. Але з такими суддями мати справи не хочуть. Тому лягли на дно, як кажуть. Поки дим розвіється. Дим війни, яка, як судді вважають, усе спише. Війна довго йде, восьмий рік. Суспільство втомлено. І битися мало в кого вистачає сил. Одне порушення, яке стає системним і не карається з боку держави, працює за принципом доміно. І далі… державна влада посипалася, тому що під падаючим камінням проблем, які створює у суспільстві судова система своєю незадовільною роботою, ніхто з керівників держави вже не в змозі розібратися, звідки черговий удар. Але ми зобов'язані протягнути руку владі, яка б вона нелюба нам не була, тому що це наша країна, наш Президент, наше керівництво.
На складних справах, дискусійних питаннях людям буде не розібратися, чому карають суддів. Але давайте наводити прості приклади. Як з виконанням частин вироків, які не набрали законної сили. Тобто, з того, що ще юридично не існує, частину виконують. Це аксіоматичне порушення. Воно просте. Шукайте ще.
Не мовчіть.
Інформація Пенсійного фонду України: після перерахунку у березні 2021 року середня пенсія в Україні становила 3724,65 грн. Внаслідок перерахунку місячна пенсія екс-судді збільшилася на 9432 грн., до 77387 грн.