«Сміливо входили в чужі столиці, але повертались у страху в свою», – написав Йосип Бродський про воїнів-переможців. А ж було чого боятися. Сталінська репресивно-карально-каральна система нікуди не зникла. До речі, під час війни ГУЛАГ понесли втрати, цілком порівнянні з фронтовими – понад півмільйона людей! Ці втрати були не від куль і снарядів, а від голоду та хвороб. У запалі перемогобісся в Росії час від часу заявляють, що перемогли б без українців, перемогли б без ленд-ліза… А от перемогли б без ГУЛАГу?.. Готової відповіді на це питання немає, але є інформація для роздумів. Наведені нижче відомості взяті з таких джерел: В. Земсков, «ГУЛАГ (історико-соціологічний аспект)» та В. Звягінцев, «Війна на терезах Феміди».
Величезне переселення та ущільнення
На початку війни з районів, яким загрожувала окупація, евакуювали не лише промисловість, але й ув'язнених (тих, кого не встигали вивезти, часто знищували, як і промислові об'єкти). Всього евакуювали близько 750 тисяч ув'язнених. Люди потрапляли в і без того переповнені табори та колонії у віддалених районах країни, що призводило до жахливої скупченості.
У 1942 році середня житлова площа на одного ув'язненого становила менше 1 м², до кінця війни її довели до 1,8 м².
Їж менше – працюй більше
На початку війни норми харчування ув'язнених були значно знижені. Гірше за все те, що при цьому одночасно зросли норми виробітку. Наприклад, у 1941 році в ГУЛАГу виробіток на людино-день становив 9,5 рублів, а у 1944 році – 21 рубль. Все це призвело до різкого зростання смертності. Якщо у 1940 році в таборах померло 46 665 людей, то у 1942 році – 248 877, тобто в 5,3 раза більше. Якщо у 1940 році придатними до важкої праці вважалися 35,6% в'язнів, то у 1942 році – лише 19,2%. З загального числа ув'язнених, які померли в ГУЛАГу за 14 років (1934–1947), 516 841 людина, або 53,6%, скончалися протягом трьох років (1941–1943), а решта 446 925 (46,4%) протягом 11 років (1934–1940 та 1944–1947). У 1944 році норми харчування в ГУЛАГу були збільшені, але все одно залишалися за калорійністю нижче довоєнних приблизно на 30%. Тим не менше смертність помітно знизилась.
Кадровий резерв
Уже в перші півроку війни за указом про дострокове звільнення деяких категорій ув'язнених з передачею осіб призивного віку до Червоної Армії близько 420 тисяч зеків надягли військову форму.
Всього до червня 1944 року на укомплектування Червоної Армії було передано 975 тисяч ув'язнених, включаючи звільнених за відбуттям строків покарання. Крім того, у 1941–1942 роках було звільнено понад 43 тисячі польських та близько 10 тисяч чехословацьких громадян, спрямованих переважно на формування національних військових частин. Однак рух на лінії РККA–ГУЛАГ був двостороннім. У 1941–1945 роках військові трибунали засудили 2 530 663 людей. З них понад 1,5 мільйона становили цивільні особи. Військовослужбовців же лише військовими трибуналами Червоної Армії протягом війни було засуджено 994,3 тисячі, причому кожен третій (376,3 тисячі) – за дезертирство. До вищої міри покарання військові судді засудили 217 080, дві третини з них становили військовослужбовці. До 422,7 тисяч солдатів та офіцерів була застосована відстрочка виконання вироку, а 436,6 тисяч – засуджені трибуналами до позбавлення волі.
Гендерний баланс
Протягом війни сильно змінилось співвідношення чоловіків та жінок у складі ув'язнених. Якщо в середині 1941 року чоловіки становили 93%, а жінки – 7%, то в середині 1944 року вже відповідно 74% та 26%.
Прочем, багатьох своїх в'язнів ГУЛАГ не ідентифікував за статевою ознакою. На 1 січня 1941 року відсутні були відомості про «м» та «ж» понад 37 тисяч лагерників, а на 1 січня 1944 року – понад 16 тисяч.
Рух опору
У січні 1942 року на лагпункті «Лісорейд» ВоркутаЛАГу (Комі АРСР) сталося повстання ув'язнених. Дивно, що організатор та голова повстання Марк Ретюнін уже відбув покарання й як вільнонайманий очолював лагпункт. Розоружив охорону, повстанці захопили поселення Усть-Уса, де до них приєдналися нові учасники… Під час збройних зіткнень загинуло 42 повстанці та 33 енкаведиста. За результатами розслідування 50 людей розстріляли, а 18 отримали нові строки ув'язнення. Крім того, у серпні 1942 року з'явилась вказівка «Про посилення контрреволюційних проявів в ІТЛ НКВС» з вимогою протягом двох тижнів провести «вилучення контрреволюційного елемента». За перші три роки війни в таборах та колоніях ГУЛАГу заново засудили 148 296 людей (найбільше у 1942 році), з них до розстрілу засудили 10 858 людей. Перш за все казнили обвинувачених у належності до підпільних організацій та груп.
За даними чекістів, в'язні ГУЛАГу створили 603 такі структури, активними учасниками яких були 4 640 людей. Цілком імовірно, що значну частину цього підпілля чекісти просто вигадали.
Без вини винні
На одному становищі з зеками перебували трудармійці – мобілізовані громадяни «ненадійних» національностей (німці, фіни, греки, болгари, корейці…), яких остерігалися відправляти на фронт. Жодних злочинів їм не вменшувалось, однак близько 400 тисяч людей жили й працювали під охороною та за колючим дротом. Причому 220 тисяч з них опинилися безпосередньо в таборах ГУЛАГу. З самого початку війни ужесточили звільнення тих, хто вже відбув покарання за контрреволюційні та інші особливо небезпечні злочини. Загальне число затриманих зі звільненням до кінця 1944 року становило близько 26 тисяч людей. Крім того, близько 60 тисяч людей були примусово залишені при таборах за «вільним наймом».
На трудовому фронті
У 1941–1944 роках на підвідомчих НКВС об'єктах працювало понад 2 мільйони в'язнів ГУЛАГу (найбільше – на будівництві залізниць та лісозаготівлях).
Крім того, підневільну робочу силу здавали в найм. Так, у 1944 році близько 225 тисяч ув'язнених працювали на підприємствах та будівництвах інших наркоматів. Серед іншого, у 1941–1944 роках ув'язнені випустили 70,7 мільйона одиниць різних боєприпасів, 20,7 мільйона комплектів спецупаковки, 500 тисяч котушок для польового телефонного кабелю, 70 тисяч мінометних лотків та багато іншого. У 1941–1944 роках НКВС перерахувала в дохід держави близько 3 мільярдів рублів, що надійшли від інших наркоматів за надану їм робочу силу.