Свобода та справедливість з давніх часів зважуються у світі на невидимих, але дуже точних терезах. Настільки точних, що кожна пилинка має для них значення й допомагає добру чи злу торжествувати. Хоча це торжество найчастіше локальне й стосується небагатьох, у світі настільки прозорому, єдиному й взаємопов'язаному, яким став сучасний світ, локальне миттєво стає глобальним навіть без прецедентного права. Більшість американців, англійців, канадців і новозеландців, ймовірно, не знають, хто такий Роман Протасевич, і ніколи про нього не чули. А деякі, можливо, навіть не дуже уявляють собі, чим саме Беларусь відрізняється від Росії. Але, як це не дивно, те, що сталося 23 травня в мінському аеропорту, стосується й їх безпосередньо.
Просто тому, що світ єдиний і кількість свободи в ньому збільшується або зменшується – для всіх! Кривава звірська диктатура Лукашенка, залежна при цьому від диктатури Путіна, змогла завдати вільному світу ще один удар під дих. Право на притулок у цивілізованій Європі виявилося растоптане за допомогою державно-терористичних спецслужб мінського тирана там і так, де й як цього ніхто не очікував. Кількість свободи у світі різко, враз зменшилася від цієї нової варварської знахідки тиранії, а кількість несвободи, кількість небезпеки, яку несуть світу тоталітарні прокомуністичні тирани, настільки ж різко зросла. Немає сенсу сподіватися, що дряхлий і млявий Байден зможе помститися тирану Беларусі за це нове варварство. Тим більше немає надії на Європу, яка впала в ничтожність задовго до воцарення Байдена у Вашингтоні.
Трусість, млявість, старечий маразм – ось що явила світу стара Європа, коли, всупереч її впевненості, «повоєнний світ» раптово зашатався у 2014 році. Варварство такого колосального значення, захоплення дисидентів і політичних емігрантів у літаках, що пролітають над територіями їхніх колишніх країн, що робить еміграцію й право на притулок ще в набагато більшій мірі фікцією, ніж це було досі, – вимагають відповіді зовсім іншого роду. Енергійної. Рішучої. Стрімкої. Ошелешуючої світ – і зовсім не звертаючої уваги на таку плісень, як, наприклад, ООН і всі її рішення, прийняті за активної участі Москви й Пекіна. З прикладів ХХ століття на думку приходить лише Ізраїль, героїчно знищуючий арабських бандитів після вбивства ізраїльських спортсменів або викрадаючий Айхмана. Саме це головне: рішучість, мужність, цілеспрямованість, готовність ризикувати й брати відповідальність на себе. Завдяки своїй рішучості, безцеремонності, наглості й беззастережності бандит Путін на тлі слабої, трусливої й ничтожної європейської владної еліти виглядає впевненим у собі переможцем.
А тепер ось і Лукашенко додав собі такого ж іміджу, добре виражуваного прислів'ям: «Хто сміливий, той й з'їв!». Рішучих держав, крім кривавих тиранії Путіна й Лукашенка, або крім Ізраїлю, готового з усією рішучістю відстоювати лише самого себе, не видно на горизонті. Але рішучі люди у світі є. Їх просто не може не бути. Вони бувають завжди, у всі епохи. Мужні й відважні, готові, якщо потрібно, віддати свої життя, щоб досягти поставленої мети. Колись саме такі люди, ще в позаминулому столітті, влаштували в Росії справжнє полювання на царя Олександра II. Замахів було кілька, але все ж вони змогли досягти своєї мети. Рішучість і цілеспрямованість цих людей, готовність йти на все заради поставленої мети – ось що привело їх до успіху. Цьому прикладу вже майже півтора століття, за цей час виникло чимало інших прикладів, – але необхідні для боротьби за свободу якості він ілюструє дуже добре. Беларусы програли свій бій у 2020 році. Свою війну з режимом, що вже чверть століття тримає їх за горло. Тому їх нічого жалкувати.
Нехай переможений плаче. Любов до зняття чобіт і до складання пальців сердечками, неправильний вибір, зроблений між війною й «ненасильством», між українським Майданом і безглуздим ходінням по проспектах і махаванням прапорами – повинен бути оплачений. За кожну помилку доводиться платити. І мова йде зовсім не про арештованого Протасевича, незалежно від того, розділяв він цей ідіотський «гандизм» битих і вбитих беларусів чи ні. Мова про ноу-хау тоталітарних режимів щодо захоплення своїх політичних емігрантів у літаках, що пролітають повз. Мова про те, що таке варварське звуження простору свободи у світі не повинно пройти безкарно. Українці не змогли в минулому році таким способом захопити російських «вагнерівців», окупантів, які воювали проти них на сході України й цілком заслужили свій арешт; а тут – ось вам! Стара Європа може лише висловити чергову «занепокоєність» і погрозити новими санкціями, під якими режим Лукашенка живе давно й яких зовсім не боїться. Мало було «Петрова» з «Бошировим» і кадирівських виродків, розсилаємих убивати по всій Європі – тепер ще й це. Власне кажучи, це повітряне піратство.
Те саме «міжнародний тероризм», про який усім вушам прожужжали. ДЕРЖАВНИЙ при тому тероризм, враховуючи використання не лише агентів КДБ Беларусі на борту, але й беларуського військового літака, винищувача МіГ-29, що примусив пасажирський лайнер приземлитися в Мінську, коли до Вільнюса залишалося вже лічені кілометри. Якби знайшлися у світі рішучі люди, не держави навіть, а просто люди – то їм варто було б просто-напросто почати збивати беларуські літаки. Збивати так, як путінські бандити збили малайзійський літак над Україною влітку 2014 року. Або вибухати, якщо вдасться пронести всередину вибухівку – як був вибухнутий російський літак над Єгиптом восени 2015-го.
І не треба про миролюбивих і ні в чому не винних пасажирів!!! Беларускими авіалініями, ймовірно, літають переважно беларусы. Ті самі беларусы, які вже 27 років (!!!) терплять на своїх шиях це варварське режиму Лукашенка. Ті самі, які позорно й бездарно просрали в минулому році масовий підйом і шанс позбутися тиранії. Вони махали прапорами, дарували «космонавтам» квіти й складали пальці сердечками замість того щоб стріляти по своїм мусорам і чекістам. Тепер їхній режим, який вони не сподобалися або не вважали за потрібне рішуче знищити, коли був шанс, давить уже не їх одних – тепер він розширює простір несвободи у всьому світі. Кількість переходить у якість, а право на притулок і можливість політичної еміграції остаточно перетворюються на фікцію. Справедливість вимагає відповісти на це, бо промовчати неможливо. Так що жалкувати їх нічого. За все доводиться в цьому житті платити, а особливо дорого – за власну глупість і трусість. «Немає більше в цій війні заборонених прийомів», – сформулював ще у 1965 році Володимир Буковський. По відношенню до тиранів і їхніх ничтожних і трусливих підданців дозволено все.
Церемоніатися з ними нічого, вони того не варті. Збивати їхні літаки – це навіть крутіше, ніж вибухати їхні посольства, що також робити правильно й корисно. Удари зі сторони свободи й її прихильників повинні наноситися максимально болісні. Якщо вже немає можливості, як той же ХАМАС по ізраїльтянам, палити по беларуським містам з території Литви чи України чи Латвії – то, значить, залишаються посольства й літаки. Головне – набратися потрібного духу рішучості, переповнитися безпощадністю, відкинути всі сумніви й перестати рефлексувати про «невинних жертв»! Якби тільки знайшлися нарешті для всього цього, для війни за Свободу й на боці Свободи, рішучі люди.