Кілька днів тому у своєму будинку в Київській області був убитий Ігор Стельмахович — малоізвестна, але колись досить впливова людина. З 2006 по 2010 рік він обіймав посаду директора Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА України. Уточнимо: Стельмахович отримав 7 вогнепальних поранень і впав у кому. Можливо, вже вийшов з неї. Це злочинство підозріло замовчується в сводках і в пресі. Можливо, має місце якась оперативна комбінація.
Справка: Стельмахович Ігор Віталійович, генерал-майор податкової міліції, народився 16 вересня 1959 року у Києві. Мав дві вищі освіти: у 1981 році закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості, у 1994 році — Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. Кваліфікація за освітою — інженер-механік, юрист-правознавець. Заслужений юрист України (2002 рік). З 1984 року працював у системі МВС України, згодом перейшов на службу в податкову міліцію ДПА України. З 23 серпня 2006 року — директор Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА України. Одружений, має сина.
Стельмахович входив до так званої «команди Брезвина» і прославився як творець та «крівельник» численних конвертаційних центрів. Про його керівника Анатолія Брезвина нині теж мало хто пам'ятає, а варто б. Хоча б тому, що саме Брезвин дав путівку в світ «конвертів» нинішньому їхньому королю — Віталію Хомутиннику. Немало цікавих злочинних схем було створено цією людиною, яка не любила публічності. Немало інформації про гроші старого режиму, які «пішли» за кордон або надійно сховані, зберігає ця людина. Так само, як зберігав покійний Стельмахович.
«Отже, Анатолій Іванович Брезвин — визначальними в його кар'єрі стали шість років на чолі податкової інспекції Мінського району Києва, адже саме з Мінського району стартував промислово-фінансовий концерн «Славутич», прародитель знаменитого «Динамо-Атлантик», засновниками якого були Григорій Суркіс і Віктор Медведчук. Взаємовигідне спілкування початківця-винахідливого податківця з майбутніми олігархами забезпечило вдалу кар'єру першому, тоді як іншим — режим всебічної опіки та невтручання в тіньові справи концерну в період первинного накопичення капіталу.
Вскорі Брезвин за порадою своїх об'єднаних соціал-демократичних друзів отримав посаду начальника київської податкової адміністрації, потім — першого заступника та начальника Державної податкової адміністрації України. Після маргіналізації СДПУ(О) та втрати позицій її лідерами пішов зі служби й Анатолій Брезвин. Короткий період часу очолював розкрадений «Укргазбанк», готувався стати заступником міністра фінансів. Нині очолює Федерацію хокею України. Старший син Анатолія Брезвина — Володимир, по вуха увійшов у бізнес, ставши хранителем сімейної скарбниці. До речі, один із його проектів — транспортне підприємство-перевізник «Магістраль-транс», створене при безпосередній часткової участі банку «Київ», який лопнув з гучним скандалом. Само собою розуміється, що підприємство «Магістраль-транс» закредитовано під завязку, не важко припустити, що кредити брались у банку «Київ». І зовсім не викликає сумніву те, що ці кредити назавжди подаровані прожерливій сім'ї Брезвиних. До речі, з цим банком Анатолія Брезвина пов'язують й інші досить «теплі» взаємовідносини.
Справа в тому, що саме Брезвин взявся рятувати від неминучої посадки колишнього управляючого Оболонським філіалом розкраденого банку «Київ» Валерія Тишкова, територіальний підрозділ якого за дивним збігом обставин мав найбільшу бюджетну дірку. Стара дружба не забувається, адже саме Тишков у далекі 90-ті прийняв від Брезвина посаду начальника фінвідділу Мінського райвиконкому Києва. Як відомо, у грудні 2011 року Служба безпеки України затримала й водворила в слідчий ізолятор колишнього голови правління банку «Київ» Миколу Марченка, якому інкримінувалися розкрадання коштів через невиплачувальне кредитування підставних підприємств. Так ось, поки Марченко парився на нарах, його спільник керував «Укргазбанком», а коли Брезвина з командою вигнали й звідти, Валерій Тишков був пристроєний заступником генерального директора заводу «Маяк». На цій посаді він досить швидко заскучав і скис, завод-то державний, та ще й у оборонній вертикалі. Олександр Перегудов, заступником якого став Тишков, той ще пельмень, який зумів перетворити «Маяк» на сімейну вотчину.
Однак Тишкову з ним було досить тісно. Тому звернувся він з наполегливою проханням до Анатолія Брезвина — підшукати посадку за спеціальністю та набутими навичками «голубого злодія». Брезвин звернувся до старого приятеля Леоніда Савіченка й Тишков був пристроєний управляючим в Оболонський філіал «Ощадбанка» Київського управління. Місце перебування звичне: філіал банку «Київ», який багато років обкрадав Тишков, і новий кабінет у територіальному філіалі «Ощадбанка» в ста метрах один від одного.»
Цікавий відгук про «команду Брезвина» виявився в архівах ще за 2010 рік: «Піскун, Мойсик, Бучинський, Стельмахович, Кудрявцев, Брезвин, Шейбут, Пилипишин, Гулько, Глос — ЗЛОДІЇ, казнокради та хабарники, їхнє «зрощення» з криміналітетом сталося ще в 90-х. Мало того, що вони створили мережу зі своїх колег для побору та знищення бізнесу, вони ще й «засновники» цілого ряду конвертаційних центрів, на які «переключають» клієнтів ними ж знищених «конкурентів». Своїх дітей залучають у свої схеми, готуючи собі «зміну», «перефарбовують» і «переатестовують» вірних собі податкових міліціонерів в інспекторів, прокурорів і навіть суддів з придбанням для них і під них керівних посад.»
Кому нині була б вигідна смерть Стельмаховича? Яке минуле наздогнало його через стільки років? Які секрети потрібно було надійно сховати? Кого з нової влади він міг нині скомпрометувати? Схоже, що відповіді будуть досить несподіваними.