Уже стало традицією, що засоби масової інформації розглядають перші сто днів роботи державного органу як показник, на основі якого робляться висновки як для громадськості, так і для майбутніх рішень цих органів. Навіть після «Революції гідності» робота того чи іншого керівника «великої державної машини» на практиці часто виявляється незадовільною (хоча владні ЗМІ зазвичай стверджують протилежне), а влада не робить жодних висновків. Генеральна прокуратура на чолі з Віктором Шокиним не стала винятком. Видання «Прокурорська правда» зібрало найважливіші, на його думку, обіцянки, з якими Віктор Шокин вступив на посаду генерального прокурора у лютому цього року, але які досі залишилися невиконаними, зависнувши між етапами «готування до виконання» та «готування до таємного зберігання» (тобто справа похована).
1. «Ніхто не уникне відповідальності, всі сепаратисти сидітимуть у в'язниці!»
Одразу після призначення на посаду Віктор Шокин взявся за «найреальніших сепаратистів і спонсорів тероризму» — членів Партії регіонів. Наближалася річниця кривавих розстрілів на Майдані, і потрібно було щось на кшталт «кинути кість» народу. Всі пам'ятають показову нічну затримку Олександра Єфремова зі щасливим кінцем для «сепаратиста»; справу щодо Ріната Ахметова, яка так і не завершилася чимось серйозним (він проходив як свідок); погрози на адресу «сепаратистів» Королевської, Кернеса, Добкіна, Лук'янова, Шуфрича. Чи всі сепаратисти нині відбувають покарання у місцях позбавлення волі?
2. «Назву прізвища всіх злочинців, які віддали наказ стріляти й убили мирних людей»
Очікування громадськості полягало в тому, щоб посадити, принаймні тих, хто не встиг втекти з країни. Здається, саме на цьому полі розпочалася справжня війна серед українських силовиків за головний трофей — «розкривача» «кривавого списку». Тут повсюдно зустрічаються саботаж, підбурювання та інші «милі», але такі звичні для відомств Авакова, Наливайченка й Шокина характеристики, спрямовані на переведення стріл і простого відмазування своїх колег. Масло в огонь підлила й Міжнародна консультативна група ЄС, яка вказала на нульову ефективність розслідування через відсутність належного фінансування та «стоп» від МВС.
Тим не менше Шокин відзначив, що з Аваковим у нього повне взаєморозуміння. У квітні в інтерв'ю Соні Кошкіній Шокин розповідав, що йому все вже відомо. «Є конкретні прізвища людей, які вчинили ці вбивства. Поки ми не можемо їх назвати, але прийде час — будуть названі. Конкретно щодо епізоду зі снайперами проводяться активні слідчі дії. Скоро все розкриємо». Значить, не назвав і не розкрив у лютому — у річницю розстрілу, не назвав і в травні — у дату, яку ми розглядаємо як відлік ста днів роботи генпрокурора.
Коли ж назве? З метою всезагального заспокоєння відомство Шокина гордо представило нещодавно реєстр проваджень щодо злочинів, вчинених під час революції гідності, який генпрокурор анонсував ще у лютому, називаючи це чи не найважливішим своїм першочерговим завданням. У вільному доступі є справи, що стосуються великої кількості людей, тому з метою позитивного результату, принаймні, частини з них — відомство просить громадян допомогти слідству, надавши відповідну інформацію. Авось, у скорому часі й результат буде. Цікаво, чи увійдуть сюди дані про перевірки прокурорів, які «тиснули» євромайданівців (а їх на момент обіцянки Шокина налічувалося понад 20 тисяч)?
3. Обіцянка залучити громадськість до призначень у прокуратурі
Відкритість та інші блага цивілізованих країн якось специфічно помпезно реалізувалися на практиці роботи генпрокурора Віктора Шокина. По-перше, представити відкритість розділу «призначення» на сайті — безумовно, перемога в завоюванні симпатій на кілька днів усім розчарованим у роботі відомства й озлобленим на Яремку (який закрив цей розділ).
Чого на пару днів? Тому що одразу ці призначення ознаменувалися не чим іншим, як відвертим потаканням президентським примхам: очищено заступників, в обласні прокуратури головк призначив дітей бізнес-партнерів Порошенка, кумів і родичів друзів. А в самій ГПУ відбуваються зрозумілі лише Шокину очищення як постмайданного керівництва — лише тих, кого призначили Махницький і Ярема, так і слідчих, натомість повернення своїх перевірених у справах Гонгадзе й Тимошенко слідчих. Чи вони так важливі нині, і для чого конкретно Шокину знадобилося піднести по кар'єрній драбині саме цих своїх старих друзів? Громадськість взагалі не в курсі таких кадрових раскладів. Про відкритість взагалі мовчок. А як вам те, що вже екс-голова Консультативної ради ГПУ Володимир Бойко подав у відставку зі своєї посади «у зв'язку з демонстративним блокуванням роботи цього органу й спробами досягти штучного його саморозпуску»? Саботаж відкритості роботи органу прокуратури якось зовсім не узгоджується з тим, що обіцяв спочатку Шокин.
4. «Реформа прокуратури розпочалася. Все йде за планом»
Менше ніж через місяць Шокин, спираючись на грузинське плече Сакварелідзе, обіцяв скоротити кількість районних прокуратур і впровадити електронне діловодство. Правда, якою буде оновлена система й у скільки обійдеться реформа — відповідей не дав. За планом передбачалося скоротити кількість райпрокуратур з 638 до 208, на їхній базі створити місцеві прокуратури, а керівників таких нових відомств призначати через відкритий конкурс. Весь квітень зусилля народних депутатів (Блок Петра Порошенка) були спрямовані на те, щоб якомога далі відсунути вступлення відповідного закону. Реформа, руками людей президента, зупинилася нібито через те, що «всі слідчі органи прокуратури на місцях будуть нелегітимними», хоча всі чудово розуміють, що системі, яку очолює Шокин, вона навіть не потрібна. Більше того, в згаданому інтерв'ю він усумнівався в раціональності ліквідації функції загального нагляду.
5. «Посадити корупціонерів з Кабміну після Пасхи. Туди ж — народних депутатів»
10 квітня генпрокурор заявив, що після пасхальних свят його відомство порушить нові кримінальні справи проти діючих міністрів і чиновників. «Все чітко й ясно: якщо ти вчинив щось протиправне, будеш відповідати. З «цієї» чи з «тієї» влади, мені все одно — будеш відповідати. До речі, після свят ви дізнаєтеся багато цікавого з цієї теми», — сказав Шокин. Всі завмерли в очікуванні й досі чекають ці прізвища з відомства Яценюка. Тим часом згадані частих відвідувачі будинку на Резницькій з президентської політсили заявили, що за поданням ГПУ готується зняття недоторканності з 7 народних депутатів: Андрія Денисенка, Вячеслава Константиновського, Андрія Лозового, Ігора Мосійчука, Сергія Мельничука, Михайла Папієва й Сергія Клюєва. До них планувалося включити й Сергія Каплина. ГПУ тут постає у вигляді «справедливого карального органу», що працює за списком з Банкової. Але гучно анонсований арешт семи народних депутатів перетворився на витік інформації про арешт двох народних депутатів — Сергія Клюєва й Сергія Мельничука. Обіцяють притягнути до відповідальності й решту, але всі ж чудово розуміють, який нині йде торг як між фракціями, так і між ГПУ й Банковою. Клюєв і Мельничук — цебто козли відпущення, яким, виходячи з досвіду роботи наших судів, цілком можливо вдасться сховатися від слідства або договоритися з прокуратурою.
6. «Завдяки прийняттю закону про заочне засудження, ГПУ може засудити кожного з членів злочинної групи Януковича»
Обіцянка, мабуть, найважливіша, адже завдання притягнути до відповідальності прибічників «режиму Януковича» стояло ще перед Махницьким. Ще за Яреми був підписаний закон, що передбачав можливість досудового розслідування й судового провадження за відсутності підозрюваного (обвинуваченого). Однак тут є проблема, про існування якої депутати напевно мали знати, але вирішили знехтувати наслідками. Йдеться про те, і про це говорить нині й сам Шокин, що судити «режимних» не виходить, оскільки вони прийняли громадянство інших держав, у т. ч. — Росії, яка своїх громадян не видає. Плюс до всього існують такі країни, з якими у України немає договорів про видачу.
Зачим було приймати такий закон? Ладно, у січні 2015 року довгоочікуваний інститут «заочного» кримінального провадження був знову змінений і парламент внесли зміни в недосконалий закон. Після цього, у лютому при вступленні на посаду Шокина, президент заявив, що Генеральна прокуратура повинна використовувати можливості, надані цим законом. Однак нічого не сталося — ні по одному з колишніх керівників не складено жодного обвинувального акта, не то щоб відправити хоч одну справу до суду. До речі, щоб провести заочний судовий процес хоча б щодо одного обвинуваченого, налаштованого на сильний процесуальний опір, владі знадобиться лише в першій судовій інстанції витратити близько 6–12 місяців, при відсутності гарантії отримання обвинувального вироку. «Але навіть незважаючи на це, ми вжимемо всі заходи, передбачені законом, щоб люди — громадяни України чи ні — які вчинили будь-які злочини на території України, і буде доведено — а це буде доведено — що в їхніх діях є склад злочину, я робитиму все можливе, щоб вони були покарані відповідно до закону України», — говорить генпрокурор.
Довго ли ця пісня про заочне засудження звучатиме в стінах ГПУ?
7. «Санкції щодо представників режиму Януковича не будуть зняті»
Довіра до України на міжнародному рівні руйнується з кожним днем, який проходить без новин від ГПУ про арешти, суди й нові розслідування щодо високопоставлених чиновників зі списку санкцій ЄС. Ще у лютому цього року генпрокурор заявляв, що колишнім українським чиновникам, які потрапили до списку санкцій ЄС, будуть протягом місяця оголошені підозри в економічних злочинах. Більше того — божився й зуб давав, що ніхто не уникне відмщення. Зуб виявився гнилим — вже в березні ЄС зняв санкції з Андрія Портнова, Олександра Якименка, Ігора Калініна й Олексія Азарова. У ГПУ намагалися відверто брехати, не визнаючи свершений факт, і лише з часом підтвердили… На сьогодні ГПУ висунула підозри 14 з 18 екс-чиновників часів Януковича. Жодних підозр зі списку санкцій не оголошено чотирьом особам, а саме: Олені Лукаш, Віктору Януковичу-молодшому, Сергію Клюєву (особливо чекають, адже грозять посадити на 10 років) й Дмитру Табачнику.
Це при тому, що на початку червня закінчується термін дії обмежень проти них. Єдина умова, при якій голови 28 країн-членів ЄС можуть проголосувати за продовження санкцій — надати їм інформацію про висунені підозри в учиненні корупційних злочинів. Україна вже на початку року опозорилася «Справою Злочевського» й втратила шанс повернути 23 млн доларів, заблокованих британцями на рахунках екс-міністра. Це не було б так смішно, якби не було так сумно: за перші три місяці цього року правоохоронні органи з запланованих на цей рік 1,5 мільярда гривень змогли повернути державі більш ніж скромні 5014 гривень 5 копійок.
Про які санкції й їхню ефективність може йтися?
8. «Дати швидко результати по «справі честі» — вбивству журналіста Гонгадзе»
Щорічно ця справа, як і честь, оновлюються. Шокин заявив, що розслідувати до кінця й видати результат на гора збирається чи не на днях. Тому що вже є слідча група, зібрана з тих працівників прокуратури, які мали стосунок до цієї справи у 2002 році, плюс — залучили нових. Власне, саме тому, як висловився сам Шокин, по цій «справі честі» ми зможемо судити — чи справді серйозний у своїх намірах генпрокурор. Це як лакмусовий папір, який показує, як справа, розпочата Шокиним понад 10 років тому, постійно змінює свій розвиток, але так і не доходить до свого логічного завершення.
Виходячи з цього, у видання «Прокурорська правда» виникли такі питання: чому за 100 днів роботи генпрокурора Віктора Шокина ГПУ перетворилася на «лавочку» для сведення рахунків, де Банкова через народних депутатів маніпулює відомством, а незручних для престижу влади просить терміново «ліквідувати», висунувши підозру? Чому, нарешті, не визнати, що потрібно або фальсифікувати матеріали, або публічно визнати те, чого немає, адже ГПУ сама підготувала список санкцій для ЄС, а тепер не може надати докази вини? Для чого Шокин «повернув у минуле» прокурорську систему, розставляючи своїх кадрів, якщо очікування результатів їхної роботи тривають вже другий десяток років? Справді ли для особистих цілей затягується реформа прокуратури?