Нинішні дії Росії щодо України зовсім не схожі на відступ. Кількість важкої техніки як у ДНР-ЛНР, так і на кордонах з Україною неухильно зростає. Водночас Росія чомусь копає рів на кордоні в районі Ростовської області, Путін зустрічається з Керрі, а ідеологи «Новоросії» кричать «наспредали» та «всепропало» й закликають російських найманців повертатися до Росії.
Наприклад, запеклий прихильник Новоросії та співак військового «генія» Гіркіна-Стрілкова Анатолій Несміян, який називає себе «Ель Мюрід», пише: «Мабуть, уже навіть найзапеклішим правдорубам та розтлумачувачам хитаючої лінії партії не можна заперечувати, що взято курс на повернення Донбасу під Київ. Їхній хліб нині — розповідати, що це такий геніальний хід щодо впровадження своєї агентури в логово ворога. Заради Бога, не варто забирати в них сухарик, нехай розповідають. Питання в іншому. Крах тієї мрії, яка й піднесла людей на повстання, робить безглуздою їхню нинішню війну з київським режимом. Усі розмови про визволення хоча б Донецької та Луганської областей від нацистів приречені залишитися лише словами — у всякому разі, у тому форматі війни, яка нині ведеться, це виключено за визначенням.
Ніякої народної республіки побудувати вони не можуть — у Донецьку та Луганську міцно сидять смотрящі від олігархів і керують у потрібному їм напрямку. Уся драка, по суті, йде за гарантії та умови подальшого існування різних олігархічних і політичних угруповань. Інтересів людей там немає й близько. Ополченню та добровольцям запропоновано вмирати за інтереси цих угруповань. Навіть на словах уже ніхто особливо не згадує ні Російський світ, ні народні республіки — усе міцно забуто й на них забито. За складених обставин єдине, що можливо — це або продовжувати боротьбу, але окремо від головарів з ОРДИЛОУ та Кремля й всупереч їм, або йти. Просто для того, щоб зберегти себе та своє життя, життя мирних людей — у тому числі й для майбутної боротьби за свої дома та за свою мрію. Зрозуміло, що такий результат можна зробити лише організовано, зрозуміло, що він буде надзвичайно складним і за плануванням, і за виконанням, і за наслідками. Але вибір надзвичайно простий: після того, як Донбас впхнуть назад під нацистів, людей чекає геноцид.
Частково — прямий, з розстрілами, посадками та репресіями, частково — у вигляді апартеїду, тому що переробляти закорінілих «ватників» та «сепарів» переможці не будуть — їх простіше загнати в гетто, нехай самі вмирають. А за право вижити ще й будуть працювати за миску похлебки з брюкви. Місцеві капо вже є, залишилося лише обнести територію дротом. Не менш зрозуміло, що цю частину того, що відбувається, ніхто вже висвітлювати не буде — навіть нині російське телебачення обмежується сухим «за минулу добу сталося 30 випадків порушення перемир'я» замість розповіді про те, як продовжують розстрілювати Донецьк, Горлівку… Уже ніяких прямих ефірів, та й взагалі картинку замінили говорячі голови з ток-шоу. Уже все добре, хоча й є окремі недоліки. Залишається визнати, що сьогодні нацисти Києва при активній підтримці колег з Кремля перемогли. Буває. Значить, потрібно вирішувати дилему: героїчно гинути без найменшої перспективи або йти, зберігаючи людей. Це не трусість, це цілком раціональний і логічний підхід до проблеми. Природно, у Росії їм не будуть раді.
Друзі нацистів не можуть бути кращі за нацистів. Потрібно думати, як допомогти тим, хто піде. Я б запропонував фонду Стрілкова у разі такого результату об'єднувати навколо себе всіх, хто надає допомогу Донбасу, і переорієнтувати свою роботу на допомогу цим людям насамперед. Але час вирішувати такий вопрос уже прийшов. Все одно будуть розстрілювати незгодних, як Бєднова, Іщенка, Мозгового, будуть пробивати процедуру повернення Донбасу назад — ну тоді нехай сам Сурков особисто й йде в окопи, стримуючи партнерів. Зрештою, це ж його ідея — прикрити кров'ю дончан та луганчан свої плани. Не лише його, звичайно, ім'я їм легіон. Ось нехай цей легіон і думає, як діяти далі — без тих, кого він цинічно поставив перед собою. Як, власне, й обіцяв у березні Путін. Тут він точно не збрехав. Жінки та діти так і залишилися попереду — на лінії вогню. Усе це ніяк не скасовує проблему ліквідації нацистів у Києві — лише в нинішньому форматі це вже неможливо. Значить, потрібно зберегти найважливіше, що взагалі існує — людей. Без них нічого не буде. Видимо, в цьому й полягає один із задумів кремлівських миротворців — знищити якомога більше тих, кого не влаштовує існуючий порядок речей.
Ось ці задуми й потрібно ламати насамперед. Не відмовляючись від продовження боротьби.
Похоже на капітуляцію? Можливо, якщо лише забути, що Несміян — не незалежний блогер, а активний «штик» інформаційної війни, яку ведеться Кремль. І починав Несміян цю свою роботу ще в Сирії, куди без «покриття» ГРУ ніколи б не сунувся. Навіщо ж продовжувана концентрація військ на кордоні України, навіщо чергові несподівані навчання, якщо «Донбас здали»? Скоріше, це схоже на капання по дезінформації напередодні серйозного наступу. А враховуючи нещодавно розпочату блокаду Придністров'я — у Путіна, видимо, не залишається іншого виходу. Однак для початку такого наступу потрібен привід. Яким він буде, залишається лише здогадуватися.