Деякі російські банкири, які прибули в Крим після входження півострова до складу Росії, більше відомі своєю участю в операціях з відмивання грошей, ніж банківською діяльністю. Репортери проекту Organized Crime and Corruption Reporting Project (OCCRP) вивчили власників кримських банків і виявили, що деякі з них були залучені до масштабних сумнівних банківських операцій, зокрема до виведення 20 млрд доларів з Росії в Молдову, про що OCCRP розповідав у попередньому році. Прихід великих російських «обнальщиків» у Крим може свідчити про те, що полуостров ризикує перетворитися на «хаб» для незаконної банківської діяльності та організованої злочинності, як це відбувалося раніше з Придністров'ям та Осетією.
Після того як на референдумі жителі Криму під «захистом» російських військових проголосували за приєднання до Росії, на півострові сталася фінансова катастрофа. Українські банки, які працювали в Криму, поспішили закрити майже 1000 своїх відділень, а Національний банк України заборонив проводити фінансові операції на півострові. Торгівля з Україною майже припинилася, а потім послідували міжнародні санкції: компанії Visa та Mastercard призупинили свої операції в Криму, перетворивши карти клієнтів на непотрібний пластик. Незабаром російські влади намагалися створити нову фінансову систему на території Криму та Севастополя. Було прийнято кілька законів про захист вкладників колишніх українських банків, а також про управління активами банків, які залишили полуостров. Для виконання цих законів була створена нова організація — Фонд захисту вкладників (підпорядкований російському Агентству зі страхування вкладів). Як тільки були прийняті ці закони, в Крим потягнулися архітектори нової фінансової системи. Вони першими отримали в розпорядження активи українських банків, які залишили, першими змогли отримати вигоду від свого тоді монопольного становища — на рахунки їхніх банків надходили фінансові потоки як з федерального центру, так і з самого Криму.
Хоча в Росії про багато з цих банків тоді мало хто чув, на півострові вони почали швидко зростати. Першими в Криму опинилися банкири з криміналістичним минулим та дуже хорошими зв'язками в спецслужбах Росії.
Генбанк став першим російським банком, який відкрив двері своїх відділень у Севастополі 4 квітня 2014 року. Це сталося кілька тижнів після «приєднання» півострова до Росії. На той момент Генбанк був маловідомий у Росії: він займав 315-е місце серед російських банків за обсягом активів і мав лише два відділення — в Омську та Ростові-на-Дону. Але з квітня справи в банку пішли в гору. За даними офіційного сайту Генбанка, він управляє більш ніж 90 філіалами в Криму — це друга за величиною банківська мережа на півострові. Генбанк отримав у своє розпорядження майно колишніх українських кредитних організацій — Кредобанка, Брокбізнесбанка та банку «Південний». Банк також емітує кредитні карти, але з обмеженням: вони не можуть використовуватися для інтернет-платежів. До міжнародних платіжних систем Генбанк підключений через московський Росбанк — «дочку» французької групи Societe Generale.
Генбанк контролює суперечливий російський банкір Євген Двоскін. Йому належить 4,8% акцій банка, а його дружина очолює раду директорів. Двоскін згадувався в кількох кримінальних справах у Росії та США, переважно у зв'язку з масштабними операціями з відмивання грошей. Але ні за однією зі справ Двоскін не притягувався до відповідальності. Навпаки, частіше за ґрати потрапляли ті, хто розслідував його банківську діяльність.
У 2006 році група оперативників російського МВС розпочала одне з найбільших фінансових розслідувань в історії країни. Це розслідування стосувалося десятка невеликих російських банків, через які проводилися незаконні банківські операції на десятки мільярдів доларів. Кілька офіцерів у відставці з цієї групи розповіли OCCRP, що обіг незаконних операцій, які їм вдалося виявити, перевищив трильйон рублів за кілька років. Очолював цю групу Дмитро Целяков, офіцер КГБ, а потім майор Департаменту з боротьби з організованою злочинністю та тероризмом (ДБОПіТ). Целяков розповів OCCRP, що йому та колегам вдалося виявити кілька організованих злочинних угруповань, які контролювали десятки невеликих банків.
Ці кредитні організації, за словами Целякова, не вели реальної банківської діяльності, а займалися тим, що приймали на свої рахунки гроші сумнівного походження, а потім транзитом відправляли їх за кордон або обналичували на території Росії. За словами Целякова, у центрі їхнього розслідування знаходилася й «група Двоскіна», як її називає колишній офіцер міліції. «Двоскін зі своїми партнерами мав відношення до діяльності низки російських банків, у яких пізніше Центральний банк відзивав ліцензії за відмивання грошових коштів. За кілька років ці банки відмили мільярди доларів», — говорить Целяков.
Під час свого розслідування групі Целякова спільно з американським ФБР вдалося дізнатися детальну інформацію про минуле Двоскіна. Євген Двоскін народився в Одесі в 1966 році, а в 1977 році разом із сім'єю емігрував до США. На той момент російський банкір носив прізвище Слускер. В Америці, за даними ФБР, Слускер був вперше арештований у 1989 році нью-йоркськими поліцейськими «за грабіж, володіння крадіним майном та володіння сильнодіючими препаратами, вилученими зі вільного обігу».
У наступні 10 років Євген Слускер арештовувався ще багато разів — за крадіжку, незаконне володіння зброєю, дачу хабара державному службовцю та інші злочини. У своєму недавньому інтерв'ю журналу «Профіль» Євген Двоскін розповів, що з США він виїхав у Росію добровільно у зв'язку з тим, що у його дружини «закінчувався вид на проживання». Однак у ФБР на цей рахунок були інші відомості: у офіційному листі російському МВС американські колеги писали, що в 2000 році Слускер був чергового разу арештований за використання підробленого паспорта, а в 2001 році депортований зі США.
До свого вимушеного виїзду з Америки Двоскін встиг познайомитися з деякими найвпливовішими представниками криміналістичного світу Росії. У листі ФБР російському МВС, наприклад, говорилося: «Розслідування ФБР показує, що Слускер/Двоскін та Вячеслав Кирилович Іванькова спільно відбували покарання у тюрмі в США. Є підстави вважати, що Слускер/Двоскін є тісним зв'язком Іванькова». Вячеслав Іванькова за прізвиськом Япончик — один із легендарних російських злодіїв у законі, помер у 2009 році в Москві після замаху.
Повернувшись у Росію, Двоскін займався банківським бізнесом, хоча при цьому формально він не значився акціонером або керівником жодного з банків. Ось як він сам описував специфіку своєї роботи на одному з допитів: «Суть моєї професійної діяльності полягає в тому, що я забезпечую збереження та стабільність фінансових потоків своїх клієнтів, які надходять у ті чи інші банки, рекомендовані мною як фінансовим консультантом… Таким чином, до моїх клієнтів належать різні банки та підприємства, перелік яких досить великий». У інтерв'ю «Профілю» Євген Двоскін стверджував, що ніколи не мав відношення до цих банків, а інформація була сфабрикована колишніми працівниками правоохоронних органів, які вимагали у нього гроші.
Дмитро Целяков говорить, що коли він та його колеги почали займатися Двоскіним, на їхню групу здійснювався безпрецедентний тиск. «Ми прослуховували телефони Двоскіна та його партнерів і дізналися, що у них є дуже впливові друзі в російських спецслужбах. Мене намагалися звільнити багато разів. Одного разу в кабінет слідчого, який вів справу про банки, пов'язані з Двоскіним, прийшли з обшуком працівники ФСБ та МВС і вилучили всі важливі документи. Їх цікавили саме матеріали про Двоскіна», — говорить Целяков.
У 2008 році Дмитро Целяков був арештований за замах на шахрайство щодо іншого відомого банкіра Германа Горбунцова. Целяков провів у тюрмі чотири з половиною року. На Германа Горбунцова в 2012 році в Лондоні було здійснено замах, але банкір чудом вижив. А справа щодо банків, на думку Целякова, пов'язаних з Євгеном Двоскіним, розвалилася; сам Двоскін отримав державний захист, його охороняли працівники Управління власної безпеки ФСБ. Лист про надання захисту Двоскіну підписував генерал ФСБ Наіль Мухітов, який сьогодні очолює службу безпеки «Роснафти».
У 2014 році OCCRP писав про, можливо, найбільшу операцію з відмивання злочинних доходів у Східній Європі. Журналісти назвали цю операцію «Пральнею». Ця схема працювала з 2011 по 2014 роки, вона дозволила злочинцям вивести з Росії в Молдову, а потім у Латвію близько 20 млрд доларів. Майже всі грошові переводи здійснювалися на основі сфальсифікованих рішень молдавських суддів.
Щодо багатьох суддів з Молдови, замішаних у схемі, сьогодні розслідуються кримінальні справи про отримання ними хабарів. Оксана Чернякова, голова правління «Балтики», у листі OCCRP заперечувала будь-які порушення з боку банка та його клієнтів. Основний власник «Балтики» Олег Власов відмовлявся обговорювати ці питання з OCCRP. Власов разом зі своїми партнерами по «Балтиці» сьогодні працює в Криму. Їм належить банк «Верхневолзький», який до «приєднання» Криму переважно працював у ярославському регіоні. «Верхневолзький» прийшов у Крим у 2014 році: сьогодні на півострові, за даними Центрального банку, працюють 26 офісів банка. У грудні 2014 року Центральний банк оштрафував «Верхневолзький» за порушення закону про протидію відмиванню грошей. Регулятор не уточнив, у чому полягали ці порушення.
У 2014 році Темпбанк був включений у санкційний список США, але не через Крим, а через Сирію. У прес-релізі американського казначейства говорилося: «Московський Темпбанк та його топ-менеджер Михайло Гаглоєв надавали матеріальну підтримку та послуги уряду Сирії, включаючи Центральний банк Сирії та SYTROL, державну нафтову компанію».
К2 банк — невелика кредитна організація з Карачаєво-Черкесії. Банк займає 466-е місце за розміром активів у Росії. Після «приєднання» Криму К2 відкрив шість відділень у Севастополі, Сімферополі, Феодосії та Євпаторії. Акції банка розподілені між 12 людьми, кожна з яких контролює не більше 10%. Імена цих акціонерів не дуже відомі в банківському світі Росії. OCCRP вдалося виявити, що деякі співвласники К2 банка могли мати відношення до інших фінансових установ, які займалися відмиванням грошей.
Один з основних акціонерів К2 банка — Маргарита Чуканова, їй належить 10% акцій. Людина з таким же ім'ям володіла меншою часткою в небанківській кредитній організації «РК-Центр». Центральний банк відозвав ліцензію у цієї організації в 2006 році за відмивання грошей. У своєму прес-релізі регулятор стверджував, що всього за два місяці 2006 року «клієнтами кредитної організації були здійснені на користь нерезидентів платежі, які мають ознаки фіктивності, на загальну суму 25,3 млрд рублів».
Інший російський банк, який прийшов у Крим, — Аделантбанк. Банк займає 561-е місце у Росії за розміром активів, а на півострові працюють три його відділення. Акції Аделантбанка розподілені між одинадцятьма людьми, кожна з яких контролює невелику частку. Один з них — Максим Липський. За даними Центрального банку, людина з таким же ім'ям була акціонером московського банку «Совінком» (через британську компанію Brys Worldwide Ltd). У 2014 році Центральний банк відозвав ліцензію у «Совінкома» за порушення різних законів, у тому числі про протидію відмиванню злочинних доходів. Регулятор стверджував, що клієнти «Совінкома» у 2013 році здійснили сумнівні операції на загальну суму 6,8 млрд рублів.
Інший акціонер Аделантбанка — Анна Лига. Людина з таким же ім'ям через низку російських компаній у 2013 році володіла часткою в Генбанку, який контролює Євген Двоскін.