Розпочинаючи це журналістське розслідування, автори припускали, що обмежаться однією публікацією, але, як кажуть, чим далі в ліс, тим більше партизанів… Тому поки що перша стаття про «чудового» фахівця своєї справи, спортсмена, дипломата та місцевого Мазаріні.
Герой, про якого йтиме мова, безумовно, відомий досить широкому колу миколаївських підприємців і представників силових структур. Ігор Іванович Бондаренко, народжений 23.10.1971 року, полковник податкової міліції, на той момент виконуючий обов'язки начальника управління внутрішньої безпеки ДФС у Миколаївській області. Фактично — головний борець з корупцією в податкових і митних органах Миколаївської області. Довгий послужний список цієї людини розповідає про «важку» і «трудну» службу на ниві боротьби зі хабарництвом і корупцією в Одеській та Миколаївській областях, однак його одеську історію залишимо на потім. Одеські пригоди нашого героя будуть описані в наступних публікаціях. Поки що йтиме мова про славні «подвиги» цього справжнього самурая в Миколаївській області.
Весною 2012 року нашого героя призначають на посаду начальника управління внутрішньої безпеки ДНА у Миколаївській області. Якщо хто ще пам'ятає, це був час, коли режим правління Януковича був у розквіті. Повністю змінювалася вся керівна вертикаль і горизонталь у виконавчих і силових відомствах. На посади ставили виключно тих людей, які робитимуть те, що їм наказано, і мова про моральну, професійну чи етичну сторону особистості виконавців не йшла. Головне — щоб людина була «своя».
До цього Бондаренко працював в Одесі, займав посаду заступника начальника аналогічного управління. Однак, як кажуть, справжнім професіоналам потрібно рости, а нашому герою почали перекривати кисень деякі представники одеського бізнесу через непомірні апетити та патологічну жадібність і тщеславство. Принцип розділяй і владарюй, добре відомий Ніколо Макіавелі, наш герой добре засвоїв ще на попередньому місці роботи.
Точніше, він перефразував його так: «бий своїх, щоб чужі боялися, а раз боялися, то можна щось з них отримати…» У момент призначення Бондаренко на посаду в Миколаївській області обстановка на службі була складна. Тогочасний начальник податкової області Лаврешов був впливовою людиною і перебував у активній фазі протистояння з тогочасним головою ДНС Клименко. Що вони там не поділили, точно невідомо, але те, що Бондаренко керівництвом у Києві було поставлено завдання будь-якими способами зібрати компромат на Лаврешова — він сам неодноразово розповідав колегам і сослуживцям.
Почалися важкі будні борця з корупцією. Насамперед, керуючись своїм принципом, Бондаренко вирішив отримати важелі впливу на начальників районних інспекцій Миколаєва. Методи були різні. Наприклад, найпростіший — довірча розмова, під час якої начальнику або його заступникам повідомлялося, що зараз у його районі почнеться така боротьба з корупцією, що йому точно не поздоровиться. Страшні історії змушували деяких начальників і їхніх заступників сором'язливо опускати очі і тихо запитувати у «генія», чим вони можуть бути йому корисні.
Не згодні начальники дійсно отримували «боротьбу з корупцією». Як це виглядало: день прийому звітності, шалена завантаженість інспекторів, хтось здає документи, хтось просить консультацію, під кабінетами черги. Пам'ятайте, тоді в електронному вигляді декларації здавали ще не всі, багато хто здавав їх інспекторам. Так ось, серед цього всього безладу в приміщенні податкової з'являються борці з корупцією і «випадково» в одній із сотень декларацій на столі інспектора знаходять 100, 200 або 300 гривень. Характерно, що знають саме в якій декларації і на якому столі. Далі, як водиться… опис, протокол… здав… прийняв. Але працівники податкової, які описували цю схему, розповідали ще про один маленький нюанс — до складання протоколу про корупційне правопорушення щодо працівника Бондаренко особисто мав розмову з начальником цієї інспекції. Фактично шантажуючи його тим, що у разі відмови співпрацювати з ним він, як начальник відділу з боротьби з корупцією, надасть історії такого резонансу, що начальника в кращому випадку звільнять, а в гіршому — притягнуть до відповідальності.
Там, де консенсус досягався — протокол не складався. Ще один важливий факт: у кожному випадку у всіх районах міста і області декларації, в яких знаходили хабарі, здавала одна й та ж жінка — юристка. До речі, зареєстрована в Одесі, а в Миколаєві чомусь надаючи за договором послуги миколаївським підприємцям. Ще одним із поширених способів звільнення незручних і інакомислячих керівників малого і середнього рівня з метою подальшого впливу на їхніх керівників став збір різного «брудного» білизни про них — з ким вони спять, як і де проводять вільний від роботи час, що говорять про керівництво області і безпосереднього начальника. Фабрикувалася і поширювалася інформація про зловживання наркотиками, алкоголем. А далі Ігор Іванович приходив до начальника району і потрясав важким «досьє». Начальники, особливо ті, хто почали співпрацювати з Бондаренко з першої довірчої розмови, одразу звільняли такого працівника або створювали йому неможливі умови роботи.
Задамося питанням — навіщо і кому це було вигідно? Все просто: на звільнені посади призначалися люди, які «пройшли» узгодження з Бондаренко — таким чином у районних інспекціях потихеньку створювалася п'ята колона, надзвичайно відана нашому сірому кардиналу. Одночасно з цим наш герой готував собі міцні тили. У своєму відділі він зібрав підлеглих і пояснив їм, що тепер вони ніхто і ніщо, він їм цар і верховне божество. Всі робитимуть лише те, що він їм наказує. В принципі, як би будь-який начальник, тим більше у військизованій організації, мав би так сказати, але…
Коли начальник почав видавати підлеглим явно протизаконні накази, більшість офіцерів почали задавати незручні питання — куди йдуть зібрані ними щотижня і щомісяця суми грошей від начальників інспекцій, чому вони мають здавати декларації окремих підприємств, зустрічатися з представниками підприємств, які хотіли отримати свідоцтво платника ПДВ, і вимагати від них щомісячної сплати 0,2 відсотка від суми обороту для начальника УВБ, шукати людей, які внесуть хабар незручній для нового начальника УВБ посадовій особі податкової інспекції, щоб потім він сам домовлявся з цією особою, що буде далі…
Після таких питань наш герой прийняв рішення провести кадрову чистку у своєму підрозділі. В результаті були звільнені майже всі працівники, які працювали до його приходу. Деякі особливо не згодні звільнялися з органів з «вовчим квитком». В кращому випадку з найвищого дозволу дозволялося перевестися в інші підрозділи податкової міліції. Набиралися нові працівники з числа не далеких і не блискучих особливими оперативними здібностями. Головна якість при відборі — виконавчість і мовчазність. Як основні виконавці «монаршої» волі були прийняті на роботу офіцери за прізвищами Орел і Темнов, які раніше нічим не відзначилися. Саме вони й стали згодом головною опорою «борця з корупцією» у важкій і трудній справі освоєння миколаївської цілини.
Після кадрових чисток наш герой вирішив займатися політичними іграми. Як говорилося раніше, у момент його приходу в миколаївську обласну податкову очолював Андрій Лаврешов. Фігура одіозна і неоднозначна. Природно, він знав про цілі і завдання нового начальника УВБ щодо нього і уважно стежив за всіма його діями.
Але й тут наш герой виявив неабияку дипломатичність, вирішив стати з ворога другом. Заступниками у Лаврешова в той час були Тарасов і Кущенко. Бондаренко через спільних одеських знайомих втерся в довіру спочатку Кущенко (навіть попросив останнього хрестити дитину), а потім зумів побудувати довірчі відносини з Тарасовим. Надалі, використовуючи конфліктні відносини останніх з Лаврешовим, став активно робити вигляд, що він їхній найкращий друг, в обмін на інформацію, яка мала б убезпечити Кущенко і Тарасова від нападок їхнього неврівноважено і одіозного начальника.
Ні для кого не секрет у миколаївських бізнес-колах, що в податковій завжди «крутилося» безліч схем особистого збагачення їхніх керівників. Чого варті лише так звані «податкові майданчики» або торгівля податковим кредитом від сільськогосподарського виробника. Ну а про замовні перевірки і суми відкатів з них неодноразово писалося в різних українських і миколаївських ЗМІ.
Такі дії дали свої плоди. В результаті Бондаренко, маючи серйозний компромат на Лаврешова, запропонував йому партнерські відносини в обмін на те, що він не буде погіршувати й без того погані відносини Лаврешова і Клименко. Консенсус був досягнутий — в результаті невідомі спонсори провели ремонт у приміщенні УВБ ДНА у Миколаївській області за адресою Чкалова, 20. За словами будівельників у ремонт було вкладено понад 100 тисяч доларів. Ремонт був капітальним — від підлоги до сучасних засобів відеоспостереження і комп'ютерів. Приблизно в цей же час Ігор Іванович набуває престижну квартиру в Миколаєві по вулиці Нікольська, 53.
Дальша історія сходження нашого героя заслуговує окремого і більш детального описання. Влітку 2013 року в податковій службі повним ходом йде чергова реорганізація, основною метою якої є зміна вивіски з ДНА на ДУ Мінфіну. У Миколаївську область призначають замість Лаврешова нового начальника — Коломійця.
Цей черкаський «козачок» спочатку довго затримуватися в нашій області не збирався, тому й підхід до роботи на відміну від Лаврешова мав інший. Майже нікого особисто не давив, підприємства на майданчики не загонював. Переважав, щоб замість нього це робили інші. Примітно, що заступниками він залишив попередніх соратників Лаврешова — Тарасова і Кущенко. А значить, і всі можливості «працювати в поті лиця» у Бондаренко залишилися.
Від цього часу й проявляється геніальна пристосовуваність, підприємливість і комерційна хватка нашого героя… як кажуть у відомому анекдоті «…ну тут мені Василій Іванович і поперло…». Насамперед, Бондаренко до кінця літа 2013 року став повністю контролювати незаконний ввіз контрафактних елітних спиртних напоїв і сигарет. Товар завозився або з Одеси, а потім уже безпосередньо через миколаївський морський порт. Реалізовувався товар у всім відомих миколаївцям закладах — барі «Сотка», нічних клубах «Ілюзіон», «Капріка». В той час навіть бармени в цих закладах постійним клієнтам не радили вживати «Джек Деніелс» і «Ред лейбл».
Крім цього, у цей період під його особистий контроль переходить приватна підприємиця Інна Миколаївна Сворина, яка протягом останніх трьох років на монопольній основі займається оптовою реалізацією фальсифікованих горілчаних виробів з етикетками справжніх виробників України — Харківської та Черкаської областей. Тут Бондаренко на руку сіграли зв'язки нового голови ДФС Коломійця з черкаськими горілчаними кланами. До того ж, в результаті «чудесної» реорганізації податкової, у сферу безпосереднього контролю Бондаренко потрапляє й митниця. Завдяки реорганізації тепер ці відомства зливаються разом, а управління внутрішньої безпеки залишається одне, і його начальник — угадайте хто…
У цей час набуває розмаху злочинна практика Бондаренко, коли він почав практикувати збір данини з ресторанного бізнесу і магазинів, влаштовуючи перевірки спільно з УВБ і митницею на предмет автентичності брендових речей, алкоголю та ін. у магазинах і ресторанах міста. Часто незадовго до цього його стараннями в ці магазини завозився контрафактний алкоголь і товари.
Тобто про що «поговорити» з власниками було завжди. Користуючись практично бесконтрольністю з боку Коломійця, Бондаренко спільно з Кущенко і Тарасовим починає «моніторити» практично всі перевірки малого і великого бізнесу в області. З властивою йому підприємливістю і наглістю вирішує, скільки і хто має сплатити в бюджет, а скільки йому. Кущенко і Тарасов уже на той момент зрозуміли, що недооцінили Ігора Ивановича, але список компромату у нього на них до того часу був такий, що залишалося лише виконувати його вказівки і капризи і мовчати. Тим більше почалися смутні часи…
Як кажуть, кому війна, а кому мати рідна… Кому революція гідності, а кому нові можливості для збагачення… Після революції Бондаренко трохи притих… але як тільки в корупційних рухах настала ясність, розгорнувся з ще більшою силою… «ви що… ви уявляєте, скільки можливостей… тепер наш час» — кричав Ігор Іванович на одному зі застіль…
Вот тільки чий наш? Отже, починаючи з середини 2014 року на території Очаківського морського порту почала працювати злочинна схема з імпорту дизельного палива і бензину. Ні, не думайте, що Бондаренко її створював, для цього він ще не дорослий, але він невтомно її контролював і, до речі, контролює й по сей день. Схема стара як світ…. Нафтоналивними малими танкерами з Румунії та Туреччини завозиться ГСМ. Місткість танкера 1500–4500 тонн. Однак для того, щоб можна було конкурувати на ринку, господарі схеми домовилися з Бондаренко, що він допоможе їм декларувати меншу кількість палива і природно не з альтруїстичних спонук….
Отже, приходить баржа і платить за растаможку на 500–1000 тонн менше. Тобто фактично на митну територію України входить контрабандне паливо. Реалізація кінцевим споживачам цього палива здійснюється прямо з танкера в автоцистерни і виключно за готівковий розрахунок. Якщо потрібні документи, то це знову до Ігора Ивановича і за іншою ціною. Ось звідки в Миколаєві та Одесі, Херсоні дизельне паливо по 16 гривень. Хто ж відмовиться при нинішніх цінах. Останні публікації в пресі на цю тему начебто повністю обелили миколаївських податківців і списали це все на інтриги недобросовісної конкуренції.
Вот тільки перевірку законності проводило управління внутрішньої безпеки миколаївської податкової та митної служби, де керівником є знову угадайте хто… Серед працівників податкової на цю тему невеселі розмови ходили — мовляв, створили за вказівкою самого президента робочу групу, влаштували шумиху і активно тиждень зображали бурхливу діяльність… а результат був відомий заздалегідь.
Після анексії російським агресором Кримського півострова в Криму гостро встала проблема з забезпеченням найнеобхіднішим. Елементарної картоплі й то не вистачало. «Допомогти» окупованим людям практично миттєво вирішили начальники УВБ Одеси, Миколаєва та Херсона — благо що недалеко і митниця в цих регіонах їм повністю підконтрольна. Приблизно з літа 2014 року Бондаренко вступив у злочинний змовор з керівниками Херсонського та Одеського УВБ, заручившись підтримкою в Києві у безпосереднього керівництва. У Крим пішли фури з продуктами харчування, побутовою хімією, акцизними товарами. Митниця природно давала добро… Назад фури везли дешеве паливо і все, що потрібно доставити на Україну замовникам. Едакий сервіс доставки. Копійка немала, але не основна.
У момент зміни керівництва ДУ Мінфіну у Миколаївській області Бондаренко спільно зі своїм кумом Кущенко стали практично володарями з податкових та митних питань у Миколаївській області. Всі «питання» проходили лише через них. Навіть на отримання хабарів кумовья виїжджали спільно, не соромлячись, на особистих автомобілях. Переговори завжди вів Кущенко, Бондаренко ж забезпечував мовчазну серйозність.
Поява Володимира Копиці на посаді голови ДФС у Миколаївській області практично нічого не змінила. Володимир Володимирович Копиця відомий миколаївцям за його «славну» діяльність як начальник Кораблельної податкової інспекції ще за часів, коли начальником ДНА у Миколаївській області був Анатолій Страшний. Власне з тих пір нічого не змінилося. По-старому невинний погляд, а за цим — крокодильячі інтереси, тиск на незручних обов'язково чужими руками та отримання «частки» немалої, також через чужі руки.
У цьому випадку Бондаренко не тільки опинився на своєму місці, але став чи не найнеобхіднішою для нового податківця людиною. Саме він забезпечував і продовжує забезпечувати надходження грошових коштів у кишені Копиці. За різними оперативними підрахунками щомісячна такса, яку сплачують Кущенко і Бондаренко голові ДФС, становить близько 50–80 тисяч доларів. Взамін на це Копиця закриває очі взагалі на все і ніде не лізе. Як кажуть — береже репутацію. Але ось скільки залишається самому борцю з корупцією, тут оцінки розходяться. Як одного разу заявив Ігор Іванович одному з наших респондентів «… я в цій області все вирішую з податкової та митниці… і тільки я вирішую, скільки отримає Копиця…» На жаль, доводиться вірити в це.
Серед працівників податкових інспекцій міста відомі випадки, коли Копиця намагався перевіряти, скільки ж заробляє Бондаренко, що завжди викликало вибухи «справедливого» гніву нашого героя. Але, як кажуть, тигрові м'яса явно не докладають… Чому? А ось давайте прикинемо самі…
Основним видом заробітку Бондаренко вже протягом півтора років є отримання незаконної вигоди від роботи конвертаційних центрів (обналичка), продажу імпортного кредиту з ПДВ — для мінімізації сплати цього податку; видачі в Україні та виведення за кордон будь-якої суми в іноземній валюті, минаючи контрольні заходи Національного банку; отримання відкатів по відшкодуванню ПДВ, ну й звичайно ж від контрольно-перевірочної роботи. Крім цього, «володар» миколаївської митниці спільно зі своїми близькими знайомими — начальниками митниці Поляковим і Горбовим уже понад рік «тісно» співпрацюють з небезвідомим у Миколаєві громадянином В.М. Рузановим. Останній є практично найбільшим імпортером в регіоні товарів господарської групи. Схема проста як льодяник — загоняється на територію України 10 контейнерів, далі два з них взагалі не проходять митне оформлення, решта растамажуються за мінімальною або спеціально заниженою митною вартістю. Природно, що податковий імпортний кредит від таких «операцій» теж не проходить повз чуйне око начальника УВБ — реалізується платникам ПДВ у місті за цінами 2,5–2,8 відсотка.
Аналогічна схема роботи діяла при роботі підприємства ТОВ «МВ трейдинг». Але немає межі досконалості…. Бондаренко особисто контролює процес, коли його одеські «друзі» відкривають у Миколаєві відразу ряд підприємств, які, подаючи спочатку нульові декларації, починають через деякий час декларувати так звану 26-у строку…. А надалі чудесним чином з'явився податковий кредит йде на конвертаційні центри, підконтрольні нашому герою, або продається «добропорядним» платникам податків для мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ.
І звідки ж взялися ці підприємства, запитаєте ви, і звідки у них податковий кредит, накопичений у попередніх періодах? А все просто — перейшли вони з окупованого Криму або Донбасу, кредит, накопичений у минулих періодах, перевірити неможна — адже війна… так що вірте на слово. Ну а хто не вірить, тому розторопні працівники УВБ Темнов і Орел розповідять, які у вас почнуться проблеми з корупцією… Пам'ятаєте «чуйну» кадрову політику нашого героя і розставлення потрібних кадрів.
За два роки Бондаренко умудрився створити справжню організовану злочинну групу, яка проникла у всі сфери діяльності, підконтрольні податківцям і митникам. Під контроль групи потрапили вся контрольно-перевірочна робота, здача звітності всіх підприємств і підприємців, робота податкової міліції. Виконуючий обов'язки начальника оперативного управління податкової міліції ДФС Миколаївської області Юрій Долгонос не сміє ступити кроку без узгодження з Бондаренко. Всі спроби оперативних працівників займатися самодіяльністю суворо і жорстко припиняються.
Прикладом тому — недавня квітнева історія, коли два оперативні працівники області, не узгодивши свої дії з Бондаренко, «хлопнули» конвертаційний центр, що належить небезвідомому у Миколаєві Віті Чечену. На рахунках було заблоковано близько десяти мільйонів гривень. Останній разом з представниками Бондаренко особисто примчав в обласне управління і в істеричній формі заявляв, що тепер буде звільняти цих «особливо розумних» оперів. А історія ця закінчилася негласним службовим розслідуванням щодо зарвавшихся оперів.
До речі, Віта Чечен за словом у кишеню ніколи не лізав і є людиною досить «відкритою». Однією з умов своєї роботи він відкрито називає всім клієнтам крівування його діяльності з обналички особисто начальником УВБ Бондаренко, який у свою чергу ділиться з Копицею та керівництвом у Києві.
Так ось, злочинна організація, яку очолює наш головний борець з корупцією, має чітке розподіл ролей, чіткі інструкції та обов'язки виконавців. За два роки «роботи» Ігор Іванович зумів обуздати всіх начальників міських та більшість районних інспекцій. Згідно з посадовими обов'язками на нього покладені державою функції з узгодження кандидатур всіх працівників податкової та митниці. Вот тільки процес узгодження у Бондаренко має своє значення. Практично всі керівники та заступники районних міських інспекцій призначені за його протекцією і зобов'язані контролювати списки підконтрольних йому підприємств і більше того збирати щомісячну дань і передавати її довіреним особам Бондаренко — Темнову та Орлу.
Окрема історія в цьому контексті про те, як наш герой розвиває молоді таланти і опікується зростаючим керівним поколінням. На початку червня 2014 року за протекцією Бондаренко в Центральну податкову інспекцію призначають на посаду першого заступника начальника 26-річну Марьяну Бончук, яка до цього працювала півтора року інспектором в УВБ. Про якийсь досвід роботи й говорити не приходиться, тим не менше призначення проходить успішно — ще б… сам Ігор Іванович рекомендував…
Видавлені роботи ГНІ у Центральному районі вже звикли нічому не дивуватися, але тут і вони опешили. Як фахівець Бончук не підходила навіть на посаду інспектора. Однак «цінність» такого працівника виявилася не в цьому. Протягом місяця Бончук практично взяла рішення всіх питань по інспекції в свої руки. Працівники податкової міліції, ведені «вірними соколами» Бондаренко, відмовлялися щось виконувати навіть для начальника інспекції Бабенко, поки добро на це не дасть Бончук.
У кабінет Бончук «потекли» бурні річки керівників і бухгалтерів підприємств Центрального району. Бончук без будь-яких угрізень совісті збирала хабарі прямо в службовому кабінеті, повідомляючи керівникам підприємств, що необхідно платити, інакше будуть проблеми. Тарифи попередні — 0,2 відсотка від обороту.
Після виклику ряду підприємств до вищезазначеної начальниці в офіс підприємств приїжджає працівник УВБ Орел і пропонує до реалізації фіктивні документи під сфальсифікований податковий кредит. У разі відмови купувати такі документи Бончук влаштовує підприємствам «вирвані» роки — в арсеналі й зміна статусу, й позбавлення платника ПДВ, й раптові перевірки касирів або акцизного департаменту. Крім цього, Бончук відкрито контролює всі підприємства, які щомісячно платять Бондаренко, особисто перевіряє здачу та введення електронної звітності, одноосібно вирішує всі робочі проблеми.
Що ж це за підприємства такі? А все ті ж підприємства, контрольовані групою миколаївських обнальщиків, які досягли «консенсусу» з нашим сірим кардиналом. Під прикриттям Бондаренко був організований ряд конвертаційних центрів з торгівлі незаконним податковим кредитом, що працюють за схемою «державних» майданчиків. При цьому в схемах, запропонованих нашим героєм, фігурують одеські та миколаївські підприємства: 38790596 Клінкор; (36486823) Осирис-юг; (38926901) Нікстрейдинг; (38969270) Гранд ішим; (38969217) Цефей соут.
Так у Центральній ГНІ були створені за участю Бондаренко та Бончук — ТОВ «Форінер» (38396171); ТОВ «Глобал-трейд» (39009880). Податковий кредит реалізовувався підлеглим Бондаренко працівником управління внутрішньої безпеки Орлом. Як детальний приклад наведу лише одне ТОВ «Максстоп» (35320653), яке завдало особливо багато проблем всім працівникам Центральної ГНІ. Підприємство умудрилося в листопаді 2014 року «отримати» обсяг операцій розміром 121 мільйон гривень. Навіть при поверхневому перегляді податкової бази було встановлено, що це підприємство завищило собі податковий кредит з ПДВ на суму 22 мільйони, тобто права на податковий кредит не мало, оскільки працювало з фіктивними підприємствами.
Природно, що всі свої мільйони підприємство пропустило далі на справжнього отримувача фіктивного податкового кредиту — ТОВ «Національна горілчана компанія» м. Черкаси. Мета теж ясна — отримати відшкодування ПДВ. Вот тільки неясна виявилася роль першого заступника начальника Центральної ГНІ Бончук, яка, незважаючи на призначення вже в той час на посаду начальника Прокоф'єва Д.І., намагалася всіма силами всім показати, що її нове керівництво її не стосується.
А тим часом це нове керівництво заблокувало звітність цього підприємства у зв'язку з ненаходженням за місцем реєстрації. Підприємство виявилося зареєстрованим на підставну особу. Підприємству був присвоєний статус «9». У розпорядженні редакції є копії документів податкової, згідно з якими Бончук фактично фальсифікувала документи і видавала злочинні вказівки працівникам податкової міліції та податкової інспекції з метою відновлення діяльності цього підприємства та розблокування йому звітності. Тобто в її діях вбачаються ознаки складу посадового злочину.
Всього за результатами так турботливо опікуваного представниками нашого героя підприємства сформовано схемного податкового кредиту розміром 40 мільйонів гривень за період листопад 2014 — січень 2015. Фіктивний оборот підприємства становив 200 мільйонів гривень. Можете собі уявити, що чув наш поважний Ігор Іванович від покупців наданого ним кредиту. Як кажуть, гроші сплачені, а товарчик то з гнильцею… А ось упреків і навіть справедливих наш герой не переносить… Комплекси, знаєте ли… Він вважає себе бездоганним. Ось і затиранив свою ставленицю Бончук так, що остання навіть пішла на пряме порушення кримінального законодавства.
Новоспечений начальник Центральної ГНІ — Прокоф'єв офіційного листа направив Копиці з проханням розібратися. В обласній податковій навіть службове розслідування проводили за цим фактом, але угадайте, хто його проводив, а? … Але треба віддати нашому герою належне — особливо своїх близьких і довірених кадрів він у біді не кидає. Марьяна Бончук призначена в березні 2015 року першим заступником начальника ГНІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
У приватних розмовах остання скаржилася на нового начальника Центральної податкової Прокоф'єва та його заступників — мовляв, не тільки довелося хлібне місце змінити, але й ще й весь бізнес з Централки виводити. Про який же бізнес говорила поважна цінна керівниця? А він все той же…
Буквально з моменту її переходу в Ленінську ГНІ там почали функціонувати та наростити негативне значення з ПДВ ряд підприємств, а саме: ТОВ «Ерлайт» (30487486), перейшло зовсім випадково на облік з м. Донецька (пам'ятаєте фішку про окуповані території); ТОВ «Панамакс трейд» (39531716), було створено в ГНІ Центрального району в грудні 2014 року за активної участі гр. Бончук; ТОВ «Акаді» (37697709) в квітні 2015 року на підприємстві раптом змінилися всі керівники — куплено; ТОВ «Бракарард» (39477188) перейшло на облік з м. Харкова.
Ми впевнені, що списки можна й продовжувати, підприємства будуть з'являтися в цьому районі як гриби — адже там працює довірена людина Бондаренко. Тепер центр злочинної діяльності нашого героя змінив прописку — переїхав з Центрального в Ленінський район.
До речі, начальником ГНІ у Ленінському районі на даний момент призначений повністю підконтрольний Бондаренко чоловік — Ігор Жмуровський. Колись потрапив до «залізного» Ігора в ежові рукавиці ще, коли працював начальником ГНІ у Кораблельному районі. Колишній начальник цієї інспекції Павельчук за протекцією Ігора Ивановича лобіюється до призначення першим заступником у Центральну ГНІ — видать залишилися там ще потрібні Бондаренко підприємства, а ось з Прокоф'євим у нього поки «консенсус» не складається.
Це той самий Павельчук, що в ГНІ Ленінського району м. Миколаєва організував систему поборів та гнітення бізнесу — сотні податкових декларацій підприємств не приймалися та блокувалися, поки не буде виплачена грошова компенсація. На даний момент у цьому районі у сфері експортно-імпортних операцій вбачається чітке побудування схеми «відкатів» при здійсненні фактично злочинної діяльності групою осіб, яку надихає та невтомно контролює наш герой.
А саме підприємствами, що знаходяться на обліку в ГНІ Ленінського району м. Миколаєва, ТОВ «Візар люкс» (39497875) та ТОВ «Еко Стандарт» (39493063), протягом уже цього 2015 року здійснено експорт в АР Крим продовольчих товарів на суму понад 180 мільйонів гривень, при цьому в бюджет не було сплачено ні копійки. Підприємства навіть не подавали декларацій, не відкривали карточок особистих рахунків, не сплачено ні копійки податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Жмуровський та Бончук навіть не роблять спроб залучити ці підприємства до сплати податків… Як же, адже сам Ігор Іванович всі питання по них контролює….
Крім цього, у цій схемі чорного експорту замішаний і старий товариш Бондаренко, колега, так би мовити — начальник УВБ ДФС у Херсонській області О.П. Кромп. Про «тісне та взаємовигідне» співробітництво трьох начальників УВБ ДФС півдня України ми писали вище. Так що цікаве виходить кіно… Дійсно, поки є війна і є окуповані території, кращого часу для збагачення й не придумаєш…
Ну а моральну сторону справи наш герой переважає не піднімати… Згідно з наявною інформацією, саме через начальника УВБ Бондаренко організована продаж податкового кредиту з ПДВ (документів з реквізитами «податкових ям», зареєстрованих на території АТО) з метою створення видимості проведення операцій з купівлі товарів та неможливості опрацювання таких підприємств. (Адже там війна)…
Так протягом жовтня–грудня 2014 року підприємством ТОВ «Канцторг» (39114138) перебувало на обліку в ГНІ Ленінського району за рахунок використання таких «податкових ям»: ТОВ «Бригс» (38475132) Донецька область; ТОВ «Агротера Плюс» (39174312), Донецька область — було легалізовано товарів на суму 85 мільйонів гривень. При цьому, як ви розумієте, ніякого ПДВ в бюджет не сплачувалося, адже кредит надали підприємства, що знаходяться в зоні АТО. В результаті таких злочинних дій на підприємстві ТОВ «Канцторг» було безпідставно сформовано податкового кредиту з ПДВ розміром 14,2 мільйона гривень. По нині ніхто з керівництва Ленінської ГНІ цей фальшивий кредит опрацьовувати не збирається.
Начальник ДФС Копиця мовчки та сором'язливо закриває на це очі. Що може говорити, зокрема, про його особисту зацікавленість. Наш герой у цій інспекції міцно тримає в ежових рукавицях начальника інспекції Ігора Жмуровського, а також посилив цей район своєю протеже гр. Бончук М.В.
Окрема розмова заслуговує на стару «пристрасть» нашого героя. Як розповідали його одеські сослуживці, торгувати контрафактним елітним алкоголем Ігор Іванович почав ще на попередньому місці роботи. А що, в магазині пляшка віскі коштує, наприклад, 300 гривень, Ігор пропонує купити таку ж за 120, вот тільки акцизної марки на ній немає… З часом пристрасть переросла в патологію та гігантоманію. За три роки перебування на посаді Бондаренко підмяв під себе практично весь ринок підакцизної продукції у Миколаївській області та зокрема той імпортний товар, що проходить через миколаївський морський порт.
Про його близьку та плідну дружбу з ЧП Сворина ми вже писали вище. Крім цього, з допомогою своїх підлеглих — колишніх працівників відділу боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів — Темнова, Михайловського, Мустяцького, взяті під контроль за винагороду ряд незаконних торговців спиртом для виробництва фальсифікованих напоїв, взяті під «крішу» ціла мережа різних торгових точок з розливу спиртних напоїв, контролюється вся мережа торгівлі тютюновими виробами.
Немалу роль у цій торгівлі грає й акцизний департамент Миколаївської області. Там, де скаже Ігор Іванович — перевірочка, де не скаже — запитають, перш ніж вийти. Перевірки з акцизу на даний момент єдині, які дозволені податковою як фактичні, тобто без попередження. Обійти своєю увагою такий важливий важіль Бондаренко ніяк не міг. Попередній начальник акцизного департаменту за особливі заслуги за протекцією Бондаренко призначений начальником ГНІ у Кораблельному районі.
Не чурається наш герой і «дружбу водити» з новоспеченими депутатами вже від нової влади. Слово вот тільки не завжди тримає, як завжди, до речі. Пам'ятаєте недавню історію з затриманням контрабандних сигарет на мільйон гривень? Фігурує там фірма під назвою «Маджестик», підконтрольна Давиду Макарьяну та Анатолію Андрєєву. Так ось вийшло так, що цим двом поважним миколаївським бізнесменам саме Бондаренко давав гарантії, що їхній контрабандний вантаж ніхто не чіпатиме і він пройде далі транзитом куди слід. Гроші взяв. А ось слово не сдержав. Точніше, не уследив за шустрими працівниками свого податкового підрозділу з боротьби з незаконним обігом товарів. Оконфузився наш герой. Довелося в спішному порядку повертати сигарети, щоб не арештували. Схему навіть придумати. Тепер ці сигарети начебто помилково опинилися на митній території України і їх повертають вантажовідправнику. Ось які чудеса бувають там, де наш герой «літає».
Ні для кого не секрет, що основоположною галуззю промисловості в нашій області давно вже не є суднобудування. Основне у нас давно — сільське господарство. Саме це й приносить головному борцю з корупцією основні барисі. Переважно через це створюються конвертаційні центри та «дута» імпортна кредит. Тепер задамося давнім питанням — кому це вигідно? Кому вигідно мати неврахований готівку для закупівлі сільськогосподарської продукції? Кому вигідно підкладати липові документи про закупівлю цієї продукції у сільськогосподарського виробника, щоб надалі мати відшкодування ПДВ? Кому вигідно здавати звіти в податкові, в яких зазначена завищена врожайність? Відповідей, як кажуть, небагато…
Провідником у світ агробізнесу Миколаївщини став відомий підприємець та депутат обласної ради Ростислав Данильченко, а також небезвідомий бізнесмен Юрій Кормишкін. Опікується інтересами цієї агропромислової групи Бондаренко вже протягом двох років. До підприємств цієї групи категорично заборонено наближатися майже під страхом звільнення всім працівникам ДФС у Миколаївській області. Декларації приймаються в будь-якому вигляді та з будь-яким навантаженням. Для Ігора Ивановича головне, щоб обороти в них були побільше…
У квітні 2015 року «світлійший» Ігор Іванович не побрезкував і сам особисто відвідав навантажувальну площадку металобрухту на заводі «Океан». Працівники фірми відправника м'яко кажучи опешили, коли якийсь невідомий їм лисий чоловічок, примчавшись на навантаження, став істерично кричати на них, вимагаючи сказати, хто навантажує металобрухт, і запитувати, де його пів долара на тонну… Як кажуть, коментарі зайві. У класика звучало так: «…і тут Остапа понесло…»
Ну й звичайно, такий «великий» комбінатор не міг не налагодити тісні відносини з органами, що його контролюють… Зокрема, всі питання, які виникали до підприємств, контрольованих Бондаренко, він до недавнього часу вирішував із заступником прокурора області Романом Забарчуком та начальником відділу з боротьби з корупцією Денисом Яковченко. Не знаємо, які там у них відносини, але «проколи» — претензії до «бізнесу» Бондаренко прокуратури або СБУ після візитів до покровителів зникали швидко.
Про результативність такої «плідної роботи» Ігора Ивановича вже писали раніше. Дім в Одесі в престижному районі, квартира в Миколаєві, особистий водій-телохранець, домробітниця, салони краси, фітнес-клуб, дорогі бутики та звичайно парк престижних автомобілів. Безумовно, все оформлено не на нього та звичайно ж не на членів сім'ї — посада зобов'язує, він же борець з корупцією і таких проколів не допускає.
У результаті перед нами постає успішна, далекосяжна, розумна, дипломатична та чортівськи підприємлива людина. Викликає щиру повагу те, як людина, яка нічого з себе не представляла ще три роки назад, змогла досягти такого положення в окремо взятій Миколаївській області. Однак з нашим героєм сталося те, що завжди трапляється з людьми тщеславними та заносчивими — він більше не хоче бути сірим кардиналом…
Наш герой хоче справжнього положення та влади… На даний момент за сприяння Копиці Бондаренко активно лобіює себе на посаду першого заступника начальника ДФС у Миколаївській області. Основним «бульдозером» нашого героя є з виду скромний, але в Одесі дуже небезвідомий депутат Арцизької районної ради Олександр Василійович Тараненко, який має високих покровителів у Києві. А далі, як кажуть — посмотрим. Апетит приходить під час їди. Там глядиш, і новий начальник ДФС нарисується…