Нещодавно президент України Петро Порошенко відвідав Миколаїв. Приїхав скромно, без численного кортежу автомобілів, свити супроводжувачів та перекриття міських доріг, чим знову позитивно відрізнився від свого попередника Віктора Януковича, помпезні візити якого до Миколаєва викликали транспортний колапс і невдоволення миколаївців. Попри проблеми та складності сучасного періоду, життя в країні змінюється на краще. Проте не в усьому. Миколаївці пам'ятають, як всього кілька років тому Віктор Янукович під час візитів до Миколаївської чи Херсонської областей приземлювався в Миколаївському міжнародному аеропорту, а звідти в супроводі охорони їхав на миколаївські підприємства або в сусідній Херсон. Діючий президент Петро Порошенко, на жаль, вже не може так вчинити, і справа не лише в скромності чи зміні формату президентських візитів. Миколаївська влада на чолі з губернатором за короткий період фактично знищила цей стратегічний об'єкт, яким так гордилися миколаївці.
Зробили це з не меншою жорстокістю та цинізмом, ніж російські агресори та їхні найманці з Донецьким аеропортом, який мужньо захищали миколаївські десантники-кіборги. Призначений губернатором В. Меріковим у серпні 2014 року виконуючим обов'язки, а в грудні – генеральним директором «молодий і дуже перспективний керівник» гордо звітував про отримання сертифіката та про те, що «незабаром ми побачимо літаки, які приземлюватимуться в нашому аеропорту». Проте менше ніж через півроку – у березні 2015 року миколаївці дізналися, що аеропорт знову перебуває в критичному стані та «розрізається на металобрухт».
Як і у випадку з Росією, яка звикла почувати себе на території України більшою «господинею», ніж український народ та органи управління нашої країни, в миколаївському аеропорту багато років «господарювала» корупція в особі так званого «інвестора» – пана Кейяна та його «спільників». Варто відзначити, що Кейян Андрій Єфремович, який був директором аеропорту у 2006–2012 роках (з деякими перервами), походить з Осетії і в бізнесі та авіаційній сфері не новачок. На момент початку «операції» він був власником власної авіакомпанії «Таврія» (а також бази відпочинку «Малібу» в Одеській області) і підійшов до справи професійно та з максимальним ступенем підготовки.
Першим етапом рейдерського захоплення було реалізовано практично одразу після його призначення директором, коли кейянівське ТОВ «МАН-Хендлінг» (МАН – абревіатура від Міжнародний аеропорт Миколаїв, хендлінг – наземне обслуговування авіарейсів) бере в оренду та переробляє в готель для членів екіпажів і VIP-зал частину аеровокзалу – багажний термінал та кімнату матері й дитини. Договір оренди укладається на 25 років, усі витрати, включаючи зарплату обслуговуючого персоналу, несе аеропорт, а доходи в сумі 75 доларів США з людини йдуть повністю в кишеню «інвестора». На долю аеропорту припадають усі витрати на утримання та безумовні штрафні санкції, наприклад за двогодинну перерву в подачі води. Таким чином, у вигляді штрафів з бюджету аеропорту витягувалися додаткові кошти, які йшли в кишені псевдоінвестора.
При цьому крім чисто комерційної вигоди ця афера виконувала й стратегічне завдання, оскільки повністю блокувала можливість приходу реальних інвесторів, адже на укладення договору з ними необхідна згода всіх «учасників». Крім цього було задіяно ще цілий ряд схем з «викачування» грошей з аеропорту, серед яких показовою є оренда махінаторами власних автомобілів, оплата їхнього техобслуговування та 600–700 літрів палива (зокрема належавших Кейяну LEXUS та LAND CRUISER, а також BMW X5, що належав особливо довіреній та наближеній до нього Беловій О.В.). Попри те, що особисте життя екс-топ-менеджерів аеропорту не становить для нас інтересу, як стало відомо, навчання сина О. Белової Данила в гуртожитку Національного авіаційного університету в Києві проводилося також за рахунок аеропорту. При цьому студент, який навчався на аерокосмічному факультеті, числився представником аеропорту Миколаїв у Києві та щомісячно отримував оклад у сумі 6000 гривень, близько 500 гривень «на телефон» та, як водиться, порядку 500–600 літрів бензину. Так що витрати на навчання цього студента для аеропорту були дійсно «космічними».
Викликає інтерес і ставши відомими подробиці «запуску» А. Кейяном знаменитого «КИЇВСЬКОГО РЕЙСУ», який здійснювалася авіакомпанією «Таврія» за класичною «кейяновською» схемою. Зокрема, як повідомляють працівники аеропорту, відповідно до укладеного директором аеропорту А. Кейяном з його ж авіакомпанією «Таврія» договору всі витрати на рекламу та запуск проекту покривалися за рахунок аеропорту Миколаїв. Так само за рахунок аеропорту фінансувалася й так звана «розкатка рейсу», тобто збитки від перших неприбуткових рейсів, що в авіаційному бізнесі справа цілком звичайна і становить порядку півроку. Тобто «інвестор» і він же директор аеропорту А. Кейян використовував аеропорт Миколаїв для обслуговування рейсу своєї ж компанії, та ще й покладав на нього всі попередні витрати, які становили близько мільйона гривень. А коли авіакомпанія була продана, усі борги аеропорту перед «інвестором» перейшли на банк, який купив борги компанії.
Такі «внутрішні» подробиці роботи аеропорту Миколаїв були відомі лише професіоналам, а для непосвячених «інвестор» дуже швидко «запустив Київський рейс». Мета псевдоінвесторів була гранично ясна – банкрутство аеропорту та його подальша приватизація. Схема не нова, саме так було знищено більшість вітчизняних (включаючи миколаївські) підприємств, коли керівництво підприємства навмисне доводило його «до ручки» з метою приватизації за мізерною ціною, а потім уже не могло його «реанімувати». В результаті колектив викидався на вулицю, обладнання різалося на металобрухт, а «ефективні менеджери» купували собі пару нових «мерседесів» або знову ж таки «LEXUS», а решту ховали на банківські рахунки та в чемодани, що належали їм та їхнім спільникам-чиновникам, які благословили цей процес.
Після того як Кабмін спочатку заборонив приватизацію злітно-посадкових смуг, а депутати Миколаївської обласної ради офіційно ухвалили рішення про скасування приватизації аеропорту в 2010 році, а також після прийняття в 2011 році Повітряного кодексу, відповідно до якого приватизація аеропорту стала юридично неможливою, псевдоінвестори просто викачували з аеропорту Миколаїв гроші та всіма можливими способами загоняли його в борги своїм же компаніям.
Після того як президент Віктор Ющенко змушений був замінити виявленого на редкість невдалим губернатором А. Садикова, який намагався управляти областю переважно за допомогою організації молодіжних тусовок, повернувшийся якимось чином на цей пост А. Гаркуша звільнив А. Кейяна з посади директора. І аеропорт Миколаїв вступив в епопею судових тяжб з колишнім «інвестором», у яких успіх супроводжував обидві сторони з мінливим успіхом. Рейс Київ–Миколаїв уже не відновлювався (навіть за волею «звисока»).
Ставши після перемоги Януковича знову губернатором, М. Круглов вирішив зробити відновлення аеропорту однією зі своїх «фішок», яка б символізувала «покращення вже сьогодні». При виконуючому обов'язки директора А. Луговому колишній директор та «інвестор» А. Кейян, як стверджують працівники аеропорту, умудрився влаштуватися в самому аеропорту «скромним» радником зі «скромною» ж зарплатою в 12 тисяч гривень на місяць.
Ситуація з аеропортом та його керівництвом виявилася досить складною задачею навіть для Круглова, який навіть порівняв у свій час аеропорт з «чемоданом без ручки, який і кинути шкода, і нести важко». Проте, реалізуючи свою програму перетворення проблемного аеропорту на один із символів результативної діяльності та «покращення вже сьогодні», «регіональне» керівництво області забезпечувало чималі фінансування об'єкта з обласного бюджету. Вирішуючи питання зміни керівництва аеропорту, Микола Круглов задіяв неодноразово перевірену в таких випадках схему та «зробив ставку на колектив», так само як у свій час на «Океані», коли директором був призначений представник колективу Микола Романчук. У випадку аеропорту Миколаїв Круглов зробив свій вибір на користь кандидатури начальника служби експлуатації аеродрому Віктора Базаренка. Щодо представників екс-керівництва Круглов діяв по-регіональному швидко та без сентиментів – проти Кейяна, Лугового та інших були порушені кримінальні справи, благо фінансові порушення були очевидні.
Колишній до А. Мелашича директор аеропорту Віктор Базаренко останнім часом розглядається миколаївськими ЗМІ більше як «ставленик регіонала Круглова». Не будемо заглиблюватися в глибину відносин між колишніми та нинішніми керівниками аеропорту, при бажанні з їхніми позиціями та оцінками своїх дій та вчинків конкурентів читачі можуть ознайомитися, переглянувши публікації в миколаївських інтернет-ресурсах. Ясно лише те, що крім В. Базаренка двоє з керівників Миколаївського аеропорту – сам А. Кейян та А. Луговий представляли інтереси «інвестора» Кейяна, про дії ж ставленика Вадима Мерикова «молодого та перспективного менеджера» Олексія Мелашича поговоримо окремо.
Але аналогія з російсько-українськими відносинами видна й тут – поки Росія могла безкарно господарювати на території України та викачувати з неї фінансові ресурси – у міждержавних відносинах періодично панувала «братська любов», як і у відносинах з Миколаївським аеропортом та його «інвестором» А. Кейяном. А після того, як потихеньку захопити аеропорт не вдалося – почалася війна на його знищення.
Призначення директором аеропорту, що перебував у кризовому стані, 26-річного депутата селищної ради, мабуть, є одним із найбільш суперечливих рішень миколаївського «кримінально-демократичного» губернатора Вадима Мерикова. Проте це лише на перший погляд. Зв'язок Меріков–Мелашич простежується досить явно. Зокрема, під час президентських виборів 2014 року в складі окружної комісії 132 виборчого округу пан Мелашич Олексій Андрійович у якості члена комісії представляв кандидата в президенти Миколу Маломужа, який (і небезпідставно) рядом експертів та ЗМІ позиціонувався як технічний кандидат Юлії Тимошенко. А нинішній миколаївський «кримінально-демократичний» губернатор Вадим Меріков тоді ще в якості народного депутата саме й очолював обласний штаб «газової леді Ю», з впевненістю називаючи її «кандидатом №1».
Ще більш явно простежується зв'язок А. Мелашича з А. Кейяном. Спочатку вроді б також незрозуміло чому в 2010 році 22-річний студент Мелашич призначається «відповідальним з роботи з митницею» та підвищується до посади начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності, а потім все стає ясно. Виявляється, за словами працівників аеропорту, його нинішній виконуючий обов'язки директора Олексій Мелашич, який має такий довгий досвід роботи в аеропорту, довгий час працював … особистим водієм А. Кейяна, а числився вже тим, ким числився. І не випадково під час першої ж прес-конференції свіжопризначений «виконуючий обов'язки директора» з'явився не з ким-небудь, а зі своїм реальним «босом» А. Кейяном уже в якості «консультанта на громадських засадах».
Сам виконуючий обов'язки директора Міжнародного аеропорту Миколаїв Олексій Мелашич не лише проявив свої «ділові якості» шляхом організації пишного фуршету для журналістів, від якого вони відмовилися, назвавши його «пиром під час чуми», але й високим інтелектуальним та професійним рівнем, наприклад умінням грати в карти, носити хутра та золоті сорочки, а також влаштовувати пляжні автогонки на «смартах». Напевно саме завдяки цим якостям наш «молодий та дуже перспективний керівник» був усього через кілька місяців призначений уже не виконуючим обов'язки, а повноцінним генеральним директором Міжнародного аеропорту Миколаїв.
Ах так, ми забули про головне досягнення Олексія Мелашича – буквально через місяць після його призначення виконуючим обов'язки був отриманий довгоочікуваний сертифікат на аеродром, про що одразу ж було доповідено ЗМІ та громадськості, причому спочатку самим миколаївським губернатором В. Меріковим, а потім уже й виконуючим обов'язки директора А. Мелашичем на прес-конференції, присвяченій … першому місяцю його перебування на посаді. Правда, нікому не сказали, що спрямована заявка на отримання сертифікатів аеродрому та аварійно-рятувальної команди (АРК) являє собою цілий пакет документів, які готуються не один день і навіть не один місяць. І були ці документи підготовлені та спрямовані в Київ задовго до призначення А. Мелашича виконуючим обов'язки директора за підписом його попередника В. Базаренка (при цьому сума витрат на підготовку кількох томів документів цієї «заявочки» становила ні мало ні багато, а близько 350 тисяч гривень).
Да й саме рішення про видачу сертифіката було прийнято комісією Державної авіаслужби 28 липня (тобто також до його призначення на посаду), а заявка мала бути подана не пізніше ніж через два місяці. Так що «новоспеченому герою» залишалося лише поїхати й отримати цей самий сертифікат. Але про це повідомити якось не удосужилися. Може постидилися? Ну нічого, зато не постидилися й депутати, й керівництво обласної держадміністрації (явно не без благословення губернатора Мерикова) в кінці грудня минулого року похвалити «молодого, але дуже перспективного керівника» й за зупинення зростання заборгованості з зарплати, й за хороший менеджмент, й за те, що А. Мелашич «не ховається від депутатів» та на питання відповідає «без паперу та зі знанням справи», й за роботи з залучення постійних рейсів, й навіть за те, що є «напрацювання з рейсів на Стамбул». Не постидилися й «більшістю голосів, без труднощів та проволочок» затвердити «26-річного Олексія Мелашича на посаді генерального директора КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв».
Так що під «молоддю», якій він повинен розповісти про те «як треба працювати», А. Кейян, можливо, мав на увазі не лише Мелашича, але й самого Мерикова, призначення якого головою обласної держадміністрації буквально шокувало миколаївців. Але як треба працювати він «молоді» судячи з усього таки показав… і так показав, що вже через кілька місяців усі місцеві та ряд центральних ЗМІ пестріли заголовками про те, що «Миколаївський аеропорт розрізається на металобрухт». При цьому сам «молодий, але дуже перспективний менеджер» А. Мелашич» уже не говорив ні про сертифікати, ні про рейси на Стамбул, ні про скорочення заборгованості з зарплати… зато визнався в тому, що обладнання аеропорту дійсно вирізається на металобрухт «оскільки необхідно погашати заборгованості з зарплатами працівників». А через деякий час надбанням громадськості стала інформація про те, що кредиторська заборгованість аеропорту становить уже близько 30 мільйонів гривень; з території аеропорту вивозяться коштовні бетонні плити; з серпня минулого року з підприємства звільнилося близько 60 осіб, з якими «й досі не розрахувалися».
Проте звернемо увагу на кілька моментів, які ускользнули від уваги ЗМІ та громадськості: дата призначення А. Мелашича виконуючим обов'язки директора була вибрана зовсім не випадково: 13 серпня мало відбутися повторне засідання суду щодо А. Кейяна – екс-директора та екс-«босса» А. Мелашича, яке було перенесено на тій підставі, що обвинуваченому А. Кейяну потрібен був «перекладач з вірменської мови» (на питання суду про те, як він до цього міг працювати директором аеропорту не знаючи мови, постійно дающий інтерв'ю російською мовою А. Кейян відповів, що в нього було стільки помічників, він їм повністю довіряв, і тому лише ставив свій підпис); 14 серпня одразу ж після свого призначення А. Мелашич, як кажуть, «від руки» на простому листку паперу написав заяву в суд з додатком копії документа про його призначення, яким відозвав юристів, які підтримували сторону обвинувачення. В результаті цих Меріков–Мелашич–Кейянівських махінацій сам А. Кейян, на відміну від свого спільника А. Лугового, зумів уникнути кримінального покарання.
На загальних зборах трудового колективу аеропорту в 2014 році присутствував деякий «представник Мерикова», який від імені голови обладміністрації переконував працівників аеропорту потерпіти, обіцяючи що всі питання будуть вирішені найближчим часом. При цьому, за інформацією працівників аеропорту, саме цей «представник Мерикова» Владислав Домбровський кілька днів буквально переслідував на своєму чорному BMW колишнього на той момент директора В. Базаренка, «рекомендуючи» йому від імені губернатора «побистріше написати заяву про уходу».
Як стверджують працівники, з аеропорту «представниками нової демократичної влади» було вивезено металобрухту загальною вагою понад 150 тонн. При цьому за час Меріков–Кейянівської вакханалії махінаторами було розграбовано та знищено ряд об'єктів: алюмінієвий ангар на допоміжному господарстві; вузол розчину для приготування бетону (що залишався в нормальному стані з часів будівництва аеропорту); пилорама ЛРВ-10; вагова платформа для вантажних автомобілів; ємність під мазут (400 куб. м) була вирізана до основи; був не лише розграбований (труби, кутник, що зберігалися там для поточного ремонту), але й розкурочений (двері, рампа, ворота) склад матеріально-технічного забезпечення, а також столярна майстерня (числиться в списку основних фондів); на допоміжному господарстві зникло понад сорока дорожних плит покриття (попри всі заяви пана Мелашича, що вони всі «на місці»).
При тому що вартість одного кілограма «чорного» металу становить близько 4 гривень (а вартість міді та алюмінію вища на порядок), і при тому що в бухгалтерію аеропорту надійшло всього лише близько 100 тисяч гривень, то куди делося понад півмільйона гривень – невідомо. Так само, як стверджують працівники, бухгалтерів аеропорту змушували «задним числом» списати вирізане на металобрухт обладнання, але вона відмовилася та була змушена звільнитися.
Як стало відомо зі слів працівників аеропорту, на його території на зберіганні перебувають 3 літаки авіакомпанії «Воларе» (2 од. АН-2 та ІЛ-76), які на даний момент розграбовані за особистої участі А. Мелашича. За нашою інформацією керівництво «Воларе» уже спрямувало з цього приводу скаргу в Державну авіаслужбу України. При цьому варто відзначити, що вартість одного невеликого блочка авіаобладнання становить кілька тисяч доларів, і являючись номерними блочками з цього ІЛа вроді б «спливли» на НАРПі (Миколаївському авіаремонтному заводі в Кульбакино), де здійснюється ремонт такого ж ІЛа за комерційним контрактом з китайськими замовниками. На цей момент заборгованість «Воларе» перед аеропортом Миколаїв становить понад мільйон гривень, але через «проділки» Мелашича та його покровителів аеропорт не лише втратить право на отримання суми цього боргу, але сам стане боржником «Воларе». А це знову мільйонні збитки.
За наявною інформацією 1 листопада до голови Миколаївської обласної держадміністрації Вадима Мерикова звернувся потенційний іноземний інвестор (компанія «Миколаївський національний аеропорт» (власник – Туреччина), який запропонував інвестувати порядку 5–8 мільйонів доларів у реанімацію миколаївського аеропорту. За непровіреною інформацією при особистій зустрічі наш губернатор нібито запропонував інвесторові «взятку, яка вимірюється мільйонами доларів». Так ли це було – невідомо, адже розмова відбувалася один на один. Але той факт, що 1 листопада такий гість заходив в кабінет голови Миколаївської обласної державної адміністрації Вадима Мерикова, свідками підтверджується.
Про наміри самого інвестора можна отримати уявлення, вивчивши текст копії поданого листа:
«Голові Миколаївської обласної державної адміністрації Мерикову В.І.
Уважаємий Вадиме Іванович!
На даний момент проблемними питаннями в діяльності «Міжнародного аеропорту Миколаїв» є: зношеність основних фондів на 70%, забезпечення безпеки польотів на аеродромі та відсутність обсягів авіаперевезень. Технічний стан ІВПП не забезпечує постійної готовності для регулярної та безпечної експлуатації повітряних суден в аеропорту. Поверхня покриття злітно-посадкової смуги в стадії руйнування, місця стоянок літаків на перроні через осадку грунту під плитами прийшли в негідність. У зв'язку з технічним станом смуги буде обмежено прийом сучасних повітряних суден та закрито прийом важких транспортних літаків. Засоби наземних систем посадки мають прострочений ресурс експлуатації. Потребують заміни та модернізації світлова система аеродрому та топливозаправний комплекс. Будівля аеровокзалу не відповідає вимогам ІКАО щодо міжнародних перевезень. У прямій залежності від вищезазначеного, без капітального ремонту та повної реконструкції, неможливо збільшення обсягів роботи шляхом введення додаткових рейсів та відкриття нових авіаліній.
Компанія «ТОВ Національний аеропорт Миколаїв» готова інвестувати капітальні вкладення та фінансування порядку 5–8 мільйонів доларів у розвиток КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв», шляхом передачі цілісно-майнового комплексу підприємства в оренду на 49 років, з правом першочергової участі в приватизації КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв». Наші наміри обумовлені тим, що на підставі Протоколу про наміри від 16.05.2013 року укладеного між КП «МАН» та «ТОВ Національний аеропорт Миколаїв», наша компанія інвестувала 88 тисяч гривень для придбання 5 тонн аеродромної мастики. Місту Миколаєву та області необхідний сучасний транспортний авіаційний комплекс, здатний задовольнити потреби населення та промисловості в авіаперевезеннях, з забезпеченням високої культури обслуговування та необхідним спектром послуг.
З повагою Директор «ТОВ Національний аеропорт Миколаїв» Арслан Хамді»
Да й те, що інвестор цей більше до розпочатої розмови не повертався, є непрямим підтвердженням того, що «подібна розмова» могла відбутися. Ну а те, що саме завдяки цьому інвесторові з Херсонського аеропорту зараз здійснюється по сім рейсів у Туреччину щотижня, – служить підтвердженням серйозності його інвестиційних намірів. Миколаївцям же залишається лише милуватися розміщеними на вулицях нашого міста рекламними плакатами та згадувати ті часи, коли хоч і був колишній президент, але все ж таки прилітав в аеропорт Миколаїв, а потім уже автомобілем їхав у Херсон.
Можливо голова Херсонської обласної держадміністрації, на відміну від Мерикова, просто не став вимагати з інвестора вимагаємої мільйонами доларів взятки, і саме тому аеропорт Херсона відроджується, а аеропорт Миколаєва розрізається на металобрухт?
12 січня 2015 року було отримано офіційне повідомлення про призупинення дії аеродромного сертифіката. Це сталося через те, що «молодий, але дуже перспективний керівник» А. Мелашич не подав вчасно заявку на отримання сертифіката авіаційної безпеки, яку необхідно було оформити до 6 листопада, і, відповідно, – попередження про те, що 28 лютого сертифікат аеродрому буде анульований (тобто вся робота попередників Мелашича пішла на смарку, і отримання нового сертифіката обійдеться значно дорожче витрачених раніше 350 тисяч гривень). Крім того, у липні 2015 року закінчується термін дії аварійно-рятувального сертифіката (в Україні лише 3 аеропорти мали такі сертифікати). У разі втрати всіх сертифікатів у травні–липні Миколаївський аеропорт може бути просто виключений з міжнародної системи авіаційної інформації (САІ) – і фактично перестане існувати.
Тобто, судячи з усього, за принципом «та не дістанеться ж ти нікому», після того як представники кейянівської фінансово-кримінальної групування усвідомили, що приватизувати аеропорт уже не вдасться, вони, вступивши в змову з меріковською кримінально-політичною групуванням, почали війну на його знищення. Як кажуть, «Карфаген повинен бути розрушений».
Тепер, коли ці раніше невідомі ЗМІ та громадськості факти як пазли складалися в загальну картину вакханалії, яка майже рік творилася в миколаївському аеропорту, стає зрозуміло, чому славлячись досить крутим нравом миколаївський «кримінально-демократичний» губернатор Вадим Меріков уже майже рік не публічно лише «легенько журить» А. Мелашича за те, що він не надав якогось міфічного плану розвитку аеропорту.
Протягом довгих місяців увага українських громадян та, без перебільшення, всього світу була прикута до Донецького аеропорту, який від російських захопленців та їхніх пособників мужньо захищали десантники миколаївської окремої 79-ї аеромобільної бригади, яких за їхню неймовірну стійкість у народі прозвали «кіборгами». На захист миколаївського міжнародного аеропорту, який перебуває всього в кількох кілометрах від постійного місця дислокації 79-ї аеромобільної бригади, десантників командування не перекидало, а може й варто було це зробити, оскільки він зазнав нападу не менш жорстоких та циничних ворогів – корупції та непрофесіоналізму. І попри те, що на його території не вибухнув жоден снаряд, – він практично перестав існувати.
Представники кримінально-політичних групувань на чолі з миколаївським губернатором Вадимом Меріковим практично зробили все, щоб Міжнародний аеропорт Миколаїв був знищений, у всякому разі діючий президент України Петро Порошенко в нього вже не прилітав ні для візиту до Миколаївської, ні, тим більше, – до Херсонської області. Нещодавно в ЗМІ з'явилася інформація про те, що аеропорт можливо буде передано в державну власність. Це підтвердив і сам президент Порошенко під час свого недавнього візиту на Миколаївщину.
Удасться чи спасти аеропорт та відновити його роботу, і в яку копійку влетить українській державі відновлення розрушеного та розграбованого миколаївським криміналітетом під керівництвом «кримінально-демократичного» губернатора Вадима Мерикова, – покажет час. Можливо в поданих матеріалах проведеного нами розслідування містяться деякі неточності, але вони обумовлені й тим, що ми не маємо доступу до офіційних документів органів влади та самого аеропорту, й тим, що багато працівників неохоче розповідають про творящийся на його території беспредел просто боячись за власну безпеку.
А куди дивляться правоохоронні органи, які в умовах ведення військових дій допустили фактичне знищення стратегічного об'єкта на Півдні України? І це при тому що миколаївський військовий аеродром на НАРПі, як кажуть, планується ставити на ремонт, а Одеський та Херсонський аеропорти перебувають у критично небезпечній близькості від військових угруповань агресора в Придністров'ї та Криму. Адже й корупція, й розбазарювання держмайна, й шахрайство, й цілий ряд інших статей Кримінального кодексу «знаходяться на виду».
Або може вони теж не розуміють того що відбувається, і їм теж потрібні перекладачі з вірменської або з «блатної фені»? Коли, нарешті, на Миколаївщині закінчиться керований «кримінально-демократичним губернатором» Меріковим бандитський беспредел, – теж покажет час. Адже Миколаївська область фактично являє собою один такий суцільний «аеропорт» – поки керівництвом області даються псевдопозитивні інтерв'ю та звіти «вверх», вся область Меріковим та його спільниками уже давно «розрізається на металобрухт», поступово перетворюючись на розрушений невідомо ким та без участі яких-небудь «сепаратистів» стратегічний об'єкт, виїдений корупцією.