Здається, наша країна опинилася в скрутному становищі. Реформатори обіцяють багато, але коли читаєш інтерв'ю заступника генерального прокурора Давида Сакварелідзе для видання «Фокус» (http://focus.ua/country/327623/), волосся встає дибки. Перевірила це на практиці. Звернулася до Сакварелідзе публічно не з якоїсь дрібної особистої справи, а з приводу заяв Мінінфраструктури, які пахнуть корупцією на кілометри. Здавалося б, якщо 10 років тому розкрадали гроші при будівництві траси Київ–Одеса, а тепер той же участок М-05 добудовують ті самі фірми, то слід провести перевірку, щоб уникнути грабежу вдруге. Звернулася з цією пропозицією до заступника генпрокурора.
Яка була відповідь у приймальні Сакварелідзе? Мені сказали, що на публікації в ЗМІ вони не реагують. Звертайтеся до нас письмово, порадили мені. Тоді я почала читати матеріали про Сакварелідзе та його реформи. Виявилося, що старий принцип роботи прокуратури «за законом цього робити не можна, але нам дуже потрібно» Сакварелідзе не просто продовжує — він його рекламує як передовий, як реформаторський. Ось що він говорить у тому ж інтерв'ю для «Фокуса»: «Якщо фінансова поліція знаходила інформацію про корупційні дії прокурора або чиновника якогось міністерства, ми цю справу не забирали. Прокуратура переподпорядковувала її слідству фінансової поліції, незважаючи на те, що це не їхнє юридичне поле. Фінансова поліція доводила справу до кінця, у її працівників з'являлася більша мотивація».
Розумієте? Незважаючи на те, що це не була підслідність фінансової поліції, вони в Грузії давали їй вести справи, порушуючи закон. Сакварелідзе ставить нам це в приклад. Я все розумію, але це саме те, що в нашій країні збиралися — принаймні заявляли — викоренити. Тому що принцип «потрібно, придумай щось» став принципом найгірших представників прокуратури, а потім став принципом всієї її системи. Сакварелідзе нещодавно приїхав, я розумію, не знав, але все це вже існує, і впроваджувати не потрібно. Головне — те, що Сакварелідзе показує у інтерв'ю «Фокусу»: «Треба показувати народу, що система працює. Одна справа — як ти боришся з корупцією, інша — як ти про це інформуєш, чи відповідаєш очікуванням людей». Так, прокурори, які працювали в слідстві, напевно, здригнулися. Звичайні слідчі. Які все життя працювали. До речі, багато хто з них тепер люстрований — начерта країні ці просто працюючі кадри. Тобто прокуратура збирається нас з вами «танцювати», показуючи нам шоу, а ми маємо вірити на слово телебаченню та радіти «роботі» прокурорів-реформаторів. Це не для України спектакль.
Українець вірить власному досвіду. А коли прокуратура плює на скарги та грає за старими правилами, але показує арешти в прямому ефірі, українець знатиме, що його дурять. І громадське невдоволення буде зростати. Сакварелідзе про призначення нових прокурорів місцевого рівня говорить так: «Ця людина повинна пройти чотирьохетапний конкурс. На співбесіді будуть присутні представники не лише прокуратури, але й неурядових організацій. Співбесіда транслюватиметься в онлайн-режимі». Тобто з призначення прокурорів збираються влаштувати принизливе шоу з запрошенням «своєї громадськості», влаштовуючи замість конкурсу компетентності цирк. Слів немає.
На кого це розраховано? У нас «кишенькова громадськість» може обмазати кого завгодно, відпрацьовуючи гроші на лобіювання призначення або зміщення конкретного прокурора. Сакварелідзе цього не знає? Навряд ли. Нам збираються влаштувати безлад, куражачись, глузуючи, крутячи «кіно про реформи». Загалом, телевізор замість роботи ГПУ. Сакварелідзе здається, що за ним спостерігають, а він «чує кожного». Ось його цитата про реформаторську діяльність в Україні: «На нас подвійна відповідальність: вся Грузія спостерігає за нами, читає кожне інтерв'ю та дивиться, успішні ми робимо кроки чи, навпаки, невдалі. І 45 мільйонів українців роблять те ж саме». А Віктора Федоровича Януковича критикували за те ж саме — за обіцянки «чути кожного».
Сакварелідзе намагається нас переконати, що всі настільки вірять телебаченню та чекають від нього передових реформ, що не займаються роботою, не живуть своїм життям, а лише дивляться: «Що там Сакварелідзе з товаришами нам реформує, як осчастливить?». А я думаю, що одеситам потрібна якісна траса М-05, побудована без повного розкрадання — саме про це я просила ГПУ провести перевірку! Мешканці Маріуполя хочуть ходити в магазини так, щоб туди не вскакували батальйони з зброєю, не кидали людей на підлогу з документами та всіх навколо заразом. Киян турбує, щоб гопники перестали носитися по Києву та вискакувати то тут, то там. Що ж до «успішності»… Я звинувачувала міністра Пивоварського з Міністерства інфраструктури в тому, що він сам себе в ефірі хвалить, називає себе «сформованою особистістю», яка багато чого досягла. Але виявляється, що при владі вся команда таких. Ось і Сакварелідзе туди ж. Тільки крім того, щоб «спостерігати за Сакварелідзе», українці пам'ятають і вчорашній день Грузії, яка втратила величезну частину своїх територій.
Будь-яка війна, що закінчилася втратою територій, є наслідком незадовільної роботи силових структур, включаючи прокуратуру. І тому Грузія, де провели багато реформ, але втратила частину території, не може бути прикладом для України. Вірніше, не дай Боже, щоб була. Люди, це не жарти. Давайте щось робити! Масові звернення до Президента України з проханням привести діяльність ГПУ у законне русло, звернення з приводу тієї ж корупції, але до Президента, в кінці кінців — нехай за його дорученням перевіряють будівництво М-05 у 2015 році, нехай займаються й іншими питаннями. А головне — ми не маємо допустити, щоб нам ВКЛЮЧИЛИ ТЕЛЕВІЗОР, як хоче Сакварелідзе. Тобто щоб нам малювали картинку, яку «люд ковтає», тому що це все та ж активізація быдла, робота на «погасити не-быдло».
Далі буде запущена мода: «А, так ви не згодні? Так ви ж проти реформ! Ви ж не цінуєте досвід Грузії!!! Тоді ви – антипатріот». І це згортання демократії, яка була й є поки що в нашій країні. А коли я чую про «досягнення» силового блоку в Грузії, я згадую танки в 20 км від Тбілісі. І президентів Ющенка, Квасневського, президентів Литви, Латвії, Естонії, які стали на площі Тбілісі та своїм тілом закрили місто від вторгнення. І силовий блок грузинського уряду, який до всього цього допустив. Я не докоряю. Якби Сакварелідзе почав свою діяльність з реальних суто прокурорських досягнень, з сухим звітом про проведені розслідування та їхні результати, я б не згадала про танки. Але Сакварелідзе в інтерв'ю говорить, що вони всього-навсього програли вибори й це нічого страшного. А вони втратили країну. І тепер все те ж саме експортують нам.
Жорстко? Але моя країна мені дорожча за ввічливість та етику щодо навіть найдружніших іноземців. А коли ці новоспечені громадяни України не хочуть ВІДПОВІДАТИ рівню української державності, який вищий за те, що принесла нам Сакварелідзе, то тут вибачте. Президент України з нашої подачі просто зобов'язаний на це відреагувати.