Типовий приклад — Юрій Васьков (на фото), призначений заступником міністра інфраструктури розпорядженням прем'єр-міністра № 152-р від 4 березня 2015 року. У міністерстві Юрій Юрійович повинен займатися реформуванням морської галузі та річковим судноплавством держави. Ось деталі біографії реформатора Ю. Васькова.
Депутат Одеської міськради VI скликання, фракція Партії регіонів. У 2011–2013 роках — начальник Одеського порту, наказ про призначення підписав Борис Колесніков, віце-прем'єр-міністр України, міністр інфраструктури, ставленик Рената Ахметова. У 2013–2014 роках — голова ДП «Адміністрація морських портів», наказ про призначення підписав Володимир Козак, міністр інфраструктури України, ставленик «сім'ї» Януковичів.
Деякі факти з діяльності «сім'ї», успішно реалізовані Ю. Васьковим під час правління В. Януковича: керував будівництвом порту «Карантинний мол» в Одесі. Витратив 2 млрд грн бюджетних коштів. Будівництво велося з грубими порушеннями, унаслідок чого частина споруд пішла під воду — хвилеріз буквально потонув. Де-факто інвестував 1 млрд бюджетних коштів у приватний бізнес Р. Ахметова, профінансувавши за рахунок держави поглиблення дна в Морському торговому порту «Південний», який перебував в оренді у олігарха.
У часи В. Януковича активно лобіював здачу унікального, стратегічно важливого для України МТП «Південний» у концесію Р. Ахметову (тобто Росії). Крім того, Ю. Васьков практично вивів Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ») з-під контролю Мінінфраструктури, перевівши його до Одеси. «Обособлення» АМПУ за В. Януковича вилилося в «проїдання» сотень мільйонів бюджетних коштів чиновницькою «надбудовою» та діяльною підготовкою до приватизації портів України в інтересах Росії.
Несмотря на те, що кар'єрний злет виконавчого Ю. Васькова відбувся під час безраздільного панування «сім'ї» Януковичів, своїм кадровим просуванням нинішній заступник міністра інфраструктури багато в чому завдячує землякам — одеським бізнесменам Олександру Грановському та Борису Кауфману. Вони у 2009 році приватизували найбільшу дноуглибну компанію «Чорномортехфлот» (м. Одеса, близько 70 спеціалізованих суден). На базі компанії було створено ПАК «Чорномортехфлот». Лише у період 2009–2012 років ця компанія заробила на дноуглибленні понад 350 млн грн. За Януковичів доходи компанії зросли на порядок — при цьому замовником дноуглибних робіт виступала новостворена управлінська надбудова — АМПУ. Але перевірити необхідність, ефективність цих самих дноуглибних робіт, а головне — цільове витрачання коштів досі не представляється можливим.
ПАК «Чорномортехфлот» є монополістом виконання дноуглибних робіт в Україні, обсяг яких становить близько 12 млн кубічних метрів. Пролобіювавши призначення «своєї людини», Б. Кауфман та А. Грановський забезпечили собі гарантовані обсяги бюджетного фінансування. І це незважаючи на погану репутацію. Незважаючи на багаторазові заклики експертів та депутатів навести порядок у витрачанні держкоштів на дноуглиблення, прокуратура та МВС старанно обходять Б. Кауфмана та А. Грановського стороною — сьогодні ці бізнесмени входять у ближній круг П. Порошенка, їм очевидно дарована індульгенція навіть за афери з приватизацією Одеського аеропорту.
Особливий розділ у біографії Ю. Васькова — його перебування спочатку першим заступником начальника, а незабаром і фактичним керівником АМПУ, куди чиновник перейшов з посади начальника Одеського морського торгового порту. Цікава (і для слідства) стаття про «розпили» в АМПУ на стадії становлення цієї корупційної структури: 1,8 мільярда на комфорт. Фінплан адміністрації морських портів. Багато спеціалістів галузі вважають, що АМПУ була створена у червні 2013 року як «надбудова» над портовим господарством України за протекцією Росії. Яка через своїх призначенців в АМПУ за часів В. Януковича отримала контроль над портами України, політикою розвитку портової галузі нашої країни та логістикою експедирування вантажів, які переробляються в наших портах. Це допомогло РФ, крім усього іншого, скорегувати власну стратегію у сфері вантажопереробки в портах чорноморського узбережжя.
Крім усього вищевикладеного, для України створення АМПУ вилилося в багатосотмільйонні втрати бюджету. Що вже в наші дні стало приводом для законодавчої ініціативи депутата А. Вадатурського про ліквідацію Адміністрації морських портів. Сьогодні АМПУ — гігантська воронка з поглинання бюджетних коштів, а також розсадник поширення корупції в портах.
Ще один штрих у біографії Ю. Васькова. У 35 років отримати 4 вищі освіти (Одеська Національна Морська Академія, Одеська Національна Юридична Академія, Одеський Національний Морський Університет, Аспірантура Одеської Національної Морської Академії, Німецький інститут IBR), закінчити аспірантуру, захистити кандидатську дисертацію та стати членом-кореспондентом Транспортної Академії України, попутно керуючи найбільшим морським підприємством України, — повна профанація. Навіть в Україні таке можливо лише в Одесі. Чи то наука не пішла в нагоді, чи то керівничу роботу в порту неможливо поєднувати з навчанням, але результати попередньої діяльності Ю. Васькова — об'єктивно провальні.
Нікому не потрібним пам'ятником стала гостиниця в центрі одеського морського вокзалу, яка вже кілька років реально забита дошками. Провал у роботі одеського контейнерного терміналу. Закритий аквапарк у передмісті Одеси на території бази відпочинку Одеського морпорту — очевидні результати бізнес-діяльності Героя України М. Павлюка (начальник Одеського порту до Ю. Васькова) та його протеже, тобто самого Васькова. Сьогодні вже важко розрізнити, де «наслідив» Павлюк, а де — Васьков, а де вони обидва разом, оскільки до зміни Павлюка Васьков кілька років був його першим заступником і фактичним втілювачем усіх провальних затій Павлюка. Вони й досі працюють у тандемі, оскільки М. Павлюк займає найкращий кабінет в Адміністрації морських портів і має лише штатну зарплату 20 тисяч гривень на місяць.
Якщо за штатним розписанням у Ю. Васькова на посаді начальника АМПУ (до призначення в міністерство) була зарплата 20 тис грн на місяць, то в податковій декларації він показує вже 600 тис грн за попередній рік, або 50 тис грн на місяць. Це тому, що зарплати в державній АМПУ з преміями та різного роду іншими виплатами просто комуністичні! При тому, що Адміністрація — неприбуткове підприємство, і повинна просто збирати портові збори з суден, що заходять, і перераховувати їх державі. І таких «керівників» лише в центральному апараті АМПУ — близько 200 осіб. Як держава раніше обходилася без цієї орди, що виїдає портові збори, які належать державі? Питання риторичне. А скільки ці діячі АМПУ мають на різного роду дноуглибленнях, відкатах, тендерах та іншому…
Не так давно посольство Данії звернулося до Міністерства інфраструктури: «У нас держпідприємство Адміністрації портів купувало фарбу, — наводить свіжий приклад Шульмейстер. — Прийшла скарга з посольства Данії. Данська компанія брала участь у тендері, дала найкращі умови, але не перемогла». Скандинавів обурило, що в умові тендера чиєюсь легкою рукою було прописано, що переможець повинен був надати фарбу в ємностях виключно по 405 л. Унаслідок перемогла єдина компанія, яка змогла виконати цю умову, хоча її послуги обійшлися бюджету в 1,5 млн грн, а не 900 тис грн, як запропонували данці.
Сьогодні, вже в міністерстві, Ю. Васьков звичайно взявся за прибуткову справу дноуглиблення — уже судноплавних річок України. Ними, за задумкою Ю. Васькова, повинна займатися новостворена Адміністрація внутрішніх водних шляхів (АВВП) — «прісноводний» аналог корупційної АМПУ. Оскільки монополіст у дноуглибних роботах (Кауфман та Грановський) нікуди не подівся, вирисовується ще один напрямок масштабного «розпилу» бюджетних коштів.
Завдання, які Ю. Васьков виконує сьогодні, перебуваючи на посаді заступника міністра інфраструктури України: підготовка до приватизації (передачі в концесію) МТП «Південний» в інтересах Р. Ахметова; виділення додаткових коштів (500 млн грн понад кошторис) для проекту «Карантинний мол» (щоб виправити порушення, допущені ним же раніше); тиск на керівництво ДП «Чорноморніпроект» щодо експертизи порушення технології будівництва «Карантинного мола» (добивається позитивного висновку, щоб уникнути кримінальної справи); контроль перевірки фінансово-господарської діяльності «Українське Дунайське пароходство» — експерти бачать у цьому спробу приховати розкрадання грошових коштів у особливо великих розмірах та численні зловживання; створення АВВП та заведення «під неї» дноуглибних робіт на всіх судноплавних річках України.
Що маємо? Чиновника, виховуваного та призначуваного на відповідальні посади «сім'єю» Януковича, співучасника масштабних корупційних угод, персонально винного в множині «провалів» державного значення, який зайняв найвищу в своїй кар'єрі посаду при Кабміні, створеному «Революцією Гідності». Ви ще чекаєте реформ?..