Скандал навколо заступника Генерального прокурора України Анатолія Даниленка набирає обертів. Після того як журналісти з'ясували, як Анатолій Васильович став власником земельних угідь площею 140 гектарів, голова Верховної Ради України Олександр Турчинов публічно попросив Генпрокурора Віталія Яремму призначити службове розслідування. Однак у цій ситуації виникає серйозна проблема конфлікту інтересів.
Розслідування мав проводити начальник Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України Ігор Альфредович Білецький. Проблема полягає в тому, що Управління внутрішньої безпеки входить до складу Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури, яке очолює сам Даниленко. Крім того, Білецький є заступником Даниленка та його безпосереднім підлеглим. Більш того, саме Даниленко два місяці тому привів свого давнього товариша Білецького на цю посаду. Вони разом служили в податковій міліції десять років тому.
Ігор Альфредович Білецький – найчесніший працівник органів прокуратури, за словами матеріалу, призначений героєм Майдану Яремою начальником Управління внутрішньої безпеки Генпрокуратури. За посадою він також є заступником начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури. З його резолюції залежать усі призначення в органах прокуратури України. Саме на Білецького покладено викоренити корупцію в органах прокуратури та зробити слово «прокурор» синонімом чесності й непідкупності.
Привів Білецького в прокуратуру Святослав Піскун, з яким Ігор Альфредович товаришує з дитинства. Обидва народилися у Бердичеві. До 2005 року Білецький реалізовував свою правосвідомість у лавах податкової міліції. У вересні 2002 року він, колишній інспектор-ревізор Збройних сил України, за порадою Піскуна вступив до Академії державної податкової служби України. Закінчив Академію у 2004 році, коли йому було 42 роки, і пішов працювати до податкової міліції Києва. Завдяки «помаранчевій революції» Святослав Піскун удруге став Генеральним прокурором, тож у липні 2005 року Ігор Альфредович опинився на посаді начальника Управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України. Після повторного звільнення Піскуна Білецькому довелось повертатись до податкової міліції.
Коли навесні 2007 року Святослав Михайлович утретє очолив Генпрокуратуру, Ігор Альфредович знову став начальником Управління внутрішньої безпеки ГПУ. У Генпрокуратурі Білецький протримався до серпня 2008 року, потім кілька років працював на різних посадах, наприкінці 2010 року став заступником прокурора Львівської області, а після Майдану перебрався до Києва.
Про витівки Білецького можна розповісти чимало. Останнім часом він працював на посаді начальника Управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Києва. Білецький настільки обклав поборами перевізників столиці, що у червні 2014 року до матеріалу звернувся керівник центрального органу виконавчої влади у сфері транспорту з проханням допомоги покласти край прокурорським заробіткам. Він став душити й державні контрольні органи, вимагаючи, щоб ті проводили незаконні перевірки транспортних підприємств за списком та направляли при цьому в прокуратуру Києва «запрошення» взяти участь у перевірках.
З призначенням Генеральним прокурором України Віталія Яреми Фортуна повернулась до Білецького передом. Замість того щоби сьорбати тюремну баланду, Ігор Альфредович відтепер контролює всі кадрові призначення в системі органів прокуратури.
Осені 2005 року Ігор Альфредович одружував сина і вирішив подарувати майбутній невістці весільну сукню. Найчесніший співробітник органів прокуратури, звичайно, міг отоварюватись лише в найдорожчих бутиках Києва. Тому Білецький прийшов у магазин у «Прем'єр-Паласі» і вибрав сукню за 7 тисяч доларів. Але він влаштував грандіозний скандал, став розмахувати посвідченням і вимагати знижки. На шум вийшла власниця бутику Наталка Воронова, дружина тодішнього директора готелю Сані Литвина, і пояснила, що в їхньому закладі скупляються лише заможні люди й знижки не передбачені. Тоді Білецький став їй погрожувати актами прокурорського реагування та верещати, що він – начальник Управління внутрішньої безпеки, особа, наближена до Генпрокурора, і має право зекономити 500 доларів. Спочатку його хотіли виставити з крамниці, але він погодився таки заплатити 7 тисяч доларів без знижки.
Анатолій Даниленко – 45-річний працівник органів внутрішніх справ. Його служба в офіційних джерелах описана дуже загально. Після служби в армії працював в автошколі, потім поступив до Львівської школи міліції, служив в одному зі столичних райвідділів, не на керівних посадах. Згодом перевелся до міського головного управління на посаду рядового оперативника. За даними матеріалів він працював оперативником у відділі з розслідування злочинів проти іноземців. Заочно закінчив Київську вищу школу МВС. Потім – одною строкою: «На протязі тривалого часу працював на оперативній роботі». Насправді ця фраза означає: «Завідував відділом у Державній податковій адміністрації».
На момент Помаранчевої революції Анатолій Даниленко перебував на пенсії. У 2005 році, коли він повернувся до ГУВД Києва, йому довелось пройти процедуру відновлення. На той момент він мав звання підполковника. Вскоре йому досрочно присвоїли звання полковника. Новоспечений міністр Юрій Луценко дуже полюбив нагороджувати міліціонерів та своїх цивільних колег-політиків бойовою зброєю. Ця його пристрасть стала поводом для парламентського розслідування. Анатолій Даниленко не втомлюється хвалитись: у нього кортик під номером «004».
За три минулих роки Даниленко зібрав майже всі міліцейські медальки й кортики, досяг позачергового звання полковника. Залишилось небагато: генеральські лампаси. Недавно Даниленко придбав другу посаду радника міністра. Юрій Луценко реорганізував свій апарат. Раніше у нього було 32 радники, нині – 50. Ця посада автоматично передбачає генеральський чин. Кажуть, Даниленко нині частіше сидить у своєму кабінеті радника на вулиці Богомольця, ніж у кабінеті заступника начальника міської міліції на Володимирській.
Даниленко зобов'язаний своїм адміністративним зльотом у пост-революційний період кільком людям. Його бізнес-партнером став Володимир Дейнега – генеральний директор «Арго-трейдинг ЛТД» та депутат Київської ради. Дуже впливова персона, яка сприяла восходженню Даниленка на міліцейський олімп. У певний час Даниленко отримував від Дейнеги 50 тисяч доларів на місяць. Другою фігурою, якій він повинен бути вдячний, є Геннадій Ільїн, колишній бригадир організованої злочинної групи Салохи, потім начальник охорони Петра Порошенка, а після революції – провідник ідей Петра Олексійовича в міліцейському відомстві на рівні столичного ГУВД.
Непосередньо призначення Даниленка пробивав Олександр Бондаренко – заступник міністра МВС Луценка першого скликання. Бондаренко помер два роки тому, а Даниленко залишається на посаді. Коли Бондаренко був живий, Даниленко та Ярема заявляли в вузькому колі: наш міністр – не Луценко, а Олександр Іванович Бондаренко. Даниленко був у особливому боргу перед Бондаренком. Саме він перетягнув Даниленка зі звичайної оперативної роботи в щойно створену податкову міліцію. Бондаренко служив заступником начальника Бюро з боротьби з економічною злочинністю, тож автоматично очолив податкову міліцію. З повертанням Бондаренка в МВС повернувся й його протеже. Йому відвели роль спостерігача за начальником столичної міліції Яремою. Спочатку Даниленко отримав посаду заступника з тилу та, що важливо, з кадрових питань. Без його згоди, тобто згоди Бондаренка та вищестоящого Порошенка, ніхто в столичний головк не приходив.
У травні цього року в очікуванні генеральського звання Даниленко виріс до першого заступника. Роботою себе він не утруджує. Давно вже в оточення Яреми введено «проміжну ланку» – Костянтин Морган, заступник, обов'язок якого – засвідчувати «сумнівні» рішення начальства. Так, зокрема, була продана золота земельця на Подолі – вулиці Григорія Сковороди, де розташовувалось місцеве ГАІ. Це було зроблено на користь комерційної структури протягом двох днів. Продали найкраще будівлю ГАІ у Києві. Про аферу дізнався Луценко, але той мовчки проглотив проделку ставленників Порошенка. А подільські ГАІшники й досі не мають власного приміщення.
Даниленко має налагоджену зв'язок з двома братами-шахраями з «Київреконструкції». Вони працюють за схемою укладення договорів на капітальне будівництво. Наступний етап – рішення «своїх» судів з подальшим кидком протилежної сторони.
Щодо теми ГАІ, то Даниленко тримає цю службу під тотальним контролем. На ключові – грошові посади він розставив своїх людей. Ті в свою чергу розгорнули корупційну мережу. Щотижня заступник начальника ГАІ Києва звітує перед Даниленком про «проведену» роботу та «заробленні» гроші. Під керівництвом Даниленка проводиться «страхова» афера. Нині під стінами районних ГАІ Києва можна помітити автомобілі Страхової компанії «Княжа». Кажуть, що до цього має відношення Джамал Алоян. Джерела в ГАІ не сумніваються, що афера закручена керівництвом міста. Інакше чому б керівникам районних підрозділів ставили щомісячний план у 15 тисяч гривень страхувань у «Княжу»?
Пристрасть до ГАІ у Даниленка давня. Основам бізнесу він навчався у великого корупціонера Олександра Миленіна, колишнього командира ГАІ всієї України. Знаючі люди стверджують, що саме при Миленіні був дан старт тотальній продажності служби ГАІ.
Даниленко – ставленник Петра Порошенка та «керівник» керівника столичної міліції Яреми. Ведений та ведучий близькі один до одного. Достатньо сказати, що вони шиються у одного портного, носять сорочки з особистими вензелями – особливий шик та недешевий каприз. Нині Даниленко та Ярема не втрачають зв'язку з патроном, але одночасно намагаються лавірувати в нестабільній політичній ситуації. Вони зближаються з впливовим начальником Управління держохорони Валеріївим Гелетеєм. Той до гробу життя зобов'язаний Даниленку-Яремі за закриття у 2006 році кримінальної справи, пов'язаної зі злочинним отриманням Гелетеєм квартири в центрі Києва на бульварі Шевченка.
Юрій Луценко міг би удружити полковнику Даниленку. Адже він – яскравий представник команди професіоналів міністра. Як найкращий з найкращих він навіть керував просуванням бренду Луценка та «Народної самооборони» на минулих виборах у парі з звільненим на цей час від служби заступником начальника ГАІ Києва Віктором Тертичним. Правда, результат виявився далеким від очікуваного: обіцяли 10%, отримали 2,4%. Але головне, що гроші з підлеглих на вибори зібрали й освоїли в повному обсязі.
У офіційній біографії Даниленка значиться, що він – доктор філософських наук. На офіційній сторінці ГУМВС Києва серед усіх керівників лише у Даниленка не вказано звання. Здається, ніби Анатолій Васильович соромиться своїх полковничих зірок. Але ми знаємо: просто він дуже хоче бути генералом. І неодмінно ним стане, якщо тільки в країні не змінитися влада.
Недавно матеріал «поздоровив» з отриманням звання генерал-майора міліції Анатолія Даниленка. Виявляється, не все було сказано про його коррупційні проделки. Генерал Даниленко, будучи ще полковником, брав участь у будівельній афері, внаслідок якої з країни уплило 140 мільйонів гривень, бюджет МВС втратив 75 мільйонів гривень, а звичайні міліціонери лишилися без значної кількості квартир. Найцікавіше, що в фірмі, з якою, за наполяганням «справжнього полковника», ГУМВС укладав невигідний для себе договір, працювала дружина Даниленка.
У квітні 2005 року начальником ГУ МВС України в Києві полковником міліції Яремою В.Г. за наполяганням його заступника Даниленка А.В. укладений договір № 1 з ТОВ «Авантар» про інвестування будівництва житлового будинку за адресою Київ, вулиця Перова, 10-12 для працівників ГУ МВС України в Києві. Договір був підписаний зі сторони ГУ МВС України в Києві за 20 днів до державної реєстрації ТОВ «Авантар». ТОВ «Авантар» зареєстровано Шевченківською райдержадміністрацією Києва 4 травня 2005 року. Підприємство засновано громадянином Республіки Казахстан Джаксибергеновим Анваром Жанатовичем, який не реєструвався в Україні. Директор підприємства Троценко Юрій Володимирович, термін реєстрації якого за адресою закінчився у 2001 році. Попередньою перевіркою ТОВ «Авантар» встановлено, що за даними звітності ДПІ підприємство фінансово-господарської діяльності не веде.
Згідно укладеного договору ГУ МВС України в Києві як замовник отримує право власності на 20 відсотків від загальної площі житлових та нежитлових приміщень, а інвестор ТОВ «Авантар» – 80 відсотків. Договір укладений без урахування інтересів ГУ МВС України в Києві, при цьому у вказаному договорі відсутні розрахунки та обґрунтованість визначених відсотків. Згідно рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року щодо передачі ГУ МВС України в Києві земельної ділянки у оренду площею 1,06 гектара, Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації повинно передати 5 відсотків загальної площі будинків та 2 відсотки житла. У зв'язку з чим частка ГУМВС зменшується та становить 13 відсотків. Додатково на замовника в особі ГУМВС України в Києві лягає навантаження по проведенню підготовчого етапу будівництва та сплата обов'язкового пайового внеску, який становить близько 16 мільйонів гривень.
Такі витрати не передбачені кошторисами Державного бюджету на утримання МВС України. У ході подальшої перевірки встановлено, що ТОВ «Авантар» зареєструвало випуск облігацій на суму 140 мільйонів гривень, що становить продажну вартість 100 відсотків житлових та нежитлових приміщень за інвестиційним проектом. У засобах масової інформації поширюються відомості про інвестування ТОВ «Авантар» найбільшим банком Казахської республіки «Туран Алем». Однак опитування голови представництва в Україні Банка «Туран Алем» встановило, що банк ніяких проектів по інвестуванню будівництв в Україні немає.
Суть аферу доходчиво пояснили колеги з сайту http://www.xponika.info/. За сценарієм зменшення квартирної квоти пішли міліцейські будівельники, коли підписували інвестиційний договір на забудову земельної ділянки на бульварі Перова 10-12. На місці колишнього пустиря МВС запланувало виставити комплекс «Акварель», який мав стати першою сучасною житловою висоткою в районі. Як випливає з проектних документів, інвестором будівництва виступила компанія ТОВ «Авантар». Комплекс мав розташуватись на ділянці землі площею 1,06 гектара й складатись з односекційного та трьохсекційного будинків. Всього в комплексі мало бути здано 503 квартири та 102 машиномісця підземного паркінгу. Почати будівництво «Авантар» планувала у червні 2006 року.
За інформацією Головного контрольного управління, Міністерство внутрішніх справ, занизивши свою частку на отримання квартир у цьому проекті з 50 відсотків до 20 відсотків, втратило 75 мільйонів гривень бюджетних асигнувань. Цікаво, що такий масштабний проект МВС довірило ТОВ «Авантар», якому рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» присвоїло довгострокового рейтингу uaCC, який означає високу ймовірність невиконання боргових зобов'язань. Компанія ЗАО «Метрика», яка володіє ТОВ «Авантар», на прилеглих до будівництва «хрущовках» розклеїла оголошення про початок позапланового ремонту. Далі було вказано, що ремонт проводитиметься за рахунок ЗАО «Метрика», яка здійснює інвестування будівництво житлового комплексу за адресою бульвар Перова 10-12. У подальшому жителів цих будинків планувалось переселити.
Само будівництво поки ще не розпочалось, хоча місце для котловану вже приготовлено. Разом зі схемою зменшення своїх квартирних апетитів в обмін на «живі» гроші, МВС часто самостійно визначало «цільове» призначення нецільових коштів.
Фірма ТОВ «Авантар» учреджена двома комерційними структурами – ТОВ «Метрика» та приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Амірар Лімітед» (Кіпр, Нікосія). У «Метрики» в засновниках дві сейшельські офшорки. Сама «Метрика» учредила кілька фірм, серед яких – ТОВ «Мебілайф», ТОВ «Авантар», ТОВ «Алькор Проект» та ТОВ «Євразія транзит груп консалтинг». Упомянута в схемі та довідці «КУА «СіПіДжі Ассетс Менеджмент», яка викупила облігації, учреджена офшорною фірмою та громадянином Канади Станіславом Поляковим. Ця фірма була засновником як у «Метриці», так і в «Євразія транзит груп консалтинг». Обидві компанії, що брали участь у схемі, прямо пов'язані узами власності з фірмою «Євразія транзит груп консалтинг».
Тепер увага: у цій фірмі на момент підписання договору ГУМВС з «Авантаром» працювала Даниленко Наталля Вальдемарівна, дружина нині вже генерала Анатолія Даниленка. Ці відомості повністю підтверджуються даними податкової адміністрації. У Даниленка такий характерний корупційний почерк – він пристраює родичів туди, де бере хабарі.
За даними матеріалу з сайту http://www.tema.in.ua/, Даниленко займався високоприбутковим бізнесом по «відмиванню» НДС, коли був начальником відділу ГНА. Йому також був близький бізнес у сфері нерухомості. На цій стежі він знайшов собі бізнес-партнера Володимира Дейнегу – генерального директора «Арго-трейдинг ЛТД» та депутата Київської ради. У певний час Даниленко отримував від Дейнеги 50 тисяч доларів на місяць.
А тепер – стоп! Не сміятись! Угадайте, де був працевлаштований син Анатолія Васильовича – Вячеслав, народжений 21 вересня 1985 року?! У СП «Арго-Трейдинг ЛТД». Знову ж таки, за даними податкової адміністрації.
Дім на Перова – не єдиний проект сім'ї генерала Даниленка на гроші української міліції. У той час, коли його дружина ще працювала в «Євразія транзит груп консалтинг», близька до неї фірма «Євробуд-Альянс», учреджена все тією ж «КУА «СіПіДжі Ассетс Менеджмент», отримала ще один жирний контракт. ГУ МВС України в Києві (читай – знову Ярема за наполяганням Даниленка) замовила їй нове приміщення Печерського райвідділу. Міліція мала займати 5 поверхів 18-поверхового торгового центру по вулиці Кутузова, 18/7, у Печерському районі, загальною площею 48,7 тисяч квадратних метрів з 5-рівневим підземним паркінгом на 275 машиномість. Правда, у членів градради викликала сумніви юридична частина питання, тобто можливість розташування офісів на території МВС. В іншому проект будівництва не зібрав особливо критичних зауважень.
І це не дивно: кому охота сваритись з міліцією?! Так що, панове-забудовники, перейміть корисний корупційний досвід. У той час, коли пробити проект на забудову Києва крайне складно, а землю під нього отримати – ще складніше, розумні люди «в'їжджають» у місто на плечах міліцейських генералів. Дорого, зате надійно.