Конфлікт між Порошенком та Наливайченком викликає безліч тлумачень. Одні вважають, що Наливайченко натрапив на певні корупційні «хвости» Порошенка у вигляді Артюхова та Даниленка. Інші припускають, що Валентин Олександрович завалив роботу та перебільшив власний піар, який Порошенко розглядає як загрозу своєму президентству. Не виключено, що обидві ці версії мають недоліки і істина знаходиться зовсім в іншому місці.
Першу версію озвучив заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. За його словами, президент України Петро Порошенко недоволен роботою СБУ за чотирма напрямками: боротьба з корупцією, запобігання контрабанді, розслідування резонансних злочинів, робота в зоні АТО на лінії зіткнення. «Президент чітко визначив позицію з цього питання. Минув рік. Він особисто і суспільство загалом недовольні боротьбою з корупцією. Це перша позиція. Друга позиція — боротьба з контрабандою, третя — резонансні злочини. Четвертий пункт — робота СБУ в зоні АТО на лінії зіткнення», — розповів Кононенко. За його словами, президент України Петро Порошенко подасть представлення про відставку голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка у середу, 17 червня, або в четвер, 18 червня.
Чотири пункти «претензій» досить цікаві. Щодо боротьби з корупцією у СБУ справді якось не склалося. Спецслужба повинна працювати тихо, але ефективно. У Наливайченка вийшло навпаки. Прості цифри щодо діяльності Головного управління «К», того самого, що повинно займатися боротьбою з корупцією та організованою злочинністю. З звіту прокуратури, у якому підсумовані всі досягнення правоохоронців і спецслужб у сфері боротьби з організованою злочинністю: «За 4 місяці 2015 року припинена діяльність 59 злочинних об'єднань у складі 248 осіб. Більшість (48, або 81,3%) справ цієї категорії розслідувано слідчими підрозділами МВС України. Органами безпеки (СБУ) та органами, які здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, розслідувано по 3 (5%) справ, органами прокуратури — 5 (8,5%) справ цієї категорії».
Тобто МВС, вже без розформованого УБОП, розслідувало 81 відсоток (48 справ), а все Головне управління «К» — лише ТРИ! Рівно стільки, скільки розслідувала податкова служба, яка взагалі не має права на проведення оперативно-розшукових заходів, у якої це побічний продукт діяльності. Виникає питання: чим займається Головне управління «К»? Якщо за цей рік за своїм прямим профілем видало лише 3 справи? Чим же вони займаються в робочий час? Саме тим. Прикриттям контрабанди, наїздами на бізнес. Словом — різними видами організованої злочинної діяльності. До речі, Наливайченко нікого з них не звільнив. Керівництво «К» виведено в розпорядження. Тобто півроку вони будуть отримувати повну зарплату, а це 1,5 зарплати такого ж офіцера з іншого підрозділу СБУ. А якщо ще на лікарняний вийти, та у відпустку — можна місяців 10 протягти. На мою думку, цю зграю бездільників потрібно було б розформувати так само як і УБОП. Злочинність цього б не помітила, а злочинів стало б менше.
Другий пункт — боротьба з контрабандою. На жаль, це правда. І знову претензії виникають до Головного управління «К». Замість боротьби — численні факти «прикриття» контрабанди. Включаючи й у зоні АТО. Про що прямо йдеться в четвертому пункті. Але ж на лінії зіткнення СБУ буквально щодня ловить пачками терористів, російських найманців, наводчиків, пособників та так далі. Або ж … дані перебільшені? Знову ж таки в угоду піару? Якщо це правда, то рано чи пізно обман розкриється і це позначиться на політичній кар'єрі Наливайченка.
Перші два пункти мають безпосереднє відношення до діяльності Юрія Артюхова. А третій уже стосується й Василя Грицака, якого Порошенко, нібито, планує призначити замість Наливайченка. Третій пункт незрозумілий. О яких саме резонансних злочинах йдеться? Про ті, що проходять за статтею «тероризм»? Типу одеських, харківських та інших вибухів? Це теж зона відповідальності Грицака. Отже, будучи послідовним, Порошенко варто було б подумати про кандидатуру Грицака. Тим більше що в СБУ багато хто пам'ятають про дивну роль Грицака під час Майдану. І можуть нагадати публічно.
У озвучених претензіях цікаво також те, хто є джерелом цієї інформації? Хто надав президентові звіт про реальний стан справ у спецслужбі? За нашою інформацією — це свідчення професійної роботи Адміністрації президента. І в цьому випадку наступним головою СБУ буде аж ніяк не Василь Грицак. У будь-якому разі, у разі відставки Наливайченка за вищеперерахованими пунктами, було б логічним також поставити в Раді питання про ліквідацію Головного управління «К» як механізму застарілого та перевродженого. Дивним буде також після такої відставки призначення Валентина Олександровича головою СВРУ або віцепрем'єром з євроінтеграції. Невже потрібно розвалити ще й зовнішню розвідку або євроінтеграцію?
Припинимо, існує й друга точка зору. Її озвучив відомий політолог Віктор Небоженко. «Політолог Небоженко: Порошенко прийшов у люту ярість, коли Наливайченко зняв з посад впливових генералів СБУ. Я думаю, що Наливайченко страждає від того, що він рівновіддалений від усіх олігархів. То, що його пов'язують з Фірташем, — це відповідна реакція оточення президента. Голова СБУ щепітильний у цьому питанні і розуміє, що у разі зближення з кимось із крупних бізнесменів він перестане мати право бути головою СБУ», — вважає Небоженко. «Цей конфлікт знаходиться в площині взаємовідносин президента й голови спецслужби. Після того як Наливайченко зняв з посад впливових генералів СБУ, президент прийшов у люту ярість, тому що після року вдалого президентського життя йому почало здаватися, що термін склався і залишається лише отримувати дивіденди», — зазначив він.
На думку Віктора Небоженка, у Петра Порошенка в парламенті недостатньо голосів для підтримки рішення про відставку Наливайченка. «Його не відправлять у відставку, тому що для цього потрібне рішення Верховної Ради. Через те, що він рівновіддалений від усіх олігархів, вони не можуть його зняти. Треба віддати йому належне, що ще рік тому він поставив себе подалі від Фірташа, Льовочкіна, Тигипка чи Пінчука. Кожен з олігархів хоче мати свою людину на цій посаді. Як і президент-олігарх теж хоче призначити свою людину. У цьому разі людина президента — нинішній перший заступник Наливайченка Василь Грицак», — заявив Небоженко. «Але повторюся: для цього потрібне рішення Верховної Ради, а парламент не має власної кандидатури на цю посаду, а значить, Наливайченко залишається на своєму місці. Тому він так спокійно й реагує на натяки преси та Адміністрації президента про його можливу відставку. Необхідної більшості в Раді для прийняття такого рішення у президента немає. Інша справа, що, можливо, сам Наливайченко хоче хлопнути дверима — це набагато гірше. Коли начальник спецслужби йде сам у відставку, то, як правило, це може закінчитися дуже великою політичною кризою для країни», — зазначив політолог.
Не знаємо, яких саме генералів «зняв» Наливайченко. Наскільки нам відомо — ніяких. Артюхова — не може, а генералів з Головного управління «К», як ми вже згадували, не зняли, а в гіршому разі відсторонили на час або відправили в розпорядження. Щодо рівновіддаленості від олігархів …, на жаль, Діда Мороза насправді немає. До Майдану Наливайченко благополучно працював у Юрія Бойка, нині, за свідченням нардепа Лещенка, активно відстоює інтереси Фірташа. До речі, не вперше. При першому своєму приході на посаду голови СБУ Наливайченко теж був зайнятий переважно поверненням громадянину Фірташу нібито вкраденого в нього газу. І повернув. А його милий заступник Валерій Хорошковський уже тоді докладав титанічних зусиль для посадження в тюрму Тимошенко.
Ось що пише з цього приводу депутат Сергій Лещенко: Валентин Наливайченко протягом тривалого часу вміло шив у дурні оточуючих. Приємна зовнішність, гарні манери та знання іноземних мов відволікали увагу від головного факту — того, що він у політиці є висуванцем клану Фірташа-Льовочкіна.
Багато хто забув усі деталі його кадрового зростання, але тепер час згадати — наприклад, саме Наливайченко у 2009 році взяв до себе першим заступником голови СБУ Валерія Хорошковського — на той час бізнес-партнера клану Фірташа-Льовочкіна на телеканалі Інтер. Так само забули, як у березні 2009 року слідче управління СБУ порушило кримінальну справу про 11 мільярдів кубометрів газу Фірташа. Того самого газу, який Фірташ за часів Януковича-президента та Хорошковського в СБУ благополучно собі повернув — навіть з відсотками. Багато хто не пам'ятає, що ця кримінальна справа зразка 2009 року дозволяла Януковичу відбивати наскоки на нього західних лідерів про те, що Тимошенко він посадив з політичних міркувань. «Та ви що, — розводив руками Янукович. — Цю справу порушили, ще коли я не був президентом». І був у чомусь правий.
Після обрання Януковича Наливайченко почав шукати себе в політиці — та утворив альянс разом з керівником УкрСпецЕкспорту часів Ющенка та кумом Юлії Льовочкіної Сергієм Бондарчуком. Спочатку «тандем» намагався покерувати партією «Наша Україна», а потім пішов у вільне плавання. Закінчилося тим, що Наливайченко за квотою РУЕ потрапив у список УДАРу на виборах 2012 року, після чого в 2014 за квотою Кличка очолив СБУ. А ось тодішній партнер Наливайченка Бондарчук нікуди не потрапив. Точніше, він потрапив на сайт Інтерполу — і зараз оголошений у міжнародний розшук.
Працюючи в СБУ, Наливайченко взяв на посаду речника Маркіяна Лубківського — ще одну особу з орбіти РосУкрЕнергівського лобі. Так, Лубківський хоч і є кумом Клюєва, але в останні роки президентства Януковича очолював наглядову раду компанії «Укрреставрація», яку через кіпрський офшор контролювали Льовочкін та завгосп Януковича Кравець. Ця компанія відома тим, що є власником «Гостиного двору», спроби перебудувати який закінчувалися скандалом та побиттям активістів.
Так що, на жаль, Діда Мороза не існує. До речі, якщо Наливайченко всерйоз воює з корупціонерами в ГПУ типу Даниленка, то незрозуміло, чому першим ділом не був відсторонений заступник голови СБУ Яловенко, відповідальний у тому числі за «зовнішку» та «прослушку». Це — дуже близький друг Даниленка, і теж «орел Яреми». Наскільки серйозною може бути версія про те, що Наливайченко стає реальним проходним кандидатом у президенти України? І не обов'язково на чергових виборах. Цілком можливо. Питання лише в тому, хто буде оплачувати цю президентську кампанію, а зовсім не в передвиборчих гаслах кандидата.