Претендент на посаду голови Міністерства охорони здоров'я Віктор Рибчук має стосунок до так званої фармацевтичної мафії в Україні. Про це заявив екс-міністр охорони здоров'я, народний депутат Олег Мусій, пишет РБК-Україна. За словами Мусія, він не голосуватиме за людину, яка пов'язана з фармацевтичною мафією, оскільки його призначення призведе до стагнації та консервування корупційної системи в закупівлях ліків, що негативно вплине на звичайного українця. «Він (Віктор Рибчук, — ред.) має стосунок до так званої фармацевтичної мафії. Він має стосунок до керівництва заводу «Фарм-стандарт». Крім того, він має корпоративні права на заводі «Індар», і він був у свій час заступником міністра охорони здоров'я, який курував фармацевтичну галузь. У той час було дуже багато претензій щодо прозорості державних закупівель. Тому я вважаю, що це не зовсім правильне рішення пропонувати його на посаду міністра охорони здоров'я. Це по суті консерватор скорупцьованих старих схем, ще за часів Кучми складених, у тому числі й щодо закупівлі ліків.
Я вважаю це неправильним. І я голосувати за нього точно не буду. У разі його призначення нічого хорошого не буде, я глибоко в цьому переконаний», — пояснив він. Мусій сказав, що буде піднімати це питання на засіданні профільного комітету ВР. «Я завжди докладав зусиль у боротьбі з такою фармацевтичною мафією в Україні. І докладу всі зусилля в майбутньому для того, щоб подолати їх в Україні. Це питання я буду піднімати на Комітеті, в сесійній залі Верховної Ради. І звичайно я докладу всі зусилля, щоб подібного призначення в Міністерстві охорони здоров'я не було», — резюмував він.
Череда кадрових призначень у уряді протягом останніх місяців привчила громадян нічому не дивуватися. Особливо після того, як міністром юстиції виявився чоловік без вищої юридичної освіти. Хоча логіку президента, який затвердив це призначення, зрозуміти можна: він враховував не лише той факт, що Роман Зварич набув великого досвіду юридичної діяльності, працюючи в парламенті, але й те, що міністр — насамперед — посада політична. Так би мовити, «замполіт», який спирається на команду професіоналів, на яких, зрештою, лягає основна робота з управління галуззю.
У зв'язку з цим поява в Міністерстві охорони здоров'я Віктора Рибчука, який зайняв посаду заступника міністра і, по суті, керівника фармацевтичної галузі країни, здивувала багатьох. З точки зору корупції, він дійсно чистий перед законом, оскільки ніколи не був чиновником, а, навпаки, довгий час очолював і був засновником близько десятка комерційних підприємств. Однак з освітою, як кажуть, не склалося. Вірніше, вона є, і навіть вища, але… історична. За спеціальністю Рибчук працював зовсім недовго, ймовірно, швидко зрозумівши, що одним минулим не прогодуватися. Шлях у бізнес розпочався з директора інститутської кінотеки та успішної кар'єри в комсомолі — до 1989 року вже був секретарем ЛКСМ України. Працюючи на таких досить малодохідних місцях, Віктор Олександрович якимось чином зібрав 62 тис. гривень і заснував свою першу комерційну фірму.
Звичайно, можна припустити, що необхідний для керівництва фармгалуззю досвід він набув у бізнесі — деякі його підприємства займаються безпосередньо хіміко-фармацевтичною діяльністю, тобто випуском ліків. Як, наприклад, ТОВ «Фарма Старт», яке займається виробництвом вітчизняних генериків (аналогів оригінальних ліків) проти СНІДу. До речі, для заснування цієї фірми Рибчуку довелося вкласти вже 22,5 млн грн., заробленої, за всією видимістю, на чесній торгівлі безалкогольними напоями (основний вид діяльності першої фірми). Злі язики поговорюють, що саме через свою особисту зацікавленість у налагодженні масового виробництва та продажу цих препаратів, пана заступника міністра можна бачити на всіх присвячених темі ВІЛ міжнародних заходах, у тому числі й там, де його ніхто й не очікував зустріти. Або ж дочірня фірма крупного вітчизняного гіганта з випуску інсулінів заводу «Індар», засновником якої також є пан Рибчук. Щодо цієї фірми (з зрозумілих причин не будемо давати її назву) прокуратура Київської області нещодавно порушила кримінальну справу за статтею 201, ч. 1, Кримінального кодексу України. Йдеться про контрабанду незареєстрованих у країні субстанцій для випуску інсулінів.
Віктор Рибчук є співвласником патенту на випуск інсуліну пролонгованої дії разом з колишнім головою Фармкомітету Олександром Стефановим, навколо якого в минулому році розгорівся скандал у зв'язку з допуском на ринок ліків, які не пройшли всієї необхідної перевірки. Через це, власне, академік і втратив високу посаду. Так що можна зробити припущення, що заведена кримінальна справа — лише вершина айсберга. До того ж невідомо, вийшов чи пан Рибчук зі складу засновників або порушує закон, поєднуючи роботу в комерційній структурі та органі влади.
Виступаючи на одній з перших прес-конференцій, Віктор Рибчук заявив, що у своїй роботі керуватиметься виключно інтересами держави та громадян, а не лобіюватиме інтереси своїх колег по бізнесу. Можливо, це дійсно так. Однак ось цікавий факт. Чи не першою обіцянкою прем'єра Юлії Тимошенко було зниження цін на ліки. Буквально через пару днів Віктор Рибчук, виступаючи перед журналістами, заявив зовсім протилежне: мовляв, унаслідок останніх дій уряду спиртовмісні препарати (розумій — і всі інші!) ще більше подорожчають. Це при тому, що, говорячи про здешевлення ліків в аптеках, прем'єр керувалася не бажанням «набрати очки» у пенсіонерів, а реальними розрахунками.
На самому ділі, стверджує завідувачка кафедри організації та економіки фармації Харківського національного фармацевтичного університету, професор Алла Немченко, в Україні є всі необхідні механізми для того, щоб уже в найближчий час знизити ціни на ліки. Правда, не на всі групи, а, скажімо, на життєво важливі. На Заході це роблять за рахунок чіткого обґрунтування оптової ціни. Спеціальна комісія перевіряє, за якою ціною підприємство закупило все необхідне для виробництва препарату, аналізує рівень рентабельності й дає висновок. Після цього в державному реєстрі фіксується оптова ціна виробника, за якою ліки й поступають в аптеки та лікарні. У нас же сьогодні регулюються лише роздрібні ціни на ліки в аптеках. А це практично нічого не дає простому споживачу. Справа в тому, що, оскільки оптова ціна ніде не фіксується, то в багатьох випадках вона залежить від особистих стосунків директорів заводу та аптеки: одному «скидають» менше, а іншому — більше.
Причому той, у кого скидка більша, може зробити більшу надбавку на препарат і продати його в результаті дорожче. Тому ще кілька років тому уряд постановив запровадити державну реєстрацію оптових цін. Але оскільки це нововведення абсолютно не влаштовує фармвиробників, і враховуючи також високий рівень корупції в органах держуправління, постанову поклали «під сукно» — до кращих часів. Як не дивно, після перемоги «помаранчевої революції» вони не настали: новий заступник міністра також не побажав дати справі хід. Більше того, в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» він заявив, що в Україні немає механізму регулювання та зниження цін на ліки. З точки зору людини, яка піклується про благо держави, пояснити таку позицію складно. А ось якщо уявити, що Віктор Рибчук у владі активно лобіює інтереси фармвиробників, то все стає на свої місця.
Більше того, поговорюють, що він активно просуває свою кандидатуру ще на два посади: голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення й керівника Фармацевтичного центру. Тобто в руках однієї людини можуть опинитися всі важелі контролю галуззю: реєстрація ліків, перевірка їхньої якості й навіть власне виробництво. У такій ситуації лише дуже чесна людина зможе утримуватися від того, щоб не використовувати службове становище заради своєї користі. Адже він зможе сам виробити препарат, сам перевірити його якість, сам же зареєструвати й дати «зелене світло» на ринок України. Добре, якщо, бажаючи заробити, така людина не забуватиме про совість і пам'ятатиме, що неякісне ліки здатні вбити не одну людину.
На початку травня Віктор Ющенко доручив створити спеціальну комісію, яка повинна буде вивчити скарги громадян щодо непрофесійного та політичного підходу при призначенні на керівні посади країни. Вважатиме ли вона людину з освітою історика й такою, що має найбільш безпосередні інтереси в діяльності близько десятка комерційних підприємств, здатною займати такий відповідальний пост у державі?