Вважаю, що цю фразу в Україні згадують та повторюють більшість людей, які брали участь у помаранчевій революції 2004 року та революції гідності 2014 року. І на те є дуже багато причин. Факти — вперта річ. Мова піде про Службу безпеки України, про ту установу, де, мабуть, 30% особового складу становлять прихильники політики Путіна та «братньої» Російської Федерації. А точніше, про Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, а ще точніше, про деяких його керівників.
У 2009 році Указом Президента України внесено зміни до структури СБУ, якими ліквідовано Науково-технічне управління як недоцільний підрозділ, яким з кінця 2006 року керував Євдоченко Леонід Олександрович.
До свого призначення Євдоченко Л.О. був непримітним військовослужбовцем якоїсь лабораторії в Департаменті спеціального зв'язку та технічного захисту інформації СБУ, але мав батька — Євдоченка Олександра Леонідовича, керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України. Після відокремлення ДСЗТЗІ від СБУ він був призначений на посаду начальника технічного управління Центрального управління СБУ, не маючи ніякого уявлення про напрямок та специфіку діяльності управління.
Це була полковнича посада. Управління мало зникнути, і разом з ним мав зникнути його недалекий керівник, який довів управління до ліквідації. Але цього не сталося. У той же час «розширюється» Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, а посада директора Інституту стала «генерал-майорською». Після довгих закулісних домовленостей виконуючим обов'язки Голови СБУ Наливайченком, з рекомендації Євдоченка О.Л., директором інституту спецтехніки та судових експертиз призначається Євдоченко Леонід Олександрович.
Ось він — шлях до генерала! Але іронія долі: батько «злітає» з посади керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України, і у 2010 році до влади приходить Янукович, що значно зменшує вплив на посадових осіб авторитету екс-керівника Головної служби кадрової політики Секретаріату Президента України. Час йшов. «Генерала» ніяк не присвоювали. Діяльність та авторитет Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз падали. Керівництво СБУ постійно було незадоволено професійною діяльністю «недалекого» директора. У 2012 році, після багатьох перевірок, Євдоченко Л.О. був знятий з посади, а потім звільнений з військової служби. На його місце був призначений професійний військовослужбовець з великим досвідом у технічній та оперативній діяльності, з технічною, економічною та юридичною освітою. Це була знахідка для колись дуже поважної установи СБУ.
Але, на жаль, 2013 рік став черговим роком заміщення всіх посад у державі на «професіоналів» з Донбасу. Не оминула таку участь і посада директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України. Його очолив начальник сектору з Донецького регіонального управління СБУ — людина, може й добра, але зовсім не обізнана в роботі такого рівня такої установи.
У 2014 році перемогла революція гідності. Український народ вимагав покінчити з протекціонізмом, корупцією, квотністю при призначенні на посади. Люди вимагали професійності, незаангажованості, нових облич в органах державної влади, тим паче в силових структурах. Але що виходить? З призначенням на посаду виконуючого обов'язки Голови СБУ Наливайченка повертається до Служби якийсь «непотріб», у якого є «поважні» батьки. І у травні цього року на посаду директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України призначають «воскреслого» Євдоченка Л.О., цивільну особу — офіцера запасу. Особовий склад Інституту «в шоці» — такого навіть у дурному сні не могло приснитися. За що їм така кара? На 90 відсотків впевнений, що пан Євдоченко Л.О. знову відновиться на службі і буде чекати свого «генерала».