Прокуратура Київської області вимагала хабара розміром понад 3 млн грн у підприємця, який займається видобутком піску. Про це на своїй сторінці у Facebook написав заступник генерального прокурора Давид Сакварелідзе, під керівництвом якого були затримані підозрювані працівники Київської прокуратури та ГПУ. «Ми отримали інформацію від підприємця, який займається видобутком піску, про вимагання з боку працівників прокуратури Київської області, дії яких, по суті, призвели до зупинення його бізнесу. Він відмовився йти на незаконну угоду і, довіривши нам, передав деталі справи», — повідомив він. За словами Сакварелідзе, перевірка виявила, що «київські прокурори діяли не самостійно, а під керівництвом «великого начальника» зі стін Генеральної прокуратури, який вважав себе недоторканним».
Заступник генерального прокурора додав, що буде вимагати для затриманих найвищої міри запобігання. За його словами, їм загрожує «безальтернативне позбавлення волі від 8 до 12 років з позбавленням права займати посаду, спеціальною конфіскацією та конфіскацією майна». Як відомо, у неділю Генеральна прокуратура та СБУ затримали заступника голови слідчого управління Генеральної прокуратури Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця за підозрою в отриманні крупного хабара. Під час обшуку у них були знайдені величезні суми грошей, незареєстрована зброя та діаманти.
Шокін призначив собі заступником Володимира Гузиря. Нові люди приходять у ГПУ. Вже, мабуть, одиниці пам'ятають, що саме Гузир був обвинувачем на першому політичному процесі в Україні — у справі проти Бориса Фельдмана та банку «Славянський». Справі, замовленій Кучмою та Азаровим з метою знищення політичного противника — Юлії Тимошенко. На процесі пан Гузир поводив себе як остання негідник і невіглас.
Гузир заявив: «Я хочу звернути Вашу увагу на те, що заклики та погрози підсудимого Фельдмана і адвоката Федура звернутися до Європейського суду в порядній суспільстві образливі і взагалі недоречні». Під час засідання адвокат Бориса Фельдмана Андрій Федур закликав суд взяти до уваги міжнародні конвенції та пакти про права людини, які, на його думку, були грубо порушені прокуратурою та податковою інспекцією у справі Фельдмана. На це справедливе вимагання прокурор Валентина Нудько емоційно заявила: «Вам тут голову міжнародними конвенціями не морочте. Ми будемо тут керуватися кримінально-процесуальним кодексом України». Озадачений адвокат спробував посилатися на Міжнародний суд, але тут же натрапив на гнівну реплику прокурора Володимира Гузиря. Останній вимагав, щоб «Його Честь», тобто суддя Станіслав Лубяной, визнав посилання адвоката на міжнародний суд загрозою на адресу Луганського суду. Суддя, не вагаючись, став на сторону прокурорів. Посилання на міжнародне право були оголошені демагогією та абстракцією, які не мають до України жодного стосунку.
У справі проти Тимошенко прокурор Володимир Гузир заявив, що Печерський районний суд Києва, який скасував рішення про взяття Тимошенко під варту, діяв недостатньо сумлінно. За словами прокурора, Печерський райсуд «однобічно і неповно» дослідив докази впливу Юлії Володимирівни на хід слідства та підготовки до того, щоб покинути межі України та уникнути покарання. Гузир звинуватив саму Юлію Володимирівну. За його словами, починаючи з 13 січня, Тимошенко не давала жодних показань Генеральній прокуратурі, що, на глибоке переконання прокурора, безумовно свідчить про ставлення обвинуваченої до слідства, хоча й не є порушенням законодавства. І суд, за словами прокурора, просто був зобов'язаний врахувати цю обставину. Крім того, Гузир звинуватив ЮВТ у тиску на слідство. За його словами, доказом цього можуть служити цілий ряд публікацій у ЗМІ. На це адвокат Віктор Швець заявив, що ці публікації, у яких йдеться про політичну мотивацію кримінальної справи проти Юлії Володимирівни, є не тиском на слідство, а лише засобом захисту.
У 2001 році представник Генеральної прокуратури Володимир Гузир, обґрунтовуючи законність санкції про арешт, підписаної заступником генерального прокурора Миколою Обіходом, зокрема відзначив, що слідчий, який видав санкцію про арешт, «врахував усі обставини». «Слідчий вважає, що зібрано достатньо підстав для пред'явлення обвинувачення і тому дав санкцію на арешт», — підкреслив представник прокуратури. Гузир також повідомив, що при даванні санкції на арешт враховувалася, крім того, інформація, отримана в ході слідства оперативним шляхом, про те, що Ю. Тимошенко може спробувати сховатися за межами України. Інший представник Генеральної прокуратури Олег Брунь підтвердив ці слова, сказавши, що «нею (Ю. Тимошенко) опрацьовувалося кілька варіантів виїзду з України, про що є довідка відповідних служб». Водночас, за словами О. Бруня, слідством досі не встановлено, де знаходяться три закордонні паспорти, «у яких проставлені візи на виїзд». Гузир також стверджує, що міра запобігання у вигляді арешту була обрана тому, що Ю. Тимошенко вчинила «особливо тяжкі злочини», а також «для забезпечення встановлення істини у справі».
Брунь відзначив, що Ю. Тимошенко не могла бути відпущена під заставу, оскільки слідство «не встановило шкоду, яка була завдана вчиненим нею злочином». Ще однією підставою для зміни міри запобігання з підписки про невиїзд на взяття під арешт, за його словами, є «розширення обсягу обвинувачення».
Ще один політичний «мутняк» від Гузиря — це справа про вбивство Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана. Виступаючи з завершальною промовою, представник обвинувачення від Генеральної прокуратури України Володимир Гузир заявив, що вина підсудимих за кожним з епізодів повністю доведена. Виходячи з цього, обвинувач вимагав для одного з восьми підсудимих 15 років, а для решти — довічне ув'язнення.
Ключовою фігурою гучного процесу, хоча й заочної, залишається колишній прем'єр-міністр України Павло Лазаренко, який, на думку слідства, був замовником найбільш резонансних вбивств, вчинених луганськодонецькою бандою. «Це підтверджують показання свідків і конкретні факти, зокрема перерахування на рахунки організаторів злочину крупних сум, а також приватизація одного з дніпропетровських підприємств на їхню користь», — говорить Володимир Гузир. «Суд розцінив ці дії як плату з боку Лазаренка за виконання «замовлень». Можна вважати, що рішення суду є одним з етапів визнання Лазаренка винним у вбивстві Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана». Як відомо, пізніше ці вбивства вже намагалися повісити на Юлію Тимошенко. Не без допомоги все того ж Гузиря.
І ось цього динозавра, цю продажну рептилію, давно звільнену з прокуратури на пенсію, Шокін витягує з нафталину і робить своїм заступником. Який, увага!, буде наглядати за діяльністю СБУ, податкової та міліції. А гіршої твари не можна було знайти? Викопайте ще Потебенька, Обіхода. Я розумію, що беззасадничий підлець на кшталт Гузиря зручний тепер, оскільки не буде морочитися законністю і виконає те, що скажуть зверху. Але ж це рано чи пізно вилізе назовні.
Після звільнення з прокуратури Гузир встиг попрацювати адвокатом, що, без сумніву, допоможе йому легалізувати «чесно заробленого» на прокурорській службі. Справи, природно, також були дуже мутними. Наприклад захист деякого Зоріна з обойми Ігора Калетника. У 2011 році спецслужба провела серію арештів працівників ГТСУ, найбільш резонансним серед яких став арешт 28 квітня начальника відділу митного оформлення Київської регіональної митниці Володимира Зоріна. Начальник відділу — високопоставлена фігура, номенклатура голови Держмитниці, і його затримання — безсумнівний удар по керівництву відомства. Зорін широко відомий у митних колах — його мати очолює крупну брокерську фірму, володіє крупними митними складами і підтримує з Калетником міцні ділові стосунки. Адвокатами Зоріна стали Володимир Гузир, який всього два місяці тому був першим заступником начальника головного управління нагляду за організацією оперативно-розшукової діяльності та дізнання Генеральної прокуратури.
В загалі, гідного заступника вибрав собі Шокін. Можна уявити, як вони будуть «працювати».
У цій історії багато трагічних, а часом водевільних подробиць. Продажний прокурор, спритний «альфонс», золоті годинники вартістю 15 тисяч доларів, поїдання речових доказів і навіть спроба самогубства. Але почалося все зі скарги про злочин, яку потерпілий громадянин Сергій Полуботко відправив на адресу генерального прокурора Святослава Піскуна. Скарга починається так: «Прошу притягнути до кримінальної відповідальності за отримання хабара розміром 20 тисяч доларів США, приховування злочину та зловживання службовим становищем прокурора Дніпровського району міста Києва Гузиря Володимира Павловича».
Прокурор Дніпровського району Києва Гузир Володимир Павлович прославився активною роллю у розслідуванні справи Юлії Тимошенко, у озвучуванні досить сумнівної справи про нібито знайдених вбивць Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня. Однак у анали вітчизняного юридичного беззаконня пан Гузир увійде як представник генеральної прокуратури у справі Бориса Фельдмана та банку «Славянський». Саме під час судових засідань у цій справі прокурор Гузир вимовив епохальну для українського правосуддя фразу про те, що «посилатися на Європейський суд», як це роблять захисники у своїх клопотаннях, «не прийнято в порядній суспільстві». Тоді ж, під час засідання, прокурор Гузир вимагав від судді позбавити адвокатів Фельдмана Агеєва та Федура можливості прочитати скаргу під час засідання, що не можна розцінювати інакше, як тиск на суд. Але то справи давно минулих днів, за які прокурору Гузирю, звичайно, доведеться відповідати, і, сподіваємося, ще в цьому житті.
Полуботко Сергій Андрійович — киянин, пенсіонер, батько дівчини на ім'я Люба. Одного разу Люба познайомилася в Києві з молодою людиною, яка представилася як «Стас». Парень був видний, з навороченою іномаркою, квартирою в Пасажі, у дорогому костюмі, з двома мобільниками та бездоганними манерами. Представився бізнесменом, сином мільйонера, який проживає в Парижі. Під час розмов з Любою періодично телефонував нібито в Париж і говорив про якісь крупні фінансові справи. Однак дівчину вразило зовсім не це, а його чесні, відкриті очі та поетична натура. Буквально при другій зустрічі «Стас» признався, що Любу шалено любить і хоче на ній одружитися. Дівчина зрозуміла, що це та сама любов, той самий «принц», якого вона чекала все своє недовге життя.
Роман протікав бурхливо і романтично, ніщо не омрачало прекрасного майбутнього молодої і гарної пари. Але одного разу «Стас» прийшов до Люби в крайньому пригніченому, прямо-таки розбитому стані. Після довгих розпитань дівчині вдалося з'ясувати, що на її коханого «наїхала» податкова. Терміново потрібна чимала сума грошей, а всі гроші «Стаса» як назло пущені в обіг. І тут «Стас» запинаючись від сорому запитав, чи не могла б Люба позичити йому буквально на пару днів тисяч десять доларів.
У Люби була всього тисяча, яку їй подарували колись батьки. І вона, природно, без вагань вирішила цю тисячу своєму коханому віддати. Тут слід зазначити, що в домі у пана Полуботка знаходиться надійний сейф. Там він за проханням друзів зберігав у цей час гроші, отримані ними від продажу квартири. І ось Люба підійшла разом зі Стасом до сейфа, щоб дістати свої гроші. У сейфі крім конверта з грошима Люби виявився пакет з грошима, які належали друзям Полуботка. І тут «Стас» повів себе неординарно.
Він сам витягнув з сейфа обидва пакети і сказав Любі: «Ти ж мені довіряєш? Ми ж любимо один одного?» Ну що могла відповісти 17-річна дівчинка на такі слова? Вона лише попросила «Стаса» якомога скоріше повернути ці гроші, щоб батьки нічого не помітили. Так і домовилися. Як ви самі розумієте, більше «Стас» ніколи Любі не телефонував і на очі не з'являвся. З дівчинкою сталася найтяжча депресія, яка закінчилася спробою самогубства. На щастя, невдалою. Дівчинку з перерізаними венами батьки витягли з ванни в останній момент. І подали заяву в міліцію.
У київській міліції до цього моменту накопилося вже шість подібних заяв, з яких випливало, що в місті діє материй «альфонс» — злочинець, який використовує почуття жінок для вилучення грошей. Почалися пошуки «Стаса». «Альфонс» виявився дійсно материм, не залишаючи жертвам буквально жодних зацепок. Однак після півроку пошуків шлюбний аферист все-таки був спійманий. Ним виявився 27-річний уродженець Іркутської області Олександр Федосєєв. Він був впізнаний усіма своїми жертвами та свідками, однак з ідентифікацією самої особи виникли деякі складності.
Паспорта у «альфонса» не виявилося, однак результати дактилоскопічної експертизи показали, що «Стас» уже неодноразово мав проблеми з правосуддям, як українським, так і російським. Точніше, проблеми завжди виникали у людей, які довірилися пану Федосєєву. Так, наприклад, одеситка Буйнова, повіривши обіцянкам Федосєєва одружитися з нею і перевезти в Київ, продала за 30 тисяч доларів свою квартиру в Одесі. Природно, що свого «коханого» з тих пір вона ніколи більше не бачила. Всього під судом 27-річний альфонс перебував шість разів. Завжди за звинуваченням у шахрайстві. Однак терміни завжди були якісь смішні або ж аферист швидко виходив на волю за амністією. Що, до речі, наводить на припущення про те, що пан Федосєєв має деякий «ключ» до сердець як вітчизняних, так і російських правоохоронців. І не лише «ключ», але й чимало наглості. Так в Одесі, виходячи з залу суду, Федосєєв переможно вигукнув: «Я всіх вас куплю!» І вийшов за амністією на волю.
27 березня минулого року проти Федосєєва Дніпровським РУГУ МВС Києва було розпочато кримінальну справу за статтею 190 ч.4 (шахрайство, вчинене у особливо великих розмірах). Здавалося б, все ясно. Сума шкоди, завданої «альфонсом» своїм жертвам, досягає майже 100 тисяч доларів. Злочинець впізнаний, потерпілі та свідки дають показання. І ось тут починаються прокурорські «незрозумілості». Прокурор Гузир чомусь не дає санкцію на обшук квартири, в якій проживав Федосєєв, і дозволяє його лише після скарги потерпілого. До того часу друзі злочинця вивозять з цієї квартири всі речі Федосєєва, нажиті неправедним шляхом, і можливо, речові докази. Дивна поведінка прокурора, яка наводить на всякі нехороші думки. Подальші дії прокурора Гузиря лише посилюють підозри в його симпатіях до матерого «альфонса».
У кримінальній справі Федосєєва крім злочину щодо Полуботка знаходилися також матеріали про інший злочин, також шахрайство — щодо громадянки Кузьменко, які завдали їй збитків розміром 10 тисяч доларів. Однак прокурор Гузир кримінальну справу за цими матеріалами не розпочинає. Апофеозом прокурорської дружелюбності стає постанова про зміну міри запобігання та звільнення з-під варти, яку Гузир підписує 14 вересня 2002 року.
Підставою для постанови прокурор вважав закінчення терміну тримання під вартою і те, що «слідством не встановлена особа обвинуваченого». І це при тому, що вже були відомі дані дактилоскопічної експертизи, відома судова історія Федосєєва і те, що до нього на той момент навіть приїжджали батьки. Тим не менше, прокурор Гузир випускає підслідного на підписку про невиїзд! При тому, що у Федосєєва немає ні паспорта, ні постійного місця проживання. Зате є схильність до швидкої зміни місць і до безслідного зникнення. Незважаючи на це, прокурор Гузир 16 вересня випускає Федосєєва, при наявності доказів його вини у особливо тяжкому злочині. Крайньо дивна «гуманність», особливо з боку прокурора, який виявив чимало жорсткості характеру у справах Тимошенко та Фельдмана. Слід також зазначити, що прокурор Гузир настільки глибоко проникся долею залетілого «альфонса», що особисто телефонував начальнику СІЗО, щоб дізнатися, чому Федосєєва досі не випустили.
Потерпілі, дізнавшись про таку дивну поведінку прокурора, звернулися зі скаргою про вчинення Федосєєвим злочинів до Печерського РУГУ МВС. Було розпочато ще одну кримінальну справу, і відразу після виходу з СІЗО Федосєєв був затриманий працівниками райуправління. Затриманий буквально з боєм, оскільки на захист альфонса встали його друзі на чолі з паном Волкодубом. І все-таки його затримали. Під час слідства, проведеного працівниками Печерського райуправління, з'ясувалося, що Федосєєв вчинив у Києві ще чотири аналогічні злочини, підвищивши таким чином суму завданої громадянам шкоди до 117 тисяч доларів. Також з'ясувалося, що пан Федосєєв вилучав гроші у своїх жертв не лише ласкою та добрим словом, але іноді й фізичним насильством та загрозою вбивства. А прокуратура продовжувала активно брати участь у долі альфонса. Через кілька днів після повторного затримання Федосєєва одного з оперів, які його затримували, викликали в прокуратуру Печерського району і вимагали Федосєєва випустити. Таке ось однодумство в прокуратурі Дніпровського та Печерського районів.
Тим часом, під час слідства виникла необхідність провести обшук у співучасника Федосєєва, того самого пана Волкодуба, який активно намагався відбити «альфонса» у працівників міліції. Обшук дав надзвичайно цікаві результати. Були вилучені плани по звільненню Федосєєва, записи про тарифи на «закриття» справ. Найцікавішою виявилася папір, на якій серед іншого було написано: «Гузирю – 20 тисяч $». На жаль, оперативники встигли лише прочитати текст, як раптом Волкодуб вихопив папір з рук оперативника і… з'їв її. Тим не менше, з текстом встигли ознайомитися кілька оперативників, вони повідомили про дивну знахідку своєму керівництву. Реакції, однак, не послідувало.
Серед паперів, вилучених у Волкодуба, знайшлася також дивна запис: «Речі Стаса працюють». Відомо, що напередодні арешту, видимо, вирішивши відсвяткувати успішне привласнення 82 тисяч доларів у громадянина Полуботка, «Стас» Федосєєв придбав собі золоті годинники вартістю 15 тисяч доларів. Логічно припустити, що з речей Федосєєва працюють все-таки не краватки та шкарпетки, хоча б і дуже гарні, а саме годинники.
І тут, звичайно, ми не можемо не згадати сумний інцидент з годинниками генерального прокурора Піскуна. Зрозуміло, що загальна пристрасть до дорогих дрібниць може бути властива і генпрокурору і банальному «альфонсу». Ми не думаємо, що годинники громадянина Федосєєва «працюють» тепер на руці Піскуна. Тим більше, що у Піскуна годинники, здається, іншої марки і дорожчі. Однак ми не виключаємо можливості того, що з легкої руки Святослава Михайловича мода на престижні аксесуари поширилася і на районних прокурорів, серед яких варто поискати «працюючі» годинники альфонса. Рука, адже, як відомо, руку миє.
На сьогоднішній день слідство у справі Федосєєва закінчено і передано до Печерського суду. Не виключено, що й під час судових засідань буде помітний вплив прокурорських рук, спрямований на пом'якшення покарання. Що буде черговий раз свідчити про те, що наша прокуратура з органу, покликаного наглядати за дотриманням законності, стабільно перетворюється на корпорацію «Правосуддя», яка бере за закриття або розпочаття кримінальних справ не лише грошима, але й годинниками, машинами, борзими щенятами та іншим барте́ром.
Нагадаємо також генпрокурору Піскуну, що вже два місяці його розгляду очікує скарга про отримання хабара його підлеглим, прокурором Гузирем. Бездіяльність генпрокурора в цьому випадку може свідчити не лише про «корпоративну» солідарність, але й про можливу часткову участь у «вирішенні питань». Прізвища потерпілих у справі Федосєєва автором змінені.