Мельник знову всіх купив. І плювати хотів на Президента

Усі намагання Президента, Прем'єра, народних депутатів у боротьбі з корупцією множаться на нуль продажними суддями! Щойно стало відомо про те, що Ірпенський суд зняв усі звинувачення з колишнього ректора податкової академії Петра Мельника. Того самого, який вимагав хабар за поступлення до Податкової академії, а потім втік за кордон з-під домашнього арешту. Прізвища суддів, які пішли на виправдання махрового корупціонера Мельника — Апінка С.В., Мікуліна А.В., Кухленко Д.С. Не виключаю, що помічниками суддів у винесенні виправдувального вироку щодо Мельника могли бути й окремі недобросовісні працівники прокуратури Київської області, один із заступників якої підозрюється у вимаганні в особливо великих розмірах. Зараз мої помічники вивчають 122-сторінковий текст судового рішення, яким прикрито звіриний оскал української корупції. Готую звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради юстиції, голові Верховного Суду та Генеральному прокурору з вимогою відсторонити цих суддів від роботи та звернутися до Верховної Ради з вимогою звільнити їх від займаних посад, якщо підтвердиться інформація про те, що винесене рішення про виправдання Мельника є явно неправосудним.Генеральна прокуратура повинна взяти питання підготовки апеляції по цій справі під свій контроль і, застосувавши всі передбачені законом можливості, домогтися правосудного рішення по справі — покарання хабарника! Прошу Президента України Петра Порошенка взяти це питання під особистий контроль. Оскільки інакше всі заяви про боротьбу з корупцією та наведення порядку в країні залишатимуться порожнім звуком через круговорукупорядність суддів, які не розуміють, що ми не дозволимо їм приймати незаконні та неправосудні рішення на користь корупціонерів.Втеча ректора «податкової» академії у контексті української корупції. Втеча екс-ректора Національного університету Державної податкової служби України 9 серпня цього року з-під домашнього арешту наробила багато шуму. Ще б: ніколи в Україні за всю історію її незалежності не піддавався арешту за хабар керівник ВНЗ. Та ще якого ВНЗ — одного з ключових у системі підготовки кадрів для державної служби. До того ж ректор вчинив, здавалося, неможливе — втік, «обманувши» електронний браслет.Одіозний ректор-регіонал Петр Мельник був затриманий при отриманні хабара. Депутат Верховної Ради кількох скликань, член фракцій виключно правлячих партій — Народно-демократичної партії (НДП) та Партії регіонів (ПР), П. Мельник у різні часи входив до ключових комітетів ВР — з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та з питань бюджету. Володіючи широкими зв'язками в найвищих ешелонах законодавчої та виконавчої влади України, без сумніву, дуже багата людина, Петро Мельник зібрав свій капітал і піднявся по ієрархічній драбині виключно завдяки корупції. Усі, хто коли-небудь мав справу з Петром Володимировичем, підкреслювали його вміння ладити зі всіма й вирішувати будь-які питання, навіть далеко виходячи за межі його компетенції. Але кожному рішенню була своя ціна, яку П. Мельник, нисколечки не таючись, називав співрозмовнику прямо в очі. По суті, Петро Мельник був «вирішувачем» — але «вирішувачем» високопоставленим і високооплачуваним.Вміння «вирішувати питання» й тримати язик за зубами дали Петру Володимировичу становище й капітал. Звичайна корупція: регіонал Мельник орендував приміщення для податкового ВНЗ у фірми сина. Затримання й арешт ректора за хабар, традиційно стягуваний за поступлення до Національного університету Державної податкової служби України, став лише юридичною фіксацією сформованої в цьому горе-ВНЗ багаторічної практики. Коли студентам доводилося платити за все — від вступу до здачі всіх екзаменів і заліків, поселення в гуртожиток, отримання диплома, отримання наукового ступеня. Системна корупція, замкнена на П. Мельника особисто, була невід'ємною складовою навчального процесу в «податковому» ВНЗ. Потім ці розпусні корупцією кадри йшли до ДПАУ (нині — Мінфіну), в інші інститути держслужби, де вже на робочих місцях, використовуючи своє службове становище й відкриті можливості, «відбивали» витрати на «навчання». Причому диплом «податкового» університету був своєрідним пропуском у корупційне «братство»: адже якщо ти закінчив цей ВНЗ, то «порядки знаєш» і з ними згоден.Тому що якби ти з ними згоден не був, то ВНЗ не закінчив би — тебе «з'їли» б, «відсіявши» ще на студентській лаві. Невдивовижно, що випускники цього ВНЗ у системі державної служби створили безліч кланів, посилених «земляцькою» прив'язкою. І тому «зачистка» того чи іншого держустанови від корупціонерів практично ніяк не впливала на загальне становище справ у системі держслужби — вони просто перекочовували з однієї установи в іншу, «підтягуючи» один одного, сприяючи просуванню й підвищенню по службі. І на всіх щаблях цієї «служби» функціонувала злагоджена система поборів, хабарництва, «вирішувачівства» — усього того, що руйнує державу. Петро Мельник, без перебільшення, був материм корупціонером й ворогом держави. Шкода, завдана ним самій державності як інституту, не піддається ніякій оцінці — настільки вона величезна. Арешт ректора Мельника — закономірний. Але він же — демонстрація слабкості держави Україна, і передусім — її правоохоронних інститутів: прокуратури, МВС, СБУ. Адже Петро Мельник системно брав хабари протягом, мінімум, 15 років свого перебування на керівних наукових посадах і в депутатському кріслі.Безкарне існування такої особи було можливе лише тому, що ні прокуратура, ні міліція, ні Служба безпеки України не справлялися зі своїми прямими обов'язками, були (і є) також наскрізь корумповані й орієнтовані на політичне замовлення. Буквально вся країна знала, що ректор Петро Мельник — хабарник і казнокрад, але цього «не бачили» такі самі хабарники з ГПУ, МВС і СБУ. Тому що П. Мельник був фігурою політичною, і його «посадка» без санкції «верхів» могла коштувати погонів і посади тому, хто цю «посадку» затіяв. Тому що й ГПУ, й МВС, й СБУ в Україні — відомства не самостійні, а інструмент впливу на конкурентів політичних переможців. Хто при владі — той і віддає накази, кого «розірвати», і закон тут ні при чому. В Україні розв'язаний кримінальний терор. МВС і ГПУ імітують роботу. У такій системі координат арешт і навіть можливе засудження Петра Мельника нічого принципово не змінюють: велика ймовірність того, що на його місце прийде інший хабарник, але вже чисто «донецький». І все піде старим порядком: залік — «занос», екзамен — хабар, просування по кар'єрній драбині лише «своїх» — те, що ми сьогодні бачимо на прикладах київських судів, міністерств і відомств: одні «донецькі», «макіївські», «костянтинівські», «горлівські», а на підхвате — «луганські».Отже, арешт Мельника, а ще більше — його щасливий втік, наочно демонструють: правоохоронна система України не працює. Правоохоронна система в Україні — це фікція й «дубинка» для розправ над бізнес- або політичними опонентами. Цю систему в корені треба змінювати. Арешт П. Мельника показав, наскільки прогнила вся система вищої освіти в Україні. Адже те, що відбувалося в «податковому» університеті, не могло відбуватися лише в одному цьому ВНЗ — «це» творится везде. Від Київського державного університету імені Тараса Шевченка (починаючи з Інституту міжнародних відносин, де хабар — синонім поступлення й отримання диплома) до регіональних державних ВНЗ «третьої хвилі». Ректори під «зачистку». Хто піде за Петром Мельником?П. Мельник — лише один із ректорів державних ВНЗ, де практикуються системні побори зі студентів і викладачів. Розцінки й «таксі» можна легко дізнатися в Інтернеті — студенти живо обмінюються в мережі подібною інформацією. Таким чином державна система освіти в Україні, замість того щоб готувати цивілізовані кадри з державницьким кругозором, готує, по суті, злочинців. Найбільш цинічні з яких потім йдуть на держслужбу — продовжувати «справу наставників». Що собою являє суддівський корпус України — все ми знаємо. Але кадри для цього самого корпусу готує Одеська юридична академія, яку багато років очолює Сергій Кивалов. Він же формує суддівський корпус країни, впливаючи на процес призначення суддів і наділення їх статусом пожиттєвих суддів, про що всім добре відомо. Питання: чому С. Кивалов досі не розділив долю Петра Мельника? Адже його роль у розкладанні судової системи держави не менша, ніж роль Мельника — у розкладанні податкового відомства? Адже й Кивалов, й Мельник вибудували таку систему відбору корумпованих кадрів і інсталяції їх у державний апарат буквально синхронно один з одним — з різницею лише у відомчій специфіці. І разом лобіювали свої потворні творіння в стінах парламенту, Кабміну й навіть адміністраціях кількох президентів. Але Мельник — у втечі, а Кивалов — «на троні». Що ще раз свідчить про вибірковість правоохоронної системи держави. І що за часів Кучми, й за Ющенка, й за Януковича підлі люди все ще діляться на «своїх» і «чужих». А при такому підході не варто чекати від правоохоронної системи результативної роботи. Адже, бачачи в усьому політичне замовлення, люди з міліцейськими, прокурорськими й іншими погонами у своїй роботі керуватимуться чим завгодно, тільки не законами. Зрештою, ті самі прокурори й, так би мовити, офіцери міліції теж закінчили українські ВНЗ. А які там поборі — все ми теж знаємо. Злочинна система освіти плодить лише злочинців. Невдивовижно, що Петро Мельник втік — і не допомогав навіть електронний браслет. Побег Мельника свідчить про вопиючий непрофесіоналізм правоохоронних органів. Тому що державна правоохоронна система в Україні — не працює. А злочинна система, створювана роками — функціонує чудово. Це останній урок, який викладав нам хабарник, професор Петро Мельник.