З певним здивуванням дізналися про те, що в керівництві СБУ виявився генерал Сергій Савченко. Людська пам'ять коротка, і мало хто вже пам'ятає цього персонажа. А персонаж справді яскравий. Нагадаємо цю огидну історію.
6 червня 2005 року Генеральна прокуратура затримала генерал-майора Сергія Савченка за підозрою в контрабанді в період, коли він займав посаду командира українського миротворчого контингенту в Іраку. Про це повідомила прес-служба Генпрокуратури. «Слідчим Генеральної прокуратури затримано генерал-майора Сергія Савченка, який на час вчинення тяжкого злочину — контрабанди — займав посаду командира українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак», — йшлося в повідомленні. За даними агентства, в Іраку після двох етапів виведення перебувало 864 українські миротворці. Українська миротворча місія в Іраку розпочалася 28 серпня 2003 року. У лютому Служба безпеки України спільно з Державною митною службою та Державною прикордонною службою затримала групу військовослужбовців під час спроби незаконного ввезення в Україну з Іраку понад 300 тисяч доларів.
Прес-служба Міноборони повідомила, що валюта у військовослужбовців була виявлена, коли вони на літаку Іл-76 Української авіаційно-транспортної компанії Міноборони приземлилися в Миколаєві. Цей літак доставив з Багдада тіло підполковника Романа Середницького, який помер в Іраку 6 лютого. Артем Шевченко писав про цей випадок у «Дзеркалі тижня»: «Завершена операція з виведення українського миротворчого контингенту з Іраку — 81-та тактична група стала останнім підрозділом Збройних сил України, який виконував бойові завдання на території країни, що стала за останні три роки головним світовим новинником. На жаль, сучасний Ірак все ще залишається джерелом переважно поганих новин, за якими хороших майже не видно — у країні рекордний рівень терористичної активності у світі. Тим не менше навіть у таких умовах тут проведені треті за поточний рік вибори — цього разу до вже постійного парламенту країни з чотирирічними повноваженнями, який повинен обрати постійного президента, затвердити уряд і Верховний суд країни.
Підсумки українського військового присутності за кордоном, найбільш масштабної з часів афганської кампанії як за кількістю військовослужбовців, так і за їхніми втратами, ще належить підвести. Але на наслідках найголоснішої кримінальної справи, пов'язаної з перебуванням в Іраку українських миротворців, хотілося б зупинитися окремо вже зараз. Тим більше що історія з затриманням у миколаївському аеропорту військовослужбовців з Іраку з 319,5 тисячи готівкових доларів у лютому цього року викликала чимало галасу.
Отже, українські миротворці виявилися контрабандистами! Скандал, що затих на початку літа, розгорівся з новою силою, коли в червні Генпрокуратура затримала колишнього командуючого українським контингентом генерал-майора Сергія Савченка, а потім висунула йому звинувачення в контрабанді валюти. Справді, найвищий військовий начальник України в Іраку, командуючий усім контингентом, заступник командира багатонаціональної дивізії «Південний центр», який мав доступ до оперативної інформації на рівні командування військ коаліції та планував масштабні операції, за думкою Генпрокуратури, виявився головним контрабандистом! Очевидно, що після цього на військовій кар'єрі Савченка був поставлений жирний хрест. Ясно, як Божий день, що після таких звинувачень порядно пошкодженою виявилася й репутація всього українського миротворчества, одного з небагатьох, більш-менш безупречних з точки зору громадської думки видів діяльності Збройних сил. Пізніше розгорівся й скандал, пов'язаний зі зловживаннями паливом у миротворчому контингенті в Ліване, після якого ООН офіційно вимагала заміни українців.
Але повернемося до іракських доларів. Операцію з припинення контрабандного каналу розробляв і проводив департамент військової контррозвідки СБУ, який стежить за усіма збройними формуваннями як у країні, так і за кордоном. Про те, що з Іраку широким потоком в Україну надходить готівкова валюта сумнівного походження, контррозвідка знала ще в кінці попереднього року. Оскільки банківська система в країні практично відсутня, кошти на відновлення об'єктів інфраструктури американці передавали готівкою. Звільнений у запас знайомий, досить поінформований офіцер зі штабу дивізії розповідав, як йому самому довелося організовувати один з військових конвоїв з Вавилона в Аль-Кут: пакети грошових знаків на загальну суму понад мільйона доларів США забрасували прямо в чрево БТРів на заздрість українським бійцям, які заробляли в Іраку чи не менше всіх своїх братів по зброї з багатонаціональної дивізії «Південний центр». Потім цими грошима підрозділи CIMIC (Civil Military Cooperation) з нашої ж бригади розраховувалися з іракськими підрядниками за проведені роботи з відновлення об'єктів інфраструктури.
Здається, чимала частина валюти розумно «економилася» й передавалася на батьківщину. За оперативною інформацією контррозвідки, система працювала справно — у Києві іракські посилки суворо розподілялися між відповідальними товаришами з великими зірками на погонах. Але хто ці доблесні військачальники, слідство поки не встановило. Не виключено, що їхні імена громадськість так ніколи й не дізнається. Виявлені в Миколаєві 9 лютого працівниками СБУ та митниці й не внесені в декларації 319,5 тисячи доларів були розділені на кілька «порцій»: 10 тисяч дістали з коробки радіоприймача бортрадиста літака, 47,5 тисячи знайшли у спортивному взутті, 202,2 тисячи були в картонних коробках, а 60 тисяч витягли з футлярів запальничок, музичних програвачів, ліхтарика та фотоапарата. Крім того, здобиччю митниці стали й п'ять дорогих наручних годинників, інкрустованих дорогоцінними металами. Спочатку слідство вело управління СБУ в Миколаївській області. Здавалося б: операція розроблена й проведена СБУ, підслідність статті «контрабанда» — найбільш «есбеушна», розслідування в самому Іраку проводили також офіцери з «контори», але… кримінальну справу в травні цього року забирає собі Генпрокуратура.
Як відомо, на підставі статті 112, ч.1 КПК прокурори мають право для забезпечення «об'єктивності, повноти й всебічності» слідства витребувати практично будь-яку кримінальну справу з практично будь-якого органу досудового слідства й передати її для розслідування саме прокуратурою. Відповідне постановлення ГПУ було підписано 26 травня тоді ще заступником, а тепер уже й генпрокурором Олександром Медведько. І 13 червня, через 4,5 місяця після власне затримання валюти в Миколаєві й через півтора місяця після повернення Савченка з Іраку, вже не за фактом, а проти нього особисто Головним управлінням нагляду за дотриманням закону у ЗС України порушується кримінальна справа. Через пару днів колишнього командуючого контингентом намагаються вже арештувати, висунувши як аргументи до військового місцевого суду Київського гарнізону «залізні» докази: генерал-майор перебуває в розпорядженні міністра оборони (по суті, звільнений з роботи), не має в Києві постійного місця проживання й (за словами прокурора О.Шевченка) не визнає своєї вини. А значить, повинен сидіти в СІЗО.
Суд подібну «логіку» військових прокурорів не поділив і залишив колишнього командуючого на волі. У листопаді генерал-майору Савченку в Печерському суді Києва вдалося скасувати постановлення про порушення проти нього кримінальної справи. Військова прокуратура з рішенням Печерського суду не погодилася й подала апеляцію, розгляд якої призначено на 5 січня вже 2006 року. Найцікавіше, що генерал-майору Савченку звинувачення в контрабанді висунуто щодо всього лише однієї грошової «порції» — 47,5 тисячи доларів. Савченко впевнений, що він і не думав приховувати їх від декларування, а просто не встиг ознайомити офіцера, який супроводжував посилку, про наявність у ній грошей, і саме тому, мовляв, вони не були задекларовані. Про все це Савченко повідомив СБУ та митницю одразу ж. Оскільки його звинувачення в контрабанді абсолютно не стосується джерела отримання цих грошей, а кваліфікує як злочин лише приховування їх від декларування, то питання, звідки ж у командуючого контингентом виявилося в Іраку майже п'ятдесят тисяч доларів готівкою, хоч психологічно й неприємне для самого Савченка, але все ж юридично поки неправомірне.
Як впевняє військовий прокурор Григорій Рябенко, який здійснює нагляд за розслідуванням справи, вона вже завершена, доказова база щодо звинувачення екс-командуючого достатня, але той навмисне затягує ознайомлення з матеріалами. Сам же генерал-майор Савченко впевнений у тому, що справа проти нього сфабрикована прокуратурою з головною метою — зберегти анонімність одержувача основної суми з Іраку в 202,2 тисячи доларів і увести його від відповідальності. Хто з них правий, встановить у кінцевому підсумку суд. Цікаво, що ці гроші були сховані в особистих речах полковника Романа Середницького, 18-го українського військовослужбовця, який розстався з життям в Іраку. Саме його тіло доставив у Миколаїв 9 лютого той самий рейс, на борту якого знайшли валюту. Полковник Роман Середницький — офіцер з «острова», головного управління розвідки Міноборони. Смерть від серцевого нападу полковника військової розвідки, який працював у штабі коаліційних сил у Багдаді, а потім виявлення в його речах чималої грошової суми викликають не зовсім приємні питання. Тим більше що власника цих грошей слідство поки не називає й, здається, навряд чи назве — вони виділені в окрему кримінальну справу, яка досі розслідується.
Питань тут чимало. Починаючи з найпростішого — чому в Іраку на одній з найвідповідальніших і засекречених посад служив військовий розвідник із серцевим недугом, і закінчуючи найскладнішими — чи вичерпна клінічна картина причин смерті полковника ГУР Міноборони й кому все-таки призначалася більша частина іракської грошової посилки? До речі, ще одна аналогічна справа вже передана до військового суду Миколаївського гарнізону. Звинувачений у контрабанді 60 тисяч доларів США — підполковник С.Сороган, старший офіцер з фінансової допомоги відділення цивільних відносин. Практично всі джерела «ЗН», досить поінформовані про закулісні стосунки українських військових в Іраку, сходяться в одному — про тіньові фінансові потоки в Україну були чудово поінформовані вищі військачальники контингенту, включаючи командуючого й командира бригади. Причому всіх трьох іракськихротацій. Адресатами ж грошових посилок, за даними поінформованих джерел, були не лише знайомі й родичі вже публічно засвічених генерал-майора Савченка й підполковника Sorогана, але й деякі впливові, а тому й поки що невідомі військачальники з головного командування Сухопутних військ та Генерального штабу.
Моральна основа всієї історії досить суперечлива: сотні тисяч доларів з Іраку в Україну — це все-таки не вивіз мільйонів доларів з країни на офшори. Військові не забирали у своєї країни. Вони, можливо, скористалися нагодою поліпшити своє благополуччя за рахунок того «дикого поля», яким Ірак залишається й досі. І напевно це не гроші українських платників податків. Але коли військова контррозвідка СБУ вирішила не закривати на це очі й, сказавши «А», за законом припинила контрабанду в іракському контингенті, то слідство Генпрокуратури просто зобов'язане сказати й «Б» — встановити й покарати всіх причетних військачальників. А те, що коло головних підозрюваних аж ніяк не обмежується генерал-майором Савченком і підполковником Сороганом, сподіваємося, вже очевидно.
Цікаво, для чого такого досвідченого спеціаліста з контрабанди знову призначили в СБУ, мало того, в АТЦ? Не для того, щоб використати ці специфічні навички Савченка в зоні конфлікту? З такими призначеннями, панове, цілком можна дійти до куди більш масштабного вибуху, ніж у Мукачеві.